Справа № 199/3527/25
(3/199/2092/25)
іменем України
21 квітня 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП
за участю: захисника - Мезенцева І.О., який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1
Неповнолітній ОСОБА_1 , 13.02.2025 о 20:59 годині в м. Дніпрі по вул. Грінченка, 153, керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а. Правил дорожнього руху України.
Дії неповнолітнього ОСОБА_1 працівником патрульної поліції кваліфіковані за ч.2 ст. 126 КУпАП.
Неповнолітній ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовими SMS-повістками, які він отримав: 20.03.2025 о 14:00:29 годині, 02.04.2025 о 14:11:45 годині та 14.04.2025 о 13:19:09 годині, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпрі, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, враховуючи і те, що відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-3/25 від 26.03.2025 інтереси неповнолітнього ОСОБА_1 в суді представляє адвокат Мезенцев І.О. (а.с. 9).
01.04.2025 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від захисника - адвоката Мезенцева І.О., який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , надійшло клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування вказаного клопотання адвокат вказує, що працівниками поліції не доведено факт керування неповнолітнім ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи відсутній відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, а також пояснення свідків, які б могли підтвердити або спростувати факту керування неповнолітнім ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , 13.02.2025 о 20:59 годині в м. Дніпрі по вул. Грінченка, 153.
Крім того сторона захисту зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення містить виправлення та внесення додаткових записів, що є порушенням п. 7 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1376, відповідно до якого не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Вивчивши клопотання сторони захисту та письмові матеріали справи, вважаю, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
У зв'язку з цим слід зазначити, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд.
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року №1376 (далі - Інструкція № 1376).
Відповідно до приписів ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається протоколі.
Згідно з приписами п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1376 не допускаються закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, стосовно якої його складено.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, суд вважає слушними доводи сторони захисту та зауважує, що при дослідженні протоколу про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах справи та копії протоколу, який був вручений працівниками поліції неповнолітньому ОСОБА_1 , який був долучений захисником до свого клопотання, вбачається, що у порушення вищевказаних норм законодавства в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 246135 від 13.02.2025, який міститься в матеріалах справи, наявні дописи, які відсутні у копії протоколу, що була вручена працівниками поліції неповнолітньому ОСОБА_1 , а саме:
- у графі «13. Підпис особи, якій роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з датою та часом розгляду справи» наявний підпис, проте у копії протоколу, врученій неповнолітньому ОСОБА_1 такий підпис відсутній, графа залишається порожньою;
- у графі «14. Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» наявний запис мовою оригіналу: «поехал ремонтіровать машину», проте у копії протоколу, врученій неповнолітньому ОСОБА_1 такий запис відсутній, графа залишається порожньою.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №246135 від 13.02.2025, неповнолітній ОСОБА_1 , 13.02.2025 о 20:59 годині в м. Дніпрі по вул. Грінченка, 153, керував транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи відповідних документів на право керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1.а. Правил дорожнього руху України.
Відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Як доказ вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №246135 від 13.02.2025 долучено: рапорти працівника поліції від 13.02.2025 у кількості двох штук.
Суд критично оцінює рапорти працівника поліції від 13.02.2025 як доказ у справі, оскільки він не підтверджується іншими доказами. Крім того, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Таку ж позицію висловив Верховний Суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.
16.04.2025 на адресу суду надійшов лист начальника УПП в Дніпропетровській області № 4792с/41/19/01/2025 від 14.04.2025 згідно з яким надати записи з нагрудних боді-камер працівників поліції не надається можливим за строком давності. Строк зберігання відеозаписів згідно розділу VIII пункту 3 підпункту 1 наказу МВС України «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» № 1026 від 18.12.2018, становить 30 діб.
Дослідивши вказані адміністративні матеріали, судом встановлено відсутність доказів керування ОСОБА_2 21.11.2024 о 23:25 годині в м. Дніпрі по вул. Гуртовій транспортним засобом транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_2 , оскільки ані відеозаписів, ані пояснень свідків, які були б свідками керування ОСОБА_2 вказаним транспортним засобом, ані будь-яких інших доказів, які можуть підтвердити факт керування останнім до матеріалів адміністративної справи не долучено.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Незважаючи на вимоги ч. 2 ст. 251 КУпАП та вказане рішення ЄСПЛ, яке згідно ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» обов'язкове і для працівників Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення, який визначає межі судового розгляду і є доказом у справі, суперечить іншим матеріалам справи про адміністративне правопорушення, оскільки відомості зазначені у ньому належним чином не узгоджуються з іншими матеріалами справи.
У справі «Карелін проти росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Викладені обставини свідчать про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов'язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи. Натомість, згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП такий обов'язок покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Таким чином, з огляду на відсутність у матеріалах адміністративної справи доказів керування 13.02.2025 о 20:59 годині неповнолітнім ОСОБА_1 транспортним засобом «ВАЗ 21011», державний номерний знак НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що останнього не можна вважати суб'єктом відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Як слідує з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03), «Бантиш та інші проти України» (заява № 13063/18); «Михайлова проти України» (№ 10644/08, 06 березня 2018 року) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Отже, на переконання суду, не доведено поза розумним сумнівом вини ОСОБА_1 та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП, тоді як, відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про відсутність поставленого у вину працівником патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1) ч. 1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1) ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
На підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП - закрити, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: І.В. Дяченко
21.04.2025