Справа №:755/14637/24
Провадження №: 2/755/524/25
"25" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Онопрійчук Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном у три місяці.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Москва помер ОСОБА_2 , який є рідним братом позивача - ОСОБА_1 . Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.05.2023, виданого НОМЕР_2 Орган ЗАЦС м. Москва № 116 (апостиль на свідоцтві про смерть проставлений 10.08.2023). Факт родинних відносин між позивачем та ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження позивача від 21.12.2020, у якому батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначений - ОСОБА_4 , а мати - ОСОБА_5 . Вони ж зазначені батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у актовому записі про його народження №293 від 24.02.1952. Зміна прізвища позивача з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 підверджується свідоцтвом про укладання шлюбу з ОСОБА_8 від 07.05.1987. Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно, яке складається з 1/6 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.01.2008. За даним свідоцтвом квартира складається з 3-х кімнат, має загальну площу 61, 1 кв. м, житлову 41, 8 кв. м. Інші 5/6 частин зазначеної квартири наразі належить позивачу на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.01.2008, як спадщина після померлих батьків. Інших спадкоємців ОСОБА_2 після його смерті не лишилось. У червні 2024 року позивач звернулась до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті рідного брата ОСОБА_2 , однак державний нотаріус Ткач Т.В. постановою від 10.08.2024 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку із пропуском строку подання заяви про прийняття спадщини. Щодо причини пропуску позивачем строку на подання заяви про прийняття спадщини, остання зазначила, що змогла отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (з проставленим на ньому апостилем від 10.08.2023) лише у вересні 2023 року, перебуваючи за кордоном через збройну агресію рф проти України. Саме через збройну агресію і військові дії російської федерації на території України, на самому початку війни, 10.03.2022 позивач виїхала за кордон, де перебувала досить тривалий час. В Україну позивач повернулась лише у квітні 2024 року. Факт перебування позивача за кордоном протягом 2022-2024 років підтверджується відмітками про перетин кордону у закордонному паспорті позивача. Отже відстань між місцем знаходження спадкового майна та місцем перебування позивача була досить великою. У зв'язку із цими обставинами позивач просить суд визнати поважною причину пропуску нею строку на подання заяви про прийняття спадщини після померлого брата.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.09.2024 відкрито провадження у вказаній цивільній справі, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи. Сторонам роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копію вказаної ухвали суду представником позивача та відповідачем було отримано 05.09.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.11.2024 за клопотанням представника позивача витребувано з Десятої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи № 314/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
02.01.2025 до суду з Десятої київської державної нотаріальної контори надійшли копії матеріалів спадкової справи № 314/2024.
Заяв по суті справи від учасників справи не надійшло, відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
25.03.2025 від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність. У якій представник позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач суд про причини не явки не повідомив.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.
Як вбачається із свідоцтва про народження ОСОБА_1 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Кострома, батьками якої записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.10).
Згідно із Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00045718794 від 27.06.2024, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками якого записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.11).
07.05.1987 ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_8 та змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.9).
З наведеного убачається, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братом та сестрою.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.05.2023, виданого НОМЕР_2 Орган ЗАЦС м. Москва № 116 (апостиль на свідоцтві про смерть проставлений 10.08.2023 (а.с.13-14).
20.06.2024 ОСОБА_1 звернулася до Десятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 (а.с.58).
Інших осіб, які б звернулися із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , матеріали спадкової справи не містять.
Постановою державного нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Ткач Т.В. від 10.08.2024 відмовлено ОСОБА_1 у видачі їй свідоцтва про право на спадщину на 1/6 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки протягом строку, встановленого для прийняття спадщини не подала заяву про прийняття спадщини, не зареєстрована та не проживала постійно разом зі спадкодавцем, місце реєстрації померлого на день його смерті їй не відомо (а.с.70).
Вирішуючи позовні вимоги про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини, суд доходить наступного.
Загальні положення про спадкування врегульовані Главою 84 Книги шостої Спадкове право Цивільного кодексу України.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є такі, що пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть застосовуватися, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не використав право на прийняття спадщини через брак інформації про смерть спадкодавця, незнання приписів закону тощо, тоді немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 766/14595/16, від 30.01.2020 у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31.01.2020 у справі № 450/1383/18 (провадження № 61-21447св19).
Водночас, з урахуванням фактичних обставин конкретної справи поважними причинами пропуску строку суд може визнати, зокрема: 1) тривалу хворобу спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем розташування спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі № 638/17145/17, від 22.03.2023 у справі № 361/8259/18.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Такі висновки викладені у постанові ВП ВС від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 дійшла переконання про наявність підстав для відступу від загального правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 06.09.2017 у справі № 6-496цс17, про те, що «необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини», шляхом конкретизації, зазначивши таке:
- необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права;
- втім це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини;
- спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини у встановлений строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини;
- тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом (закликані до спадкування).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який є діючим і на час вирішення позову.
У цій справі судом встановлено, що з метою збереження свого здоров'я та життя позивачка вимушена були покинути своє місце проживання в м. Києві та виїхати за кордон, де перебувала з 10.03.2022 по квітень 2024 року, що підтверджується відмітками в її паспорті громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 6 п.24 постанови №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Згідно з ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, за обставинами цієї справи позивач є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 за законом, у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України з 10.03.2022 по квітень 2024 року перебувала за кордоном, що виключало можливість останньої вчасно звернутися у встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини, що суд визнає поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини та приходить до переконання про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вказані обставини, що стали підставою для пропуску позивачем встановленого строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , суд дійшов висновку про визнання поважними причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Москва рф, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованим, визначити позивачу - ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Москва рф.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Аналізуючи вищевикладені доводи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та задоволення позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1261, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 209, 210, 247, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Київської міської ради (код ЄДРПОУ: 22883141, 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36), про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , додатковий строк терміном у три місяці, з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 04.04.2025.
Суддя: