справа № 752/3329/24 головуючий у суді І інстанції Мазур Ю.Ю.
провадження № 22-ц/824/4420/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
14 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Онищуком Віктором Вікторовичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, -
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 через представника адвоката Ясочко Ю.О., звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 , в якому просила суд:
стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 березня 2024 року на період навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги позову мотивовано тим, що позивач є внутрішньо переміщеною особою. У 2016 році змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 ».
Сторони перебували у шлюбі, який рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської від 24 січня 2014 року розірвано.
Від шлюбу у сторін є спільна дитина - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі виконавчого листа, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку та доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_2 сину виповнюється 18 років, однак він є студентом 1 курсу 2 семестру 2023/2024 навчального року медичного університету імені О.О. Богомольця, денна форма навчання, дата закінчення навчання 30 червня 2029 року.
Дохід позивачки не покриває усі необхідні витрати сина, який продовжує навчання та потребує коштів на харчування, придбання навчальних матеріалів, одягу та проїзних документів.
Відповідач як батько дитини матеріальної допомоги на утримання самостійно не надає, хоча є працездатною особою, отримує дохід, а тому має можливість сплачувати аліменти.
У відзиві на позовну заяву від 05 квітня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ковбаса О.С. зазначив, що батько не заперечує надавати сину матеріальну допомогу, але у розмірі 1/6 частки від усіх видів заробітку (доходу).
Зауважив, що 08 листопада 2016 року відповідач зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , в якому ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_8 . Дитина від народження має хронічне захворювання органів дихання, супроводжуване приступами алергії та задухою. Додатково просив врахувати, що на утриманні відповідача перебуває його мати пенсійного віку, яка також потребує уваги та допомоги, а також відсутність наразі у відповідача будь-якого нерухомого майна на праві власності.
Вважає безпідставними твердження позивачки про ненадання відповідачем матеріальної допомоги сину, які спростував долученими до відзиву квитанціями.
Крім того, при визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину нижня межа (не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) не встановлюється, а тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10 березня 2024 року на період навчання, але не більше, чим до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3028,00 грн. Рішення суду в частині стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який продовжує навчання, в межах суми платежу за один місяць, а саме в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) допущено до негайного виконанню.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Онищук Віктор Вікторович 19 листопада 2024 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2024 року змінити в частині розміру стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 з «1/4 частини» на «1/6 частину»; в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору з «3 028,00 грн» на «1 211,20 грн».
Підтримавши доводи позовної заяви, апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача у відзиві на позовну заяву. Зокрема, щодо перебування на його утриманні неповнолітньої доньки та матері пенсійного віку.
Зауважив, що до досягнення сином повноліття відповідач сплачував аліменти у розмірі 1/6 частки свого заробітку, однак позивачка не надала доказів зміни обставин, які б виправдовувати збільшення частки аліментів до 1/4. Також відповідач наразі проходить військову службу за мобілізацією у в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 витрати на забезпечення себе форменим одягом, індивідуальними засобами захисту, продуктами харчування та медичне харчування.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції помилково стягнув з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, а не 1 211,20 грн як то передбачено Законом України «Про судовий збір».
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представником - адвокатом Онищуком Віктором Вікторовичем на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання сина, який продовжує навчання, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
29 січня 2025 року представниця ОСОБА_2 - адвокатка Ясочко Ю.О. подала відзив, у якому заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Свою позицію представник обґрунтувала обставинам, на які посилалася у заявах по суті справи, поданих до суду першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 04 квітня 2006 року, про що зроблено відповідний актовий запис №281. У вказаному свідоцтві про народження батьками зазначено: батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_6 .
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 січня 2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .
На підставі виконавчого листа, виданого Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Нікополь Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_6 стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку та доходів, але не менше 20% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 липня 2010 року до досягнення дитиною повноліття.
20 травня 2016 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 20 травня 2016 року, про що зроблено відповідний актовий запис №150. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка « ОСОБА_5 », дружини « ОСОБА_5 ».
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття та навчається на 1 курсі 2 семестру 2023/2024 навчального року медичного факультету №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, денна форма навчання. Зарахований на 1 курс навчання наказом №2568/л-1 від 09 серпня 2023 року. Дата початку навчання 01 вересня 2023 року, дата закінчення навчання 30 червня 2029 року. Зазначене підтверджується довідкою №176 від 17 січня 2024 року, виданою Національним медичним університетом ім. О.О. Богомольця.
Відповідно до довідки про доходи вих. №120/36-105 від 29 квітня 2024 року, за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року отримав стипендію у НМУ ім. О.О. Богомольця у розмірі 4 720,00 грн.
Відповідно до довідки №3001-5002175050 від 27 вересня 2022 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_3 зареєстрований та проживає із позивачем.
Відповідно до Договору найму №6/863 жилого приміщення в гуртожитку НМУ ім. О.О. Богомольця на 2023/2024 навчальний рік від 01 вересня 2023 року, ОСОБА_3 проживає у гуртожитку №6 Університету. За умовами п. 6.3 Договору, наймач сплачує за проживання в гуртожитку оплату у розмірі 800 грн за одне ліжко-місце не менше ніж за місяць вперед.
За даними посвідчення серії НОМЕР_4 від 26 грудня 2017 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною-інвалідом. У період з 15 листопада 2007 року по 01 грудня 2022 року йому призначено державну соціальну допомогу у розмірі 1 452,00 грн.
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №727, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: бронхіальна астма, легкий персистуючий перебіг, контрольована; хронічний алергічний риніт, персистуючий, цілорічна та сезонна форми; пірамідна недостатність резидуального генезу; правобічна ригідна плоскостопість; гіпербілірубінемія неуточнена.
ОСОБА_2 працює та за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року отримала дохід у ПрАТ «СЕНТРАВІС ПРОДАКШТ ЮКРЕЙН» у розмірі 111 100,56 грн, проте, як зазначає позивачка, отриманий дохід не покриває усі витрати, що необхідні підлітку, а саме: кошти на харчування, придбання навчальних матеріалів, одягу та проїзних документів.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є пенсіонером за віком з 04 червня 2022 року.
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є пенсіонером за віком з 25 квітня 2017 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 , виданого 11 липня 2017 року Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , є пенсіонером за віком з 21 вересня 2011 року.
Згідно з довідкою №1/101/5-536 від 18 березня 2024 року солдат ОСОБА_1 призваний за призовом під час загальної мобілізації на підставі указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 та перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_12 з 30 березня 2022 року по теперішній час.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування фактів зазначених позивачем, а тому дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню аліменти на утримання спільного сина сторін, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи з 10 березня 2024 і до закінчення навчання, але не більше, чим до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.
Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина третя статті 3 Закону України «Про освіту»).
Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати (стаття 198 СК України).
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства.
У відповідності до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до вищевказаних правових норм, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв'язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов'язано з обов'язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд першої інстанції, установивши, що син сторін ОСОБА_3 продовжує навчатися та у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а відповідач є працездатною особою, зобов'язаний та має можливість утримувати його, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, адже обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання.
Однак, при визначенні розміру аліментів судом першої інстанції не враховано, що сплата аліментів на утримання повнолітньої дитини не є безумовним обов'язком батьків та залежить від низки обставин, які суд враховує при ухваленні рішення.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання спільного повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частки доходу платника аліментів, ОСОБА_2 не навела обґрунтувань з посиланням на відповідні докази щодо необхідності визначення аліментів саме у такому розмірі.
Відповідно до статті 182 СК України, визначаючи розмір аліментів суд має виходити з їх необхідності і достатності для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Поряд з цим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 належними та допустимими доказами не довела наявність дійсної потреби сина ОСОБА_14 у аліментах саме у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку (доходу) відповідача, і що саме такий розмір забезпечить гармонійний розвиток дитини.
Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий суд, визначаючи належний до стягнення розмір аліментів, не врахував визначені частиною першою статті 182 ЦПК України. Зокрема, наявність у відповідача на утриманні неповнолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , отримання повнолітнім ОСОБА_14 стипендії, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 частини від усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно.
Отже, поза увагою суду першої інстанції залишилося, що однією із обставин, яка враховується при визначенні розміру аліментів, відповідно до статті 182 СК України, є наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, а стягнення аліментів на утримання повнолітніх доньки чи сина, які продовжують навчання не є безумовним обов'язком.
Встановивши фактичні обставини справи, наявність у сторін цього спору спільного повнолітнього сина, який продовжує навчання у зв'язку з чим потребує матеріального забезпечення від батьків і його проживання та перебування на повному утриманні позивача, з урахуванням наявності на утриманні відповідача іншої неповнолітньої дитини, визначений судом першої інстанції розмір аліментів 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) батька є завищеним та підлягає зменшенню до 1/6 частини заробітку (доходу) відповідача.
Також слушними є доводи апеляційної скарги в частині розподілу судових витрат.
Встановлено, що предметом спору у справі є аліментні зобов'язання ОСОБА_1 . За позовною заявою майнового характеру фізичні особи відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» сплачують судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складав 3 028,00 грн.
Оскільки у відповідності до п. 3 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів, згідно ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 в дохід держави належало стягнути судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, а не 3 028,00 грн..
Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат також не відповідає закону та підлягає зміні.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами пункту другого частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Частина четверта статті 276 визначає, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене без змін, а підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, які стягуються з платника аліментів та у частині розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позивачка ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору на підставі Закону, а вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, апелянту належить компенсувати за рахунок держави судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816,80 грн.
Також встановлено, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заявлено про розподіл судових витрат у розмірі 16 000,00 грн, однак у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_1 такі витрати суд залишає за позивачкою.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представником - адвокатом Онищуком Віктором Вікторовичем - задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року змінити.
Зменшити розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_10 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_11 ), який продовжує навчання, з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 10 березня 2024 року на період навчання, але не більше, чим до досягнення ним 23 (двадцяти трьох) років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зменшити розмір судового збору стягнутого з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_9 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в дохід держави з 3 028, 00 грн. до 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.
Компенсувати ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень) 80 копійок за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова