Справа № 346/584/25
Провадження № 2-а/346/48/25
17 квітня 2025 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Третьякової І.В.
за участю:
секретаря судових засідань - Дутчак Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
04.02.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №111/25 від 28.01.2025р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення. Стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 605,60 грн.
І. Позиція сторін у справі.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 14 жовтня 2024 року о 11:00 год. не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних по повістці №267590, яка була 04.10.2024р. сформована в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів і надіслано засобами поштового зв'язку. Позивач зазначає, що про наявність повістки він не знав та її не отримував. Також вказав, що вчасно оновив свої особисті дані і це видно з військово-облікового документу, в якому заначено, що він пройшов ВЛК та 05.07.2024р. був взятий на облік як військовозобов'язаний, який має відстрочку від призову на підставі п.2 ч.2 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як педагогічний працівник за основним місцем роботи. Крім цього посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 мав всі його персональні дані, а також мав можливість самостійно отримати відомості про позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами та ресурсами. Відтак, вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності напряму суперечить приміткам ст. 210 КУпАП, оскільки кожний ІНФОРМАЦІЯ_2 має достатній доступ до персональних даних громадян України. Наголошує, що жодного поштового повідомлення чи оповіщення по мобільному телефону від працівників відповідача не отримував, участі в розгляді справи про його притягнення до адміністративної відповідальності не приймав, копію оскаржуваної постанови отримав 28.01.2025р., з якою не погодився та оскаржив до суду. Також вказує на порушення порядку оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення та процедури її розгляду, яка визначена ст. 278-279 КУпАП.
Позиція відповідача.
21.02.2025р. до суду надійшов відзив, в якому ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Свою позицію відповідач мотивував тим, що 28.01.2025р. о 10:00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході уточнення персональних даних позивача з військово-обліковими даними Державного реєстру було виявлено, що позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 14 жовтня 2024р. о 11:00 год. з метою уточнення даних по повістці № 267590, яка була 04 жовтня 2024р. централізовано сформована в Державному реєстрі та надіслана позивачу засобами поштового зв'язку. Як вказано в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (форма 119 АТ «Укрпошта»), повістка подана поштовому оператору 04.10.2024р. о 02:06 год. для відправлення ОСОБА_1 на адресу, яка відповідає його обліковим даним в Державному реєстрі. В поштовому відправленні міститься повістка і опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення (форма 107П АТ «Укрпошта»), що підтверджує надсилання позивачеві саме повістки №267590 від 04.10.2024р. на одному аркуші. Інформація в поштовому відправленні та порядок надсилання позивачеві повістки, сформованої за допомогою Державного реєстру, відповідають вимогам пункту 30-3 Порядку № 560. 11 жовтня 2024р. на рекомендоване поштове відправлення з повісткою оператором об'єкта поштового зв'язку була наклеєна довідка про причини повернення/доставлення, з якої слідує, що поштове відправлення повертається у зв'язку з тим, що «адресат відсутній за вказаною адресою» (форма 20 АТ «Укрпошта»). Дані обставини підтверджуються і трекінгом відстеження поштових відправлень, згідно якого поштове відправлення з повісткою прибуло до поштового відділення № 78254 с. П'ядики 08.10.2024р. і повернуто 11.10.2024р., оскільки одержувач відсутній за вказаною адресою. Таким чином, відповідач вважає, що повістка про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення облікових даних була надіслана позивачеві відповідно до вимог Порядку №560 і позивач вважається таким, що був належним чином оповіщений про його виклик (п. 41 Порядку №560). Враховуючи виявлені факти і обставини, на підставі матеріалів адміністративної справи та керуючись статтями 258, 283, 284, 285 КУпАП, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 виніс постанову за справою про адміністративне правопорушення від 28.01.2025р. № 111/25 в якій становив, що ОСОБА_1 порушив абз. 1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 2 п. 1 Правил, Порядок № 560, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а тому постановив накласти на позивача штраф у розмірі 17000,00 грн. Додатково представник відповідача просив звернути увагу на п. 82 Правил № 270 та ч.3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зі змісту яких слідує, що навіть не отримавши поштового відправлення позивач вочевидь був повідомлений про наявність в поштовому відділенні повістки ТЦК, а відтак він зобов'язаний був прибути до відповідача в семиденний строк. Наявність у позивача відстрочки від призову на військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період на підставі п. 2 ч.3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не звільняє його від обов'язку прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення даних, оскільки персональні дані особи можуть змінюватися, як і підстави існування права на відстрочку. Більше того, право на відстрочку від призиву позивач набув 17.10.2024р., та реалізував його подавши відповідну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 22.10.2024р., тоді як прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці зобов'язаний був ще 14.10.2024р. Відтак, відповідач розцінює таку бездіяльність ОСОБА_1 як умисне невиконання обов'язку прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
07.03.2025р. представник позивача Чопей М.М. подав до суду відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що згідно примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. В даному випадку слід враховувати, що примітці відсутнє слово «всіх» перед словами персональних даних. Таким чином, буквальне тлумачення даної норми дозволяє прийти до висновку про те, що вона звільняє особу від відповідальності за ст. 210, 210-1 КУпАП за будь-які порушення законодавства про мобілізацію у випадку, якщо стосовно цієї особи існує можливість отримання навіть якоїсь частини персональних даних з інших реєстрів. Вказав, що при розгляді справи відносно позивача ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 не зібрав жодного доказу вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а також не переконався в тому, що останній дійсно усвідомлював протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачав їх шкідливі наслідки та бажав їхнього настання; не перевірив чи не перебував ОСОБА_1 в стані неосудності або необхідної оборони. Крім цього, посилався на те, що Закон не розшифровує термін «уточнити», але передбачає, що ТЦК та СП повинні мати об'єктвину інформацію про особу. Відтак, якщо персональні дані позивача, які вже були в ТЦК не змінилися, то прямого обов'язку йти до ТЦК для оновлення незмінених даних потреби не має, адже жодних уточнень при цьому не відбудеться.
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
ІІ. Розгляд справи.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 06.02.2025р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження та призначено перше судове засідання на 24.02.2025р. з викликом сторін.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, ОСОБА_4 07.04.2025р. подав до суду письмове клопотання, в якому просив проводити розгляд справи за відсутності сторони позивача. Позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засіданні не з'явився. У поданому до суду відзиві ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 просив розгляд справи проводити без участі їхнього представника та при її вирішенні врахувати позицію щодо суті спору, викладену у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню виходячи з наступного.
ІІІ. Фактичні обставини справи.
З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. П'ядики, Коломийського району, Івано-Франківської області. На теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру П'ядицької територіальної громади.
Згідно даних військово-облікового документу № 240320239309623200020, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, має військове звання солдат, військово-облікова спеціальність: 974995А. За рішенням ВЛК - придатний до військової служби. З 05.07.2024р. перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до витягу з наказу директора П'ядицького ліцею ім. Степана Мельничука від 16.10.2024р. № 62-К/тр, ОСОБА_1 призначений на посаду вчителя трудового навчання і технологій з 17 жовтня 2024р.
Згідно довідки, виданої ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №4/2976 від 22.10.2024р., ОСОБА_1 , як педагогічному працівнику за основним місцем роботи було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 2 ч.3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 09.11.2024р.
З долученої до відзиву повістки №267590 від 04.10.2024р. слідує, що ОСОБА_1 належить з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.10.2024р. о 11:00 год. для звірки даних.
Дана повістка була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0600292153101.
За даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення встановлено, що вищевказана повістка №267590 ОСОБА_1 вручена не була та повернута відправнику. В довідці АТ «Укрпошта» про причини повернення (форма 20) зазначено, що причиною повернення є «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення № 0600292153101 вбачається, що повістка ТЦК прибула до поштового відділення 08.10.2024р. та 11.10.2024р. була повернута відправнику, оскільки одержував відсутній за вказаною адресою.
Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 № 111/25 від 28.01.2025р. ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень.
Притягаючи позивача до відповідальності ОСОБА_2 установив, що 28.01.2025р. о 10:00 год. ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході уточнення даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було виявлено, що вказаний громадянин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 14 жовтня 2024р. о 11:00 год. з метою уточнення даних по повістці № 267590, яка була 04 жовтня 2024р. централізовано сформована в Державному реєстрі та надіслана позивачу засобами поштового зв'язку, у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_3 було подано до Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області звернення №Е 175262 від 24.10.2024р. про доставлення вказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку, для складення протоколу про адміністративне правопорушення. Своїми діями (бездіяльністю) вищевказаний громадянин порушив абз. 1 ч.1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», пп. 2 п. 1 Правил військового обліку, затверджених постановою КМУ №1487 від 30.12.2022р., Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024р. Правопорушення вчинено в особливий період (воєнний час).
Вирішуючи заявлені вимоги в межах доводів на які посилався позивач, суд враховує такі правові положення.
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі по тексту Закон № 2232-XII).
Так, згідно з частинами першою, другою та третьою статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
На виконання вимог частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
- прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та діє станом по сьогоднішній день.
Згідно із Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення (23.01.2025) діяв особливий період.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі по тексту Закон № 3543-XII).
Відповідно до абзацу 1 частини першої та частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. № 352 (далі по тексту Положення № 352) оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.
Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154 (далі по тексту Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 8 Положення № 154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов'язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.
Згідно з абзацом 8 частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Судом в даній справі встановлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови від 28.01.2025 № 111/25 слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог абзацу першого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підтримку та мобілізацію», у зв'язку з неприбуттям позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у строк і місце, зазначені в повістці №267590 (а саме 14.10.2024р. о 11:00 год.) для уточнення даних.
Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною третьою статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення, тобто вчинення такого порушення особою в особливий період.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (частина перша статті 247 КУпАП).
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як вбачається зі змісту позову, позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 14.10.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому з метою повного та всебічного розгляду даної справи необхідним є з'ясування факту належного інформування ОСОБА_1 про обов'язок з'явитись до відповідача.
При цьому, відповідач наполягає на тому, що позивач був у встановленому законом порядку повідомлений про необхідність прибуття по повістці 14.10.2024 об 11 годині 00 хвилин до РТЦК, адже відповідна повістка повернулась з відміткою про неотримання «адресат відсутній за вказаною адресою».
З матеріалів справи судом встановлено, що в якості підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, до матеріалів справи надано: повістка №267590 від 04.10.2024; опис вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0600292153101, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та копія конверта з повісткою, який повернувся до відправника, на якому наклеєно довідку форми Ф20 про причини повернення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Оцінюючи представлені докази повідомлення позивача щодо його обізнаності про існування повістки №267590 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.10.2024р. для уточнення даних, а отже і наявності обов'язку з'явитися за даним викликом, суд вказує на наступне.
Так, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п. 28 Порядку №560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Пунктами 30-301 Порядку №560 передбачено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код). QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням. Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-2 Порядку №560 визначено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису (п. 30-3 Порядку №560).
Згідно п. 34 Порядку № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Слід зауважити, що адреса позивача куди було направлено повістку №267590 збігається із зареєстрованою адресою місця проживання позивача згідно даних з реєстру Пядицької територіальної громади.
Згідно із пунктами 40-41 Порядку № 560 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов'язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв'язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до ТЦК та СП є документи від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.
Відповідно до п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (далі Правила, зі змінами на підставі постанови КМУ № 1147 від 08.10.2024), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Доводячи обставину повідомлення позивача про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 14.10.2024 для уточнення даних, відповідачем до суду подано копію конверта з повісткою, який повернувся до відправника з відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою», тобто з зазначенням причини повернення, яка свідчить про належне підтвердження оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ТЦК та СП в розумінні п. 41 Порядку №560 та таке зазначення причини свідчить про належне виконання працівником поштового відділення положень п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку.
Таким чином, встановивши дані обставини, суд не погоджується з твердженнями сторони позивача про здійснення неналежного оповішення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки такі твердження були спростовані зібраними у справі доказами. Факт невручення позивачу повістки в даному випадку правового значення не має, оскільки відповідачем та працівником об'єкта поштового зв'язку були виконані всі залежні від них дії щодо своєчасного та належного вручення повістки.
При цьому суд бере до уваги також і наступні обставини справи.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
В даній справі судом встановлено, що будучи призначеним на посаду учителя трудового навчання і технології в П'ядицькій ліцей з 17.10.2024р., ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. 22 жовтня 2024р. позивачу було видано довідку про надання відстрочки на підставі п. 2 ч.3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вказані обставини свідчать про те, що не з'явившись по повістці на 14.10.2024р., позивач через декілька днів звернувся за отриманням відстрочки і відповідач мав можливість уточнити його військово-облікові дані та фактично відразу виявити факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію і притягнути до адміністративної відповідальності. Проте, з незрозумілих причин, таких дій ІНФОРМАЦІЯ_3 вчинено не було, а притягнення ОСОБА_1 відбулося лише 28 січня 2025 року, тобто через три місяці з моменту вчинення правопорушення, що суперечить положенням ч.2 ст. 38 КУпАП.
Крім цього, суд зазначає, що за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, з приведених норм вбачається, що відповідальність за статтями 210 та 210-1 КУпАП не застосовується у випадку коли дані для Реєстру можуть бути отримані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими базами/системами/реєстрами.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В порушення вказаної норми, відповідач не довів, що був позбавлений можливості самостійно отримати персональні дані ОСОБА_1 шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами та реєстрами, що дозволяло б ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ігнорувати приписи примітки до ст. 210 КУпАП та правомірно притягувати особу до адміністративної відповідальності.
Крім цього, відповідно до положень п. 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок № 560) під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;
Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач 05.07.2024р. був взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов ВЛК, яка визнала його придатним до військової служби та 09.07.2024р. отримав військово-обліковий документ № 240320239309623200020, що вказує на своєчасне оновлення ним своїх даних.
Натомість, з копії повістки №267590 вбачається, що позивача викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки даних. Варто звернути увагу, що діючим законодавством не передбачено виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з такою метою. Крім того, вказуючи мету виклику «для звірки данних», не уточнюється в повістці яких конкретно даних, відповідно до пп. 2 п. 27 Порядку, персональних чи військово-облікових.
Крім цього, в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем також не було конкретизовано, які саме дані були відсутні у відповідача, у зв'язку з чим була наявна необхідність викликати позивача для уточнення таких даних.
Таким чином, обставин, які б вказували на реальну потребу прибуття позивача до РТЦК за повісткою, суду не повідомлені, а тому суд не вбачає підстав вважати, що виклик ОСОБА_1 був дійсно обґрунтований та законний.
З урахуванням вищенаведеного, вина ОСОБА_1 , яка полягала у порушенні вимог абзацу 1 частини першої статті 22 Закону № 3543-XII, не доведена належними та достатніми доказами, а відтак, у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьої статті 210-1 КУпАП.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Ухвалюючи судове рішення, суд керується ст. 286 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки це рішення ухвалюється на користь позивача, то відповідно до ст. 139 КАС України із ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати у виді судового збору в розмірі 605,60 грн., які документально підтверджені.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 9, 210-1, 235, 251, 254, 256, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 20, 72, 77, 90, 139, 159, 205, 229, 241-246, 250, 255, 268, 286, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № 111/25 від 28.01.2025р. винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень 00 копійок - скасувати і справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ), понесені ним витрати на оплату судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні при проголошенні рішення, в той же строк з дня отримання копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Третьякова І. В.