10 квітня 2025 року м. Київ № 320/41945/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з позовом до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, в якому просять суд:
визнати протиправною бездіяльність Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, що полягає у невидачі спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті № 7 у гуртожитку за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б, сім"ї військовослужбовця, ветерана війни - учасника бойових дій ОСОБА_1 , яка складається з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
зобов'язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію видати спеціальний ордер на жилу площу в кімнаті № 7 у гуртожитку за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б, сім"ї військовослужбовця, ветерана війни - учасника бойових дій ОСОБА_1 , яка складається з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що на звернення до відповідача із заявою про видачу спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті АДРЕСА_1 , сім'ї ОСОБА_1 , було протиправно відмовлено з посиланням на те, що порядок розподілу вільної жилої площі в гуртожитках Київською міською радою не визначено, у зв'язку з цим, підстав для видачі ордера на право вселення в житлове приміщення кімнати у гуртожитку немає.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
Щодо клопотання прдеставника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідмоленням сторін, з урахуванням норм ч. 2 ст. 12, ч. 6 ст. 12, ч. 2 ст. 260 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення через віднесення даного спору до справ незначної складності, та відсутністю необхідності проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2023, діючи в інтересах подружжя громадян України, яка складається з: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , які є законними представниками своїх дітей: син ОСОБА_3 ; син ОСОБА_4 , представником було подано до відповідача письмову заяву, яка містила прохання її розглянути та позитивно вирішити питання видачі сім'ї ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку ордера на право вселення в житлове приміщення кімнати № 7 (сім) у гуртожитку за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б.
У відповідь на зазначену заяву від 20.03.2023 Святошинською РДА було надіслано лист (вих. № 107-1938 від 05.04.2023), відповідно до якого, гуртожиток за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б, який належав ПАТ «ХК «КИЇВМІСЬКБУД», було передано до сфери управління Святошинської РДА на підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрацї) від 12.09.2012 № 1605, однак, порядок розподілу вільної жилої площі в гуртожитках Київською міською радою не визначено, у зв'язку з цим, підстав для видачі ордера на право вселення в житлове приміщення кімнати у гортожитку немає.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на те, що Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.
Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.
Відповідно до ст. 58 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Форма ордера встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Видача ордерів на жилі приміщення у військових містечках провадиться в порядку, передбаченому законодавством України.
Згідно з приписами ст. 127 Житлового Кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті ради.
Відповідно до ст. 128 Житлового Кодексу України порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства України.
Жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім'ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.
Жила площа у спеціальних гуртожитках для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, надається в порядку, що визначається відповідними органами місцевого самоврядування.
За змістом ст. 129 Житлового Кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд вважає, що у даному випадку оцінка правовідносинам бездіяльності/діям/рішенню суб'єкта владних повноважень, що пов'язані поновленням порушеного права особи отримати житло, у контексті захисту цивільних (житлових) прав, не надаються, адже даний спір передусім стосується належного розгляду зави позивача про надання ордера на право вселення, та належного мотивування рішення по такій заяві суб'єктом владних повноважень, тому, даний спір лежить у площині компетенції саме адміністративного суду, без втручання у компетенцію суду, встановленого Законом на розгляд спорів, що виникають з житлових правовідносин.
Слід звернути увагу на те, що Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон №2073-IX), що набрав чинності 15.12.2023 регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у дусі визначеної Конституцією України демократичної та правової держави та з метою забезпечення права і закону, а також зобов'язання держави забезпечувати і захищати права, свободи чи законні інтереси людини і громадянина.
За визначенням, наведеним у ст. 2 Закону № 2073-IX, адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб); адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.
Частини 1-3 ст. 8 Закону № 2073-IX передбачають, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи.
Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Адміністративний орган зобов'язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.
Згідно ст. 27 Закону № 2073-IX учасником адміністративного провадження є: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі: а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов'язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник); б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження; в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник); 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).
Стаття 4 Закону № 2073-ІХ містить визначає принципи адміністративної процедури, до яких належать: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Принципи адміністративної процедури, визначені цим Законом, поширюються також на адміністративну діяльність адміністративних органів, що не вимагає прийняття адміністративних актів.
Так і відповідач, приймаючи рішення з питань розгляду заяви про видачу ордера на право вселення в житлове приміщення кімнати у гуртожитку, зобов'язаний діяти з дотриманням таких принципів.
Стаття 69 Закону № 2073-ІХ передбачає, що за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Частиною 1 ст. 71 Закону № 2073-ІХ передбачено, що письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Частиною 4 ст. 71 Закону № 2073-ІХ визначено, що мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
Статтею 72 Закону № 2073-ІХ визначено, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).
Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.
У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.
Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.
Для окремих видів справ законодавством можуть визначатися додаткові відомості, що зазначаються у мотивувальній частині адміністративного акта.
Посилання у мотивувальній частині оскаржуваного рішення на норми законів та прийнятих відповідачем порядків та положень, без конкретизації підстав відмови у задоволенні заяви позивача, не свідчить про відповідність оскаржуваного адміністративного акту приписам Закону № 2073-ІХ.
Суд зазначає, що рівною мірою, як заявник зобов'язаний подати органу до якого звертається наявні в нього документи до початку розгляду його заяви, так і уповноважений, як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний обґрунтовано прийняти відповідне рішення.
Необґрунтованість підстав прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення не тільки не допускається, але й не дає можливість зацікавленим особам скористатись правом на оскарження, оскільки в кожному разі автор прийнятого рішення доводитиме, що виходив насправді з інших обставин і висновував з інших норм права.
Судом досліджено, що 20.03.2023, діючи в інтересах подружжя ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 , які є законними представниками своїх дітей: син ОСОБА_3 ; син ОСОБА_4 , було подано до відповідача письмову заяву, за змістом якої, перебуваючи у трудових відносинах з ВАТ «ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №3» (на даний час ПрАТ «ДОМОБУДІВНИЙ КОМБІНАТ №3», отримав у користування кімнату № 3 у гуртожитку товариства за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б. Станом на даний час сім'я військовослужбовця учасника бойових дій ОСОБА_1 складається з: 1) ОСОБА_1 - чоловік; 2) ОСОБА_2 - дружина; 3) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - син; 4) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - син.
Відповідно до норм чинного житлового законодавства України, площі кімнати № 3 (три) у гуртожитку товариства за адресою: АДРЕСА_2 , а саме 18 кв.м, є недостатньо для проживання сім'ї з 4 (чотирьох) осіб.
Разом з тим, станом на даний час сім'я також користується й кімнатою АДРЕСА_3 (сім) у гуртожитку товариства за адресою: АДРЕСА_2 з підстави тривалої відсутності колишньої мешканки зазначеної кімнати ОСОБА_5 .
За інформацією, наданою ОСОБА_2 , станом на даний час колишня мешканка кімнати АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , померла.
Користуючись кімнатою № 7 (сім) у гуртожитку товариства за адресою: АДРЕСА_2 , сім'я ОСОБА_1 сплачує необхідні платежі за користування зазначеним жилим приміщенням. Всі підтверджуючі документи, наявні у громадянки України ОСОБА_2 , щодо обставин, викладених у цій заяві, будуть надані останньою на першу вимогу.
За вимогою заяви, представник заявників просив розглянути та позитивно вирішити питання видачі сім'ї ОСОБА_1 , у встановленому законом порядку ордера на право вселення в житлове приміщення кімнати № 7 (сім) у гуртожитку за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б.
Водночас, у відповідь на зазначену заяву від 20.03.2023 Святошинською РДА було надіслано лист (вих. № 107-1938 від 05.04.2023), відповідно до змісту якого, встановлено, що гуртожиток за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б, який належав ПАТ «ХК «КИЇВМІСЬКБУД», було передано до сфери управління Святошинської РДА на підставі Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрацї) від 12.09.2012 № 1605, однак, порядок розподілу вільної жилої площі в гуртожитках Київською міською радою не визначено, у зв'язку з цим, підстав для видачі ордера на право вселення в житлове приміщення кімнати у гортожитку немає.
Разом з тим, у позовній заяві звернуто увагу на те, що 26.06.2019, тобто в період часу вже після передачі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 до сфери управління Святошинської РДА на підставі Розпорядження КМДА від 12.09.2012 № 1605, Святошинською РДА було видано ордер на житлове приміщення в гуртожитку № 0566-Г від 26.06.2019, на право зайняття сім'єю гр. ОСОБА_6 з 2-х осіб житлового приміщення кімнати АДРЕСА_4 , на підтвердження чого, до позовної заяви надано вказаний ордер.
З урахуванням наведеного, позивачі вважають протиправною бездіяльність Святошинської РДА, що полягає у невидачі спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті № 7 (сім) у гуртожитку за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б сім'ї позивачів. При цьому, станом до теперішнього часу ордер (спеціальний ордер) на право зайняття житлового приміщення кімнати № 7 (сім) у гуртожитку за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б - будь-якій іншій особі (особам) Святошинською РДА не видавався, а сім'я позивачів станом на даний час продовжує користуватись для проживання кімнатою № 7 (сім) у зазначеному гуртожитку, і сплачує необхідні платежі за користування зазначеним жилим примішенням.
Так, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх інженерних мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади м. Києва», до сфери управління Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації було передано гуртожиток на проспекті Курбаса Леся, № 18-Б, який належав ПАТ «ХК «Київміськбуд».
Відповідно до підпункту 1.1 рішення Київської міської ради від 13.11.2013 № 73/9961 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 № 596/7933 «Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва», районним в місті Києві державним адміністраціям делеговано право видачі ордерів на жилі приміщення в гуртожитках мешканцям, які постійно в них проживають, зареєстровані та перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов.
Тож, з урахуванням наведеного, питання, порушено у заяві позивачів, лежить у площині компетенції відповідача, який мав його розглянути та прийняти відповідне рішення за заявою, за правилами та прнципами, наведеними вище.
У даному ж випадку, має місце негативне для заявника рішення по заяві, які мало бути належним чином розглянуте та обґрунтоване, водночас, на переконання суду, відмова у розгляді заяви по суті та її задоволення лише з посиланням на те, що порядок розподілу вільної жилої площі в гуртожитках Київською міською радою не визначено, є протиправною та не відповідає критеріям, визначеними у ч. 2 ст. 2 КАС України. До того ж, позивачі посилаються на наявність відповідного рішення відповідача про надання іншій особі ордеру у тому ж самому гутожитку у 2019 році, тобто, вже після видання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1605.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Водночас, в листі, наданому у відповідь на заяву позивачів, відповідачем не вказано, на підставі чого прийнято таке рішення, зокрема, яка саме офіційна інформація та передбачені чинним законодавством, зокрема, ЖК України, стало підставою для викледених висновків.
При цьому, суд наголошує на тому, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих відсутністю певного порядку, а не конкретними нормами чинного законодавства України. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим та прийматись за участю та сприянню особі заявника.
Суд дійшов висновку, що при розгляді заяви, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); без використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Тож, за висновком суду, у даному випадку, мала місце бездіяльність Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, що полягає неналежному розгляді заяви про видачу спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті № 7 у гуртожитку за адресою: 03162, м. Київ, вул. Курбаса Леся, буд. 18-Б, сім'ї ОСОБА_1 , яка складається з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Водночас, дотримуючись положень конституційного принципу «розподілу влади», який не передбачає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, суд враховує, що завдання адміністративного судочинства полягає у гарантуванні дотримання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тож, оскільки саме до дискреційних повноважень відповідача належить прийняття рішення про видачу спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті у гуртожитку, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, шляхом зобовґязання відповідача повторно розглянути питання про видачу спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті АДРЕСА_1 , сім'ї ОСОБА_1 , яка складається з: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити, як передчасних та тиких, що втручаються у дискреційні повноваження відповідача та стосуються захисту цивільних (житлових) прав.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стороною відповідача не було доведено правомірність своїх дій та недопущення протиправної бездіяльності за провадженням по заяві позивачів та порушеному у ній питанню, з урахуванням критеріїв за ч. 2 ст. 2 КАС України.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати не підлягають розподілу.
Керуючись ст. 77, 90, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, що полягає у неналежному розгляді заяви про видачу спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті АДРЕСА_1 , сім'ї військовослужбовця, ветерана війни - учасника бойових дій ОСОБА_1 , яка складається з: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 .
Зобов'язати Святошинську районну в місті Києві державну адміністрацію повторно розглянути заяву про видачу спеціального ордеру на жилу площу в кімнаті АДРЕСА_1 , сім'ї ОСОБА_1 , яка складається з: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.