про залишення позовної заяви без руху
17 квітня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/5186/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про:
- визнання протиправним рішення Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації від 04.04.2024, яким ОСОБА_1 , чоловіку ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 відмовлено у виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;
- зобов'язання Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 , чоловіку ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 березня 2024 року;
- стягнення з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за минулий період з 01 березня 2024 року по 01 вересня 2024 року в сумі 42000,00 грн.
Пунктами 3, 5, 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом
За приписами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви на предмет відповідності останньої вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, суд встановив наступне.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
В свою чергу, відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України).
При цьому, положеннями ч. 5 ст. 46 КАС України визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
В даному ж випадку, в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації від 04.04.2024, яким ОСОБА_1 , чоловіку ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 відмовлено у виплаті допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 , чоловіку ОСОБА_2 та сину ОСОБА_3 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 березня 2024 року;
- стягнути з Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 , чоловіка ОСОБА_2 та сина ОСОБА_3 виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за минулий період з 01 березня 2024 року по 01 вересня 2024 року в сумі 42000,00 грн.
Поряд із цим, позивачем у позовній заяві визначено лише ОСОБА_1 ; позовна заява не містить жодного нормативно-правового обґрунтування підстав звернення Кононенко Н.В. до суду із позовом з вимогами в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є позивачами у даній справі.
Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно уточнити склад учасників справи або привести вимоги у відповідність, з урахуванням вказаних судом зауважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
За приписами ч. 7 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Враховуючи вказані приписи, кожен позивач повинен сплатити судовий збір пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду позову майнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028 грн.
Таким чином, ставка судового збору за подання адміністративного позову із однією вимогою немайнового характеру становить 1211,20 грн. За подання адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1211,20 грн. (42000 грн *1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Відповідно до ч.3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ч.7 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом. У разі коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.
Однак позивач разом з позовною заявою документ про сплату судового збору не надав, про наявність у нього пільг щодо сплати судового збору не зазначив.
При цьому у позовній заяві позивачем заявлено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
В обгрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою та має малолітню дитину, при цьому її майновий стан не дозволяє сплатити судовий збір. Також вказує, що перебуває у відпустці для догляду за дитиною.
Згідно з частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду, зокрема, звільнити від сплати судового збору.
Як визначено частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд зазначає, що підставою для застосування положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути відомості (довідка) про розмір сукупного доходу (із всіх джерел) позивача за весь попередній рік, а також інші докази, якими об'єктивно підтверджується майновий стан позивача.
Суд звертає увагу заявника, що з метою розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони (платника судового збору), до суду мають бути подані відповідні докази, якими обґрунтовується рівень її майнового стану, зокрема, належним чином відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків та/або інші довідки за попередній календарний рік, які б підтвердили, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
Разом з тим, матеріали позовної заяви не місять відомостей з Державного реєстру фiзичних осiб - платникiв податкiв про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік (2024 рік).
Для звільнення від сплати судового збору скаржниця має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Суд враховує, що Закон №3674-VI не містить вичерпного й чіткого визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі “Княт проти Польщі» (“Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі “Єдамскі та Єдамска проти Польщі» (“Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Разом з тим зазначені документи не містять достатньої інформації про майновий стан позивачки. Окрім цього, той факт, що особа офіційно не працевлаштована, сам собою не позбавляє цю особу права та можливості отримання інших доходів, чи наявності майна з яких може бути сплачений судовий збір.
Тож за відсутності належних доказів того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за весь 2024 рік, суд позбавлений можливості задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Отже, у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання до суду цього позову слід відмовити.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.2 ст.122 КАС України).
Таким чином, за змістом наведеної вище процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Стаббігс на інші проти Великобританії», “Девеер протии Бельгії».
До того ж, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Позивач просить скасувати рішення Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації, яке оформлене повідомленням від 04.04.2024.
Позивач в позовній заяві вказує, що отримала спірне рішення 04.04.2024. Однак чекала судового рішення у справі №440/5875/24 за позовом її чоловіка до відповідача з приводу припинення йому виплати допомоги на проживання ВПО.
На думку суду, строк звернення з даним позовом пропущений через відсутність зусиль позивача, байдужість до стану своїх справ, з огляду на її реальну обізнаність про рішення відповідача ще 04.04.2024. Така поведінка позивача свідчить про надання відповідним відносинам, які виникли між сторонами в даній справі та які позивач наразі бажає оскаржити, ознак стабільності.
Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що протягом 2024 року позивач вважав оскаржуване рішення відповідача протиправним, як і не встановлено дійсних перешкод для вжиття позивачем відповідних заходів щодо оскарження такого рішення.
Позивачем не наведено обставин, які були б об'єктивно непереборними, які б не залежали від його волевиявлення та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду, а також у період після його закінчення до дати звернення до суду з цим позовом, та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Натомість, наведені позивачем у заяві обставини носять суб'єктивний характер, повністю залежали від волевиявлення позивача, та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду. Тому суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №826/4464/17 викладено правовий висновок, що пропуск відповідного строку на звернення до суду через байдужість до своїх прав або небажання скористатися цим правом не є поважною причиною пропуску строку та, відповідно, підставою для поновлення звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно з частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків на підставі статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху /частина друга статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України/.
Відтак, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 132, 133, 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у позовній заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки необхідно усунути шляхом надання до суду:
- позовної заяви оформленої відповідно до ст. 160 КАС України (зазначивши належного позивача/позивачів або уточнену позовну заяву приведену у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, із заявленими вимогами);
- документа про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн за реквізитами: отримувач коштів - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101; код отримувача 37959255; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA 078999980313191206084016719; призначення платежу: судовий збір, за позовом (назва позивача), Полтавський окружний адміністративний суд або документів, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до закону;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали направити позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва