17 квітня 2025 року м. Київ Справа № 320/2112/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Саса Є.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.03.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.03.2024 року, починаючи з 01.03.2024 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168, та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185, без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.03.2024 року з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168, та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185, без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.03.2024 року з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01.11.2024.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб, починаючи з 01.11.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
28.03.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо частини позовних вимог, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168, та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185, без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.03.2024 року з урахуванням проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України виплачувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168, та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185, без обмеження максимальним розміром пенсії, починаючи з 01.03.2024 року з урахуванням проведених виплат.
Розглядаючи та вирішуючи по суті вказану заяву, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.
Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки судове рішення у даній справі було ухвалено у порядку письмового провадження, додаткове рішення суд вважає за можливе також ухвалити у порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи поданої заяви, судом встановлено наступне.
Так у позовній заяві позивачем заявлено 4 немайнові вимоги. При цьому, судом у рішенні від 25.03.2025 розглянуто лише 2 позовні вимоги щодо правомірності виплати щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн. При цьому, питання щодо правомірності нарахування та виплати пенсії позивача з урахуванням індексації установленої, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року № 118, з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року № 168, та з урахуванням індексації, установленої згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року № 185, розглянуто не було.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
Так судом встановлено, що відповідачем з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 на виконання Постанови КМУ №118, Постанови КМУ №168 та Постанови КМУ №185 здійснено перерахунок пенсії позивача, в складі якої нараховано індексацію за 2022 рік, за 2023 рік та за 2024 рік. Індексація в складі пенсії нараховувалася з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024, при цьому, розмір пенсії обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.
Суд відзначає, що обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08.07.2011 № 3668-VІ Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи (далі - Закон № 3668-VІ), який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України Про державну службу, Про прокуратуру, Про статус народного депутата України, Про Національний банк України, Про Кабінет Міністрів України, Про дипломатичну службу, Про службу в органах місцевого самоврядування, Про судову експертизу, Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів, Про наукову і науково-технічну діяльність, Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Про пенсійне забезпечення, Про судоустрій і статус суддів, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом №3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону №2262, яку викладено в редакції Закону №3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року, з урахуванням положень рішення КСУ № 7-рп/2016, у Законі України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 14 травня 2019 року у справі № 591/2109/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 30 жовтня 2020 року у справі № 522/16881/17 та від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону №2262.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI- у частині обмеження максимальним розміром пенсії особам, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначена пенсія відповідно до Закону №2262, у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
З огляду на вищевказане, суд у цій справі дійшов висновку, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262, є протиправним.
Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах викладено Верховним Судом у численних постановах, зокрема: від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21; від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21; від 11 липня 2022 року у справі №620/613/21; від 29 червня 2022 року у справі №640/19118/18; від 18 травня 2022 року у справі № 380/12337/20.
За таких обставин, порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ щодо застосування обмеження пенсії позивача максимальним розміром при проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2024 зазначеним розміром.
Крім того, захист порушених прав позивача потребує зобов'язання відповідача здійснити з 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії позивача, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії зазначеним розміром.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з правомірністю тверджень позивача про необхідність зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, та з урахуванням проведених раніше виплат.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі №320/2112/25 - задовольнити.
2. Ухвалити додаткове рішення, яким визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо виплати ОСОБА_1 з 01.03.2024 пенсії з обмеженням максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність).
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити з 01.03.2024 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром (десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням проведених виплат.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Сас Є.В.