Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів Кліменко М.Р. і Коротких О.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 жовтня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2010 року щодо ОСОБА_4,
встановила:
зазначеним вироком ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця та мешканця м. Конотоп Сумської області, раніше не судимого,
- засуджено за ч.1 ст. 121 КК України на 6 років позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_4 засуджено за вчинення злочину за таких обставин.
02 серпня 2009 року близько 07 год., перебуваючи на ринку "Колгоспний" на пл. Конотопських Дивізій в м. Конотоп Сумської області, між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на ґрунті особистих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої вони штовхали один одного.
У цей же день близько 09 год. ОСОБА_4, повернувшись до ринку, підійшов ззаду до ОСОБА_5, який сидів на ящику біля свого товару, і з неприязні з метою заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень умисно завдав йому заготовкою ножа один удар в спину між лопатками, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження у виді проникаючого ножового поранення грудної клітки справа, поранення нижньої долі легені та трахеї з розвитком правобічного гемо-пневмотораксу і плевропульмонального шоку, після чого, залишивши ножову заготівку в спині ОСОБА_5, відскочив від нього, а потерпілий, відчувши біль, піднявся та став рухатися до виходу з ринку. ОСОБА_4 рухався за потерпілим та просив, щоб тому викликали медичну допомогу. У подальшому підійшли медичні працівники, які надали допомогу ОСОБА_5
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2010 року вирок щодо ОСОБА_4 залишений без зміни.
У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зазначає, що суд неправильно застосував кримінальний закон і безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч.2 ст.15 і ч.1 ст.115 на ч.1 ст.121 КК України. Посилається на те, що суд при прийнятті такого рішення не взяв до уваги агресивної поведінки ОСОБА_4, завдання ним потерпілому ОСОБА_5 несподіваного для останнього удару ножем з довжиною леза 14,5 см у життєво важливий орган з висловлюваннями при цьому «тепер мене дістань», «ти мене образив, от і отримуй», які, на думку прокурора, свідчили про спрямованість умислу ОСОБА_4 на вбивство потерпілого. Окрім того, вказує на те, що ОСОБА_4 жодних заходів по наданню потерпілому допомоги не вживав. Тому прокурор просить вирок суду щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд для кваліфікації його дій за більш тяжким злочином - за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку про необхідність перекваліфікації дій ОСОБА_4 з ч. 2 ст. 15 і ч.1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.
При цьому суд ретельно дослідив докази, що мали значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, врахував сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранення, причину припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Так, показаннями ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтверджено, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 існував конфлікт з приводу місць торгівлі, вони штовхали один одного, після чого ОСОБА_4, який був фізично слабшим за ОСОБА_5, пішов з ринку, а невдовзі повернувся і, будучи обуреним на ОСОБА_5, з неприязні до нього ззаду завдав потерпілому, який сидів, один удар ножем між лопатками, залишивши ніж в спині, після чого потерпілий встав і пішов до виходу з ринку.
Як послідовно стверджував ОСОБА_4, він після завдання удару ножем, не бажаючи смерті потерпілого, одразу ж почав кричати, щоб тому визвали медичну допомогу, місце злочину не покидав, йшов за ОСОБА_5, на прохання останнього витягти ніж просив цього не робити, бо буде гірше, та сам намагався викликати швидку медичну допомогу (а.с. 40-41зв., 144-144зв., 223-223зв., 265зв.-266, 296зв.).
Ці показання ОСОБА_4 підтверджені сукупністю наведених у вироку і належно оцінених судом доказів, в тому числі даними протоколу огляду ОСОБА_5 в лікарні з ножем у спині, висновками судово-медичної експертизи ОСОБА_5 щодо характеру і ступеня тяжкості заподіяних йому одним ударом ножа тілесних ушкоджень, показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про те, що після завданого потерпілому удару ножем ОСОБА_4 пішов за ОСОБА_5 та кричав, щоб йому викликали швидку медичну допомогу (а.с. 290, 297, 297зв.).
Твердження прокурора про те, що свідки ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8 нібито вказували, що засуджений висловлював ОСОБА_5 погрози вбивством, є безпідставними. Так, з показань цих свідків видно, що вони зазначали лише про те, що ОСОБА_4, звертаючись до ОСОБА_5, говорив, що завдав йому удар за його образу та за те, що потерпілий його вдарив, а свідок ОСОБА_7 категорично вказував, що ОСОБА_4 ніяких погроз вбивством не висловлював (84-84зв., 85-85зв., 297, 297зв.).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано було визнано, що засуджений ОСОБА_4 при завданні одного удару заготовкою ножа в спину потерпілого усвідомлював, що спричиняє ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, але при учиненні цих дій не мав умислу на його вбивство, про що свідчить кількість, локалізація тілесних ушкоджень, наявність у ОСОБА_4 можливості продовжити свої злочинні дії, чим він не скористався, а, навпаки, після завдання удару одразу став говорити про необхідність виклику швидкої медичної допомоги з метою недопущення смерті потерпілого. Тому суд обґрунтовано і на законних підставах, визнавши ОСОБА_4 винуватим в умисному заподіянні ОСОБА_5 тяжкого тілесного ушкодження, перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч.2 ст.15 і ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства по справі не встановлено.
Перегляд справи в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Сумської області від 27.05.2010 року відповідає вимогам ст.377 КПК України.
З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.
Керуючись ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-Ш від 21.06.2001 року і № 3323-1У від 12.01.2006 року), колегія суддів
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 27 травня 2010 року щодо ОСОБА_4 .
Судді:
Косарєв В.І. Кліменко М.Р. Коротких О.А.