Справа № 760/5963/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5107/2025
09 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами адвоката Конюшка Дениса Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року та адвоката Фоменка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року у складі судді Зуєвич Л.Л.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому просив стягнути з відповідачки майнову шкоду, завдану внаслідок ДТП у розмірі 48 881 грн 74 коп; моральну шкоду у розмірі 10 000 грн; судові витрати у розмірі 12 422 грн 40 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 28 серпня 2023 року о 13 год 40 хв м. Києві по Повітрофлотському шляхопроводу, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Ford» р/н НОМЕР_1 , не була уважною, не стежила за дорожньою обстановкою, не зреагувала на її зміну, не дотрималася безпечної дистанції в результаті чого здійснила зіткнення з транспортним засобом «Volkswagen» р/н НОМЕР_2 , який в свою чергу відштовхнуло в транспортний засіб «Suzuki» р/н НОМЕР_3 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Зазначено, що внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, та позивачу було завдано матеріальної шкоди.
Звертає увагу, що постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року у справі №760/20625/23 ОСОБА_2 визнано виною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія.
Вказано, що на виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ № 214282034 виданого ПАТ «НАСК «ОРАНТА», дійсного на дату ДТП.
Позивач звернувся до страховика та надав усі необхідні документи передбачені ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у тому числі Заяву про страхове відшкодування.
В подальшому за результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено розрахунок та виплачено страхове відшкодування у розмірі 53 464 грн 74 коп.
У позові наголошується, що з метою визначення дійсного розміру вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, позивач звернувся до СОД ТОВ «Клевер Експерт» та за результатами вказаного звернення було складено Звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Suzuki» р/н НОМЕР_3 № 328/08-23 від 11 вересня 2023 року.
При цьому, зазначається, що відповідно до звіту № 328/08-23 від 11 вересня 2023 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Suzuki» р/н НОМЕР_4 склала 102 346 грн 48 коп.
Позивач вважає, що з відповідачки підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням: 102 346 грн 48 коп (розмір збитку, заподіяного позивачеві - вартість відновлювального ремонту Т3) - 53 464 грн 74 коп (сплачене страхове відшкодування - у розмірі вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу) = 48 881 грн 74 коп (різниця між розміром шкоди і сплаченим страховим відшкодуванням).
Разом з тим, належний йому автомобіль «Suzuki» р/н НОМЕР_3 , був його основним засобом пересування, пошкодження автомобіля в ДТП завдало йому душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.
Таким чином, на думку позивача, моральна шкода, завдана протиправними діями відповідача, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб «Suzuki» р/н НОМЕР_3 , за його внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності і справедливості, має бути відшкодована у розмірі 10 000 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
В апеляційній скарзі адвокат Конюшко Д.Б. в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року його та постановити нове, яким задовольнити позов. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при розгляді справи та прийнятті рішення судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Вказує, що в основу розрахунку було покладено звіт про оцінку вартості матеріального збитку №328/08-23 від 12 вересня 2023 року, у відповідності до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Suzuki» р/н НОМЕР_3 склала 102 346 грн 48 коп.
Посилається на те, що звіт (висновок) автотоварознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу є належним, допустимим та достовірним доказом повної вартості відновлювального ремонту як фактичного розміру шкоди.
Звертає увагу, що у зв'язку з відсутністю коштів, позивачем було проведено частковий ремонт пошкодженого транспортного засобу, загальна вартість якого згідно акту виконаних робіт №ГДрСА-000470 від 30 січня 2024 року склала 54 346 грн 54 коп.
Окрім цього, повна вартість відновлювального ремонту автомобіля «Suzuki» р/н НОМЕР_3 згідно рахунку №ГДрС-0012172 від 01 вересня 2023 року складає 131 697 грн 08 коп.
Зазначає, що проведення ремонту не в повному обсязі не може слугувати підставою для відмови у задоволені позову, з огляду на те, що потерпіла особа має право на відшкодування його повної вартості, позаяк, вказані витрати є збитками, які поніс позивач у зв'язку з пошкодженням його транспортного засобу.
