Справа № 372/48925 Головуючий у І інстанції Тиханський О.Б.
Провадження № 22-ц/824/2097/2025 Головуючий у ІІ інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
14 квітня 2025 року Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Таргоній Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Кулініченка Геннадія Володимировича на постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2025року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2025року скасувати, провадження у даній справі закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що матеріали справи, в тому числі відеозапис, не містять даних про підстави зупинки транспортного засобу, визначених в ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», яким керував ОСОБА_1 .
В даному випадку автомобіль ОСОБА_1 працівниками поліції не зупинявся, оскільки транспортний засіб не рухався та стояв біля приватного будинку, місця поживання водія, що свідчить про відсутність керування останнім транспортним засобом.
Звертає увагу апеляційного суду на те, що обов'язковою ознакою вказаного адміністративного правопорушення, в даному випадку, є встановлення факту керування особою транспортним засобом в стані сп'яніння на час зупинки працівниками поліції, що судом було залишено поза уваги.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г.В. вказує на те, що працівниками поліції не були роз'яснені ОСОБА_1 будь-які права, передбачені Конституцією України та КУпАП. Пояснень у нього взагалі не отримали, так як працівники поліції їх самі написали, а ОСОБА_1 вказав, що не згоден з ним.
Таким чином, захисник вважає, що протокол не є належним доказом підтверджуючим вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, відеозйомкою не підтверджується точності встановлених на пристрої дати та часу включення портативного відео реєстратора.
В апеляційній скарзі захисник зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення залишив поза увагою особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, має постійне місце роботи, що також свідчить про незаконність рішення суду.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Кулініченко Г.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції керувався результатом тесту на стан алкогольного сп'яніння, дійшов висновку про підтвердження вини ОСОБА_1 даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та на відеозаписі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також ст. 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Постанова судді суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно, всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Крім того, п.2.9А Правил дорожнього руху України передбачає заборону водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту 2.9А Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 дотримано не було.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме:
- на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 231778 від 27 січня 2025 року, ОСОБА_1 27 січня 2025 року, близько 16 год. 40 хв., по вулиці П. Осиченка, с. Витачів, Обухівського району, Київської області, керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився за допомогою приладу «Драгер», результат 1,82 %;
- на відеозапис, який міститься на компакт-диску, де зафіксовано, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти відповідний огляд, у зв'язку з підозрою у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, при цьому останній на проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» погодився, не заперечував проти результату огляду;
- на акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів;
- на направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27 січня 2025 року.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція №1452).
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого сп'яніння (ч. 1 ст. 266 КУпАП, п. 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп'яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації руху та мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покрову обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).
Вимогами ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я, в тому числі, в разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським (ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452).
Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху врегульовано Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
П. 1 Розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Долучений до справи відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Підстави вважати вищевказаний відеозапис недопустимим доказом у суду апеляційної інстанції відсутні, оскільки на ньому зафіксовані усі процесуальні дії, які мав вчинити поліцейський при оформленні протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, наявні в матеріалах справи докази у своїй сукупності свідчать про факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 161/5372/17 вказав, що обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні, що і є дійсним, в цій справі, так як показання свідків у повній мірі кореспондуються і іншими доказами в їх сукупності, у тому числі відеозаписом.
В рішенні по справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи.
Зазначені в акті огляду на стан сп'яніння ознаки алкогольного сп'яніння, виявлені працівниками поліції 27 січня 2025 року у ОСОБА_1 , а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова в розумінні Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а сам огляд проведено поліцією у повній відповідності із розділом ІІ вказаної Інструкції, а також Порядком проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки судді місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є обґрунтованими та відповідають нормам чинного законодавства.
Доводи апелянта про те, що поліцейськими було порушено процедуру огляду водіїв, не знайшли свого підтвердження, оскільки поліцейські діяли відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» затвердженої
спільним наказом МВС, МОЗ від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Доказів порушення працівниками поліції вказаної інструкції матеріали справи про адміністративне правопорушення в собі не містять та скаржником не подані ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.
Посилання на неповноту відеозапису досліджуваних подій, апеляційний суд критично оцінює, оскільки відеозаписом зафіксовані події з моменту початку спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 , на місці зупинки транспортного засобу та до кінця складання адміністративного матеріалу, що повністю фіксує перебіг подій за участю ОСОБА_1 та відповідає наявному протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 був безпідставно зупинений працівниками поліції не заслуговують на увагу та не спростовують порушення водієм п. 2.9. а ПДР.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки вони є надуманими та спростовуються наявним в матеріалах справи, зокрема відеозаписом, з якого вбачається, що 27 січня 2025 року, о 17 годині 28 хвилин, працівники поліції наздогнали автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 .
Жодних заперечень щодо керування автомобілем від ОСОБА_1 не надходило.
Крім того, з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається, що ОСОБА_1 висловлює свої заперечення щодо керування автомобілем та заперечення щодо перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 про відсутність в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження у справі, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, останнім не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів та викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
При розгляді справи судом першої інстанції порушень ст.ст.279, 280 КУпАП допущено не було, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було в повному обсязі досліджено надані матеріали та прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік відповідає обставинам справи та вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження у справі, як про те ставилось питання в апеляційній скарзі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2025року є законною та обґрунтованою, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 - залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кулініченка Геннадія Володимировича залишити без задоволення, а постанову Обухівського районного суду Київської області від 03 березня 2025року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Д.О.Таргоній