Справа №:755/17377/24
Провадження №: 2/755/915/25
(заочне рішення)
"25" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.,
при секретарі - Онопрійчук Д.П.
за участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника третьої особи Дарницького районного в місті Києві центру соціальних
служб - Пилипенко К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Дарницький районний в місті Києві центр соціальних служб про позбавлення батьківських прав, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: позбавити батьківських прав ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно неповнолітньої дочки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком загиблого учасника бойових дій ОСОБА_6 . Його син, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24.04.2023 по 02.05.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в місті Бахмут, Донецької області. Син загинув ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_6 був одружений з ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася його онука ОСОБА_5 . Сімейне життя між сином та невісткою, ОСОБА_4 , погіршилося, що в кінцевому результаті призвело до припинення ведення спільного домогосподарства. За життя його син планував розірвати шлюб, відповідачу по справі про це відомо, а дочка мала б залишитися проживати з батьком, але так як він проходив військову службу дитина проживала з дідусем та бабусею, оскільки у матері взагалі відсутні умови для проживанням дитини. Онука, ОСОБА_5 , з народження проживала з моїм сином та невісткою в орендованій квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (квартира поряд з квартирою, де проживаю він з дружиною), у зв'язку з тим, що за місцем проживання матері (в Дніпровському районі) не було створено умов для повноцінного догляду за новонародженою дитиною. З 05.02.2022 відповідач по справі, ОСОБА_4 , часто почала залишати свою малолітню дитину, їх онуку, на них, дідуся та бабусю. Розвитком, вихованням та утриманням дитини не займалася, не піклувалася про її здоров'я. На початку повномасштабної війни дитина повністю залишилась проживати з ними. У березні 2022 року їх син, ОСОБА_6 , добровільно вступив в 130 бригаду ТРО у складі військової частини НОМЕР_1 та виконував обов'язок, щодо захисту Батьківщини. В період 2022-2023 роках ОСОБА_6 , перебуваючи у відпустках чи відрядженнях, приїжджав додому, до батьків та доньки, у весь вільний час проводив з донькою, піклувався про неї, забезпечував матеріально. З моменту загибелі їх сина, вони - дідусь та бабуся, самостійно власними силами матеріально забезпечуємо, здійснюємо догляд, займаємося розвитком та вихованням малолітньої онуки, а також виконували всі інші обов'язки необхідні для належного утримання, ОСОБА_5 . Вони неодноразово намагалися домовитись з матір'ю дитини, ОСОБА_4 , про спільне відвідування лікаря-педіатра для профілактичного огляду та забезпечення вчасного проходження щеплення, на які вона не з'являлася, на телефонні дзвінки не відповідала. Також він з дружиною декілька разів приїжджали за місцем реєстрації ОСОБА_4 , але двері ніхто не відчиняв. Місце знаходження матері дитини, ОСОБА_4 , їм невідомо. Дитина з восьмимісячного віку проживає у сім'ї дідуся та бабусі, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , за адресою АДРЕСА_2 . Розвитком, вихованням та утриманням дитини займаємося він з дружиною. Мати дитини не приймає жодної участі у вихованні дочки та проживає окремо від дитини. Дочкою не цікавиться та з нею взагалі не контактує та не бачиться. У зв'язку з чим, в онуки відсутнє місце реєстрації, не оформлена державна допомога при народженні дитини до трьох років, немає доступу до реалізації права на отримання всіх пільг та гарантій, як члену сім'ї загиблого Захисника України (не оформлено пенсію по втраті годувальника, не оформлено пакет документів на виплату одноразової грошової допомоги), у випадку екстреної необхідності існує неможливість звернення за медичною допомогою для онуки, зважаючи, що за чинним законодавством України бабусі, дідусі, брати, сестри та інші родичі не є законними представниками малолітніх пацієнтів, тому це є порушення в доступі до медичних послуг для ОСОБА_5 . Він, ОСОБА_1 , дідусь має намір оформити опіку над онукою. Представники Дарницького районного в місті Києві центру соціальних служб неодноразово запрошували Олену до участі в соціокультурних заходах у супроводі бабусі. Всі обов'язки щодо виховання та утримання малолітньої онуки він з дружиною виконують самостійно.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.10.2024 відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Дарницький районний в місті Києві центр соціальних служб про позбавлення батьківських прав, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення сторін, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Зобов'язано Орган опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, подати до суду письмовий висновок щодо розв'язання спору в строк до закінчення підготовчого судового засідання.
Копію вказаної ухвали суду разом з копією позовної заяви з додатками відповідачем не було отримано, поштове повідомлення повернулось до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Третіми особами ухвала суду від 21.10.2024 з копією позовної заяви з додатками була отримана 07.11.2024, про що свідчить рекомендоване поштове відправлення про вручення поштового направлення.
02.01.2025 до суду зі Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов висновок від 24.12.2024 № 101-12184.
Будь-яких заяв по суті справи не надійшло.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.01.2025 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові. Додатково зазначив, що з початком повномасштабної війни, онука залишилась під повною його з дружиною опікою. Відповідачка жодного разу не поцікавилась дитино, не прийшла до неї, не телефонувала, хоча достеменно знає де вони проживають та їх номери телефонів. Також вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. Додатково вказала, що сімейне життя батьків дитини не склалося, та фактично після народження дитини, доглядом за дитиною займався батько. Після повномасштабного вторгнення дитина залишилась проживати в сім'ї позивача, а відповідачка самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків. Батько дитини, син позивача, загинув під час виконання обов'язку із захисту Батьківщини. Фактично дитина із восьмимісячного віку проживає в родині дідуся і бабусі, які повністю займаються її утриманням та доглядом. Їх намагання з'ясувати місце знаходження відповідачки виявились без результатними, остання на зв'язок не виходить, долею дитини не цікавиться.
Представник третьої особи, Дарницького районного в місті Києві центру соціальних служб, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. Пояснила суду, що з моменту звернення дідуся і бабусі до Центру, матері дитини в її житті не було. Представники Центру постійно відвідували родину позивача, склали акти оцінки потреб сім'ї. Мати дитини не приймала участі в житті дитини, не проживає з нею, не здійснює її утримання, дитиною не цікавиться.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, у якій підтримали висновок Органу опіки та піклування.
Відповідач в судове засідання, повторно, не з'явився, поштові повідомлення із судовими повістками, повернулись до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача, та за згодою позивача ухвалити заочне рішення.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрували шлюб 15.10.2021, прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_8 (а.с.22).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_5 , батьками якої записані - ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с.23).
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер у місті Бахмут, Донецької області (а.с.21).
Позивач, ОСОБА_1 , є батьком ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.19).
Згідно Акту №47 оцінки потреб сім'ї/особи, складеного Дарницьким районним в місті Києві центром соціальних служб, малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з дідусем ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_3 , де для проживання дитини створені належні умови. Дитина, за спостереженням представників Центру, прив'язана до дідуся та бабусі, дитина радісна, усмішлива (а.с.24-29).
Згідно висновку оцінки потреб сім'ї, складеного Дарницьким районним в місті Києві центром соціальних служб, розвитком, вихованням та утриманням дитини займається дідусь та бабуся. Мати дитини не приймає участі у вихованні дитини, проживає окремо від дитини (а.с.30-32).
Як вбачається з листа КНП «ЦПМСД №1 Дарницького району м. Києва» від 11.04.2024, з січня 2022 року і по теперішній час дитина, ОСОБА_5 , відвідує педіатра та вузьких спеціалістів у супроводі бабусі ОСОБА_7 та дідуся ОСОБА_1 .. Усі рекомендації щодо здоров'я дитини та питання профілактики і лікування захворювань надаються бабусі ОСОБА_7 (а.с.33).
Згідно листа Київського міського центру сім'ї «Родинний дім» від 01.05.2024, малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на постійній основі відвідує Київський міський цент сім'ї «Родинний дім». Бабуся, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з малолітньою ОСОБА_5 , вперше звернулися до Київського міського центру сім'ї «Родинний дім» 14.02.2024. Дитина, ОСОБА_5 , разом з бабусею відвідують Київський міський центр сім'ї «Родинний дім» на постійній основі, а саме: 14.02.2024, 19.02.2024, 28.02.2024, 13.03.2024, 19.03.2024, 03.04.2024, 04.04.2024, 10.04.2024, 18.04.2024, про що свідчать записи в журналі. Супровід у дитячій кімнаті та на заняттях малолітньої ОСОБА_7 завжди здійснюється бабусею, ОСОБА_7 .. ОСОБА_7 постійно спілкується з працівниками Київського міського центру сім'ї «Родинний дім» з питань розвитку малолітньої ОСОБА_5 , окрім неї жодна близька особа за період з 14.02.2024року по 29.04.2024р. не зверталася до центру (а.с.35).
З листа ФОП ОСОБА_9 від 02.05.2024 убачається, що малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує басейн школи №291 міста Києва, що орендується ФОП ОСОБА_9 згідно Договору оренди №506 від 02.12.2021. Малолітня ОСОБА_5 почала відвідувати заняття в басейні школи №291 з 28.02.2024. Супровід дитини, малолітньої ОСОБА_5 , забезпечує бабуся, ОСОБА_7 ОСОБА_7 , бабуся малолітньої ОСОБА_5 , на заняттях перебуває разом з дитиною у воді, робить з дівчинкою вправи, рекомендовані інструктором-рятувальником (а.с.39).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ч.4 ст. 19 Сімейного Кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч.5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав № 101-12184 від 24.12.2024, встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилася під час спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Однак, у подальшому між останніми 15.10.2021 було зареєстровано шлюб, внаслідок чого мати дитини змінила прізвище із « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_8 ». У березні 2022 року батько дитини, ОСОБА_6 , вступив до лав Збройних Сил України та виконував обов'язок, щодо захисту Батьківщини. У період з 2022-2023 ОСОБА_6 , перебуваючи у відпустках чи відрядженнях, приїжджав додому, до своїх батьків, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , та доньки, яку з лютого 2022 року її мати, ОСОБА_3 , залишила на останніх. ОСОБА_6 у свою чергу увесь вільний час проводив з донькою, піклувався про неї, забезпечував матеріально, однак ІНФОРМАЦІЯ_5 він загинув. Мати дитини, ОСОБА_3 , розвитком, вихованням та утриманням дитини не займалася, не піклувалася про її здоров'я, а після загибелі батька дитини взагалі залишила доньку у батьків ОСОБА_6 - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які власними силами матеріально забезпечували дитину, здійснювали догляд, займалися розвитком та вихованням. Малолітня дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою реєстрації діда ОСОБА_11 , а саме: АДРЕСА_2 . Спеціалістами служби 27.11.2024 було обстежено умови проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та складено акт, яким встановлено, що родина проживає в трикімнатній квартирі з усіма побутовими та комунальними зручностями. ОСОБА_12 мешкає в окремій великій кімнаті, в якій створені умови для проживання, навчання, відпочинку та розвитку дитини. Також, зі слів ОСОБА_1 мати дитини, ОСОБА_3 , не цікавиться життям дочки, навчанням та станом її здоров'я, матеріальну допомогу не надає, її фактичне місце проживання невідоме. Неодноразові спроби зв'язатися з ОСОБА_3 , позитивних результатів не дали, на телефонні дзвінки вона також не відповідає. Питання позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої дитини ОСОБА_13 , було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини райдержадміністрації (далі - комісія) 28.11.2024 та 12.12.2024. На засіданні 12.12.2024 були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_7 . Мати дитини, ОСОБА_3 , на жодне засідання комісії не з'явилася, будь-яких пояснень по суті позову не надала. Беручи до уваги вищезазначене, рекомендації комісії (протокол від 12.12.2024 № 22) зроблено висновок, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не забезпечує достатній життєвий рівень доньки ОСОБА_12 , не турбується про стан її здоров'я. Орган опіки та піклування Дарницького району м. Києва вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.63-64).
Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як роз'яснено у пунктах 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 724/743/15-ц (провадження № 61-16157св18) сформульовано висновки про те, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду даного цивільного спору судом було установлено, що відповідач ОСОБА_3 не бере участі у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, свідомо ухиляється від виховання та утримання доньки, не виявляє бажання щодо виконання батьківських обов'язків, не проявляє інтересу до внутрішнього світу дитини та її подальшої долі, що свідчить про її нехтування покладеними на неї правами та обов'язками по вихованню та утриманню власної дитини.
Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Тобто, відповідач не позбавлена можливості все ж таки змінити своє ставлення до дитини та її виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дитиною (ст. 168 СК України).
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності суд доходить висновку, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України.
У відповідності до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 36, 51, 104, 105, 112, 150, 164, 166, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України, ст. 60-63, 65 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 141, 142, 209, 210, 223, 247, 265, 280, 281, 282, 284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_5 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 37448223, 02096, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14), Дарницький районний в місті Києві центр соціальних служб (код ЄДРПОУ: 26064256, вул. Сімферопольська, 7/2, Київ, 02096) про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянку України, батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 04.04.2025.
Суддя: