Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого Косарєва В.І.,
суддів Глоса Л.Ф. і Ковтюк Є.І.,
за участю прокурора Опанасюка О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 23 листопада 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 5 січня 2010 року щодо ОСОБА_5,
встановила:
зазначеним вироком
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженку та жительку м. Луганська, раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 149 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України.
Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою та засуджено за те, що вона здійснила іншу незаконну угоду, об'єктом якої є людина, а також вербування й переміщення людини з метою експлуатації неповнолітніх, а саме запропонувала неповнолітнім: 26.08.2009 року ОСОБА_6, 31.08.2009 року - ОСОБА_7 та 01.09.2009 року ОСОБА_8, виїхати до м. Москва для заняття проституцією. Отримавши від потерпілих згоду, ОСОБА_5 11.09.2009 року придбала для ОСОБА_6 квиток на потяг сполученням “Луганськ-Москва” та при відправці останньої була затримана працівниками міліції.
У апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_5 не переглядалася.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої через м'якість з направленням справи на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що судом неправильно кваліфіковані її дії за ознакою здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, та відсутні підстави для застосування щодо ОСОБА_5 ст. 75 КК України.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.
Доводи прокурора про те, що судом неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_5 за ознакою здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, заслуговують на увагу.
Злочин, передбачений ч. 2 ст. 149 КК України, з об'єктивної сторони може виражатись у таких формах: 1) торгівля людьми; 2) здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина; 3) вербування, переміщення, переховування, передача чи одержання людини.
Здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, слід розуміти як дії, спрямовані на вчинення інших, не пов'язаних із купівлею-продажем, незаконних угод щодо людини, таких як передача людини в рахунок погашення боргу, в обмін на інші, крім грошей, цінності або на послуги матеріального характеру, дарування, передача в оренду. Ця форма торгівлі людьми буде вважатись закінченою з моменту передачі (отримання) людини.
Як убачається з матеріалів справи, в обвинувальному висновку даних про вчинення ОСОБА_5 незаконної угоди щодо потерпілих немає.
Крім того, ОСОБА_5 пред'являлося обвинувачення щодо неповнолітніх потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 як їх вербування, вчинене повторно.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне виключити з вироку визнання здійснення засудженою іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, про що правильно зазначено в поданні прокурора.
Що стосується доводів прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання, то вони є необґрунтованими.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Рішення суду в частині призначеного ОСОБА_5 покарання мотивовано відповідно до вимог ст. 65 КК України і є правильним.
Так, з матеріалів справи убачається, що суд при призначенні покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 149 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, яка раніше не судима і позитивно характеризувалася за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувала, мала на утриманні малолітню дитину, повністю визнала вину та щиро розкаялася, що визнано судом пом'якшуючими покарання обставинами.
Крім того, суд урахував її молодий вік, те, що її мати померла, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Таким чином, рішення про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України належним чином умотивовано, ґрунтується на законі й узгоджується з позицією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. Призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження нових злочинів.
Посилання прокурора на те, що суд при призначенні засудженій покарання за ч. 2 ст. 149 КК України безпідставно зазначив, що цей злочин не відноситься до тяжких злочинів , не дає підстав для скасування вироку, оскільки це порушення не є істотним, таким, що призвело до призначення невиправдано м'якого покарання.
Істотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судового рішення, не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (у редакції Законів України № 2533-ІІІ від 21 червня 2001 р. і № 3323-ІУ від 12 січня 2006 р.), колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.
Вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 5 січня 2010 року щодо ОСОБА_5 змінити: виключити з вироку визнання здійснення засудженою іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина.
У решті вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.
Судді:
Косарєв В.І. Глос Л.Ф. Ковтюк Є.І.