Постанова
іменем України
справа №766/2666/21
провадження № 22-ц/819/43/25
09 квітня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),
судді: Базіль Л.В.,
Приходько Л.А.,
секретар судового засідання: Вєрємєєнко В.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Резуненком Денисом Сергійовичем, на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Кузьміної О.І.,
встановив:
09 лютого 2022 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 21 вересня 2007року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №HEСFGK00002015, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 739501,00 доларів США строком до 21 вересня 2027 року, а ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та в порядку, встановленому кредитним договором.
Оскільки відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за договором, станом на 24 грудня 2021 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 196886,50 доларів США. Позивач зазначив, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а тому кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника повернення певної частини заборгованості за договором.
З урахуванням наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 21 вересня 2007року в загальному розмірі 138191,93 доларів США, з яких заборгованість за кредитом становить 66672,89 доларів США, заборгованість по процентах за користування кредитом - 60965,38 доларів США, комісію за користування кредитом - 9751,28 доларів США, пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань в розмірі 802,37доларів США, нараховану за період з 31 жовтня 2015 року по 24 квітня 2016року; вирішити питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2024 року позов задоволений.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №HEСFGK00002015 від 21 вересня 2007 року, яка станом на 24 грудня 2021 року складає 138 191,93 доларів США, що за курсом 27,27 відповідно до службового розпорядження НБУ від 24 грудня 2021 року становить 3 768 493,93грн., з яких: заборгованість за кредитом - 66672,89 доларів США., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 60965,38 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом - 9751,28доларів США, пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 31 жовтня 2015р. по 24 квітня 2016р. - 802,38доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 56 527,41грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з доведеності вимог позивача щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору та наявності заборгованості за договором, яка підлягає стягненню у заявленому банком розмірі.
Ухвалою суду від 06 листопада 2024року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 22 липня 2024року залишено без задоволення.
Доводи апеляційної скарги
Не погодившись з заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2024 року, ОСОБА_1 , діючи через адвоката Резуненка Д.О., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи, просить заочне рішення суду від 22 липня 2024року скасувати та постановити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, щовідповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а тому не мав можливості заперечити проти заявлених вимог банку, зокрема, своєчасно подати заяву про застосування строків позовної давності до пред'явлених АТ КБ «ПриватБанк» вимог. Скаржник зазначив, що повернення кредиту було обумовлено сплатою боржником щомісячних платежів, останній з яких здійснений позичальником 30 вересня 2015року. Звернувши до суду з позовом у лютому 2022року банк пропустив загальний строк позовної давності; незаконно нарахував заборгованість по комісії; неправильно обрахував заборгованість за кредитом у розмірі 66672,89 доларів США, оскільки фактично позичальник отримав кредит лише у розмірі 59500,00доларів США, на що суд першої інстанції в ході розгляду справи уваги не звернув. Також позивач не повідомив суд, що вже скористався своїм правом дострокового повернення кредитної заборгованості за договором від 21 вересня 2007року, звернувшись до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М., яким 18 грудня 2018року вчинений виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки. Просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності звернення до суду.
Позиція інших учасників справи
Відзив до суду не подавався.
Розгляд справи апеляційним судом
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Резуненко Д.О. апеляційну скаргу просив задовольнити, пославшись на пропуск позивачем строку позовної давності звернення до суду. Пояснив, що у зв'язку з повномасштабним вторгнення військ рф на територію України та тимчасову окупацію міста Херсона відповідач був вимушений залишити місце постійного проживання в м.Херсоні та виїхав до Республіки Азербайджан, де перебуває до теперішнього часу. ОСОБА_1 не був повідомлений про ініціювання банком у лютому 2022року справи про стягнення кредитної заборгованості та розгляд цієї справи судом першої інстанції, що унеможливило подання заяви про застосування строків позовної давності. Банком пропущений строк звернення до суду, оскільки за умовами пункту 7.1 кредитного договору у разі порушення зобов'язань більш ніж на 120 днів, позичальник мав достроково сплатити заборгованість, що свідчить про погоджену сторонами зміну строку виконання зобов'язань за договором. При зверненні до приватного нотаріуса для вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, АТ КБ «ПриватБанк» надав адресовану ОСОБА_1 письмову вимогу про усунення порушень за кредитним договором від 05 листопада 2018року, яку відповідач не отримував.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» до суду повторно не з'явився, у заяві від 13 січня 2025року просив розгляд справи проводити у відсутність представника банку.
Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, пояснення адвоката Резуненка Д.О., перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного заочного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
21 вересня 2007 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №HEСFGK00002015, за умовами якого банк зобов'язався передати позичальнику кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк з 21 вересня 2007 по 21 вересня 2027року включно у вигляді непоновленої кредитної лінії у розмірі 73 950,00 доларів США на наступні цілі : придбання житла, 59 500,00 доларів США, а також у розмірі 14 450,00 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з п.3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з 21 по 28 число кожного місяця.
Погашення заборгованості за цим договором здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 741,00 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.
У разі порушення термінів оплати (зокрема оплата заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - позичальник зобов'язаний повернути (сплатити) суму кредиту (залишок заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення, термін оплати на 120 календарних днів (пункт 7.1).
При порушенні позичальником зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом чи винагороди, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу (пункт 4.1).
За положеннями пункту 2.2.7 договору, впродовж строку дії кредитного договору позичальник зобов'язаний укладати договори страхування нерухомого іпотечного майна та особистого страхування, оплачувати страхові внески. У випадку не подання позичальником банку підтверджуючого документа про сплату чергових страхових платежів по погодженим з банком договорам страхування, банк сплачує страхові платежі за рахунок кредиту.
Згідно абзацу 3 пункту 2.3.3, у випадках затримання сплати частини кредиту та /або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на 10%; несплата позичальником більше однієї виплати, яка перевищує 5% суми кредиту; іншого істотного порушення умов договору, позичальник має повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду. Відсотки за фактичний строк його користування, в повному обсязі виконати інші зобов'язання за договором протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про таку вимогу від банку. Якщо протягом цього періоду позичальник усуне порушення умов договору, вимога банку втрачає чинність.
За пунктом 2.3.7 банк має право стягнути кредит до настання дати, передбаченої пунктом 7.1 (тобто, до закінчення строку дії договору). У тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених пунктом 2.3.3 (а.с.10-11).
24 вересня 2007року між сторонами укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.200-203).
Згідно наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за кредитним договором №HEСFGK00002015 від 21 вересня 2007року, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 становить 196 886,50 доларів США, з яких заявлено до стягнення 138 191,93 доларів США, у тому числі заборгованість за кредитом - 66672,89 доларів США; проценти - 60 965,38 доларів США; комісія - 9751,28 доларів США; пеня (за період з 31 жовтня 2015 року по 24 квітня 2016року) - 802,38 доларів США (а.с.5-8).
Цей розрахунок свідчить, що останній платіж на погашення заборгованості за договором здійснений боржником 30 вересня 2015року.
18 грудня 2018року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. видала виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 та належать на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки, посвідченого 24 вересня 2007року приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Новіковою Л.В., передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк».
За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі : заборгованість за кредитом - 66 672,89 доларів США; заборгованість за відсотками - 30 073,08 доларів США; комісія - 5229,28 доларів США; пеня - 28 200,34 доларів США, що всього становить 130 175,59 доларів США, що за курсом НБУ на 01 листопада 2018року складає еквівалент 3 660 385,55грн. (а.с.111).
На підтвердження повідомлення боржника про наявну заборгованість банк надав нотаріусу письмову вимогу від 05 листопада 2018року про усунення порушень за кредитним договором №HEСFGK00002015 від 21 вересня 2007року, в якій заявив вимогу про дострокове погашення заборгованості.
Згідно моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 05 серпня 2010року, яке набрало законної сили, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (справа №2-3489/10).
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №НЕСFGК00002015 від 21 вересня 2007року в розмірі 61229,88 доларів США, що в еквіваленті складає 468227,15грн. (обрахованої станом на 21 травня 2010року) звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок в АДРЕСА_2 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" з укладанням договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Постановлено виселити ОСОБА_1 , який зареєстрований і проживає у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі по справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м.Херсон.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір у розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Задовольняючи позовні вимоги банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, суд вважав доведеним розмір заявленого до стягнення боргу у зв'язку з неналежним виконанням боржником зобов'язання за кредитним договором від 21 вересня 2007року. Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутність відповідача в заочному порядку згідно приписів глави 11 розділу III ЦПК України.
З матеріалів справи встановлено, що на виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 187 ЦПК України судом запитувалася інформація про зареєстроване місце проживання відповідача. Згідно листа департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради від 19 лютого 2024року №14-04-10/957 інформація про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 відсутня (а.с.33а). Виклик відповідача у призначені судові засідання здійснювався через розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України з дотриманням вимог частини десятої статті 187 ЦПК України та шляхом направлення за останнім відомим місце проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які не було вручено особі, з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с.42, 51, 47, 56, 64), що свідчить про належне повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи в силу приписів пункту 3 частини восьмої та частини одинадцятої статті 128 ЦПК України.
Разом із цим, з урахуванням принципу справедливості цивільного судочинства, передбаченого статтею 2 ЦПК України та права особи бути обізнаною щодо ініційованого відносно неї судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що вимушене залишення відповідачем місця постійного проживання у зв'язку із окупацією м.Херсона військами рф в 2022році та подальшим, після деокупації, перебуванням міста в зоні бойових дій, об'єктивно вплинуло на здатність відповідача своєчасно надати свої заперечення щодо пред'явленого позову, у тому числі, подати заяву про застосування строку позовної давності до пред'явлених вимог. З огляду на викладене, колегія суддів визнає за можливе, як виняток саме у цій справі, прийняти до розгляду на стадії апеляційного перегляду справи подану стороною відповідача заяву про застосування строків позовної давності звернення до суду.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання
За матеріалами справи встановлено наступні обставини: 21 вересня 2007року АТ КБ «ПриватБанк» уклав із відповідачем кредитний договір, згідно з яким банк видав позичальнику готівкою 59 900,00 доларів США кредиту на придбання житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 та прийняв будинок в іпотеку для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором.
Також сторони погодили, що позичальник має щорічно протягом строку кредитування за власний кошт укладати договори особистого страхування та страхування іпотечного майна. У разі невиконання відповідачем обов'язку з укладення договорів страхування, відповідні договори має укласти кредитор за рахунок коштів у розмірі 14 450,00 доларів США, які підлягають включенню до суми кредиту.
В ході розгляду справи суду апеляційної інстанції надано копії договорів особистого страхування та страхування майна, укладені 24 вересня 2007року між ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах» та ОСОБА_1 строком на один рік. Вартість договорів становила 1502,00грн. та 2146,25грн. відповідно (а.с.193-199).
Представник відповідача пояснив, що в подальшому договори страхування позичальником не укладалися. У заяві від 13 січня представник банку зазначив, що за умовами пункту 11 страхових договорів строк їх дії був пролонгований й банк кожного року сплачував страхові платежі за рахунок кредитних коштів.
Оцінивши надані суду докази на підтвердження наведених обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи представника АТ КБ «ПриватБанк» про сплату кредитором страхових внесків. Дійсно, за умовами договорів страхування строк їх дії міг бути пролонгований кожного року - до повного погашення заборгованості, але лише у разі сплати наступних страхових платежів.
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат, пов'язаних з укладенням договорів страхування від 24 вересня 2007року та подальшої оплати банком вартості страхових внесків, колегія суддів вважає, що позивачем не підтверджений заявлений банком розмір виданого кредиту в сумі 73 950,00доларів США. З огляду на викладене колегія суддів визнає, що розмір отриманого ОСОБА_1 кредиту за договором від 21 вересня 2007року становить 59 500,00доларів США, одержаних позичальником в касі банку, що підтверджено заявою на видачу готівки (а.с.197).
Банк і відповідач у кредитному договорі погодили дату остаточного повернення кредиту - 21 вересня 2027 року; термін сплати щомісячних платежів у розмірі 741,00 долар США у період з 21 по 28 число кожного місяця.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 24 вересня 2007року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1 .
Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 в повному обсязі не виконував, а тому АТ КБ «ПриватБанк» в 2010році звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 05 серпня 2010року у справі №2-3489/10, яке набрало законної сили, задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк».
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №НЕСFGК00002015 від 21.09.2007року в загальному розмірі 61229,88 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок в АДРЕСА_2 , шляхом продажу предмета іпотеки ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням договору купівлі - продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та ухвалено виселити ОСОБА_1 з зазначеного житлового будинку.
Інформація про виконання цього рішення відсутня.
Звернувшись у лютому 2022року до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, АТ КБ «ПриватБанк» акцентував увагу, що розмір заявленої до стягнення заборгованості банк визначив на власний розсуд, виходячи із загального розміру боргу в сумі 196 886,50 доларів США та остаточно просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 138191,93 доларів США, з яких заборгованість за кредитом (тілом) становить 66 672,89 доларів США, по процентах - 60 965,38 доларів США, комісія - 9751,28 доларів США, пеня в розмірі 802,37доларів США, обрахована за період з 31 жовтня 2015 року по 24 квітня 2016року.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. Звернення стягнення на предмет застави повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням і тільки у такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) викладено правовий висновок про те, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 04 липня 2018 року № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в якій зазначено, що здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. У разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі №755/13805/16-ц (провадження № 14-208цс21) зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду вже виснувала, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див.: постанови від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд. Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки».
Встановлені у справі обставини справи свідчать, що в 2010році банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, який рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 05 серпня 2020року задоволений.
Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Апеляційним судом, встановив, що банк скористався наданим йому частиною другою статті 1050 ЦК України правом дострокового погашення боргу за кредитом, пред'явивши у 2010 році позов до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим змінив строк виконання основного зобов'язання з 21 вересня 2027року на 21 травня 2010року, а відтак з цієї дати почався перебіг позовної давності за вимогами банку про стягнення із позичальника боргу, нарахованого до 21 травня 2010 року. Матеріали справи не містять даних про те, чи реалізував банк своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Змінивши спосіб захисту порушеного права, АТ КБ «ПриватБанк» у лютому 2022року звернувся до суду з позовом у даній справі, пред'явивши вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 138 191,93 доларів США (інформація про період обрахування боргу відсутня).
Заперечуючи проти позову, представником ОСОБА_1 - адвокатом Резуненком Д.С. подано до суду апеляційної інстанції заяву про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.
Ураховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості у зв'язку зі спливом строку позовної давності звернення до суду, про застосування якого було заявлено відповідачем.
З огляду на викладене заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2024 року в порядку статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з прийняттям у справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №HEСFGK00002015 від 21 вересня 2007року.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Резуненком Денисом Сергійовичем, задовольнити.
Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 липня 2024 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову.
Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складений 17 квітня 2025 року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Л.А. Приходько