17 квітня 2025 року Справа № 640/30843/21 Провадження №ЗП/280/111/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерлайт»
до Київської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерлайт» (далі - ТОВ «Енерлайт», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Київська митниця Держмитслужби (далі - митниця), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100320/2021/000020/2 від 10.09.2021;
визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2021/00799 від 10.09.2021.
На обґрунтування позовних вимог в позовній заяві наголошує, що при здійснення митного оформлення товару ТОВ «Енерлайт» надано митниці всі документи, шо мають бути подані згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України з урахуванням умов поставки та оплати, визначених контрактом. Вказує, що в наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки та наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за товар, про що прямо свідчать самі повідомлення митниці декларанту з вимогою надати додаткові документи, які не містять жодного посилання на визначені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виключні підстави для вимоги про надання додаткових документів. Звертаємо увагу суду, що витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості товарів передбачає доведення митним органом підстав, за яких виник сумнів у договірній ціні. Зауважує, що при витребуванні додаткових документів митним органом не було зазначено, які саме факти чи складові митної вартості потрібно підтвердити запитуваними документами та в який спосіб надання ТОВ «Енерлайт» всіх документів, передбачених ч. 3 ст. 53 Кодексу, усуне «розбіжності», наведені відповідачем в якості причин для їх витребування. Отже, на думку позивача, в даному випадку митним органом були витребувані у позивача додаткові документи за відсутності обґрунтованих підстав, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України. Додатково зазначає про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості має обґрунтовуватись, а розрахунок за ціною аналогічних товарів на Українському ринку не може братись до уваги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.
Відповідач позов не визнав, 19.11.2021 на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва надіслав відзив на позовну заяву (вх. №03-14/181511/21), у якому посилається на норми Митного кодексу України та вказує, що за результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих позивачем разом з митними деклараціями документів встановлено, що документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів. Так, з метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог частини 2, 3 ст.53, ст. 54, ст. 57 Митного кодексу України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, проте декларантом не надіслано усіх додаткових документів. Вказані обставини, на думку відповідача, підтверджують правомірність дій митного органу щодо витребування додаткових документів, які під час митного оформлення не були надані, та обґрунтованість сумнівів останнього щодо правильності заявленої позивачем митної вартості, та, як наслідок, прийняття відповідачем спірного рішення, а тому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
01.12.2021 представником позивача через систему «Електронний суд» надана відповідь на відзив, у якій додатково зауважує, що відповідачем у відзиві були процитовані норми Митного кодексу України, згадано Генеральну угоду з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994), Методичні рекомендації, затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689 та про Методичні рекомендації, затверджені наказом Державної митної служби України від 01.07.2021 №476, однак без прив'язки до фактичних обставин справи. Наголошує, що відповідачем у відзиві не наведено нові обґрунтування, а використані твердження, які є ідентичним до тих, що зазначені в рішенні про коригування митної вартості № UА100320/2021/000020/2 від 10.09.2021. І найголовніше, на думку позивача, те, що відповідачем не наведено жодного заперечення чи спростування щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується.
У свою чергу, представник відповідача до суду направив заперечення (вх. №30-14/195121/21 від 10.12.2021), у яких підкреслив, що позивач у відповіді на відзив ніяким чином не спростовує докази митного органу, на підставі чого просить відмовити ТОВ «Енерлайт» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 прийняти справу №640/3084/21 (ЗП/280/111/25) до свого провадження, продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному ст. 262 КАС України.
27.02.2025 від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання (вх. №9221), в якому просить врахувати позицію Київської митниці, зазначену у відзиві №7.8-10/1972 від 15.11.2021 та заперечення на відповідь на відзив №7.8-10/2427 від 06.12.2021).
Представником позивача через систему «Електронний суд» до матеріалів справи долучені додаткові пояснення у справі (вх. №15137), у яких додатково акцентує увагу, що вимога відповідача щодо надання Декларантом додаткових документів, була сформована а) всупереч абзацу першому ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України: без зазначення розбіжностей, без встановлення підробки, без виявлення документів, які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; б) за відсутності будь-яких обґрунтованих та правомірних зауважень відносно поданих Декларантом обов'язкових документів; в) за відсутності аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності заявленої позивачем митної вартості товару; - а тому така вимога є безпідставною, необґрунтованою, неправомірною, винесеною всупереч нормам митного законодавства, й не повинна створювати наслідки у вигляді витребування додаткових документів. Вказує, що відповідачем всупереч ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України не доведено і в рішенні не зазначено жодної відомості, використаної Декларантом, яка не підтверджена документально, або яка не визначена кількісно і достовірно; а також не зазначено про відсутність хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Зазначає також, що відповідачем порушено процедуру застосування кожного із методів визначення митної вартості товару, оскільки ним лише перераховано всі методи та зазначено, що кожен з них «не застосований, у зв'язку з відсутністю даних », але без зазначення про вчинені дії по отриманню необхідних відомостей для кожного з методів, крім того, не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості товару, що є необхідним з огляду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 09.02.2021 року у справі № 826/17509/16. Враховуючи вище зазначене, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 17.04.2025 вирішено допустити заміну відповідача по справі Київської митниці Держмитслужби на його правонаступника Київську митницю (далі - відповідач), як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Енерлайт» (код ЄДРПОУ 38966750) зареєстровано юридичною особою 06.11.2013. Видами діяльності підприємства є 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 73.11 Рекламні агентства; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 49.42 Надання послуг перевезення речей (переїзду); 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 53.20 Інша поштова та кур'єрська діяльність.
ТОВ «Енерлайт» укладено Контракт № CR15/11 /2017 від 26.12.2017 щодо поставки світлотехнічної LED продукції, гальванічних елементів живлення, зарядних пристроїв згідно з Додатками - Специфікаціями, які є його невід'ємною частиною, на умовах FOB (ІНКОТЕРМС-2010).
Сторонами вказаного Контракту 28.12.2018 було підписано Додаток (Appendix) № 1 про продовження строку дії Контракту до 31.12.2020, а 10.12.2020 було підписано Додаток (Appendix) № 2 про продовження строку дії Контракту до 31.12.2022, а також 16.04.2021 було підписано Додаток - Специфікацію (Appendix-Specification) №33 із зазначенням загальної кількості батарейок первинних 1232640 штук (з яких: ENERLIGHT Super Power кількістю 939840 штук, ENERLIGHT MEGA POWER кількістю 292800 штук), що розміщені в 2355 ящиках, загальною вартістю 39850,41 доларів США.
30.08.2021 до митного оформлення ТОВ «Енерлайт» було подано електронну митну декларацію №UA100320/2021/289562 на товар:
товар №1 - Батарейки первинні, діоксид марганцеві, циліндричні (на основі цинк- карбонових електродів), робоча напруга 1,5 В: батарейки ENERLIGHT Super Power AAA BLI 4 арт. 80030104, к-ть блістерів - 64800 шт., кількість бат. в блістері - 4 шт., загальна кількість бат. - 259200 шт.; батарейки ENERLIGHT Super Power AAA FOL 4 арт. 80030204, к-ть шрінк-упаковок - 48000 шт., кількість бат. в шрінк-упаковці - 4 шт., загальна кількість бат.- 192000 шт.; батарейки ENERLIGHT Super Power АА BLI 4 арт. 80060104, к-ть блістерів - 72000 шт., кількість бат. в блістері - 4 шт., загальна кількість бат. - 288000 шт.; батарейки ENERLIGHT Super Power АА FOL 4 арт.80060204, к-ть шрінк-упаковок - 48000 шт., кількість бат. в шрінк-упаковці - 4 шт., загальна кількість бат.- 192000 шт.; батарейки ENERLIGHT Super Power D FOL 2 арт.80200202, к-ть шрінк-упаковок - 4320 шт., кількість бат. в шрінк-упаковці - 2 шт., загальна кількість бат.- 8640 шт. Торговельна марка: ENERLIGHT. Виробник: ZHEJIANG FIRSD GROUP CO., LTD. Країна виробництва: Китай/CN.
товар №2 - Первинні батареї, діоксид-марганцеві, лужні, циліндричні, робоча напруга 1,5 В: батарейки ENERLIGHT MEGA POWER AAA BLI 4 арт. 90030104, к-ть блістерів - 21600 шт., кількість бат. в блістері - 4 шт., загальна кількість бат. - 86400 шт.; батарейки ENERLIGHT MEGA POWER AAA FOL 4 арт. 90030204, к-ть шрінк-упаковок - 6600 шт., кількість бат. в шрінк-упаковці - 4 шт., загальна кількість бат. - 26400 шт.; батарейки ENERLIGHT MEGA POWER AAA MB 1*6 арт. 90030101, к-ть блістерів - 14400 шт., кількість бат. в блістері - 1 шт., загальна кількість бат. - 14400 шт.; батарейки ENERLIGHT MEGA POWER АА BLI 4 арт.90060104, к-ть блістерів - 25200 шт., кількість бат. в блістері - 4 шт., загальна кількість бат. - 100800 шт.; батарейки ENERLIGHT MEGA POWER АА FOL 4 арт.90060204, к-ть шрінк-упаковок - 9600 шт., кількість бат. в шрінк-упаковці - 4 шт., загальна кількість бат. - 38400 шт.; батарейки ENERLIGHT MEGA POWER АА MB 1*6 арт.90060101, к-ть блістерів - 26400 шт., кількість бат. в блістері - 1 шт., загальна кількість бат. - 26400 шт. Торговельна марка: ENERLIGHT. Виробник: ZHEJIANG FIRSD GROUP CO.,LTD. Країна виробництва: Китай/CN.
Митна вартість товарів була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, що передбачений ст. 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано копії наступних документів, зазначених в гр. 44 МД: Контракт №CR15/11/2017 від 26.12.2017, Додаток (Appendix) № 1 від 28.12.2018, Додаток (Appendix) № 2 від 10.12.2020, Додаток-Специфікацію (Appendix-Specification) №33 від 16.04.2021, інвойс (Commercial invoice) № 33 від 16.04.2021, Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 77421 від 28.09.2017, Рахунок-фактура № LS-4371035 від 19.07.2021 на морське перевезення вантажу, Довідка про транспортні витрати №366676 від 19.07.2021, Коносамент (Bill of lading) S0121060255 від 22.06.2021, Автотранспортна накладна (CMR) № 2727 від 28.08.2021, Сертифікат про страхування №101044000/100 від 16.06.2021, Рахунок-фактура №101044000/100 від 16.06.2021, Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101044000 від 01.11.2018, Пакувальний лист (Packing list) № 33 від 14.06.2021, Декларація походження товару №33 від 16.04.2021, прайс-лист (Price list) від 16.04.2021, разова перепустка №ПР-21915 від 29.08.2021.
У той самий день митним органом було направлено позивачу Повідомлення, в якому зазначено про необхідність надання митниці (за наявності) додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 Кодексу, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1) Відповідно до п. 4.5 контракту від 26.12.2017 № СЯ15/11/2017 до вартості товару включено вартість пакування, але в наданому інвойсі відсутні ці числові складові митної вартості товару, що унеможливлює відокремити вартість самого товару;
2) Наданий прайс-лист від 16.04.2021 не містить всього асортименту продукції продавця, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994).
У зв'язку із вказаними розбіжностями у позивача витребувані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також повідомлено, що згідно з ч. 6 ст. 53 Кодексу декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
30.08.2021 позивачем додатково надіслані наступні документи: видаткові накладні реалізації аналогічних батарейок на внутрішньому ринку України №№7378, 7590, 9291, 10389, 10399, 10829, 11660; документи про здійснення оплати за товар свіфти від 21.04.2021 і 26.08.2021; технічні специфікації (документ в якому є інформація про будову, розмір та визначальні характеристики в т.ч. номінальну ємність); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, а саме: банківській платіжні документи від 21.04.2021 та від 26.08.2021.
Листом від 31.08.2021 №108/2021 Декларант надав роз'яснення щодо відсутності в інвойсі вартості пакування, роз'яснення щодо наданого прайс-листа, пояснив причини відсутності декларації країни експорту, надав перелік додатково поданих документів на підтвердження заявленої митної вартості та повідомив про відсутність інших, окрім поданих, документів, та просив завершити митне оформлення.
03.09.2021 позивачем надіслано на адресу митниці Висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1737 від 03.09.2021, яким встановлено, що рівень цін на батарейки, що імпортуються згідно з Специфікацією-доповненням № 33 від 16.04.2021 до Контракту № CR 15/11 /2017 від 26.12.2017 відповідають поточній кон'юнктурі ринку.
Крім того, листом №109 від 06.09.2021 Декларант зазначив про подання Висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 1737 від 03.09.2021, повідомив про відсутність інших, окрім поданих, документів і просив завершити митне оформлення
Однак, митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА100320/2021/000020/2 від 10.09.2021, відповідно до якого митна вартість імпортованих ТОВ «Енерлайт» товарів визначена відповідачем із застосуванням резервного методу (метод 6).
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності та не містять всіх відомостей,, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Декларантом надісланий лист від 06.09.2021 №109 стосовно неможливості надання інших документів за митною декларацією від 30.08.2021 №UA 100320/2021/289562. Декларантом не виконані вимоги ст. 53 Митного кодексу України. Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України шляхом обміну повідомлення в електронному вигляді. Результатом проведених консультацій встановлено, що Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв'язку з відсутністю вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (МД від 25.06.2021 № UA00060/2021/244463; від 30.06.2021 № UA 500020/2021/23366; від 25.06.2021 № UA500050/2021/7880).
В зв'язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів, митним органом було видано позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2021/00799 від 10.09.2021.
З метою випущення товару у вільний обіг ТОВ «Енерлайт» було подано до митного органу нову МД від 10.09.2021 № UA100320/2021/290596 та сплачено на 358000,00 грн більше митних платежів (різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митницею), шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01 червня 2012 року.
Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частини 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно із частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 Митного кодексу України вбачається, що цим Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідності до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7статті 54 Митного кодексу України).
Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.
Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.
Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.
Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товарів були подані всі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно з вимогами статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Однак, суд не приймає посилання відповідача про наявність розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, а саме стосовно того, що відповідно до пункту 4.5 контракту від 26.12.2017 № СR15/11/2017 до вартості товару включено вартість пакування, але в наданому інвойсі відсутні ці числові складові митної вартості товару, що унеможливлює відокремити вартість самого товару.
За правилами підпункту б) пункту 1 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами.
Судом встановлено, що пунктами 4.4 та п. 4.5 контракту від 26.12.2017 №СR15/11/2017 узгоджено, що товар поставляється у коробках, що іменуються в подальшому тара. Вартість тари входить у вартість товару.
Тобто, в межах спірних правовідносин, у позивача був відсутній обов'язок надавати митниці документи, що підтверджують вартість товару до його пакування та окремо, вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки.
Стосовно посилання митниці на те, що відповідно до пункту 3.2 контракту від 26.12.2017 № СR15/11/2017 умови оплати за товар - 100% суми кожного додатку-специфікації протягом 5 банківських днів із дати підписання додатку-специфікації. Додаток-специфікація на дану поставку від 16.04.2021 №33 на суму 39850,41 доларів США, при цьому, відповідно до платіжного доручення б/н від 21.04.2021 перераховано 11385,41 дол. США, решта суми - 28465 дол. США перераховано відповідно до платіжного доручення б/н від 26.08.2021, суд наголошує про таке.
Поданий до митного оформлення декларантом позивача рахунок (invoice) на фактично відвантажену партію товару повністю ідентифікуються з поставленим товаром, містить найменування товару, посилання на контракт та умови поставки, відомості про ціну товарів, визначену додатком №33 до контракту, вартість фактично відвантаженої кількості товару (вартість партії товару) та є основними документами згідно з частиною 2 статті 53, частиною 2 статті 264, частини 3 статті 335 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість товару.
Крім того, суд звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим, відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/4680/16.
Стосовно покликання відповідача на те, що наданий прайс-лист від 16.04.2021 не містить всього асортименту продукції продавця, що є несумісним з положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі (ГАТТ СОТ 1994), суд зазначає, що такі документи не визначено Митним кодексом України, як документи, які підтверджують митну вартість.
Прайс-лист є документом довільної форми і діючим законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми прайс-листа.
Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-листи мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактну інформацію про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс-лист не може вважатися первинним документом і є лише способом для продавця запропонувати свій товар, до якого чинне законодавство не встановлює вимог щодо форми та змісту. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у постановах від 27.06.2019 у справі № 0840/3083/18, від 13.09.2019 у справі № 820/859/17, від 06.02.2020 у справі № 520/10709/18.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийняте рішення про визначення митної вартості задекларованого позивачем товару з застосуванням резервного методу (методу 6), оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товарів, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тоді як позивачем у справі, як декларантом, під час митного оформлення спірної партії товарів було надано митниці усі документи на підтвердження заявлено ним митної вартості товарів - за ціною договору, за яким вони імпортуються, які дозволяли визначити усі складові частини митної вартості цього товару.
Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Так, Верховний суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв'язку з вказаним саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.
Суд зауважує, що в межах розгляду даної справи відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Щодо посилань відповідача та те, що враховуючи вимоги статті 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо вартості товару за МД від 25.06.2021 № UA00060/2021/244463; від 30.06.2021 № UA 500020/2021/23366; від 25.06.2021 № UA500050/2021/7880, то суд ставиться до цього критично на підставові наступного.
За приписами частин 1, 2 статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Вищевказані сумніви митного органу судом відхиляються, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.
Натомість, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення саме складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Як вбачається з оскарженого рішення про коригування митної вартості в самому рішення зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості. Приймаючи оскаржене рішення про коригування митної вартості митницею у графі 33, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваного товару із застосуванням другорядного методу.
Такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать цитованим вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування. Вказана позиція підтверджується уставленою судовою практикою Верховного суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в постанові від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.
Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 у справі №803/337/17.
Оцінюючи оскаржуване рішення у сукупності з іншими обставинами справи, суд приходить переконання, що загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені без конкретизації підстав щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, не можуть вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товарів або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що оскаржене Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100320/2021/000020/2 від 10.09.2021 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2021/00799 від 10.09.2021 є такими, що підлягають визнанню протиправним та скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
У силу вимог частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерлайт» (02081, м. Київ , вул. Здолбунівська, буд.7-Д, корпус Г, код ЄДРПОУ 38966750) до Київської митниці (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8-А, код ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100320/2021/000020/2 від 10.09.2021.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100320/2021/00799 від 10.09.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерлайт» судовий збір у розмірі 6710,07 грн за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці, утвореної як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак