Справа №:755/14980/24
Провадження №: 2-о/755/65/25
"13" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Онопрійчук Д.П.
за участю: заявника - ОСОБА_1
представника заявника - ОСОБА_2
заінтересованої особи - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту батьківства, -
Заявник, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просить суд: встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Юзефур, Республіка Польща, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Києва, громадянки України.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів громадського стану Дніпровського району м. Києва 29.07.1997, актовий запис за № 1156 від 29.07.1997. В свідоцтві про її народження в графі «Мати» зазначена особа ОСОБА_3 , а в графі «Батько» зазначений особа - ОСОБА_5 . На момент її народження, мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не перебувала в офіційному шлюбу, відомості про батька заявниці записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, тобто внесені за вказівкою матері, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України за № 00046210104 від 27.07.2024. Батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , з яким її мати ОСОБА_3 проживала в цивільному шлюбі без його реєстрації з 1992 по 2024 рік. Батьки заявниці разом з дітьми постійно проживали разом в одному приміщенні - у гуртожитку в АДРЕСА_1 , вели спільне господарство та разом займались її вихованням та вихованням її старшого брата, який народився у 1994 році. З 1992 року до 2016 рік ОСОБА_4 жив із сім'єю у м. Києві постійно, у 2016 році він поїхав за кордон, до Польщі на заробітки, проте періодично - двічі на рік і частіше приїздив у Київ до сім'ї. Під час приїздів до Києва він проживав із сім'єю по АДРЕСА_1 . В гуртожитку у АДРЕСА_1 були зареєстровані і зареєстровані по сьогоднішній день заявниця та її мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 з 2015 року був офіційно зареєстрований за іншою адресою, в квартирі АДРЕСА_2 , що раніше належала його матері - бабусі ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 . Після смерті бабусі заявниці, ОСОБА_4 як син отримав зазначену квартиру у спадок. Батько заявниці ОСОБА_4 , працюючи в Польщі раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_8 по місцю свого проживання в с. Юзефув (республіка Польща) від серцевого нападу. В Польщі у місті Вишкув, батько заявниці ОСОБА_4 був кремований 10.06.2024.
За життя ОСОБА_4 визнавав заявницю своєю донькою, вони разом з дитинства заявниці проживали однією сім'єю, він піклувався про заявницю, про її матір і брата, не ухилявся від виконання батьківських обов'язків, матеріально утримував свою цивільну сім'ю. Після його переїзду до Польщі, заявниця та ОСОБА_4 продовжували підтримувати теплі родинні зв'язки батька і доньки, регулярно переписувались та телефонували одне одному, ОСОБА_4 продовжував підтримувати заявницю матеріально та турбуватись про неї. Будь-яких інших сімейних стосунків ОСОБА_4 не мав. У 2017 році заявниця відвідувала ОСОБА_4 в Польщі і більше місяця проживала у нього. Після смерті батька заявниці ОСОБА_4 , залишилося спадкове майно - квартира АДРЕСА_2 та земельна ділянка у Макарівському районі Київської області за кадастровим номером 3222782600:07:009:0126, але вона як спадкоємиця не може повною мірою реалізувати свої права, через відсутність доказів наявності родинних відносин між нею та її батьком ОСОБА_4 , тобто при встановлення даного факту в судовому порядку, заявниця отримає можливість отримати спадщину та оформити спадкове майно.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.09.2024 відкрито провадження у цій справі, розгляд якої визначено проводити у порядку окремого провадження, та призначено судове засідання. Витребувано з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомості щодо наявності: актового запису про народження дитини (дітей), де батьком значиться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; актового запису про шлюб ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
09.10.2024 до суду надійшла заява Дніпровського ВДРА ЦС у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) про розгляд справи у їх відсутність (а.с.108).
11.10.2024 до суду надійшла відповідь Центрального ВДРА ЦС УДР ЦМУ МЮ (м.Київ), відповідно до якої актових записів цивільного стану щодо шлюбу та народження дітей, батьком яких значиться ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не виявлено (а.с.103).
30.10.2024 до суду надійшли письмові пояснення заінтересованої особи ОСОБА_3 у яких остання підтримала вимоги поданої ОСОБА_1 заяви та підтвердила, що ОСОБА_1 , заявниця, народилась у цивільному шлюбі з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є її біологічним батьком. У цивільному шлюбі з ОСОБА_4 вона перебувала з 1992 року по день його смерті. Деякий час вони не жили разом постійно, оскільки він у 2016 році виїхав на заробітки до республіки Польща, де раптово помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . За життя вони жили однією сім'єю в гуртожитку у АДРЕСА_1 . Їй не відомо про існування дітей у ОСОБА_4 в іншому шлюбі та/або шлюбних відносинах. У нього відсутні живі близькі родичі (матір, батько, офіційна дружина, сестри, племінники). ОСОБА_4 за життя визнавав ОСОБА_1 своє донькою, ніколи не заперечував свого батьківства, спілкувався з нею регулярно, допомагав матеріально сім'ї (а.с.130).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.11.2024 за клопотанням представника заявника витребувані докази: Дванадцятої київської державної нотаріальної контори: належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 1160/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; з Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА: інформацію про осіб, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , станом на 26.05.2024; з Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ): актовий запис №454 від 17.03.1972 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також відомості про наявність актового запису про смерть батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_7 .
14.11.2024 до суду з Святошинської РДА м. Києва до суду надійшов витяг із Реєстру територіальної громади м. Києва, відповідно до якого за адресою АДРЕСА_3 , станом на 26.05.2024 зареєстрована одна особа - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.140-143).
21.11.2024 до суду з Дванадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи № 1160/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.145-155).
26.11.2024 до суду з Центрального ВДРА ЦС УДР ЦМУ МЮ (м.Київ) надійшов актовий запис №454 від 17.03.1972 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.158-159).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2024 за клопотанням представника заявника витребувані докази: у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В.): належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 21-2017, зареєстрованої в реєстрі за № 4989, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 ; з Єдиного державного демографічного реєстру: інформацію про ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; з Центрального ВДРА ЦС УДР ЦМУ МЮ (м.Київ): інформацію щодо наявності актового запису про смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
30.12.2024 судом отримана інформація з Реєстру територіальної громади м. Києва, згідно якої інформація в реєстрі щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , відсутня (а.с.168).
03.02.2025 до суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В. надійшла копія спадкової справи № 21-2017, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_6 (а.с.176-203).
В судовому засіданні заявник вимоги заяви підтримала, просила суд її задовольнити. Пояснила, що в їх родині ніколи не виникало сумнівів щодо батьківства ОСОБА_4 , вона вважала та знала, що він її батько, а він вважав та знав, що вона його донька. Таке ж ставлення у батька було і до її брата, який теж був сином померлого, однак у свідоцтві про народження не був записаний батьком. Чому в їх родині юридично не оформили батьківство вона пояснити не може. Вони все життя проживали однією сім'єю та потреби в цьому не було. У 2018 році батько вирішив поїхати на заробітки в Польщу, однак вони ніколи не втрачали зв'язок, постійно переписувалися, зізвонювалися, вона їздила до батько, а батько приїздив додому. 26.05.2024 їй зателефонували з Польщі та повідомили про раптову смерть батька. Коли вона поїхала туди, їй повірили, що вона донька ОСОБА_4 , надали дозвіл на кремацію тіла і вивіз праху до України. Вони поховали батька в с. Медвин Богуславського району, поруч із її бабусею, з якою у батька були чудові стосунки. У батька інших родичів не було, його мати померла ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Представник заявника в судовому засіданні підтримала вимоги заяви та просила суд її задовольнити.
