Справа № 761/23680/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/4058/2025
09 квітня 2025року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Якименка Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року у складі судді Мальцева Д.О.,
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: державний виконавець Дзябко Сергій Іванович, ОСОБА_2 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця від 14 березня 2024 року,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із скаргою в якій просив:
- визнати неправомірною постанову про визначення місця побачення дитиною від 14 березня 2024 року, винесеною в рамках ВП НОМЕР_1 Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І.;
- скасувати постанову про визначення місця побачення з дитиною від 14 березня 2024 року, в рамках ВП НОМЕР_1, винесену заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І.
Скаргу обґрунтовано тим, що в провадженні Тячівського відділу державної виконавчої служби Тячівського району Закарпатської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) знаходиться виконавче провадження за АСВП НОМЕР_1, яке відкрите як забезпечення позову за ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва по справі №761/23680/23 провадження №2-з/761/798/2023 від 14 листопада 2023 року.
14 листопада 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив місце виконання за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів.
12 лютого 2024 року заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської обл., Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І., виніс постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою реєстрації та проживання дитини: АДРЕСА_1 .
14 березня 2024 року заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І., виніс нову постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Поштовий провулок, буд. 5 (Розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»).
Разом з тим, скаржник вважає, що вище зазначена постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І., при винесенні постанови про визначення місця побачення з дитиною від 14 березня 2024 року: не враховано позицію «Боржника», який діє в інтересах дитини, як законний представник, не враховано інтереси дитини та не враховано позицію дитячого психолога - ОСОБА_3 , яка має налагоджений контакт з дитиною та глибоке розуміння аргументації позиції та інтересів дитини. З огляду на зазначене, скаржник звернувся до суду із вказаною скаргою.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця від 14 березня 2024 року - відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Якименко М.М. в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити скаргу у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновок суду першої інстанції про те, що «Оскільки, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва по справі № 761/23680/23 провадження №2-з/761/798/2023 від 14 листопада 2023 року не визначено конкретну адресу, за якою мають відбуватися побачення стягувача з дитиною, не зазначено, що такі побачення мають відбуватися саме за адресою реєстрації та проживання дитини, суд дійшов висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, у спосіб та в порядку, які визначені Законом України «Про виконавче провадження»» - базується на неправильному застосуванні норм матеріального права, в тому числі статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 5 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 роу № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) та висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №522/17680/18 (провадження № 61- 13060св22).
Вказує, що заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. не здійснив такого виклику, і визначив місце побачення з дитиною, врахувавши лише позицію стягувача, не взявши до уваги позицію боржника та інтереси дитини. Матеріали виконавчого провадження не містять викликів державного виконавця на 14 березня 2024 року.
Посилається на те, що в матеріалах виконавчого провадження містилася первісна заява скаржника щодо визначення місця побачення за місцем проживання Марії, однак вона не була врахована державним виконавцем.
Звертає увагу суду на те, що обираючи один із запропонованих сторонами виконавчого провадження варіантів місця зустрічей, державний виконавець повинен мотивувати свій вибір саме з урахуванням інтересів дитини.
Зазначає, що оскаржувана постанова державного виконавця не містить мотивів обрання місця зустрічі, і так само не містить обґрунтування, яким саме чином враховані інтереси дитини під час визначення місця побачення державним виконавцем, з урахуванням того, що побачення мало тривати з 10:00 16 березня 2024 року до 20:00 17 березня 2024 року.
Вважає, що заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. діяв не у спосіб та не в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України «Про виконавче провадження» під час ухвалення оскаржуваної постанови, оскільки не здійснив виклик сторін виконавчого провадження з метою визначення місця побачення, не врахував заяву ОСОБА_1 від 09 січня 2024 року щодо визначення місця побачення, наявну в матеріалах виконавчого провадження, не мотивував оскаржувану постанову, в тому числі в частині врахування найкращих інтересів дитини.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Власюк К.П. в інтересах ОСОБА_2 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року залишити без змін.
Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, доводи скарги не містять доказів на спростування законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.
Учасники справи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи судом повідомлялися належно.
Від адвоката Власюк К.П. в інтересах ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду не відповідає вказаним вимогам закону.
Убачається, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 14 листопада 2023 року у справі № 761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023) заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір'ю, яка проживає окремо від неї та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено частково.
Забезпечено позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до набрання судовим рішенням законної сили, а саме у м. Тячеві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні:
- з 10 год 00 хв кожної першої суботи до 20 год 00 хв кожної першої неділі;
- з 10 год 00 хв кожної третьої суботи до 20 год 00 хв кожної третьої неділі;
- з 10 год 00 хв кожної п 'ятої суботи до 20 год 00 хв кожної п 'ятої неділі.
Перші три зустрічі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , забезпечено в присутності батька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та за участі психолога, присутність якого має бути забезпечена батьками (або одного з них).
Присутність психолога має бути забезпечено з 10 год 00 хв по 17 год 00 хв.
Заборонено перетин державного кордону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , УНЗР 20150428-00127 без згоди та/або супроводу батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В решті вимог заяви - відмовлено (а.с. 8-13 т.1).
На виконанні у заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко С.І. перебуває виконавче провадження ВП НОМЕР_1 від 29 грудня 2023 року з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 14 листопада 2023 року у справі №761/23680/23 (провадження №2-з/761/798/2023.
Постановою заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергія Івановича від 29 грудня 2023 року було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_1 (а.с. 27-29 т.1).
12 лютого 2024 року Заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської обл., Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко Сергій Іванович, виніс постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою реєстрації та проживання дитини: АДРЕСА_1 (а.с. 70-72 т.1 т.2).
14 березня 2024 року Заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко С.І., виніс нову постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою: Закарпатська обл., Тячівський р-н., м. Тячів, вул. Поштовий провулок, буд. 5 (Розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»), з врахуванням клопотання представника стягувача Власюк К.П. про призначення виконавчих дій, визначення місця побачення стягувача з дитиною та клопотання про залучення психолога для участі у виконавчих діях у виконавчому провадженні № 73686401 (а.с. 113-115 т.2).
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що у діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Між тим з такими висновками районного суду погодитися неможливо з огляду на таке.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства " кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За змістом статей 1, 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частин першої-другої статті 64-1 Закону № 1404-VIII виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Застосування правил частини другої статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, не суперечитиме правилами пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" про те, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом.
Так, у пункті 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені цим Законом, у тому числі виконавець має дотримуватись вимог частин першої та другої статті 64-1 Закону України "Про виконавче провадження" про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.
Суд наголошує на тому, що виконанням виконавчого документа досягається єдина мета - виконання відповідного рішення суду.
Оскільки у рішенні (ухвалі) суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов'язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.
Згідно з абзацом першим пункту 5 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною (абзац другий пункту 5 розділу IX Інструкції).
Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26 квітня 2001 року № 2402-III виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з пунктом 7 розділу I Інструкції постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити, зокрема мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Отже, обираючи один із запропонованих сторонами виконавчого провадження варіантів місця зустрічей, державний виконавець повинен мотивувати свій вибір саме з урахуванням інтересів дитини.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28 вересня 2023 року у справ № 522/17680/18.
Колегія суддів зауважує, що лише у разі, якщо місце виконання судового рішення визначене державним виконавцем у порядку згідно з Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5, а постанова про визначення місця побачення стягувача з дитиною доведена до відома боржника та державним виконавцем встановлені неповажні причини невиконання рішення та вжито всі інші необхідні заходи для виконання рішення, то виконавець має право скласти акт про невиконання рішення суду та накласти штраф за таке невиконання.
Отже, узгодження між сторонами виконавчого провадження місця та часу проведення побачень з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини, є обов'язком державного виконавця.
Разом з тим, що державним виконавцем не було здійснено виклик сторін виконавчого провадження для узгодження з ними на виконання пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5 місця та часу проведення побачень стягувача з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини.
Аналізуючи наведене в контексті цієї справи потрібно зауважити, що невиконання вказаних норм закону у суду першої інстанції були відсутні підстави до відмови у задоволенні скарги ОСОБА_1 , оскільки постанова державного виконавця про визначення місця побачення дитиною від 14 березня 2024 року є неправомірною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.
У зв'язку із скасуванням ухвали суду першої інстанції та ухваленням нового судового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на його користь з відділу Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Тячів) підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 484 грн 48 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Якименка Миколи Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року скасувати.
Ухвалити по справі нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
Визнати неправомірною постанову про визначення місця побачення дитиною від 14 березня 2024 року, винесеною в рамках ВП НОМЕР_1 заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Тячів) Дзябко Сергієм Івановичем.
Скасувати постанову про визначення місця побачення з дитиною від 14 березня 2024 року, в рамках ВП НОМЕР_1, винесену заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) Дзябко Сергієм Івановичем.
Стягнути з Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Тячів) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 484 грн 48 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: