Справа № 161/23263/24 Провадження №33/802/264/25 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В. В.
Доповідач: Клок О. М.
16 квітня 2025 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., з участю секретаря Таровської А.А., захисника Кирись Г.Й., розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника Кирись Г.Й. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 27 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , громадянки України, непрацюючої, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.184 КУпАП,
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, та накладено, на підставі ст. 36 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 5 100,00 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 605,60 гривень.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 повторно протягом року ухиляється від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо забезпечення умов життя та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, 06 грудня 2024 року, близько 19:00 годин, перебуваючи за адресою АДРЕСА_2 , в п'яному вигляді, не забезпечила належного догляду за дитиною, внаслідок чого малолітній ОСОБА_2 перебував на вулиці неналежним чином одягнутий та роззутий.
Умисні та протиправні дії, вчинені ОСОБА_1 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 повторно протягом року ухиляється від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо забезпечення умов життя та виховання свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, 14 грудня 2024 року, близько 18:00 годин, перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , залишила малолітнього ОСОБА_2 у візочку на території парковки магазину «Велмарт», а саме в п'яному вигляді лежала на землі біля візочка.
Умисні та протиправні дії, вчинені ОСОБА_1 повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.184 КУпАП, утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
На зазначену постанову від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надійшла апеляційна скарга, у якій ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, скасування відповідної постанови та закриття провадження у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Захисник посилається на те, що судом при розгляді справи про адміністративне правопорушення були порушені вимоги ст.268 КУпАП, суд розглянув справу без її участі та ОСОБА_1 . Крім того, вказує, що нею 26.02.2025 було заявлено відвід судді Ковтуненку В.В., який розподілено судді Гриню О.М., на її думку першим було прийнято рішення заднім числом, оскільки справа станом на 27.02.2025 перебувала в провадженні судді Гриня О.М. Суддею Ковтуненком В.В. до вирішення справи по сутті було продемонстровано переконання щодо необхідності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Вказує, що ОСОБА_3 - свекруха, систематично безпідставно повідомляє поліцію про ніби то вчинення ОСОБА_1 правопорушень з метою позбавлення її батьківських прав та виселення з квартири. В протоколах про адміністративні правопорушення не зазначено місця їх складення, вони оформленні нерозбірливим почерком, не підтверджені належними та допустимими доказами. Невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 . Посилається на малозначність вчиненого правопорушення та надмірно накладене стягнення.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши захисника, яка підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, постанову скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, суддя приходить наступного висновку.
Відповідно до приписів ч.7 ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ст.294 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк, за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Вирішуючи питання про необхідність поновлення строку апеляційного оскарження постанови, суд апеляційної інстанції виходить з того, що справу було розглянуто за відсутністю ОСОБА_1 та її захисника. Копію постанови ОСОБА_1 отримала 10.03.2025, а з апеляційною скаргою захисник звернулась до суду 19.03.2025, тому враховуючи наведені обставини строк на оскарження рішення суду першої інстанції, виходячи з принципу доступу до правосуддя, який випливає з п.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, слід поновити та прийняти до розгляду апеляційну скаргу.
Щодо доводів апеляційної скарги по суті, слід зазначити наступне.
Відповідно до вимог ст.ст.245,280 КУпАП, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення в її точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Висновки суду, викладені в постанові щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, є обґрунтованими і відповідають дослідженим доказам у справі, яким суддя надав відповідну правову оцінку.
Так, ч.1 ст.184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 2 статті 184 КУпАП ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ст.184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об'єктивна сторона за ч.1 ст.184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і вірно врахував обставини, зазначені у наданих доказах.
При цьому в апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали апеляційному суду підстави ставити під сумнів правильно встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги стосовно того, що в постанові суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, є неспроможними та такими, що спростовуються доказами, які містяться в матеріалах справи.
Крім того наявні в матеріалах справи пояснення свідків слугували підтвердженням обставин, які мали значення для правильної кваліфікації вчиненого адміністративного правопорушення та вирішення справи.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, під час апеляційного перегляду не встановлено.
Перевіряючи доводи захисника, про те, що суд розглянув справу у її відсутність та ОСОБА_1 , тим самим порушив вимоги ст.268 КУпАП, апеляційний суд доходить наступного.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 та її захисник дійсно не були присутні в судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 27 лютого 2025 року. Між тим, про день та час розгляду справи суд першої інстанції повідомив, в матеріалах справи наявні довідки про доставку повідомлення у додатку «Viber» (а.с.72, 73), а тому доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.268 КУпАП є безпідставними.
До того ж, вимогами ч.2 ст.268 КУпАП ця категорія справ, а саме невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей, не передбачає обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, коли є дані про своєчасне її сповіщення про день та час розгляду справи.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст.33 КУпАП, врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу порушника та наклав стягнення в межах, встановлених цим Кодексом. Саме таке покарання, на думку апеляційного суду, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 .
Разом тим твердження захисника щодо розгляду справи суддею Ковтуненком В.В. до винесення суддею Гринем О.М. постанови про відмову у задоволенні заяви про відвід не підтверджено матеріалами справи, та є суб'єктивною думкою захисника.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Поновити захиснику Кирись Г.Й. в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду від 27 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника Кирись Г.Й. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду від 27 лютого 2025 року стосовно останньої - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду О. М. Клок