Справа № 199/4421/25
(3/199/2514/25)
іменем України
21 квітня 2025 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, який притягується до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП
24.03.2025 о 08:20 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м.Добропілля, вул. Харківська (Рози Люксембург), 35, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Skoda Octavia», державний номерний знак, НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України.
Дії ОСОБА_1 працівником поліції кваліфіковані за ст. 124 КУпАП.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовими повістками, судовими повістками від 03.04.2025 та від 16.04.2025. Також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
Потерпілий ОСОБА_2 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою SMS-повісткою, яку він отримав 16.04.2025 о 09:27:26 годині.
14.04.2025 через підсистему автоматизованої системи документообігу суду «Електронний Суд» до суду надійшла заява ОСОБА_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
21.04.2025 о 08:35 годині потерпілий ОСОБА_2 на зв'язок в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська не вийшов. Додаткових клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи, від потерпілого ОСОБА_2 не надходило.
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпрі, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 та потерпілий ОСОБА_2 не з'явились в судове засідання, тобто добросовісно не виконали процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у їх відсутність.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
- відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 280124 від 24.03.2025, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений. Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ), роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП;
- схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.03.2025, в якій зафіксована ділянка місцевості, на якій у вказану вище дату сталась дорожньо-транспортна пригода та які завдані механічні пошкодження;
- письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , який підтвердив, що 24.03.2025 водій ОСОБА_1 здійснив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої його автомобіль отримав механічні ушкодження. Водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які кожен окремо пояснили працівникам поліції про те, що 24.03.2025 приблизно о 08:50 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул.Харківська (Рози Люксембург), 35 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2105», державний номерний знак НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак, НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Водій ОСОБА_1 керував вищевказаним транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння;
- довідкою інспектора САП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 24.03.2025, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія не отримував.
За таких обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, як такі, що виразилися в порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, іншого майна.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, виходжу з того, що відповідно до довідки інспектора САП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області від 24.03.2025 ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
За таких обставин слід враховувати роз'яснення, яке міститься в п. 28 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зі змісту якого слідує, що суди не вправі застосовувати таке стягнення, як позбавлення права керувати транспортними засобами, тоді, коли винна особа взагалі його не має.
Таким чином, у відношенні ОСОБА_1 неможливо застосувати такий вид стягнення, визначений ст. 124 КУпАП, як позбавлення права керування транспортним засобом, оскільки ОСОБА_1 взагалі його не має.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, міру громадської небезпеки скоєного, дані про особу ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, посвідчення водія не отримував, докази відшкодування ОСОБА_1 спричиненої шкоди матеріали справи не містять, ступінь його вини, враховуючи відсутність обставин, що обтяжують його відповідальність, суд вважає за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати й те, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Вирішуючи заяву потерпілого ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_1 у якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 24.03.2025 та компенсації втрати доходу за 2 місяці та витрат на лікування, що становить 33000,00 гривень, суд дійшов наступного висновку.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п.1-4 ст.213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
Втім, суд роз'яснює потерпілому ОСОБА_2 , що останній не позбавлений можливості звернутися із відповідною позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 у якості відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, компенсації втрати доходу та витрат на лікування в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Водночас суд зауважує, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, однак суду не були надані відомості, що вказане правопорушення ОСОБА_1 вчинено під час перебування на військовій службі, тому, на підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850,00 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: І.В. Дяченко
21.04.2025