Вказано, що Верховний Суд у постанові від 21 липня 2021 року № 757/33065/18-ц дійшов висновку про те, що якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків, завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, при цьому визначаючи фактичний розмір шкоди як вартість відновлювального ремонту транспортного засобу.
Щодо моральної шкоди посилається на те, що сам по собі факт ДТП та пошкодження транспортного засобу в його результаті вже є достатнім підтвердження того, що позивачеві завдано моральних страждань, оскільки це є стресовою і небезпечною подією.
В апеляційній скарзі адвокат Фоменко С.О. в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 24 липня 2024 року просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 500 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що додаткове рішення є неправомірним, необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи.
Вказано, що у відзиві на позов було заявлено, що відповідачка очікує понести витрати у зв'язку з розглядом справи у розмірі 20 500 грн, а відповідні докази будуть надані після ухвалення рішення у справі.
Згідно з актом наданих послуг № 6 від 04 листопада 2024 року, відповідачці за договором про надання правничої допомоги № 008 віл 04 жовтня 2024 року було надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи № 760/5963/24; підготовка та подання адвокатського запиту до ТОВ «ВІДІ ГРАНД» № 04-10/2024-3-АЗ віл 04 жовтня 2024 року; усне консультування; підготовка та подання відзиву у справі №760/5963/24; підготовка та подання клопотання про розгляд справи №760/5963/24 у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Вважає, що розмір витрат на оплату правової допомоги є співмірним із складністю справи, необхідним обсягом наданих адвокатом правничих послуг та часом, який був витрачений на дані послуги.
Зазначає, що позивачем у даній справі не подавалось клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Звертає увагу, що представником відповідачки з дотриманням встановленого частиною 8 статті 141 ЦПК України строку для подання клопотання про розподіл судових витрат було подано всі необхідні докази для підтвердження факту виникнення обов'язку у відповідачки щодо оплати суми фіксованого адвокатського гонорару у загальному розмірі 20 500 грн. Розмір є розумним з огляду на кваліфікацію, досвід адвоката, отримання ним нових та ключових доказів у справі, підготовку ґрунтовної позиції у справі, що стало підставою для відмови у задоволенні позову судом першої інстанції. А тому наявні підстави для стягнення з позивача витрат на професійну допомогу у розмірі 20 500 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Фоменко С.О. в інтересах ОСОБА_2 , просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги адвоката Конюшко Д.Б. в інтересах ОСОБА_1 , а рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року залишити без змін.
Вважає, рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням всіх обставин справи.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат Богуцький І.О. просили апеляційну скаргу подану в інтересах позивача на рішення суду задовольнити та заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідачки на додаткове рішення. Адвокат Фоменко С.О. в інтересах ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу відповідачки на додаткове рішення задовольнити та відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та додаткового рішення суду, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року у справі № 760/20625/23 водій ОСОБА_2 28 серпня 2023 року о 13 год. 40 хв. керуючи т.з. «Форд», д.н.з. НОМЕР_5 , м. Києві по Повітрофлотському шляхопроводу не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з т.з. «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , який в свою чергу відштовхнуло в т.з. «Сузукі», д.н.з. НОМЕР_3 , які рухались попереду. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п. 2.3 б, 13.1 ПДР України, тобто вчинила правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. На підставі вищевикладеного на ОСОБА_2 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №069466 від 28.08.2023 року. ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнала.
Вказаною постановою суду ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 9).
Станом на 28 серпня 2023 року цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Ford Fusion», реєстраційний № НОМЕР_5 застрахована за полісом № 214282034 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», за змістом якого відповідальність ОСОБА_2 , як власника забезпеченого транспортного засобу у період з 26 квітня 2023 року по 25 квітня 2024 року за шкоду, заподіяну майну застраховано в межах ліміту відповідальностів сумі 160 000 грн (а.с. 76).
Відповідно до платіжної інструкції № 48822 від 29 вересня 2023 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» здійснило переказ в розмірі 53 464 грн 73 коп отримувачу ТОВ «ВІДІ Гранд»; призначення платежу: «стр. відшк на ремонт автомоб. Suzuki Grand Vitara, д/н НОМЕР_3 . Дог. № 214282034 від 25.04.2023 р., власник ОСОБА_1 » (а.с. 12).
Також до позовної заяви долучено копії: листа ПАТ «НАСК «ОРАНТА» № 09-02-222635 від 28 вересня 2023 року (а.с. 11); акту огляду транспортного засобу (а.с. 24-25); свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «Suzuki Grand Vitara», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 (а.с. 26); рахунок № ГДрС-0012172 від 01 вересня 2023 року складений ТОВ «ВІДІ ГРАНД», відповідно до якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Suzuki Grand Vitara д.р.н. НОМЕР_3 становить 131 697 грн 08 коп (а.с. 32, 33), ремонтну калькуляцію № 328/08-23 від 11 вересня 2023 року (а.с. 27-29); рахунок № ГДрС-0012172 від 01 вересня 2023 року (а.с. 32-33).
Крім того у відповідь ТОВ «Віді Гранд» від 10 жовтня 2024 року на адвокатський запит вказано, що 01 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до станції технічного обслуговування автомобілів ТОВ «ВІДІ ГРАНД» для проведення ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Suzuki Grand Vitara, держ. номер НОМЕР_3 отриманих при ДТП пошкоджень. ТОВ «ВІДІ ГРАНД» виставило ОСОБА_1 рахунок № ГДрС-0012172 від 01 вересня 2023 року, однак зважаючи на значну суму, останній погодив виконання робіт не у повному обсязі. Зважаючи на це ремонтно-відновлювальні роботи були виконані ТОВ «ВІДІ ГРАНД» у погодженому клієнтом обсязі, що підтверджується Актом виконаних робіт № ГДрСА-000470 від 30 січня 2024 року на суму 54 346 грн 54 грн. Виконані роботи/надані послуги були повністю сплачені ОСОБА_1 відповідно до наданого рахунку (а.с. 77-79, 81).
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, районний суд виходив з підстав його недоведеності.
З таким висновком районного суду колегія суддів погоджується, враховуючи наступне.
Згідно з ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).
Частиною четвертою статті 988 ЦК України також визначено, що страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
За ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 754/18047/21, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 754/18047/21, якими районний суд обґрунтовано керувався під час вирішення спору.
Установлено, що згідно полісу № 214282034 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як власника забезпеченого транспортного засобу «Ford Fusion», реєстраційний № НОМЕР_5 у період з 26 квітня 2023 року по 25 квітня 2024 року була застрахована в межах ліміту відповідальності в сумі 160 000 грн (а.с. 76).
Відповідно до матеріалів, подія, яка мала місце за участі автомобіля «Ford Fusion», реєстраційний № НОМЕР_5 та з вини ОСОБА_2 визнана страховим випадком й страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування, в сумі 53 464 грн 74 коп.
Згідно з ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, лише у випадку недостатності суми в межах ліміту відповідальності страховика обов'язок по відшкодуванню різниці між страховою виплатою та розміром заподіяної потерпілому матеріальної шкоди лежить на винній особі.
Як установлено, позивач не погодився з визначеною страховою компанією сумою відшкодування й звернувся не до страховика, а до СОД ТОВ «Клевер Експерт» з заявою про визначення вартості матеріального збитку, згідно звіту якого № 328/08-23 від 29 вересня 2023 року вартість відновлювального ремонту ТЗ Suzuki Grand Vitara д.р.н. НОМЕР_3 , становить - 102 346 грн 48 коп, а вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ - 43 153 грн 58 коп (14-23).
Між тим, до справи не долучено докази, на підставі яких страховою компанією було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 53 464 грн 74 коп та якими б було підтверджено, що сума 48 881 грн 74 коп, яку просить стягнути позивач з ОСОБА_2 , правомірно знаходиться поза межами регламентної виплати ( наприклад, з урахуванням фізичного зносу деталей) здійсненої страховою компанією.
Отже, по справі вирішальне істотне значення має обґрунтованість установленої страховиком суми страхового відшкодування та визначеного розміру матеріального збитку, остільки особа яка застрахувала свою відповідальність, зобов'язана відшкодувати вартість ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого з її вини транспортного засобу у вигляді різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (ст.1194 ЦК України).
З огляду на викладене, районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові в частині вимог про стягнення матеріальної шкоди, остільки саме вказана обставина має вирішальне значення для прийняття рішення по справі.
Тому висновки суду про відмову у позові в тому числі й з підстав відсутності доказів реально понесених позивачем витрат на здійснення відновлювального ремонту автомобіля колегія суддів визнає поспішними й виключає їх з викладених у рішенні мотивів.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 березня 2024 у справі № 725/3821/23, провадження № 61-15366св23).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов'язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов'язку та зміст цього обов'язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Разом з тим з висновками районного суду про відмову у позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди погодитися неможливо.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що належний йому автомобіль був єдиним засобом пересування, а його пошкодження завдало душевних страждань та негативно вплинуло на його моральний стан.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частинами 2 - 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, участь у ДТП, пошкодження майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до моральних страждань.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа "Науменко проти України").
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, розглядаючи справу по суті вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, що у відповідності до п. 1,4 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду у відповідній частині та ухвалення нового судового рішення.
З урахуванням викладеного та виходячи із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, апеляційний суд вважає, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди, у сумі 10 000 грн є завищеним й з урахуванням характеру, обсягу та тривалості моральних (немайнових) страждань, завданих ОСОБА_1 внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, визначає такий розмір у сумі 5 000 грн.
Щодо оскарження представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Фоменком С.О. додаткового рішення суду першої інстанції, варто зазначити наступне.
Ухвалюючи додаткове рішення, районний суд виходив з того, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню на суму 10 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на розумність їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також співмірність та пропорційність.
З таким висновком погоджується й апеляційна інстанція з наступних підстав.
Як убачається з відзиву на позовну заяву, відповідач очікує понести витрати у зв'язку з розглядом справи у розмірі 20 500 грн, докази про що будуть надані після ухвалення рішення у справі.
На підтвердження понесених витрат до справи долучено наступні документи:
Договір про надання правничої допомоги № 008 від 04 жовтня 2024 року та додаток № 1 до нього, де визначено, що клієнт за домовленістю сплачує адвокату 20 500 грн (а.с. 129-131).
Акт наданих послуг № 6 від 04 листопада 2024 року відповідно до якого відповідачу за договором про надання правничої допомоги було надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи № 760/5963/24; підготовка та подання адвокатського запиту до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДІ ГРАНД» № 04-10/2024-З-АЗ від 04 жовтня 2024; у усне консультування; підготовка та подання відзиву у справі № 760/5963/24; підготовка та подання клопотання про розгляд справи № 760/5963/24 у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін на загальну суму 20 500 грн (а.с. 132).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з правилами пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Отже, частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Крім того, здійснивши правовий аналіз норм статей 137, 141 ЦПК України, колегія суддів враховує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137ЦПКУкраїни (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини другої статті 141 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо незгоди з визначеним судом розміром витрат на правничу допомогу, то колегія суддів їх відхиляє, оскільки суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку доказам з урахуванням всіх фактичних обставин справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, і з якою погоджується колегія суддів.
При цьому убачається, що справа за своєю природою не є складною, а відзив та інші клопотання/заяви не мають значного об'єму матеріалів на який адвокатом могло б бути витрачено багато часу з урахуванням кваліфікації та досвіду на які він посилається.
Отже, колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу, дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір, окрім іншого має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).
Отже, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, значимості таких дій у справі, в тому числі й у зв'язку з частковим стягненням апеляційною інстанцією моральної шкоди, додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 10 000 грн є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому на підставі ст. 375 ЦПК України додаткове рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Конюшка Дениса Борисовича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року задовольнити частково.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
В іншій частині рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 листопада 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу адвоката Фоменка Сергія Олександровича в інтересах ОСОБА_2 на додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року залишити без задоволення.
Додаткове рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: