16 квітня 2025 року Справа № 640/4198/20 Провадження №ЗП/280/89/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ Трейд»
до Державної податкової служби України
до Головного управління ДПС в м. Києві
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ Трейд» (далі - ТОВ «СП ОІЛ Трейд», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 1), Головного управління ДПС в м. Києві (далі - ГУ ДПС в м. Києві), в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення Комісії відповідача 2, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову в такій реєстрації №1394591/41708627 від 23.12.2019 та №1354821/41708627 від 18.12.2019;
зобов'язати відповідача 1 зареєструвати податкові накладні №70 від 09.07.2019 та №88 від 11.07.2019.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_1 та ПП «КТ Сервіс» позивачем було складено та надіслано на реєстрацію податкові накладні №70 від 09.07.2019 та №88 від 11.07.2019, однак реєстрацію вказаних податкових накладних було зупинено із посиланням на п. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку; позивач надав контролюючому органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій; проте ГУ ДПС в м. Києві протиправно та необґрунтовано відмовлено у реєстрації податкових накладних; дії відповідача протирічать положенням ст. 201 ПК України, Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 та Порядку зупинення реєстрації податкових накладних, затвердженого Постановою КМУ № 117 від 21.02.2018.
Відповідач 1 позов не визнав, 18.03.2020 надіслав до суду відзив (вх. №03-14/37304/20), в якому з позицією позивача останній не погоджуються і вважає, в задоволенні позовних вимог потрібно відмовити. Свої доводи мотивує тим, що Порядок зупинення реєстрації податкової накладної (далі - Порядок) затверджено постановою КМУ № 117 від 21.02.2018; відповідно до п. 7 Порядку в разі, коли за результатами моніторингу податкова накладна відповідає критеріям ризиковості здійснення операцій, реєстрація такої податкової накладної зупиняється; в п. 14 Порядку наведено вичерпний перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної; за результатами розгляду поданих позивачем документів було прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної; таке рішення прийнято фіскальним органом згідно із п. 20 Порядку.
19.03.2020 до суду від ГУ ДПС в м. Києві надійшов відзив на позовну заяву (вх. №03-14/37841/20), в якому просить суд в задоволенні позову відмовити з підстав, аналогічних викладеним у відзиві на позовну заяву відповідача 1.
27.04.2020 до суду від представника позивача надійшов розрахунок судових витрат, в якому зазначено, що позивач поніс витрат по сплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7054,50 грн.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 17.02.2025 прийнято справу №640/4198/20 (ЗП/280/89/25) до свого провадження, продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Також вирішено допустити заміну відповідача ГУ ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (ГУ ДПС в м. Києві, відповідач 2).
Відповідач 2 проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву на адресу суду від відповідача 2 не надходив.
На підставі частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «СП ОІЛ Трейд» (код ЄДРПОУ 41708627) зареєстровано юридичною особою 06.11.2017. Видами діяльності позивача є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
24.12.2018 між TOB «СП ОІЛ ТРЕЙД» (Постачальник) та ПП «KT СЕРВІС» (Покупець) був укладений договір поставки №24/12-2018, за умовами якого Постачальник зобов'язується впродовж строку дії договору за замовленням Покупця передавати у власність Покупця газ вуглеводневий скраплений (пропан-бутан технічний та/або пропан технічний та/або бутан технічний та/або фракція пропанова марки Б), інші нафтопродукти (дизельне паливо, бензин та інше), що далі іменується Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар і здійснювати його оплату Постачальнику згідно умов Договору.
09.07.2019 TOB «СП ОІЛ ТРЕЙД» поставило, а ПП «KT СЕРВІС» отримало 18,180 т товару (газ вуглеводневий зріджений), загальною вартістю 345420,00 грн, в тому числі ПДВ - 57570,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №987 від 09.07.2019. За даною поставкою було виписано податкову накладну №70 від 09.07.2019.
Крім того, 26.02.2018 між TOB «СП ОІЛ ТРЕЙД» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір поставки №26/02-18, за умовами якого Постачальник зобов'язується впродовж строку дії даного договору за замовленням Покупця передавати у власність Покупця газ вуглеводневий скраплений (пропан-бутан технічний та/або пропан технічний та/або бутан технічний та/або фракція пропанова марки Б), інші нафтопродукти (дизельне паливо, бензин та інше), що далі іменується Товар, а Покупець зобов'язується приймати Товар і здійснювати його оплату Постачальнику згідно умов договору.
11.07.2019 TOB «СП ОІЛ ТРЕЙД» поставило, а ФОП ОСОБА_1 отримав 2,119 т товару (газ вуглеводневий зріджений), загальною вартістю 45559,79 грн, в тому числі ПДВ - 7593,30 грн, що підтверджується видатковою накладною №1008 від 11.07.2019.
За даною поставкою було виписано податкову накладну №88 від 11.07.2019.
За поставлений товар Покупці розрахувались із Постачальником, що підтверджується банківськими виписками.
Щодо походження поставленого товару судом встановлено наступне.
20.02.2018 між компанією SP GAZ TRAIDING KFT (створена та зареєстрована в Угорщині) (Продавець) та TOB «СП OIJIТРЕЙД» (Покупець) було укладено договір №SPGAZ-4 купівлі-продажу скрапленого вуглеводневого газу, за умовами якого продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити і прийняти товар на умовах договору та додатків до нього.
Пізніше, 01.03.2019 до даного Договору сторонами було підписано Зміни №2, яким було продовжено дію договору до 01.03.2020.
02.07.2019 сторонами було підписано Додаток №31 до договору, згідно з яким визначено кількість газу, що підлягає поставці у обсязі 40 т, на загальну вартість 15600,00 доларів США.
Поставка товару підтверджується оформленими митними деклараціями.
Для зберігання поставленого товару, 16.06.2019 між TOB «ЄВРОТАНК ЛПІДЖІ» (Виконавець) та TOB «СП OIJI ТРЕЙД» (Замовник) був укладений договір про надання послуг зберігання, за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати останньому послуги з приймання, відповідального зберігання, транспортування та повернення зі зберігання Замовнику скрапленого вуглеводневого газу, що буде надходити залізницею, автотранспортом на адресу Виконавця.
Газ, який належить TOB «СП OIJI ТРЕЙД», був переданий на зберігання, що підтверджується відповідними актами інвентаризації.
За надані послуги зберігання, TOB «СП OIJI ТРЕИД» розрахувалось, що підтверджується банківськими виписками.
Для здійснення транспортування товару, 01.06.2019 між TOB «СП OIJI ТРЕЙД» та TOB «СП СВРОТРАНС» був укладений договір транспортного експедирування №01/06/2019, за умовами якого Експедитор (TOB «СП ЄВРОТРАСН») зобов'язується надати або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень вантажу Клієнта (TOB «СП OIJI ТРЕЙД»), а також додаткових послуг, необхідних для поставки вантажів по території України, а також в міжнародному сполученні, а Клієнт зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити Експедитору їх вартість на умовах, встановлених Договором.
09.07.2019 Сторонами був підписаний Акт наданих послуг №296, відповідно до якого виконавцем були в повному обсязі транспортно-експедиційні послуги.
Крім того, 01.04.2018 між ПП «ТАЙФУН-АЗС» (Виконавець) та TOB «СП ОІЛ ТРЕИД» (Замовник) був укладений договір на транспортне обслуговування №0104/ТП, за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику в межах території України послуги з організації та виконання перевезень автомобільним вантажним транспортом небезпечного вантажу у міських та міжміських сполученнях за маршрутом, вказаним Замовником, а Замовник в свою чергу, зобов'язується сплатити встановлену за послуги плату.
У відповідності до п. 187.1 ст. 187, ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «СП ОІЛ Трейд» 30.07.2019 податкові накладні №70, 88 було направлено до ДПС для реєстрації.
Однак, того ж дня було отримано квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних. У квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних було зазначено, що відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Вказувалось, що податкові накладні відповідають критеріям пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Запропоновано подати пояснення з документами.
Позивачем було направлено на адресу ДПС пояснення щодо сутності господарської операції та надані відповідні копії документів щодо підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним №70 від 09.07.2019 та №88 від 11.07.2019.
Однак, ГУ ДПС в м. Києві були прийняті спірні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних №1394591/41708627 від 23.12.2019 та №1354821/41708627 від 18.12.2019. Підставою відмови у вказаних рішеннях зазначено: «ненадання платником податку копій документів: «первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні».
Вважаючи рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України).
Відповідно до п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з пп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається згідно з приписами норми п. 187.1 ст. 187 ПК України дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (п. 188.1 ст. 188 ПК України).
За приписами п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні / розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених п. 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до вимог п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У силу пп. 14.1.60 п. 14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Згідно з положеннями п. 20.2 статті 20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
В розумінні п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних", затвердженого постановою КМУ №1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок №1246), податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Пунктом 12 Порядку №1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС (п. 14 Порядку №1246).
Так, 21 лютого 2018 року постановою Кабінету Міністрів України № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації; Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації (пункт 12).