Заінтересована особа ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердила обставини викладені у заяві та просила суд її задовольнити. Додатково зазначила, що з ОСОБА_4 вона познайомилась у 1993 році та разом із ним прожила як чоловік та дружина 23 роки. У цивільному шлюбі у них народилося двоє дітей ОСОБА_6 та її брат. Ніколи сумнівів що це діти ОСОБА_4 у останнього не було. Н той час, вона хотіла щоб діти носили її прізвище, а ОСОБА_4 не заперечував, тому і не був записаний батьком дітей. Наразі не може пояснити чому все ж таки вони не оформили свої стосунки ОСОБА_4 юридично, та не записали дітей на нього, можливо в цьому в їх родині не було потреби, оскільки вони були дружньою, чудовою родиною. У ОСОБА_4 іншої родини не було, вони весь час проживали разом. Мати ОСОБА_4 , пішла від його батька коли йому був 1 місяць та стосунків вони не підтримували. Крім матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , у ОСОБА_4 була тільки двоюрідна сестра ОСОБА_9 , яка не змогла знайти документів в підтвердження їх спорідненості, інших родичів не було.
Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що родину ОСОБА_1 знає з 1994 року, вони є її сусідами. Проживали вони дружно, однією сім'єю, коли народилася ОСОБА_6 , заявник, піклувався про неї, водив у садочок, потім до школи. У них була гарна родина, свідку навіть не було відомо, що ОСОБА_4 не записаний батьком дітей. Він завжди піклувався про родини, а коли була жива його мати, вона теж приїздила до них в гості, гляділа онуків. Про інших родичів ОСОБА_4 нічого не знає, та про їх наявність ніколи не чула. Коли він поїхав на заробітку у Польщу, то постійно телефонував дітям та дружині, ОСОБА_6 їздила до нього в гості. Коли ж ОСОБА_4 приїздив з Польщі, то жив зі своєю родиною, був щасливий. Ні про яку іншу родину, яка б могла бути у нього, чи інших дітей, крім тих які народилися у стосунках з ОСОБА_12 , їй нічого не відомо.
Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що родину ОСОБА_1 знає з початку 90-х років, вони є її сусідами. Вони жили однією сім'єю, дбали один про одного, потім народились дітки, жили вони дружно. Вона, свідок, є вихователем у садочку, та ОСОБА_1 ходила в її групу. Коли оформлювали ОСОБА_6 у садочок, дізналася, що ОСОБА_4 не записаний її батьком, але він завжди відносився до дітей як до рідних, піклувався про них. Родина постійно проживала разом, а оскільки це гуртожиток, то всі у всіх на виду, і все про всіх знають. Свідок весь час спілкувала, і по сусідськи, з родиною ОСОБА_1 , які постійно підтримували сімейні стосунки, проживали разом та дбали один про одного.
Будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 пояснила, що являється старшою сестрою ОСОБА_12 . В 1993 році ОСОБА_12 познайомилася з ОСОБА_4 . Вони жили разом зі свідком в квартирі в гуртожитку, а потім їм дали окрему кімнату в цьому ж гуртожитку, і з того часу вони проживали як одна сім'я, народилися діти, вони були щасливі. В родині ніколи не виникало питань щодо юридичного оформлення як їх стосунків так і дітей, оскільки в цьому не було потреби. Вони завжди жили дружно, дбали один про одного. Коли ОСОБА_4 поїхав на заробітки, вони постійно підтримували зв'язок, ОСОБА_6 їздила до нього в Польщу, а коли ОСОБА_4 повертався із заробітків, то звісно він жив з ними - зі свою родиною. ОСОБА_4 завжди визнавав своє батьківство одо дітей, любив їх та опікувався ними.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 статті 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого поряду їх встановлення.
При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).
Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду (частина друга статті 125 CК України).
Батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України (частини перша, друга статті 128 СК України).
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.02.2020 у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.05.2023 у справі № 592/4443/17 (провадження № 61-9923св22) зазначено, що: «відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі вище перераховані докази в сукупності. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це».
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
За роз'ясненнями пункту 1 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», що узгоджується із Рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/99 по справі № 1-7/99 за конституційним зверненням про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів визначено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (ч. 1 ст. 58 Конституції України), норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК України. Тобто з урахуванням положення ч. 1 ст. 58 Конституції України закріплений принцип зворотної дії в часі закону та інших нормативно-правових актів, у випадку коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 3 цієї ж Постанови роз'яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01.01.2004, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Відповідно до статті 53 КпШС, походження дитини від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи реєстрації актів громадського стану.
В разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника), особи, на утримання якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір'ю дитини і відповідачем до народження дитини або спільне виховання чи утримання ним дитини або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Як зазначено в пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 № 5-рп/99 «положення про встановлення батьківства, викладені у ч.3 ст.53 КпШС України, дають підстави для визнання ознаками сім'ї фактичних шлюбних відносин».
Відповідно до підпунктів 6,7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29.12.1969 «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР» правила частини другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, тобто після 01.10.1968.
Встановлення батьківства в судовому порядку можливо як в порядку позовного провадження, так і в порядку окремого провадження (встановлення факту визнання батьківства та факту батьківства).
Встановлення батьківства у позовному провадженні можливо лише за життя припустимого батька дитини. У випадку, якщо він помер, та дитина народилась від незареєстрованого шлюбу, то встановлення факту визнання або факту батьківства має відбуватись в порядку окремого провадження
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20)).
Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини, зокрема, вказав, що: хоча основною ціллю статті 8 Конвенції є захист особи від свавільного втручання органів державної влади, вона не лише зобов'язує державу утримуватися від такого втручання, на додаток до цього негативного зобов'язання можуть існувати позитивні зобов'язання, притаманні ефективній повазі до приватного або сімейного життя. Ці зобов'язання можуть передбачати вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою (див. рішення у справі «Фон Ганновер проти Німеччини (№ 2)» [ВП] (Von Hannover v. Germany (no. 2) [GC], заяви № 40660/08 та № 60641/08, пункт 98, ЄСПЛ 2012). Межа між позитивними та негативними зобов'язаннями держави за статтею 8 Конвенції не підлягає чіткому визначенню; проте застосовні принципи є подібними. В обох контекстах слід враховувати справедливий баланс, який має бути встановлений між конкуруючими інтересами (там само, пункт 99) (YAKUSHEV v. UKRAINE, № 15978/09, § 22, ЄСПЛ, від 14.12.2018 ).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси заявника власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_1 , батьками якої записані ОСОБА_5 та ОСОБА_3 (а.с.20).
Згідно з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_1 , відомості про батька внесено відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с.21).
Заявник вважає, що ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.25), та помер ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Юзефув Республіка Польща (а.с.44), є її батьком.
За матеріалами справи убачається, що мати заявника - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на момент народження заявниці не перебувала у зареєстрованому шлюбі. Також, з витребуваних судом письмових доказів встановлено, що ОСОБА_4 не перебував у зареєстрованому шлюбі, актові записи цивільного стану, щодо народження дітей, батьком яких би значився ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відсутні.
Також, з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків, а також з досліджених в судовому засіданні фотографій, переписки в месенджерах Viber/Telegram між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , судом встановлено, що померлий ОСОБА_4 , ще до народження заявниці проживав однією сім'єю із матір'ю заявниці ОСОБА_3 , останні вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, а після народження заявниці і спільним вихованням та утриманням дитини - заявниці ОСОБА_1 та померлий визнавав своє батьківство щодо неї.
Так, із досліджених фотографій вбачається, що на останніх зображені мати заявниці - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , заявниця та її старший брат. Певна частина фото зроблені в гуртожитку по АДРЕСА_1 , де останні спільно проживали, що підтверджено і свідками в судовому засіданні. Частина - спільний відпочинок заявниці, її матері ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , такий як святкування нового року, відпочинок за містом, біля моря, а також спільні жартівливі фото заявниці і ОСОБА_4 у більш її старшому віці. Також наявні світлини заявниці та померлого в Польщі у 2017 році, на випускному вечері на честь закінчення середньої школи ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено наявність у заявниці оригіналів документів ОСОБА_4 таких як: свідоцтво про народження, внутрішній паспорт громадянина України, закордонний паспорт громадянина України, посвідчення мисливця та рибалки, посвідчення на право тримати зброю. Останні (два посвідчення на право тримати зброю) були зареєстровані у 2020 році за адресою спільного проживання сім'ї ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , де ОСОБА_4 офіційно тримав зброю. Також, у розпорядженні заявниці наявні оригінали документів які підтверджують право на спадщину ОСОБА_4 після смерті його матері.
Також, заявник отримала в Республіці Польща документи щодо смерті ОСОБА_4 та його кремації, разом із прахом померлого а саме: розпорядження районної прокуратури м. Легіоново (Польща) про одержання висновку - залучення експерта від 27.05.2024; повне свідоцтво про смерть № НОМЕР_2 від 06.06.2024; витяг про смерть від 05.06.2024; довідка про кремацію від 10.06.2024 №11584; рішення № DE HKN/00370/2024 від 10.06.2024 про надання дозволу на перевезення урни з прахом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Наведене у сукупності дає підстави вважати, що померлий ОСОБА_4 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік та дружина, були пов'язані спільним побутом, веденням спільного господарства, мали спільний бюджет та взаємне піклуванням, а в подальшому і спільне виховання та утримання дитини - заявника, виявляти батьківську турботу щодо неї, піклувалися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п.45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».
Згідно ч 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Поняття «родинність» розглядається як родинні зв'язки між людьми, що ґрунтуються на походженні однієї особи від іншої чи кількох осіб від спільного пращура; кровний зв'язок осіб, що походять один від одного чи від спільного пращура. Родинна лінія може бути прямою чи боковою та поділяється на висхідну та низхідну. При прямій лінії родинність ґрунтується на походженні однієї особи від другої.
Оскільки виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, заявник вірно звернулася в суд із заявою про встановлення цих фактів, розгляд яких здійснюється за правилами окремого провадження.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням принципу «балансу вірогідностей», що підтверджують правдивість обставин, на які посилалася заявник на обґрунтування своїх вимог, доказами, що знаходяться в матеріалах справи та обставинами встановленими під час розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про доведеність родинних відносин між заявником та померлим ОСОБА_4 , а саме його батьківство щодо заявника.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України - у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (суд ураховує роз'яснення Верховного Суду «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»: «суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії свідоцтва про право на спадщину»).
Виникнення особистих, майнових прав громадян, їх зміну і припинення закон пов'язує з настанням чи зміною певних обставин, тобто з юридичними фактами, які підтверджуються різними свідоцтвами, довідками та іншими документами, що видаються громадянам в адміністративному порядку. Не завжди заінтересована особа має можливість довести документально, що той чи інший факт мав місце (неможливість поновлення втраченого документа або виправлення наявних у ньому помилок тощо), тому допускається судовий порядок встановлення фактів, що мають юридичне значення, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника.
Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.
При вирішенні питання про встановлення факту родинних відносин, суд виходить з фактичних, встановлених в судовому засіданні обставин. Суд враховує, що законодавчо питання врегульовано положеннями Цивільного кодексу України щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для підтвердження такого факту. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10.02.2010).
Виходячи із викладеного, враховуючи наданий суду обсяг доказів, судом установлено що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ..
Враховуючи, що Законом не передбачено порядку встановлення факту родинних відносин та іншого способу у заявника немає, зважаючи на неможливість оформлення заявником спадщини після смерті батька без встановлення факту батьківства, суд вважає заяву обґрунтованою та доведеною.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 10, 13, 76-81, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 319, 353-355 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», із змінами та доповненнями від 25.05.1998, суд -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_1 ), Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (код ЄДРПОУ: 26088676, м. Київ, бул. Верховної Ради, 8/20), про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Юзефур, Республіка Польща, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Києва, громадянки України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 24.03.2025.
Суддя: