16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/7485/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року (суддя 1-ї інстанції Сагун А.В.) в адміністративній справі №340/7485/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
20.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області, в якій просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені «Жданова» (17.03.1989 рішенням облвиконкому №53 перейменовано на колгосп «Родина»), у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, та відмови у переведенні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені «Жданова» (17.03.1989 рішенням облвиконкому №53 перейменовано на колгосп «Родина»), у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, та перевести ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2023 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 05.09.2024 року №212750009563, їй було відмовлено у переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України від 09.07.2023 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність відповідного страхового стажу. Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені «Жданова», у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, у зв'язку з чим звернулась до суду за захистом своїх прав та законних інтересів із даним позовом.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області про відмову в перерахунку пенсії від 05.09.2024 року №212750009563.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період роботу в колгоспі імені «Жданова» (17.03.1989 рішенням облвиконкому №53 перейменовано на колгосп «Родина»), з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці та повторно розглянути заяву про переведення на пенсію за віком.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що при розгляді заяви від 29.08.2024 та доданих до неї документів пенсійним органом було встановлено, що при переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальний стаж позивача становить 17 років 10 місяців 11 днів, якого недостатньо для перерахунку згідно поданої заяви. До загального стажу позивача не було зараховано період роботи згідно вкладиша до трудової книжки № НОМЕР_2 з 01.11.1992-30.10.2002, оскільки між датою прийняття та датою наказу на прийняття термін більше місяця, даний період потребує уточнюючої довідки. Враховуючи викладене, скаржник не вбачає в своїх діях порушення діючого Пенсійного законодавства.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію по інвалідності.
29.08.2024 позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подано заяву про перехід на інший вид пенсії (пенсію за віком).
Вказана заява опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.
При розгляді заяви від 29.08.2024 та доданих до неї документів відповідачем встановлено, що при переході з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальний стаж становить 17 років 10 місяців 11 днів, якого недостатньо для перерахунку згідно поданої заяви та прийнято рішення від 05.09.2024 року №212750009563 про відмову у перерахунку пенсії ( а.с.22).
Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботу в колгоспі імені «Жданова», у період з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, що стало підставою звернення до суду.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що особа не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах. Оскільки вкладишем трудової книжки позивача підтверджено відповідні періоди роботи, суд першої інстанції дійшов до висновку, що з урахуванням періоду роботи з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці, загальний трудовий стаж позивача є достатнім для призначення пенсії за віком, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови у її призначенні.
Суд апеляційної інстанції переглядаючи судове рішення доходить наступних висновків.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 24 Порядку №637 для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі.
Згідно пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин позивачем заявлено позовні вимоги щодо відмови у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, а також щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.11.1982 по 03.11.1992 згідно із вкладиша до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 .
Судом першої інстанції встановлено, що до матеріалів справи позивачем додано копію трудової книжки НОМЕР_4 ( а.с. 18) та вкладиш до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 з 01.11.1992-30.10.2002 ( а.с.19-21).
Згідно відомостей із вкладиша до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_3 позивача містяться відомості про те, що вона, зокрема, 01.11.1982 прийнята у члени колгоспу на посаду телятниці (наказ №22 від 23.11.1982) та 03.11.1992 звільнена (наказ від 25.02.1993 №1).
Також вкладиш до трудової книжки містить відомості про те, що з 17.03.1989 колгосп імені «Жданова» перейменований в колгосп «Родина».
В розділі (мовою оригіналу) «Трудовое участие в общественном хозяйстве» (сторінки 12-13) вкладиша до трудової книжки колгоспника наявні записи про встановлений мінімум трудової участі в колгоспі та фактично вироблені позивачем трудоднів (а.с. 21).
Вищевказані записи вкладиша трудової книжки в частині спірного періоду оформлені у відповідності до вимог законодавства, містять номери та дати наказів про прийняття в члени колгоспу, перейменування колгоспу та звільнення за власним бажанням, записи про фактично виконаний та встановлений мінімум трудової участі в колгоспі виконано чітко та розбірливо.
З апеляційної скарги та відзиву на позовну заяву вбачається, що підставою для відмови у зарахуванні вищевказаного спірного періоду трудової діяльності позивача стало те, що між датою прийняття та датою наказу на прийняття термін більше місяця, даний період потребує уточнюючої довідки.
Однак, суд першої інстанції вірно зауважив, що рішення пенсійного органу від 05.09.2024 №212750009563 не містить посилання на вказану обставину, у зв'язку з чим таке рішення є дійсно необґрунтованим та таким, що не містить опису обставин, за наявності яких відповідач дійшов до висновку про недостатність стажу позивача для перерахунку пенсії.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що між датою прийняття та датою наказу на прийняття термін більше місяця, оскільки обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця.
Так, на момент заповнення трудової книжки позивача була чинна Інструкція «Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях», що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до п.2.2 розділу 2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. В трудову книжку вносяться: дані про робітника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність.
Пунктом 2.3. розділу 2 Інструкції №162 передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні повністю відповідати тесту наказу (розпорядження).
З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) в трудову книжку про прийом на роботу, переводах на іншу постійну роботу і звільнення, адміністрація зобов'язана ознайомити власника цієї книжки під підпис в особовій картці (п.2.4. розділу 2 Інструкції).
Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.
Згідно з п.2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналізуючи вищевказані норми, суд доходить до висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників та внесення в них достовірних відомостей саме на роботодавців, також на керівників підприємств (роботодавців) покладено і обов'язок по заміні печаток і штампів цих підприємств.
Відповідно до пункту 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Аналогічні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки», за змістом пункту 4 якої відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто таким працівником. Обов'язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган). Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому, власне, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.
Також, колегія суддів звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.
В контексті наведеного та доводів Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області, покладених ним в основу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, відповідач, маючи сумніви щодо підтвердження факту наявності у позивача необхідного страхового стажу, враховуючи конкретні обставини цієї справи, мав право на звернення до підприємств, на яких працював останній, із вимогою про надання необхідних додаткових документів, здійснення відповідної перевірки достовірності поданих відомостей та умов праці, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, проте доказів вчинення таких дій суб'єктом владних повноважень у ході судового розгляду надано не було, як і не доведено відсутності у вкладиші до трудової книжки колгоспника позивача, яка у даному випадку є єдиним документом, що підтверджує стаж відповідних записів чи неточностей.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області та з метою відновлення порушеного права позивача зобов'язав відповідача зарахувати до загального страхового стажу останньої період роботи в колгоспі імені «Жданова» (17.03.1989 рішенням облвиконкому №53 перейменовано на колгосп «Родина»), з 01.11.1982 по 03.11.1992 на посаді телятниці та повторно розглянути заяву про переведення на пенсію за віком.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2024 року в адміністративній справі №340/7485/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення (16.04.2025) та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 16.04.2025р.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак
суддя Н.П. Баранник