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (п. 13).
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Системний аналіз наведених норм вказує на те, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Як вбачається з матеріалів справи, реєстрація податкової накладної була зупинена у зв'язку з її відповідністю, як зазначено контролюючим органом, пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку.
Окремими положеннями Порядку № 117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, натомість на підставі пункту 10 цього Порядку зобов'язано Державну фіскальну службу України визначити такі критерії та погодити їх з Міністерством фінансів України.
Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації складених позивачем податкових накладних, фіскальний орган у них вказав, що господарська операція платника податків відповідає п.1.6 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
На час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом Державної фіскальної служби України від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18. Вказані Критерії ризиковості платника податку не затверджено нормативним актом ДФС України та не погоджено Міністерством фінансів України, що суперечить вимогам п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018 та був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин та прийняття оскаржених рішень хоча й набула чинності змінена редакція п. 201.16 ст. 201 ПК України, на виконання вимог якої прийнято Порядок № 117, проте реалізація механізму зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних поставлена у залежність від наявності критеріїв ризиковості господарських операцій. Відповідні критерії у періоді, в якому виникли спірні правовідносини, визначалися листом ДФС від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18.
За змістом пп. 1.6 п. 1 листа ДФС від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18 комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:
платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;
платник податку зареєстрований платником ПДВ менше трьох місяців;
платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);
платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;
платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 та абз.1 п. 49.2 і
пункту 49.18 ст. 49 ПК України;
платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 та п. 46.2 ст. 46 ПК України (далі - Кодекс);
наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Крім того, лист ДФС від 05.11.2018 №4065/99-99-07-05-04-18 містить наступні положення.
Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у п. 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.
Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.
У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб'єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб'єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.
Таким чином, фіскальний орган був зобов'язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп.1.6 п.1 Критеріїв оцінки ступеня ризиків №959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.
Суд звертає увагу, що в квитанціях ГУ ДПС в м. Києві не наведено конкретний підпункт обставини, визначеної пп.1.6 п.1 Критерії ризику для зупинення реєстрації податкової накладної. До того ж, рішення про зупинення реєстрації податкових накладних не містять вичерпного переліку документів, які необхідно подати платнику податків.
Тим не менше, позивачем були подані до контролюючого органу пояснення і первинні документи для підтвердження реальності вчинення господарських операцій, копії яких наявні в матеріалах справи.
Отже, відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність підстав для зупинення реєстрації складених позивачем податкових накладних №70 від 09.07.2019 та №88 від 11.07.2019.
Разом із цим, судом враховано, що позивач, одержавши квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної, все ж у межах строку, встановленого Законом, направив до контролюючого органу пояснення та копії документів на підтвердження реальності здійснення операції щодо постачання товару (виконання робіт/надання послуг), зазначених у вказаних податкових накладних, реєстрація яких зупинена.
Перелік документів, які є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, вказано в п. 14 Порядку № 117 та передбачає: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Пунктом 15 Порядку № 117 передбачено, що платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.
Проте, Комісія регіонального рівня - комісія ГУ ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, розглянувши ці документи, прийняла Рішення №1181154/42585379 від 03.06.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної від 16.04.2019 №10.
Слід зазначити, що відповідно до п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування є ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.
При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для відмови податковим органом позивачу у реєстрації податкових накладних є ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт-послуг), з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт критеріїв оцінки без наведення відповідного підпункту є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Позивачем були надані необхідні документи, що пропонувались для надання податковим органом, проте, з рішення про відмову в реєстрації податкової накладної не зрозуміло, чому саме було прийнято рішення про відмову в здійсненні реєстрації, зважаючи на відсутність зазначення конкретного документа, якого не вистачає або який складено з порушеннями та не приймається до уваги.
Головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
У відзиві на позовну заяву представник контролюючого органу, як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних також посилається на те, що платником податку не у повному обсязі надано документи відповідно до п. 21 Порядку № 117, а саме: не надано документів, які свідчать про реальний характер господарських операцій, по яким зупинено складені податкові накладні.
Суд, оцінюючи доводи відповідачів, звертає увагу на таке.
У постановах від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19, від 27.04.2020 у справі № 360/1050/19, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а Верховний Суд наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Одночасно, у межах спірних правовідносин, суд звертає увагу на той факт, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.
Предметом розгляду, у даному випадку, є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
У свою чергу, при реєстрації податкової накладної фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. А тому, суд за результатами розгляду справи не робить висновків щодо реальності операцій за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.
При цьому, суд зазначає, що здійснення моніторингу відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення такого моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок, як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі № №500/4244/22.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов до висновку, що відповідачем 2 у даній справі не доведено правомірності рішень про відмову в реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання оскаржених рішень Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №1394591/41708627 від 23.12.2019 та №1354821/41708627 від 18.12.2019 протиправними та їх скасування.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні №70 від 09.07.2019 та №88 від 11.07.2019, суд зазначає наступне.
За приписами ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Згідно з п. 19 Порядку №1246, в редакцій на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Приписами п. 20 Порядку № 1246 передбачено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку. Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.
В даному випадку, зобов'язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану позивачем податкову накладну датою її отримання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та належним способом захисту порушеного права.
Суд також враховує, що чинним законодавством покладено на ДПС України обов'язок щодо прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Тобто, фіскальному органу надано право вільно обирати одне з двох рішень, яке на його думку є законодавчо обґрунтованим та правильним. А отже, свобода розсуду фіскального органу, у разі встановлення судом протиправності відмови у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, звужується до єдиного юридично допустимого рішення, в даному випадку рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання ДПС України зареєструвати податкові накладні №70 від 09.07.2019 та №88 від 11.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх фактичного надходження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 480/4038/18 та від 28.11.2019 у справі № 1640/2650/18.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені платіжними дорученнями від 18.02.2020 №1033458 та №1033457 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4204,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийняті протиправні рішення - ГУ ДПС в м. Києві.
Стосовно вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвокату за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Із матеріалів справи вбачається, що 18.11.2019 між ТОВ «СП ОІЛ Трейд» (клієнт) та адвокатом Подорожнім А.С. було укладено договір про надання правової допомоги № 18/11, згідно із п. 1.1., 4.1., 4.2. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором; вартість наданих юридичних послуг адвокат визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги; сторони дійшли згоди, що вартість послуг буде визначена в рахунку та акті наданих послуг, по результату роботи адвоката; оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвоката; такий рахунок за вибором адвоката може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на електронну поштову скриньку клієнта; рахунок вважається отриманим клієнтом з моменту його надходження до поштового відділення, яке обслуговує адресу проживання (реєстрації) клієнта та/або з моменту надходження електронного листа на електронну поштову скриньку клієнта.
В рамках співробітництва з вказаним договором адвокат надав, а клієнт прийняв такі послуги:
- надання юридичних консультацій щодо звернення до суду, 2 год., на суму 2027,00 грн;
- вивчення, дослідження та аналіз документів по податковим накладним № № 70,88 та інших господарських документів по даним накладним, 1 год, на суму 1013,50 грн;
- аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції, 1 год, на суму 1013,50 грн;
- написання позовної заяви, 2 год, на суму 2027,00 грн;
- супроводження справи у суді, підготовка процесуальних документів (відповідь на відзив, розрахунок судових витрат), 1 год, на суму 1013,50 грн.
Факт приймання-передачі послуг підтверджується Актом наданих послуг № 12/20 від 18.03.2020 за договором про надання правової допомоги № 18/11 від 18.11.2019.
На виконання умов договору адвокат виставив позивачу рахунок-фактуру № 12/20 на загальну суму 7094,50 грн, а позивач оплатив вказаних рахунок, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 12/20 від 18.03.2020.
Так, суд вважає безпідставним віднесення до витрат на правничу допомогу наступних послуг: «надання юридичних консультацій щодо звернення до суду», «вивчення, дослідження та аналіз документів по податковим накладним № № 70,88 та інших господарських документів по даним накладним», «аналіз нормативно-правових актів, судової практики для підготовки правової позиції», оскільки це є складовими процесу підготовки позовної заяви, що свідчить про відсутність підстав для їх відокремлення від послуги складання позовної заяви.
Також суд звертає увагу, що не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду даної справи, не є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що предметом розглядуваного спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд вважає, що розмір вказаних витрат має бути зменшений до 1500,00 грн за складання адміністративного позову та 500,00 грн за супроводження справи у суді, підготовку процесуальних документів.
За наведених обставин за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача мають бути стягнуті витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ Трейд» (65014, м. Одеса, вул. Маразліївська, буд.3, код ЄДРПОУ 41708627) до Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393), до Головного управління ДПС в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС в м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: №1394591/41708627 від 23.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №70 від 09.07.2019, №1354821/41708627 від 18.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної №88 від 11.07.2019.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №70 від 09.07.2019 та №88 від 11.07.2019, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ Трейд», датою подання їх на реєстрацію.
Стягнути з Головного управління ДПС в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ОІЛ Трейд» суму судового збору у розмірі 4204,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя І.В. Батрак