іменем України
21 квітня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/18494/24
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/775/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
Особа, яка подала апеляційну скаргу: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди (суддя Косенко О.Д.), ухвалене у м.Чернігів,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення за рахунок коштів державного бюджету України 10 127,32 грн у відшкодування моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ України, з 25 травня 2015 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 веренся 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» № 33/45-219 від 17.02.2022 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» № 33/45-219 від 17.02.2022 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У подальшому Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , а з 01 січня 2023 року розпочало її виплату. Сума доплати за період з 01 грудня 2019 року по 01 січня 2023 року склала 195 381,25 грн, однак виплачена не була. Постановою державного виконавця від 9 листопада 2022 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання вищевказаного рішення суду, проте рішення ні в добровільному, ні в примусовому порядку не виконано. За доводами позивача, протиправними діями відповідача, що виразилися у невиплаті пенсії, а також бездіяльністю, яка виразилася у тривалому невиконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, йому заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях через порушення прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір пенсії. Крім того, моральна шкода полягає в душевних стражданнях через порушення звичайного способу життя позивача, адже йому довелося неодноразово звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на підвищення розміру пенсії, глибокому відчутті несправедливості, викликаному тривалим невиконанням судового рішення. Розмір моральної шкоди ОСОБА_1 обчислив у розмірі своєї місячної пенсії, обрахованої на виконання рішення суду.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2025 року позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 6000 грн на відшкодування моральної шкоди; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд вважав доведеним факт завдання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області позивачу моральної шкоди протиправними діями, встановленими рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року в справі № 620/4838/22, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з неправильним обчисленням розміру пенсії і виплатою її у заниженому розмірі, та бездіяльністю, що полягає у невиконанні судового рішення в повному обсязі, у порушенні звичного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив, зокрема, з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховував вимушені зміни в життєвих стосунках і вважав, що компенсація в сумі 6000 грн буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволених позовних вимог і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які підтверджують факт заподіяння позивачу моральної шкоди, причинний зв'язок між неналежним (на його думку) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує. За доводами відповідача, з огляду на те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було включено нараховані суми пенсії до реєстру судових рішень та поставлено у відповідну чергу на безпосередню виплату пенсії, необхідно дійти висновку, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Також відповідач вказує, що ним збережений принцип рівності громадян перед Законом, тобто перерахунок пенсії ставить пенсіонерів в однакове фінансове становище і не диференціює їх за датою звільнення зі служби.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, то в частині відмовлених позовних вимог воно апеляційним судом не переглядається.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, вид пенсії - за вислугу років, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 , виданим 2 вересня 2015 Пенсійним фондом України.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 червня 2022 року у справі № 620/4838/22 позов ОСОБА_1 задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» № 33/45-219 від 17.02.2022 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі оновленої довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернігівській області» № 33/45-219 від 17.02.2022 про розмір грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
На підставі зазначеного рішення від 15 вересня 2022 року ОСОБА_1 видано виконавчий лист, який перебуває на примусовому виконанні з 9 листопада 2022 року (АСВП №70275496).
У відповіді на заяву позивача від 5 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року було проведено перерахунок пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Різниця пенсії за період з 01 грудня 2019 року по 31 грудня 2022 року складає 195 381,25 грн. Виплата зазначеної суми буде проведена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. На 2 грудня 2024 року профінансовані доплати пенсій на виконання судів, які набрали законної сили, по 19 листопада 2020 року (включно).
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.9 ч.2 ст.16 ЦК України).
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Визначення судом першої інстанції розміру моральної шкоди у 6000 грн відповідає принципам розумності та справедливості.
Доводи апеляційної скарги про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, недоведеності причинного зв'язку між неналежним (на думку позивача) контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує, не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення. Наявність моральної шкоди є доведеною, оскільки у зв'язку з бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, встановленою судовим рішенням, та тривалим його невиконанням, позивачу довелося прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування.
У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) (п. 26) ЄСПЛ зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, пункт 44, від 20 липня 2004 року) зауважив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26 квітня 2005 року у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
За таких обставин, не є слушними доводи апеляційної скарги про те, що невиконання судового рішення за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в апеляційній скарзі на правові позиції Верховного Суду, які викладені в постановах у справах №405/3663/13-а від 24 січня 2018 року, №804/2076/17 від 30 квітня 2020 року, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки фактичні обставини у вказаних справах не є тотожними.
Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2025 року - залишенню без змін, оскільки воно ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: