Справа №:755/20018/24
Провадження №: 2-а/755/25/25
"21" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову від 05 листопада 2024 року, № 806 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а провадження по справі закрити.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 листопада 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_1 взято на військовий облік військовозобов'язаних ОСОБА_1 . Згідно електронного військово-облікового документу, сформованого 05 листопада 2024 року через застосунок «Резерв +», відомості щодо позивача як порушника військового обліку відсутні.
Водночас, 01 листопада 2024 року начальником відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2. складено на позивача протокол № 806 про адміністративне правопорушення. Відповідно до протоколу позивач не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до ІІ розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
На підставі постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 від 05 листопада 2024 року № 806 за справою про адміністративне правопорушення позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн. Уповноважена особа ІНФОРМАЦІЯ_1 установила, що позивачем не було уточнено свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-ІХ, у зв'язку з чим позивачем було порушено законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку, мобілізацію.
Позивач стверджує, що не порушував вимог чинного законодавства та не вчиняв правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності. Позивач не погоджується з винесеною постановою, оскільки вона не містить належних доказів вчинення ним правопорушення, як того вимагає стаття 251 КУпАП. Оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм чинного законодавства України, тому є протиправною, підлягає скасуванню, а провадження у справі має бути закрите.
Обов'язок уточнення даних до 16 липня 2024 року поширювався лише на тих громадян, які перебували на військовому обліку до моменту набрання чинності Законом. Однак, Позивач звертає увагу суду, що до 01 листопада 2024 року він не перебував на військовому обліку в жодному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а отже, не був зобов'язаний оновлювати свої персональні дані до цього часу. 01 листопада 2024 року позивача було взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_1 , і саме в цей день усі необхідні дані були оновлені відповідно до вимог законодавства.
Водночас, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Однак, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на норму закону або підзаконного акту, яка передбачає відповідальність за це порушення. Відсутність конкретного посилання на порушену норму робить постанову недійсною, оскільки без цього не можна встановити об'єктивний склад правопорушення. Таким чином, постанова є юридично необґрунтованою та має бути скасована, оскільки за її змістом неможливо правомірно притягнути особу до адміністративної відповідальності.
Також постанова не містити, зокрема, опис обставин, встановлених під час розгляду справи, оскільки, внесено лише поверхневі та загальні твердження без конкретного опису обставин, встановлених під час розгляду справи. У документі відсутні інформація про місце, дату та час вчинення адміністративного правопорушення. В постанові не наведено жодного посилання, які саме дані не уточнив позивач, адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) або інші персональні дані. Таким чином, постанова не містить вказівки, які конкретно дані позивач мав уточнити і не зробив цього. Відсутність чіткого викладення суті правопорушення (об'єктивної сторони) робить документ юридично неповним і таким, що не відповідає вимогам КУпАП. Отже, постанова не обґрунтована належним чином і має бути скасована через недотримання приписів закону.
Законодавець чітко визначив умову, за якої положення статті 210-1 КУпАП не застосовуються, зокрема за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
З наявних матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо позивача не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося. З огляду на вказане, обов'язок з приводу уточнення даних, який визначений мобілізаційним законодавством позивач не порушив.
У змісті протоколу, складеного щодо позивача, не вказано жодного доказу, що підтверджував би факт правопорушення. Графа «До протоколу додається» взагалі не містить записів, що свідчить про відсутність долучених матеріалів. Незважаючи на це, в оскаржуваній постанові зазначено, що вина позивача підтверджується матеріалами справи, зокрема, протоколом та інформацією з ЄДРПВР.
Через недотримання вимог щодо оформлення протоколу та відсутність підтверджуючих доказів, що засвідчували б факт правопорушення, притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим і незаконним.
У матеріалах даної справи відсутні докази того, що саме керівник ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянув справу про адміністративне правопорушення по суті. Позивач стверджує, що справу фактично розглядала інша посадова особа, яка не мала відповідних повноважень для цього - начальник відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 капітан ОСОБА_2. , який і складав на позивача протокол. Вказана посадова особа лише заповнила бланк постанови, який був попередньо підписаний керівником ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому було вказано суму штрафу і який був скріплений печаткою ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протокол і постанова по справі заповнені одним і тим же почерком, що видно навіть неозброєним оком. Таке співпадіння почерку свідчить про те, що документи були оформлені однією особою, яка не мала права розглядати справу за статтею 210-1 КУпАП.
Процедура розгляду справи не відповідала вимогам закону: не було оголошено склад органу, що розглядає справу, не роз'яснено права та обов'язки позивача, не заслухано його пояснень, не досліджено докази по справі. Більше того, при розгляді справи не було всебічно з'ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також не враховано обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, як це передбачено статтею 33 та статтею 280 КУпАП. Таким чином, ці порушення серйозно ставлять під сумнів законність і обґрунтованість винесеної постанови.
З огляду на викладене позов просив задовольнити.
В порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 листопада 2024 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (в письмовому провадженні). Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
09 грудня 2024 року (вхід. № 67912) до суду надійшов відзив від ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування відзиву представником відповідача зазначено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ було внесено зміни до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що є частиною законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно змісту пункту 6 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані. Зокрема, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Постанова від 05 листопада 2024 року № 806 ґрунтується на інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Тобто, громадяни України, які як перебувають на військовому обліку, так і ті, які не перебували на військовому обліку, повинні були здійснити активні дії з уточнення своїх даних у визначений законом спосіб. Водночас, позивачем не було здійснено вчасно звірку контактних даних, звірку даних при особистій явці до 16 липня 2024 року включно, що повністю підтверджує встановлені в постанові від 05 листопада 2024 року обставини, а саме те, що ОСОБА_1 не було уточнено свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з чим ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
З огляду на вказане, вважають постанову від 05 листопада 2024 року № 806 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП законною та обґрунтованою, а адміністративний позов ОСОБА_1 таким, що задоволенню не підлягає. У задоволенні позову просили відмовити.
10 січня 2024 року (вхід. №. 1594) до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бут Н.А., про зміну підстав позову.
Представник зазначив, що позивач вважає за потрібне доповнити підстави позову.
З урахуванням положень Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, з 24 лютого 2022 року по сьогодні на території України діє особливий період.
Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Вимоги абзацу 7 частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачають обов'язок військовозобов'язаного, яким є позивач, уточнити свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України.
У період з 18 травня 2024 року по день складання протоколу/постанови про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП щодо позивача, Президент України лише приймав укази про продовження строку загальної мобілізації, які не є тотожними указу про загальну мобілізацію, який, наприклад, був прийнятий 24 лютого 2022 року за № 65/2022.
Крім того, станом на 24 лютого 2022 року стаття 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не передбачала обов'язку інших військовозобов'язаних протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, уточнювати свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Отже, позивач вважає, що обов'язок уточнити свої облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, у військовозобов'язаних може виникнути лише після 18 травня 2024 року і лише у випадку, якщо Президент України прийме указ про оголошення мобілізації. Після 18 травня 2024 року Президент України не приймав указу про оголошення мобілізації, а тому у Позивача не виникло обов'язку виконати припис абзацу 7 частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, відсутня подія адміністративного правопорушення, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Відповідно до частин п'ятої, восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд приходить до таких висновків.
Згідно наданої ІНФОРМАЦІЯ_1 інформаційної довідки
№ НОМЕР_3, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стоїть на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , вид обліку - рядовий, сержантський і старшинський склад запасу, звання - солдат. Дата введення інформації про особу в систему -
04 листопада 2024 року. Звірка контактних даних - 01 листопада 2024 року.
До матеріалів справи долучено копію військово-облікового документа
№ НОМЕР_3, виданого на ім'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Дата видачі - 01 листопада 2024 року. У графі № 13 «Відмітки про військовий облік» наявна відмітка про взяття на військовий облік військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Києві
01 листопада 2024 року.
Також в матеріалах справи наявна паперова копія інформації із застосунку «Резерв+» - електронний військово-обліковий документ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який містить відмітку про дату уточнення даних військовозобов'язаним - 01 листопада 2024 року.
01 листопада 2024 року начальником відділення військового обліку та бронювання ІНФОРМАЦІЯ_1 капітаном ОСОБА_2. , керуючись статтею 235 КУпАП, складено протокол від 01 листопада 2024 року № 806 про адміністративне правопорушення про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не уточнив свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 своїм підписом підтвердив, що йому роз'яснено зміст статті 63 Конституції України, а також права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, а також ознайомлення з інформацією про розгляд справи про адміністративне правопорушення о 10 год. 00 хв. 05 листопада 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , кабінет № 301.
Також ОСОБА_1 у графі для пояснень і зауважень щодо змісту протоколу зазначив, що не оновив свої дані по складній сімейній причині.
Відмітки про отримання ОСОБА_1 другого примірнику протоколу не вчинено.
05 листопада 2024 року за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. винесено постанову № 806 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Встановлено, що громадянином ОСОБА_1 не було уточнено свої військово-облікові дані протягом 60 днів відповідно до розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку із чим ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення: протоколом та інформацією з ЄДРПВР.
Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, постановлено накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн.
Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав особисто 05 листопада 2024 року, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 у тексті постанови.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частиною першою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної Постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.
За частиною першою статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із частиною третьою наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня
1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку»).
За визначенням абзацу 5 частини першої статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який триває на час ухвалення рішення.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX затверджено Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Згідно зі статтею 1 Закону № 3543-XII: мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Частиною другою статті 4 Закону № 3543-XII передбачено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
Отже, станом на дату виникнення спірних правовідносин на території України діяв правовий режим особливого періоду та оголошено загальну мобілізацію.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що встановлено частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із частиною дев'ятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Як передбачено абзацом 5 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною шостою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Додатком 2 вказаного порядку визначено також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності;
У період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов'язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів); мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Відповідно до підпункту 10 та абзацу 3 підпункту 10-1 пункту 1 Правил військового обліку, які є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року
№ 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні серед іншого, звіряти не рідше одного разу на п'ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 всупереч вимогам законодавства про військовий обов'язок та військову службу не перебував на військовому обліку у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, щодо постановки на облік не звертався. Відомостей про наявність у нього військово-облікового документа до 01 листопада 2024 року з матеріалів справи не встановлено.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня
2024 року (набрав чинності 18 травня 2024 року) було внесено зміни до статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме передбачено, що: 1) військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження; 2) у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Враховуючи вимоги зазначеного абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» всі військовозобов'язані, окрім тих що відносяться до абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого зобов'язані протягом 60 днів уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац другий); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац шостий).
Частина десята статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» викладена в редакції Закону № 3633-IX, який набув чинності 18 травня 2024 року.
Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.
Згідно із пунктом 1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок), цей Порядок визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).
Відповідно до пункту 2 Порядку, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За змістом абзацу 2 підпункту 1 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком до вищевказаного Порядку, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема, перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Абзацом четвертим пункту 1 частини другої Прикінцевих та перехідних положень Закону
№ 3633-ІХ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
-у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
-у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Вищезазначені норми права передбачають три шляхи, яким громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити свої персональні дані з 17 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно), а саме:
-через центр надання адміністративних послуг;
-через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста;
- у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 не заперечує, що військово-облікові дані не оновлював до 01 листопада 2024 року, на військовому обліку не перебував, дій щодо постановки на військовий облік не вчиняв.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 42 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та пунктом 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, що викладені в оспорюваній постанові, факту ухилення від перебування на військовому обліку та несвоєчасного оновлення власних військово-облікових даних позивач не заперечував. Позовна заява побудована саме на запереченні позивачем факту необхідності оновлення ним військово-облікових даних у зв'язку із не перебуванням на військовому обліку.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Однак, примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України зобов'язані уточнити протягом встановленого шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
ОСОБА_1 , проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно вищезазначених правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, що тягнене за собою накладення адміністративного стягнення.
Щодо доводів позивача про відсутність відповідного указу Президента України про оголошення мобілізації суд зазначає таке.
19 травня 2024 року набув чинності Закон України від 9 травня 2024 року № 3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210-1 КУпАП було доповнено частиною третьою, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Диспозиція статті 210-1 КУпАП має бланкетний характер та охоплює порушення законодавчих норм у сфері оборонних, мобілізаційних процесів та стосується: вручення повісток щодо уточнення даних, неявки у ІНФОРМАЦІЯ_1, дій пов'язаних з мобілізацією, свідомого не отримання повістки тощо. Серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинні бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та яким не дотримана особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за невиконання вимог розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 11 квітня
2024 року № 3633-ІХ, тобто статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме щодо не уточнення своїх облікових даних протягом 60 днів. Тобто не вчинення визначених законом дій у період з 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року (включно).
При цьому, 60-денний строк для вчинення певних дій є присічним. Невчинення визначених законодавством дій починаючи з 17 липня 2024 року утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та є триваючим правопорушенням.
Указ Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі, затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року
№ 2105-IX.
Як встановлено судом і не заперечується позивачем, останній уточнив свої персональні дані
01 листопада 2024 року, тобто поза межами, визначеного законом 60-денного терміну, перебіг якого закінчився 16 липня 2024 року.
При цьому, доказів уточнення своїх персональних даних до 16 липня 2024 року (включно) позивачем не надано, відсутні будь-які посилання на виконання цього обов'язку позивачем, водночас про невиконання такого обов'язку позивач зазначає самостійно.
Отже, на час вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, норма частини третьої статті 210-1 КУпАП була чинною.
Разом з тим, суд зауважує, що фабула правопорушення викладена відповідно до адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Натомість, протокол є лише фіксування виявленого правопорушення. Правильність складання протоколу та кваліфікації правопорушення вирішує особа, що має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення - керівник територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, судом перевірено, що постанова ухвалена уповноваженою посадовою особою територіального центру комплектування та соціальної підтримки, якою стягнення накладено в межах санкції статті та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем підтверджено правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Оцінюючи інші доводи позову, суд зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн відповідає вимогам чинного законодавства.
З огляду на викладене, враховуючи наявні в справі докази, відповідно до статті 293 КУпАП України, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, дійшов висновку про те, що постанова від 05 листопада 2024 року № 806 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП відповідає вимогам закону, а тому позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
Також відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати у виді судового збору слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 19, 132, 134, 143, 241-251 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду виготовлено 21 квітня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова