вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" квітня 2025 р. Справа№ 910/6822/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Сітайло Л.Г.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
згідно протоколу судового засідання за участю сторін:
від позивача: Аністратенко О.О. - адвокат, посвідчення № КВ3237;
від відповідача: Раєцький А.О. - адвокат, посвідчення № 000977; Денисюк Р.О. - адвокат, посвідчення № 001177;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 (повний текст складено 25.11.2024)
у справі №910/6822/24 ( суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт"
про стягнення 9 383 582,50 грн.
1. Короткий зміст поданої заяви та рух справи
Акціонерне товариство «Укртелеком» (надалі також - позивач, АТ «Укртелеком») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» (надалі також - відповідач, ТОВ «Лізард Софт») про стягнення грошових коштів в розмірі 9 383 582,50 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" грошові кошти в сумі 9 383 582,50 грн та судовий збір в розмірі 140 753,74 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" 16.12.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/6822/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі № 910/6822/24 залишено без руху. Запропоновано скаржнику сплатити судовий збір у встановленому відповідним законодавством розмірі (168 904, 48 грн), про що надати суду докази в десятиденний строк.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/6822/24, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сітайло Л.Г., Сулім В.В. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/6822/24. Розгляд справи було призначено на 13.02.2025.
31.01.2025 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який було прийнято судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 13.02.2025, в порядку ст. 263 ГПК України.
Розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувалась перерва зокрема 20.03.2025 - на 07.04.2025.
В судове засідання 07.04.2025 з'явились представники позивача та відповідача. Представники відповідача апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Справа була розглянута в розумний строк (в розумінні ст. 6 Конвенції) з незалежних від суду причин, враховуючи поведінку сторін, шляхом подання відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, з урахуванням узгодження сторонами продовження строку розгляду справи, з метою забезпечення принципів рівності та змагальності сторін в розумінні ст. 7, 13 ГПК України, з метою належного повідомлення усіх учасників апеляційного провадження, враховуючи дію воєнного стану в Україні, обставини оголошення сигналу "повітряна тривога", та інші чинники.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.
Так, відповідач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи (ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України) та порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права (ст.277 ГПК України), оскільки не було з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а саме: (1) чи існував у сторін звичай ділового обороту у використанні засобів електронного зв'язку під час виконання сторонами договору не лише в частині порядку та умов надання послуг, але і в частині погодження та зміни строків надання послуг; (2) чи набув позивач право на розірвання договору, за умови зміни строків та його прострочення у наданні необхідної для надання послуг інформації; (3) чи виконано сторонами пункт 5.9. договору, який зобов'язує сторін скласти акт на фактично надані послуги, але ще не прийняті замовником на момент припинення їх надання, та здійснити взаємозалік між сплаченими авансами на послугами, що надали, але які замовник ще не прийняв.
Окрім цього, апелянт зазначив, що позивачем не було доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а саме чи відбулося прострочення, і якщо так, то чи в наданні послуг виконавцем чи у своєчасному виконанні своїх зобов'язань замовником.
Також скаржником було зазначено, що судом першої інстанції не було застосовано ст.ст. 612, 653, 849 та ст. 907 ЦК України, які регулюють порядок розрахунків після розірвання договору, умови якого передбачено порядок взаємозаліку за фактично надані, що не прийняті замовником послуги за рахунок авансу.
Тому, враховуючи вищенаведене, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в позові.
5. Узагальнений виклад відзиву на апеляційну скаргу
Позивач вважає подану апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Сторона зазначила про помилковість позиції відповідача про те, що судом не з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме: чи існував у сторін звичай ділового обороту у використанні засобів електронного зв'язку під час виконання сторонами договору не лише в частині порядку та умов надання послуг, але і в частині погодження та зміни строків надання послуг, оскільки у даній справі договором у додатку №2 встановлено строки/терміни надання послуг.
позивач вважає, що суд встановив в оскаржуваному рішенні, що додаткова угода про викладення додатку № 2 до договору у новій редакції (зі збільшеними строками надання послуг) у передбаченому договором порядку не укладалася, доказів протилежного матеріали справи не містять. А тому, з'ясування звичаїв ділового обороту не має значення для справи і не входить у предмет доказування, оскільки договором унормовано порядок і процедуру зміни його умов, у т.ч. строків надання послуг по договору.
Окрім цього, позивач заперечує доводи скаржника, що, нібито, фактична зупинка роботи над проектом сталася з вини позивача через бездіяльність останнього: постійні перешкоди у комунікації з позивачем та ігнорування позивачем запитів щодо проекту; відсутність відповідальності відповідача за прострочення, яке виникло через невиконання позивачем своїх обов'язків. Оскільки, за доводами сторони, відповідач жодним чином не описує і не наводить конкретних зобов'язань позивача за договором, що були порушені позивачем і зумовили порушення строків надання послуг відповідачем. Також позивач зазначив про те, що алгоритм дій, що зазначений у п. 5.9 договору, є таким, що не підлягає до застосування у даній ситуації, оскільки відбулося розірвання договору внаслідок порушення виконання його умов з боку відповідача, а не припинення надання послуг за рішенням замовника.
Окрім цього, позивач зазначив про помилковість доводів скаржника про необхідність застосування при розгляді даної справи положень ст. 612, 653, 849 та ст. 907 ЦК України.
А тому позивач повністю не погоджується із вимогами, викладеними в апеляційній скарзі, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції, на його думку, підлягає залишенню - без змін.
6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи; обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 14.12.2021 між Акціонерним товариством «Укртелеком» (як замовником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізард Софт» (як виконавцем) укладено договір № 80D362-553/21 (далі також - договір), відповідно до п. 2.1. якого, на умовах, викладених у договорі, виконавець зобов'язується, з метою створення системи, постачити замовнику програмне забезпечення (код УКТ ЗЕД (умовний) 00502) та надати послуги (код ДК 016:2010-62.02), а замовник - прийняти та оплатити належним чином надані послуги та поставлене програмне забезпечення.
Згідно з п. 2.2. договору, результатом постачання програмного забезпечення та надання послуг має бути повністю робоча система, яка відповідає вимогам, що зазначені у додатку № 4 до договору. Виконавець гарантує, що обсяг та зміст програмного забезпечення та послуг за договором достатні для того, щоб система відповідала таким вимогам.
Строки та послідовність (етапність) надання послуг визначені у додатку № 2 до договору (п. 2.4. договору).
Деталізація, опис та вимоги до надання послуг визначені у додатку № 6 до договору (п. 2.5. договору).
У розділі 3 договору сторони погодили, що ціна договору складається з:
- вартості програмного забезпечення, що становить 67 255 506,00 грн без ПДВ, що еквівалентно 2 40 000 доларів США;
- вартості послуг, що становить 57 772 092,01 грн без ПДВ, крім того ПДВ (20%) 11 554 418,40 грн, що разом з ПДВ складає суму 69 326 510,40 грн, що еквівалентно 2 478 026,57 доларів США.
Порядок оплати програмного забезпечення та послуг сторони погодили у розділі 4 договору.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими особами сторін та діє 5 років, а в частині не виконаних на дату закінчення строку дії договору зобов'язань сторін - до повного їх виконання (зокрема, зобов'язання визначені п. 6.5. договору діють протягом 10 років після закінчення строку дії договору).
Також, у додатку № 2 до договору сторонами узгоджено календарний план надання послуг (надалі - календарний план).
28.09.2022 сторонами підписано акт здачі-приймання наданих послуг № 704, відповідно до якого виконавець - виконав, а замовник прийняв послуги за етапом 1 загальною вартістю 7 411 924,12 грн.
13.10.2022 сторонами підписано акт здачі-приймання наданих послуг № 721, відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв послуги за етапом 2 загальною вартістю 8 027 339,74 грн.
16.12.2022 сторонами підписано акт здачі-приймання наданих послуг № 751 відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв послуги за етапом 3 загальною вартістю 6 421 871,78 грн.
При цьому, під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, а сторонами не спростовано, що позивачем відповідачу повністю оплачені послуги по етапам 1, 2, 3. Також, позивачем оплачено у якості авансу 18 % від вартості послуг за етапами з 4 по 12.
Водночас, оскільки станом на грудень 2023 року відповідач прострочував строки надання послуг по етапу 4 (прострочення становило 10 місяців, оскільки акт здачі-приймання послуг за етапом № 3 підписано 16.12.2022, а етап № 4 повинен бути завершений протягом 75 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання за етапом № 3 - тобто 01.03.2023), то позивач листом від 16.11.2023 № 1820-вих-80D731-80С310-2023 звернувся до відповідача з рядом питань та зазначенням про суттєве прострочення виконання договору з боку відповідача.
Позивач надіслав до ТОВ «Лізард Софт» лист від 27.12.2023 про розірвання договору 31.01.2024. Разом з цим, в згаданому вище листі містилася вимога позивача до відповідача повернути усі сплачені за договором кошти у строк до 10.02.2024.
У відповідь відповідач надіслав позивачу лист від 15.01.2024 №7-15/01-2024, у якому зазначив про отримання вищевказаного листа позивача про розірвання договору, а також вказав, що вважає відмову позивача від договору недіи?сною, а вимогу про повернення коштів, сплачених згідно договору - необґрунтованою.
Водночас, підставою позову є неповернення відповідачем коштів, які були сплачені як аванс (18%) за 4-12 етапами по договору.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статі 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 статті 902 ЦК України).
Щодо порушення відповідачем строків надання послуг за 4 етапом, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з підписаного сторонами календарного плану до договору (т. 1, а.с.13-15), він має свою специфіку, а саме обрахунок строку надання послуг за другим та кожним наступним етапом відраховується від дати підписання акту здачі приймання послуг за попереднім етапом.
Так, 4 етапом передбачено надання послуг з налаштування інтеграцій, що включає: 1)р технічного проекту «Інтеграції Системи», який повинен містити детальний опис реалізації в Системі інтеграції з системами: Active Directory; MS Exchange; ETOS; CRM (BPM ONLINE); M.E.Doc; Mediation system; Payment Gateway КАСУП АФІНА; універсальна система; САЗ; ВР-ТНК; DEBTEXTCALL; УПА ОТА. 2) розробку інтеграції з системами: Active Directory; MS Exchange; ETOS; CRM (BPM ONLINE); M.E.Doc; Mediation system; Payment Gateway КАСУП АФІНА; Універсальна система; САЗ; ВР-ТНК; DEBTEXTCALL; УПА ОТА. 3) розробку програми та методики приймальних випробувань, в тому числі «тест-кейсів». 4) тестування інтеграцій згідно програми та методики приймальних випробувань.
При цьому, строком/терміном надання послуги сторони визначили: 75 календарних днів з дати підписання акту здачі-приймання за етапом № 3.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що 16.12.2022 сторонами підписано акт здачі-приймання наданих послуг № 751, відповідно до якого виконавець виконав, а замовник прийняв послуги за етапом 3 загальною вартістю 6 421 871,78 грн. Тобто, правомірним є висновок суду першої інстанції, що кінцевим терміном надання послуг за 4 етапом - є 01.03.2023.
Доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України надання послуг, що визначені 4 етапом ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції надано не було.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо того, що порушення строків надання послуг відбулось через затримку чи відсутність комунікації з боку позивача, оскільки як правомірно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не наведено жодних конкретних зобов'язань позивача за договором, які були б порушені позивачем і, в свою чергу, зумовили порушення строків надання послуг відповідачем. У тому числі і зобов'язань, що стосуються саме етапу 4 надання послуг (визначено у додатку № 2 до договору).
Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що оскільки станом на грудень 2023 року відповідач прострочив строки надання послуг, зокрема, по етапу 4 - фактично на 10 місяців, через що позивач листом від 16.11.2023 № 1820-вих-80D731-80С310-2023 звернувся до відповідача з рядом питань та зазначенням про суттєве прострочення виконання договору з боку відповідача. Апелянт надіслав відповідь від 06.12.2023 № 122-06/12-23, у якій не визнавав затримки у виконанні роботи зі свого боку.
Також відхиляються через необґрунтованість доводи скаржника про неправомірну відмову позивача від договору та його розірвання, з урахуванням наступного.
Пунктом 10.3 передбачено, що замовник має право відмовитися від договору та достроково його розірвати в односторонньому порядку, письмово попередивши виконавця за 15 календарних днів до дати такого розірвання, у випадку прострочення поставки ПЗ або надання виконавцем послуг більше ніж на 30 календарних днів.
Як вже встановлено та підтверджується матеріалами справи, позивачем було надіслано до відповідача лист від 27.12.2023 про розірвання договору 31.01.2024. У листі також містилася вимога повернути усі сплачені за договором кошти у строк до 10.02.2024.У відповідь відповідач надіслав позивачу лист від 15.01.2024 № 7-15/01-2024, у якому зазначив про отримання вищевказаного листа позивача про розірвання договору, а також вказав, що вважає відмову позивача від договору недійсною, а вимогу про повернення коштів, сплачених згідно договору - необґрунтованою. Дані обставини не заперечувалися на стадії апеляційного перегляду.
Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (ст.907 ЦК).
Отже, розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість його одностороннього розірвання. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 910/2026/24.
З урахуванням встановленого факту порушення умов договору, суд апеляційної інстанції вважає, що дії позивача в частині звернення до відповідача з листом-вимогою про розірвання договору в порядку п. 10.3 договору були правомірними. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через безпідставність.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на зміни, внесені планом-графіком, що підтверджується листуванням між позивачем та відповідачем, що на думку апелянта, свідчить про дотримання саме погодженого плану-графіку та отримання послуг виконавця у строки, які перевищували встановлені п. 5.1. договору в 550 робочих днів з урахуванням наступного.
Так, поданий до сулу першої інстанції документ «План_проекту_затверджений.pdf» не містить підписів уповноважених представників позивача та відповідача. Більше того, позивачем заперечується укладення такого додатку.
Разом з цим, розділ 13 договору передбачає, що у разі настання істотної зміни обставин строк та порядок надання послуг може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони визначили строк надання послуг на інших умовах. п. 13.2. Усі зміни та доповнення до договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені додатковою угодою, що підписана обома сторонами. Виключенням з даного правила є зміни, які здійснюються шляхом письмового повідомлення іншої сторони (при достроковому розірванні договору в односторонньому порядку, при зміні керівника проекту, реквізитів сторони та статусу платника податків)».
В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що для зміни строків надання послуг необхідне одночасне: настання істотної зміни обставин; оформлення зміни строків надання послуг шляхом укладення додаткової угоди.
Тоді як строки надання послуг за договором встановлені у додатку № 2 до договору. Додаткова угода про викладення додатку № 2 до договору у новій редакції (зі збільшеними строками надання послуг) у передбаченому договором порядку не укладалася, доказів протилежного матеріали справи не містять. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються (як підстава для скасування рішення суду першої інстанції) через необґрунтованість.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку фактична обґрунтована відмова позивача від договору (шляхом звернення з листом-вимогою про розірвання договору через порушення допущені відповідачем) - є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог ст.1212 ЦК (постанови Верховного Суду від 11.11.2018 у справі №910/13332/17, від 25.02.2021 у справі №904/7804/16, від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.06.2021 у справі №916/2368/18, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20).
Таким чином, виходячи з правової природи авансу та положень ст. 1212 ЦК України, суми коштів, які на момент розірвання договору мали статус авансу, з моменту розірвання договору набули правового статусу майна, збереженого ТОВ «Лізард Софт» без достатньої правової підстави, оскільки правова підстава - договір, згідно з яким суми авансу перебували у виконавця, розірвано (припинив існування) з 31.01.2024.
Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що грошові кошти, які на дату розірвання договору мали статус авансу, хоч і були правомірно набуті ТОВ «Лізард Софт» (на підставі договору), однак з моменту розірвання договору правові підстави для збереження вказаних коштів у ТОВ «Лізард Софт» припинились, натомість АТ «Укртелеком» має право на їх повернення. Доводи скаржника в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції через безпідставність.
Відхиляє суд апеляційної інстанції доводи скаржника про незастосування положень ч. 4 ст. 612, ч. 4 ст. 653, ч. 4 ст. 849 ЦК України, оскільки відповідачем не було доведення порушення позивачем умов договору, а тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість. Не приймаються також доводи скаржника про суперечливу поведінку позивача, оскільки матеріалами справи вказаного не підтверджується, а тому доводи скаржника в цій частині відхиляються.
Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 9 383 582,50 грн підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, доводи апелянта в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції на підставі та в розумінні ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника фактично направлені на переоцінку правильно встановлених обставин справи, а тому відхиляються через зазначене.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарг з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Таким чином, на підставі ст. 2, 74-76, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесений скаржником судовий збір за розгляд справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції покладається на нього в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізард Софт" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/6822/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2024 у справі №910/6822/24 - залиши без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.04.2025 (з урахуванням перебування судді Сітайло Л.Г. у відпустці з 14.04.2025 по 18.04.2025).
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
Л.Г. Сітайло