08 квітня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/4861/25 пров. № А/857/11865/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
з участю секретаря судового засідання Слободян І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в електронній формі, в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року, що ухвалила суддя Нор У.М. у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 460/4861/25 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту,
Позивач звернувся до суду з позовом про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
18 березня 2025 року Рівненський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив.
Підтвердив обґрунтованість адміністративного арешту майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво», що перебуває (розміщене, зберігається): вул. Шевченка, 69, с.Гоща, Рівненський район, Рівненська обл., вул. Будівельників, 12, м. Рівне, 33008 та провул. Робітничий, 5 (нежитл. прим. Т1-1), м. Рівне, 33009 (фактичне місце здійснення діяльності), застосованого 14.03.2025 о 14 год 00 хв. рішенням в.о. заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво», як посадова особа товариства, безпідставно не допустила до перевірки посадових осіб позивача, наслідком чого є застосування адміністративного арешту платника податків. Зважаючи на ці обставини, суд першої інстанції визнав застосований до відповідача адміністративний арешт обґрунтованим.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що посадові особи позивача пред'явили наказ та направлення не проведення перевірки за адресами: вул. Будівельників, 12, м. Рівне, 33008 та пров. Робітничий, 5 (нежитл. прим. Т1-1), м. Рівне, 33009 бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» Бондар С.О., яка не є посадовою особою товариства. Вказана особа мала право представляти інтереси товариства за адресою: вул. Шевченка, 69, с. Гоща, Рівненський район, Рівненська область. На основі цих обставин відповідач вважає, що позивач не мав законних підстав для застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки, бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» Бондар С.О. не є уповноваженою особою товариства.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 13.03.2025 позивач прийняв наказ № 783-п «Про проведення фактичної перевірки діяльності ТОВ «Українське тютюнове виробництво» з 13.03.2025 терміном на 10 діб.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 13.03.2025 №783-п та направлень на перевірку від 13.03.2025 № 1270/ЖЗ/17-00/09-01-11, 13.03.2025 № 1271/ЖЗ/17-00/09-01-11, 13.03.2025 № 1272/ЖЗ/17-00/09-01-11, уповноважені посадові особи позивача 13.03.2025 прибули для проведення фактичної перевірки ТОВ «Українське тютюнове виробництво» за адресами: вул. Будівельників, 12, м. Рівне та провулок Робітничий, 5 м. Рівне.
Вказаний наказ та посвідчення уповноважені посадові особи позивача пред'явили бухгалтеру ТОВ «Українське тютюнове виробництво» Бондар Світлані Олександрівні, яка відмовила у допуску до проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» з причин відсутності повноважень на підписання документів.
13.03.2025 позивач склав акт про відмову від допуску до проведення перевірки.
14.03.2025 позивач прийняв рішення № 3664/6/17-00-09-01-04 про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво».
У зв'язку з цим контролюючий орган звернувся до суду із даною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 80.1, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з п. 81.2 ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня.
У ст. 94 ПК України зазначено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.
Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.
Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
Аналогічні положення є і в ст. 283 КАС України.
Апеляційний суд встановив, що 13.03.2025 року Головне управління ДПС у Рівненській області видало наказ № 783-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «Українське тютюнове виробництво» (за адресами: вул. Будівельників, 12, м. Рівне та провулок Робітничий, 5 (нежитл. Прим. Т1-1), м. Рівне в період з 13.03.2025 терміном на 10 діб. Наказано провести перевірку з метою дотримання вимог законодавства в сфері зберігання та обігу тютюнових виробів і тютюнової сировини.
З цим наказом та направленнями на проведення перевірки ознайомлена бухгалтер ТОВ «Українське тютюнове виробництво» Бондар С.О., яка не допустила до перевірки посадових осіб контролюючого органу.
Разом з тим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до наведених вище норм права, правом допуску до перевірки наділені посадові особи платника податків або уповноважені представники (представник).
У матеріалах справи відсутні докази про те, що бухгалтер товариства Бондар С.О., є уповноваженим представником товариства на участь у проведенні контролюючим органом перевірки товариства за адресами: вул. Будівельників, 12, м. Рівне та провулок Робітничий, 5 (нежитл. Прим. Т1-1), м. Рівне.
Довіреність від 28.02.2025, видана ТОВ «Українське тютюнове виробництво» в особі директора Проніної Галини Геннадіївни на ім'я Бондар Світлани Олександрівни, яка є в матеріалах справи стосується права Бондар С.О. представляти інтереси підприємства під час проведення перевірки за адресою вул. Шевченка, буд. 69, с. Гоща, Рівненська обл.
Отже, вказана довіреність на ім'я Бондар Світлани Олександрівни не поширює свою дію щодо представництва інтересів позивача під час проведення перевірки за адресами: вул. Будівельників, 12, м. Рівне та провулок Робітничий, 5 (нежитл. Прим. Т1-1), м. Рівне.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки).
Отже, Бондар Світлана Олександрівна, яка є бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» не є посадовою особою товариства, а тому не може представляти товариство у відносинах, зокрема, з контролюючими органами.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивач безпідставно склав акт про відмову від допуску до проведення перевірки, оскільки на момент проведення перевірки були відсутні особи, які мали право приймати рішення про допуск чи недопуск до проведення перевірки.
Вказаний висновок апеляційного суду є самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про те, що позивач необґрунтовано прийняв рішення про адміністративний арешт майна платника податків, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, при прийнятті рішення, це рішення необхідно скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому її необхідно задовольнити.
Що стосується розподілу судових витрат, то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Це правило діє і при задоволенні апеляційної скарги особи, яка не є суб'єктом владних повноважень у справі за позовом, який подав суб'єкт владних повноважень.
Апеляційний суд встановив, що відповідач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 3633,60 грн.
Таким чином, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області необхідно стягнути 3633,60 грн.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське тютюнове виробництво» задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року в справі № 460/4861/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до Рівненського окружного адміністративного суду для приєднання до матеріалів справи № 460/4861/25.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складений 08.04.2025 року