08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 601/227/25 пров. № А/857/9400/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року, що ухвалив суддя Шульгач Н.М. у м. Кременець, у справі № 601/227/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови,-
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача у якому просить суд скасувати постанову серії ЕНА № 3810165 від 07 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
17 лютого 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким в задоволенні позову відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме зупинку в зоні дії знаку «Зупинку заборонено».
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає те, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а тому зробив помилковий висновок про відмову в задоволенні позову.
Таку позицію позивач пояснює тим, що відповідач належним чином не зафіксував порушення позивачем правил зупинки, а саме, на відео із нагрудної камери поліцейського не видно знак «Зупинку заборонено», а тому неможливо стверджувати, що позивач здійснив зупинку у зоні дії цього знаку.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 07.01.2025 року відповідач прийняв постанову серії ЕНА № 3810165 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Згідно із цією постановою, 07.01.2025 року о 16 год. 20 хв. позивач здійснив зупинку транспортного засобу ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: вул. Шевченка, 10, м. Кременець, в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим порушив пункт 8.4 «в» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно із Правилами дорожнього руху, знак 3.34 "Зупинку заборонено" означає, що забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП наступає за порушення вимог дорожніх знаків та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження того факту, що позивач здійснив зупинку транспортного засобу ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», відповідач надав відео із нагрудної камери поліцейського.
Оглянувши та проаналізувавши ці докази, апеляційний суд звертає увагу на те, що на відео зафіксований транспортний засіб ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач і який стоїть на смузі попутного руху поруч з тротуаром. На відео позивач не заперечує того, що здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», однак стверджує, що є інвалідом ІІ група, а тому має право відступити від вимог цього знаку.
З приводу цих тверджень позивача, апеляційний суд зауважує, що у пункті 33.3 ПДР зазначено, що не поширюється дія знаку 3.34 «Зупинку заборонено» на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами, а також за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком "Водій з інвалідністю".
Зона дії знаку поширюється від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Апеляційний суд встановив, що на відео із нагрудної камери поліцейського не зафіксовані ні знак 3.34 «Зупинку заборонено», ні табличка - 7.18.
Разом з тим, апеляційний суд, переглянувши карти електронного сервісу «Google» встановив, що на вулиці Шевченка, 32 у місті Кременець встановлений дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено», без таблички 7.18. Цей дорожній знак поширює свою дію до вулиці Шевченка, 10, де здійснив зупинку позивач. Однак, ця інформація вказана станом на травень 2015 року.
Отже, відповідач не надав доказів того, що станом 07.01.2025 року на вулиці Шевченка, 10 у місті Кременець є дорожній знак 3.34 «Зупинку заборонено».
Наведене свідчить про те, що відповідач не довів наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме зупинки транспортного засобу в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», що порушує пункт 8.4 «в» Правил дорожнього руху.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Зважаючи на те, що відповідач не довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3810165 від 07 січня 2025 року необхідно скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Вказані висновки є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, у зв'язку з тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставин справи, внаслідок чого зробив неправильний висновок про відмову задоволенні позову, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти постанову про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає, що відповідач звільнений від сплати судового збору в силу вимог Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи, а тому його не в платив, внаслідок чого відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року в справі № 601/227/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Національної поліції в Тернопільській області серії ЕНА № 3810165 від 07 січня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 08.04.2025 року