вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"01" квітня 2025 р. м. Київ Справа № 911/82/24
За позовом Управління поліції охорони в Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Альфа-Буд»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача: Ірпінська міська рада Київської області,
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні відповідача: Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світлани Дмитрівни;
Міністерство юстиції України
про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації права постійного користування та поновлення права постійного користування
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Лабутіна О.А.;
від відповідача: Войтенко О.В.;
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
від третьої особи-3: не з'явився;
1. Стислий виклад позовних вимог
Управління поліції охорони в Київській області (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Альфа-Буд» (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світлани Дмитрівни від 16.07.2021 № 59302859 (з відкриттям розділу) про зміну правокористувача земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 з Управління поліції охорони в Київській області на ТОВ “Будівельно-інвестиційна компанія “Альфа-Буд»;
- скасувати державну реєстрацію права постійного користування за Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія» “Альфа-Буд» земельною ділянкою, що розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Березня, 23, площею 1,1167 з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, внесений на підставі рішення від 16.07.2021 № 59302859, прийнятого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світланою Дмитрівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно;
- поновити право постійного користування за Управлінням поліції охорони в Київській області земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, що розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, площею 1,1167, яке існувало до державної реєстрації, здійсненої на підставі рішення приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світлани Дмитрівни від 16.07.2021 № 59302859.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №152640 від 07.04.2006 позивач є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, договором №3766/16 укладеним з відповідачем, яким позивач передав зазначену земельну ділянку відповідачу під забудову, не передбачено передачі спірної земельної ділянки в постійне користування, власність або зміну постійного землекористувача в будь-яких Державних реєстрах. Також позивачем не надавалось згоди щодо внесення змін постійного землекористувача спірної земельної ділянки, а тому внесення таких змін є незаконним, вказує на те, що не звертався до Ірпінської міської ради Київської області з клопотанням про припинення землекористування спірною земельною ділянкою. Крім цього, в Державному реєстрі речових прав не відображена інформація про реєстраційні дії приватного нотаріуса Котелко С.Д. щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, розташованої за адресою Київська обл., м. Ірпінь, вул. 8 Березня, 23, площею 1,1167 га.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач заперечує щодо задоволення позову та, зокрема, зазначає, що сторонами укладено договір №3766/16 від 19.08.2016, відповідно до якого позивач передав у постійне користування під забудову земельну ділянку, що перебуває в останнього в користуванні на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №152640 від 07.04.2006, шляхом передачі прав та обов'язків замовника будівництва для реалізації укладеного договору, зокрема: зміна цільового призначення земельної ділянки, виготовлення проектної документації, отримання дозвільних документів, здійснення будівництва та введення його в експлуатацію. У зв'язку із зазначеним, відповідач, задля виконання укладеного договору, мав спочатку зареєструвати право користування такою земельною ділянкою та позивач не міг не знати про необхідність реєстрації правакористування земельною ділянкою за відповідачем для реалізації укладеного сторонами договору.
Відповідач повідомляв позивача про хід будівництва, етапи виконання договору та про отримання дозволів, також зазначає, що на спірній земельній ділянці розпочато будівництво житлового будинку.
3. Стислий виклад позиції третьої особи-1
Ірпінська міська рада не здійснювала дії щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 3210900000:01:028:0009 за адресою: м. Ірпінь, вул. 8 Березня, 23. Зазначає, що не є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, вказана земельна ділянка належить до державної форми власності, оскільки перебуває в позивача, який є органом державної влади, в постійному користуванні.
4. Стислий виклад позиції третьої особи-2
Третя особа-2 правом на надання пояснень не скористалась.
5. Стислий виклад позиції третьої особи-3
Третя особа-3 правом на надання пояснень не скористалась.
6. Процесуальні дії в справі
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справ за №911/82/24, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 13.02.2024.
30.01.2024 від Міністерства юстиції України надійшли пояснення.
07.02.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
09.02.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, в зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.
У підготовче засідання 13.02.2024 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 19.03.2024, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Ірпінську міську раду Київської області (далі - третя особа-1) та залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світлани Дмитрівни (далі - третя особа-2) і Міністерство юстиції України (далі - третя особа-3).
22.02.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи та відповідь на відзив.
18.03.2024 від третьої особи-1 надійшли пояснення.
19.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовче засідання 19.03.2024 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. У засіданні представник відповідача подав клопотання про поновлення строку на подання доказів, суд, із урахуванням думки інших учасників справи, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання доказів, долучив подані відповідачем докази до матеріалів справи та поновив третій особі-1 строк на подання пояснень і долучив подані третьою особою-1 пояснення до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2024 відкладено підготовче засідання в справі на 02.04.2024 та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.
26.03.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення та документи для долучення їх до матеріалів справи.
29.03.2024 від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення
У підготовче засідання 19.03.2024 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Представником відповідача в засіданні подано клопотання про поновлення строку на подання доказів, яке судом, із урахуванням думки інших учасників справи, протокольною ухвалою задоволено, поновлено відповідачу строк для подання доказів та долучено їх до матеріалів справи, також суд протокольною ухвалою поновив третій особі-1 строк для на подання пояснень.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2024 відкладено підготовче засідання на 02.04.2024 та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.
26.03.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи.
29.03.2024 від відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.
01.04.2024 від позивача на виконання ухвали суду надійшли додаткові пояснення та документи для долучення їх до матеріалів справи.
У підготовче засідання 02.04.2024 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. Представником позивача в засіданні подано клопотання про поновлення строку на подання пояснень із додатками, яке судом, із урахуванням думки інших учасників справи, протокольною ухвалою задоволено.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.04.2024 відкладено підготовче засідання на 23.04.2024 та витребувано документи в порядку ст.74 ГПК України.
11.04.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.
18.04.2024 від Міністерства внутрішніх справ на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.
У підготовче засідання 23.04.2024 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялись належним чином. У засідання судом протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 09.05.2024.
25.04.2024 від позивача надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи та клопотання про відкладення розгляду справи.
У підготовче засідання 09.05.2024 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися. Представником позивача в засіданні зазначено, що клопотання про відкладення розгляду справи є неактуальним, а тому просила суд його не розглядати. Суд, із урахуванням думки учасників справи, протокольною ухвалою відкладено розгляд справи на 21.05.2024.
10.05.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
21.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
У підготовче засідання 21.05.2024 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися. Суд, із урахуванням думки учасників справи, протокольною ухвалою долучив подані позивачем та відповідачем докази о матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2024 зупинено провадження в справі №911/82/24 до перегляду судових рішень у справі №910/21682/15 (910/17038/21) в касаційному порядку Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
10.01.2025 від позивача надійшло повідомлення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2025 поновлено провадження в справі №911/82/24 та підготовче засідання призначено на 06.02.2025.
У підготовче засідання 06.02.2025 з'явилися представники позивача та третьої особи-3, інші учасники справи в засідання не з'явилися.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою від 06.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.03.2025.
24.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У судове засідання 25.03.2025 з'явилися представник позивача, інші учасники справи в засідання не з'явилися. Суд протокольною ухвалою відклав судове засідання на 01.04.2025.
25.03.2025 від позивача надійшли пояснення.
У судове засідання 01.04.2025 з'явилися представники позивача та відповідача, інші учасники справи в засідання не з'явилися.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 01.04.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення по суті заперечень та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
У судовому засіданні 01.04.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
16.03.2006 Ірпінською міською радою прийнято рішення №1754-46-IV «Про надання в постійне користування земельної ділянки Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області для обслуговування адміністративного корпусу, гаражів та АЗС за адресою: м. Ірпінь, вул. 8 Березня, 23».
На підставі рішення Ірпінської міської ради №1754-46-IV від 16.03.2006 Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області видано державний акт серії ЯЯ №152640 від 07.04.2006 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1167 га за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №159.
Відповідно до вказаного акта цільове призначенням земельної ділянки: для обслуговування адміністративного корпусу, гаражів та АЗС.
Позивач є правонаступником Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №232/374 від 31.01.2016 безоплатно передано нерухоме майно зі сфери управління Міністерства внутрішніх справ України, а саме з балансу регіональних підрозділів ДСО при ГУМВС (УМВС) України до сфери управління Національної поліції, а саме на баланс регіональних Управлінь поліції охорони.
Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області передало Управлінню поліції охорони в Київській області (позивачу), адміністративний будинок, гаражі, огорожі та земельну ділянку площею 1, 1167 га за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2016, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №451/459 від 01.06.2016.
Міністерство внутрішніх справ листом за вих.№8044/05/25-2016 від 01.06.2016 повідомило Департамент поліції охорони Національної поліції України, що не заперечує щодо переоформлення земельної ділянки за адресою вулиця 2-березня, 23 у місті Ірпінь зі зміною цільового призначення для будівництва житлового будинку та передачею позивачу.
10.08.2016 позивач звернувся до Департаменту поліції охорони із доповідною запискою за вих. №1263/43/30/102-2016, у якій зазначив, що в нього в користуванні на підставі зазначеного вище акта серії ЯЯ №152640 від 07.04.2006 перебуває земельна ділянка площею 1,1167 га, значну частину якої займає адміністративна будівля №23, решта площі земельної ділянки не використовується, а тому просив згоду на побудову відповідачем багатоквартирного житлового будинку.
19.08.2016 між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено договір №3766/16, відповідно до п.1. якого сторона-1 надає під забудову частину земельної ділянки (будівельний майданчик) стороні-2 у наступному порядку:
I етап - сторона-1 передає стороні-2 право на виконання функцій по зміні цільового призначення частини земельної ділянки та виготовлення проектної документації;
II етап - після зміни цільового призначення та письмового погодження проектної документації стороною-1, остання погоджує отримання дозвільної документації (містобудівні умови і обмеження, декларація про початок виконання будівельних робіт, декларація про готовність об'єкту до експлуатації та інші необхідні документи), залучення генпідрядних, підрядних та субпідрядних організацій для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, введення в експлуатацію приміщень, будинків, будівель та споруд у складі об'єкта з подальшим оформленням права власності на об'єкти нерухомості, а сторона-2 приймає права та обов'язки замовника будівництва об'єкта, що передається стороною-1 і зобов'язується за власні та/або кошти третіх осіб забезпечити розробку проектної документації, здійснити будівництво об'єкта, введення його в експлуатацію у встановлені законодавством та цим договором терміни.
Згідно із визначенням термінів вказаного договору:
будівельний майданчик - територія, надана стороною-1 для будівництва об'єкта;
земельна ділянка - частина земельної ділянки необхідна для забудови загальною площею 1,1167 га, розташована за адресою: вулиця 8-го Березня, 23, місто Ірпінь, Київська область, яка належить стороні-1 на праві постійного користування та за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови відповідно до державного акта серія ЯЯ №152640 від 07.04.2006.
Строком договору є час, протягом якого сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до договору. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п.15.1. договір №3766/16 від 19.08.2016).
Також 19.08.2016 сторонами підписано акт прийому-передачі будівельного майданчику, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23.
Департамент поліції охорони звернувся до позивача з листом за вих. №3394/43/11/02-2016 у якому просив надати проект інвестиційного договору з відповідачем.
Позивачем разом із доповідною запискою за вих.№1382/43/30/1/02/2016 від 06.09.2016 на адресу Департаменту поліції охорони направлено копію договору №3766/16 від 19.08.2016.
Рішенням балансової комісії Департаменту поліції охорони від 5.09.2016 від 29 позивачу надано дозвіл на оформлення довіреності відповідачу щодо зміни цільового призначення частини спірної земельної ділянки під будівництво житлового будинку, що підтверджується листом Департаменту поліції охорони від 20.09.2016.
23.12.2016 позивачем зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 118546932109, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.
20.04.2017 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №3766/16 від 19.08.2016, якою, зокрема, виклали п.1. договору в наступній редакції:
Для реалізації цього договору сторона-1 надає під забудову земельну ділянку (будівельний майданчик стороні-2 у наступному порядку:
I етап - сторона-1 передає стороні-2 право на виконання функцій по зміні цільового призначення земельної ділянки та виготовлення проектної документації;
II етап - сторона-1 підписанням даного договору передає всі функції замовника будівництва, що передбачені чинним містобудівним законодавством України, що діє на момент виникнення відповідних правовідносин, стороні-2».
На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Руслана Едуардовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37286724 від 27.09.2017, за 21.09.2017 позивачем зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, земельна ділянка 23, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, номер запису 22540655, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер 98960600 від 29.09.2017.
Згідно із вказаним витягом підстава виникнення іншого речового права: державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер: 159, виданий 07.04.2006, видавник: Ірпінський міський відділ Київської РФ центру ДЗК, витяг з ДЗК серія та номер: НВ-3207888042016, виданий 06.12.2016, видавник: Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області.
Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, індексний номер 265705935 від 14.07.2021 на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Руслана Едуардовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37286724 від 27.09.2017, за позивачем 21.09.2017 зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, земельна ділянка 23, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, номер запису 22540655.
Проте відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, індексний номер 297313435 від 01.02.2022 вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Руслана Едуардовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37286724 від 27.09.2017, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, земельна ділянка 23, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, номер запису 225406455, 21.09.2017 зареєстровано за відповідачем.
Також із вказаної інформації вбачається, що підставою для державної реєстрації були: договір №3766/16 від 19.08.2016, додаткова угода №1 від 20.04.2017, виписка б/н від 09.07.2021 видавник ПН Калинушка О.О., паспорт громадянина України, серія та номер СТ300146, довіреність б/н від 29.07.2021 видавник: відповідач.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, індексний номер 265705935 від 14.07.2021, за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, зареєстровано:
право приватної форми власності відповідача на незавершене будівництво (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1675912632000) внесений на підставі рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Київської області Бродюк Ірини Юріївни, індексний номер №43675288 від 25.10.2018;
право державної форми власності позивача на нежитлові приміщення: адмінбудівлю площею 554,8 кв. м та гараж площею 274,5 кв.м.
Крім цього, відповідачем, як замовником, отримано дозволи на виконання будівельних робіт №КС012210814854 від 16.08.2021, №КС012210814766 від 16.08.2021, №КС012210814239 від 16.08.2021, а саме на будівництво житлових будинків по вулиці 8-березня, 23 в місті Ірпінь, Київська область.
02.02.2022 позивач звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, в зв'язку з виявлення незаконного внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо постійного землекористувача спірною земельною ділянкою, на підставі якої відкрито кримінальне провадження №12022111040000173.
Позивачем на адресу Міністерства юстиції України направлено скаргу за вих.№419/43/30/01-2022 від 03.02.2022, в якій зазначено, що 02.02.2022 йому стало відомо про незаконне внесення змін Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно шляхом отримання довідки №297313435 від 01.02.2022, в частині зміни постійного правокористувача земельної ділянки, зазначає, що укладеним договором з відповідачем не надав згоди на зміну користувача спірної земельної ділянки, а тому просив скасувати запис в частині землекористувача - відповідача та поновити попередній запис, в якому постійним землекористувачем є позивач, також просив встановити суб'єкта державної реєстрації та провести перевірку незаконного внесення змін.
Наказом Міністерства юстиції України №2549/5 від 19.06.2022 скаргу позивача вих.№419/43/30/01-2022 від 03.02.2022 задоволено та скасовано рішення від 08.08.2017 №36515041, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашніковим Русланом Едуардовичем.
Позивачем на адресу Міністерства юстиції України направлено лист №2987/43/30/01-2022 від 30.11.2022, в якому зазначено, що станом на 15.11.2022 правокористувачем спірної земельної ділянки все ще є відповідач, тому просив надати інформацію щодо виконання зазначеного вище наказу.
Міністерство юстиції України листом за вих. №2438/150623-16-22/33.3 від 09.01.2023 повідомило позивача про неможливість виконання наказу Міністерства юстиції України №2549/5 від 19.06.2022, в зв'язку з тим що розділ Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 закрито на підставі рішення про закриття розділу від 08.08.2017 №36515392, яке не було скасовано.
Позивачем на адресу Міністерства юстиції України направлено лист за вих. №358/43/30/04-2023 від 18.01.2023, в якому просив надати інформацію щодо того яким чином при наявності рішення про закриття розділу №365515392 від 08.08.2017, в період з 21.04.2021 по 01.02.2022 у закритий розділ було внесено зміни щодо правокористувача спірної земельної ділянки.
У відповідь на зазначений лист Міністерство юстиції надало позивачу відповідь за вих. №12186/10909-16-23/33.3 від 02.02.2023, в якій зазначено, що на підставі рішення від 27.09.2017 №37286724 державним реєстратором Кашніковим Р.Е. внесено до спеціального розділу Державного реєстру прав запис про право постійного користування земельною ділянкою №22540655 за Управлінням поліції охорони в Київській області. На підставі рішення від 16.07.2021 №59302859, прийнятого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світланою Дмитрівно (спірне рішення), внесено зміни до запису про право постійного користування земельною ділянкою №22540655, а саме - змінено правокористувача на відповідача.
Позивачем на адресу Міністерства юстиції направлено скаргу за вих.№657/43/30/01-2023 від 20.02.2023, в якій зазначено, що в інформаційній довідці №265705935 від 14.07.2021 постійним правокористувачем спірної земельної ділянки зазначено його, а в інформаційній довідці №297313435 від 01.02.2022 правовкористувачем вже значиться відповідач, яка не містить суб'єкта державної реєстрації, який здійснив відповідні зміни. У своїй скарзі позивач просив встановити суб'єкта державної реєстрації та провести перевірку його незаконного внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в частині зміни постійного правокористувача земельною ділянкою, з позивача на відповідача. Проте, у висновку Міністерства юстиції України вказано, що позивачем оскаржується рішення від 08.08.2017 №36515041, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашніковим Русланом Едуардовичем щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009. У мотивувальній частині висновку вказано, що з відомостей Державного реєстру встановлено, що на підставі оскаржуваного рішення державним реєстратором Кашніковим Р.Е. припинено право власності (номер запису про право власності 18405660) Ірпінської міської ради Київської області та право постійного користування (номер запису про інше речове право 18406024) позивача на земельну ділянку. Дані висновки не відповідають вимогам, викладеним у скарзі, враховуючи зазначене просив скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в частині зміни постійного землекористувача земельною ділянкою, що розташована за адресою; Київська обл., м. Ірпінь, вул. Березня, 23, площею 1,1167 (№ 22540655), внесений на підставі рішення від 16.07.2021 №59302859, прийнятого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світланою Дмитрівною та поновити попередній запис, в якому постійним землекористувачем є позивач.
Наказом Міністерства юстиції України №736/7 від 24.03.2023 залишено без розгляду скаргу позивача від 20.02.2023 №657/43/30/ОГ-2023, оскільки встановлений законом для подання скарги строк сплив до для її подання.
Позивач звернувся до Ірпінської міської ради Київської області із листом за вих.№4074/43/30/01-2023 від 08.11.2023, у якому просив надати копію рішення, яким було надано дозвіл на зміну постійного землекористувача спірної земельної ділянки.
Ірпінська міська рада листом за вих.№4074/43/30/01-2023 від 08.11.2023 повідомила позивача, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 відноситься до земель державної форми власності та знаходиться у постійному користуванні позивача на підставі державного акта серії ЯЯ №152640від 07.04.2006, Ірпінською міською радою рішення про передачу земельної ділянки відповідачу не приймалось. Право користування земельною ділянкою відповідачем здійснюється на підставі укладеного з позивачем договору №3766/16 від 19.08.2016.
Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом від 13.03.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, площею 1, 1167 га відноситься до земель державної форми власності та розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23 та 21.09.2017 за позивачем зареєстровано вид речового права: 4, номер запису 22540655.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Подібні правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили би компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 04.04.2023 у справі № 902/311/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18.
Як убачається з матеріалів справи на підставі рішення Ірпінської міської ради №1754-46-IV від 16.03.2006 Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області видано державний акт серії ЯЯ №152640 від 07.04.2006 на право постійного користування земельною ділянкою площею 1,1167 га за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №159.
Відповідно до вказаного акта цільове призначенням земельної ділянки: для обслуговування адміністративного корпусу, гаражів та АЗС.
Позивач є правонаступником Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ.
Управлінню Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області передало Управлінню поліції охорони в Київській області (позивачу), адміністративний будинок, гаражі, огорожі та земельну ділянку площею 1, 1167 га за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.04.2016, який затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України №451/459 від 01.06.2016.
Відповідно до частини другої статті 92 Земельного Кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Отже, до позивача перейшло право постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акта серії ЯЯ №152640 від 07.04.2006.
Відповідно до ч.3 ст.123 Земельного Кодексу України в разі надання земельних ділянок державної власності у постійне користування підприємствам, установам, організаціям комунальної власності одночасно здійснюється передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність і навпаки.
Суд зазначає, що позивач у даній справі є органом державної влади, а тому отримавши земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 у постійне користування, вказана земельна ділянка перейшла із комунальної в державну власність.
Отже, в позивача на праві постійного користування перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, площею 1, 1167 га, яка відноситься до земель державної форми власності та розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, що підтверджується інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом від 13.03.2024.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту невизнаного / оспорюваного права у судовому порядку є підтверджена належними доказами наявність цього права у позивача та його невизнання або оспорювання відповідачем.
Предметом позову в даній справі є вимоги позивача про:
- визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світлани Дмитрівни від 16.07.2021 № 59302859 (з відкриттям розділу) про зміну правокористувача земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 з позивача на відповідача;
- скасування державної реєстрації права постійного користування за відповідачем земельною ділянкою, що розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Березня, 23, площею 1,1167 з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, внесений на підставі рішення від 16.07.2021 № 59302859, прийнятого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світланою Дмитрівною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно;
- поновлення права постійного користування за позивачем земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, що розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, площею 1,1167, яке існувало до державної реєстрації, здійсненої на підставі рішення приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світлани Дмитрівни від 16.07.2021 № 59302859.
Підставами позову є порушення вимог законодавства під час здійснення державної реєстрації права постійного користування на земельні ділянки за відповідачем та порушення прав позивача, як постійного користувача спірною земельною ділянкою державної форми власності.
Суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи рішення від 16.07.2021 №59302859, прийнятого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світланою Дмитрівною.
Крім цього, судом враховано, що жоден витяг чи інформаційна довідка з Державних реєстрів, наявна в матеріалах справи, не містить посилання на таке рішення.
Клопотання про витребування вказаного рішення чи матеріалів реєстраційної справи позивачем не заявлялось.
У свою чергу відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, індексний номер 297313435 від 01.02.2022 вбачається, що на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Руслана Едуардовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37286724 від 27.09.2017, право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, земельна ділянка 23, з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку, номер запису 225406455, 21.09.2017 зареєстровано за відповідачем.
Також із вказаної інформації вбачається, що підставою для державної реєстрації були, зокрема, договір №3766/16 від 19.08.2016 та додаткова угода №1 від 20.04.2017.
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однією із засад державної реєстрації прав є те, що внесення відомостей до Державного реєстру прав відбувається виключно на підставах та в порядку, визначених Законом (пункт 4 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначено, зокрема, наступне: "У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 23.12.2020 у справі №358/509/17, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Так, 19.08.2016 між позивачем (сторона-1) та відповідачем (сторона-2) укладено договір №3766/16, відповідно до п.1. (в редакції сторонами підписано додаткову угоду №1 від 20.04.2017) якого сторона-1 надає під забудову частину земельної ділянки (будівельний майданчик) стороні-2 у наступному порядку:
І етап - сторона-1 передає стороні-2 право на виконання функцій по зміні цільового призначення земельної ділянки та виготовлення проектної документації;
ІІ етап - сторона-1 підписанням даного договору передає всі функції замовника будівництва, що передбачені чинним містобудівним законодавством України, що діє на момент виникнення відповідних правовідносин, стороні-2».
Згідно із визначенням термінів вказаного договору:
будівельний майданчик - територія, надана стороною-1 для будівництва об'єкта;
земельна ділянка - частина земельної ділянки необхідна для забудови загальною площею 1,1167 га, розташована за адресою: вулиця 8-го Березня, 23, місто Ірпінь, Київська область, яка належить стороні-1 на праві постійного користування та за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови відповідно до державного акта серія ЯЯ №152640 від 07.04.2006.
19.08.2016 сторонами підписано акт прийому-передачі будівельного майданчику, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник будівництва (далі - замовник) - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку. Дії, спрямовані на виконання функцій замовника будівництва, може виконувати особа, якій доручено вчинення дій з виконання підготовчих та/або будівельних робіт на підставі та у межах, встановлених договором доручення.
Отже, позивач передав надану йому в постійне користування земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009 площею 1, 1167 га, яка розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23 у користування юридичній особі приватного права - відповідачу.
Доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного вище договору матеріали справи не містять.
Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, індексний номер 265705935 від 14.07.2021, за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця 8 Березня, 23, зареєстровано:
право приватної форми власності відповідача на незавершене будівництво (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1675912632000) внесений на підставі рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Київської області Бродюк Ірини Юріївни, індексний номер №43675288 від 25.10.2018;
право державної форми власності позивача на нежитлові приміщення: адмінбудівлю площею 554,8 кв. м та гараж площею 274,5 кв.м.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договором №3766/16 від 19.08.2016 укладеним з відповідачем, не передбачено передачі спірної земельної ділянки в постійне користування, власність або зміну постійного землекористувача в будь-яких Державних реєстрах, позивачем не надавалось згоди щодо внесенні змін постійного землекористувача спірної земельної ділянки, а тому внесення таких змін є незаконним та відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №152640 від 07.04.2006 позивач є постійним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009.
Сторони договору повинні поводитися правомірно як під час його виконання, так і на переддоговірній стадії. Зокрема, мають поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов'язків, як і можливої недобросовісної чи нерозумної поведінки, є численними. Їх не можна визначити вичерпно. Недобросовісну поведінку може становити необґрунтоване припинення переговорів, пропозиція нерозумних умов, які завідомо є неприйнятними для контрагента, вступ у переговори без серйозних намірів (зокрема з метою зірвати укладення договору з третьою особою, наприклад із конкурентом недобросовісної сторони переговорів), нерозкриття необхідної контрагенту інформації тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц).
Судом досліджено матеріали справи та умови укладеного сторонами договору і встановлено, що позивачем, як користувачем земельної ділянки, передано вказану вище земельну ділянку державної форми власності в безоплатне користування юридичній особі приватного права - відповідачу для забудови.
Як зазначено судом вище доказів розірвання чи визнання недійсним вказаного вище договору матеріали справи не містять.
За останні 20 років земельне законодавство обмежувало випадки поза конкурентних шляхів одержання прав на землю.
Органи державної влади не можуть діяти свавільно, на власний розсуд вибираючи спосіб вчинення дій, адже це може потягнути за собою негативні наслідки, перш за все конституційно-правову відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;
ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії;
з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);
и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.
Суд зазначає, що навіть у випадку задоволення заявлених позовних вимог та скасування рішення про реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою державної форми власності і поновлення права користування на неї за позивачем не гарантуватиме повторної реєстрацію права користування за відповідачем за умови наявності вказаного договору укладеного самим же позивачем із відповідачем.
Більше того, на спірній земельній ділянці державної форми власності зареєстроване право приватної форми власності відповідача на незавершене будівництво (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1675912632000) внесений на підставі рішення державного реєстратора Київської обласної філії Комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Садківської сільської ради Київської області Бродюк Ірини Юріївни, індексний номер №43675288 від 25.10.2018.
Крім цього, як встановлено судом вище цільове призначення земельної ділянка державної форми власності з кадастровим номером 3210900000:01:028:0009, площею 1, 1167 га, яка надавалась позивачу для обслуговування адміністративного корпусу, гаражів та АЗС було змінене відповідачем з «для обслуговування адміністративного корпусу, гаражів та АЗС» на «для будівництва і обслуговування багатоквартирного будинку».
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі N 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі N 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі N 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах N 923/199/21 (пункт 8.17) і N 922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі N 2-3887/2009 (пункт 55), від 8 серпня 2023 року у справі N 910/5880/21 (провадження N 12-36гс22, пункт 35)).
Такий висновок справедливий і щодо господарського процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі N 922/1830/19 (провадження N 12-91гс20, пункт 7.2)).
Власник спірної земельної ділянки не позбавлений права на звернення до суду з позовними вимогами щодо дійсності договору укладеного між позивачем та відповідачем чи усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “РуїсТоріха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволені позову Управління поліції охорони в Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-інвестиційна компанія «Альфа-Буд» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача: Ірпінська міська рада Київської області, треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні відповідача: Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Котелко Світлани Дмитрівни; Міністерство юстиції України про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації права постійного користування та поновлення права постійного користування відмовити в повному обсязі.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 17.04.2025.
Суддя В.М. Антонова