Справа № 753/3451/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5153/2025
09 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Семенець Ганни Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року у складі судді Комаревцевої Л.В.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про поділ майна,-
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом у якому просила:
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майнові права на об'єкт нерухомості - квартиру, номер секції 2, поверх розташування 6, кількість кімнат в об'єкті 1, номер об'єкту інвестування 188, попередньо визначена загальна кількість вимірних одиниць об'єкту інвестування: 36, 41 кв.м, проектна адреса: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 8 000 000 000:63:389:0056) набуті за договором №64-2712/2017-1 про участь у фонді фінансування будівництва від 27 грудня 2017 року та договором №М64-2712/2017-1 відступлення майнових прав від 23 квітня 2018 року, свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «Чарівне місто» №С64-2712/2017-1 від 23 квітня 2018 року;
- визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Toyota, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018;
- в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на частку майнових прав на об'єкт нерухомості - квартиру, номер секції 2, поверх розташування 6, кількість кімнат в об'єкті 1, номер об'єкту інвестування 188, попередньо визначена загальна кількість вимірних одиниць об'єкту інвестування:36.41 кв.м) проектна адреса: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 8 000 000 000:63:389:0056), набуті за договором 364-2712/2017-1 про участь у Фонді фінансування будівництва від 27 грудня 2017 року та договором №М64-2712/2017-1 відступлення майнових прав від 23 квітня 2018, свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «Чарівне місто» №С64-2712/2017-1 від 23 квітня 2018 року;
- легковий автомобіль марки «Toyota», модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018 залишити на праві власності та в користуванні ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину ринкової вартості автомобіля марки Toyota, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018;
- припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на майнові права на об'єкт нерухомості - квартиру, номер секції 2, поверх розташування 6, кількість кімнат в об'єкті 1, номер об'єкту інвестування 188, попередньо визначена загальна кількість вимірних одиниць об'єкту інвестування:36. 41 кв.м) проектна адреса: АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки: 8 000 000 000:63:389:0056), набуті за договором №64-2712/2017 та договором №М64-2712/2017-1 відступлення майнових прав від 23 квітня 2018 року, свідоцтва про участь у фонді фінансування будівництва виду А ЖК «Чарівне місто» №С64-2712/2017-1 від 23 квітня 2018 року та на автомобіль марки «Toyota», модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018;
- стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 6 458 грн 05 коп та витрати на правничу допомогу.
Позов обґрунтовано тим, що 22 червня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб. За час перебування у шлюбі подружжям було прийнято рішення про придбання нерухомості, зокрема шляхом укладення договорів про участь у Фонді фінансування будівництва.
Згідно до Договору №64-2712/2017-1 від 27 грудня 2017 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та ОСОБА_2 укладено договір про участь у фінансуванні будівництва відповідно до якого довіритель зобов'язався передати управителю в управління грошові кошти з метою отримання у власність житла (об'єкта інвестування), а управитель зобов'язався прийняти кошти на рахунок ФФБ у довірчу власність та здійснювати від свого імені та за плату управління цими коштами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, Правилами Фонду фінансування будівництва житла виду А ЖК «ЧАРІВНЕ МІСТО», Договором між забудовником та управителем №05/07/16-2 від 05 липня 2016 року.
23 квітня 2018 року між ТОВ ФК «Житло-Капітал» та ОСОБА_2 укладено Договір відступлення майнових прав №М64-2712/2017-1 відповідно до якого управитель передав, а довіритель прийняв майнові права на об'єкт інвестування після завершення забудовником будівництва.
Враховуючи, що договори були укладені в період перебування сторін в шлюбі, кошти сплачувалися спільні відповідно набуде за цими договорами майно повинно бути визнано спільною сумісною власністю подружжя.
Крім того, сторонами у шлюбі було придбано автомобіль марки «Toyota», модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018, який також має бути визнаний спільною сумісною власністю.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі адвокат Семенець Г.Л. в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року в частині: «визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Тоуоtа, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018; легковий автомобіль марки «Тоуоtа», модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018 залишити на праві власності та в користуванні ОСОБА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину ринкової вартості автомобіля марки Тоуоtа, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018, що складає 489 450 грн стягнення з ОСОБА_1 489 450 грн». Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції здійснено неправильний поділ майна. А саме, виплата компенсації можлива за згодою іншої сторони. Але, оскільки відповідач погодився здійснити виплату на певних умовах, не таких які просить позивачка, то суд мав визначити ідеальні частки співвласників у неподільній речі без її реального поділу та залишити відповідне майно у спільній частковій власності, без виплати компенсації.
Вказує, що визнав позов в частині поділу майнових прав на нерухоме майно. Заявив про існування спільних зобов'язань, які не заявлені позивачкою. Щодо задоволення позову в частині поділу автомобіля, скаржник мав свої певні умови при яких він погодився би на його поділ з виплатою компенсації. А саме, скаржник погодився залишити право власності на автомобіль за собою з виплатою компенсації з урахуванням ринкової вартості автомобіля та за вирахуванням вкладених його особистих коштів (7200 дол. США).
Звертає увагу, що крім ринкової вартості автомобіля, суд не врахував, що відповідач зазначав про особисті кошти, які він вклав після продажу автомобіля, який був придбаний до шлюбу. Відповідачем надано до суду адвокатський запит, в якому запитувалась інформація саме про автомобілі відповідача, які він придбав до шлюбу та продав в період шлюбу. Надано відповідь на запит, в якому вказано перелік автомобілів, коли вони придбані і відчужені. Надано копію оголошення, з ціною продажу авто - 7200 дол. США. Тобто, надані докази підтверджують наявність дошлюбного майна, його продаж в період шлюбу та його ринкову вартість продажу.
Посилається на те, що кошти від продажу особистого авто були направлені на придбання ще одного авто, яке було придбано перед придбанням автомобіля марки «Toyota», модель RAV4, державний номер НОМЕР_3 та відчужено в момент укладання договору купівлі-продажу нового авто. Але, оскільки потрібно було довести саме наявність особистих коштів (майна), до матеріалів справи надавались саме докази існування дошлюбного майна, а не яким чином сім'я розпоряджалась коштами.
Скаржник вважає, що позивачкою суд першої інстанції введено в оману, повідомивши про те, що в період продажу власного автомобіля відповідача народився син та сім'я витратила ці кошти. Для підтвердження наведеного надає копію технічного паспорту, яким підтверджується, що 03 квітня 2016 року придбано наступний автомобіль Шкода, який передував спірному. Особистий автомобіль Chevrolet Aveo 2009 проданий 28 квітня 2016 року. Дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Щодо розрахунку компенсації за автомобіль, то відповідач вважає, що у разі залишення автомобіля в його власності, компенсації підлягає 217 529 грн 27 коп (732 340 грн 06 коп ринкова вартість авто - (7 200 x 41,2891) власних коштів) : 2 = (732 340 грн 06 коп - 297 281 грн 52 коп) : 2 = 435 058 грн 54 коп : 2 = 2 17 529 грн 27 коп. Курс долара США, НБУ станом на 04 листопада 2024 - 41,2891 грн.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Семенець Г.Л. в інтересах ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу задовольнити, адвокат Кишеня В.С. в інтересах ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належно (а.с. 232, 241 т.1).
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Отже, зі змісту вказаної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. З врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
З огляду на вказане колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених цивільним процесуальним законодавством, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Убачається, що рішення суду оскаржується лише в частині вимог про поділ автомобіля, а саме відповідач не погоджується з розміром компенсації, яку йому потрібно сплатити на користь ОСОБА_2 , а тому в іншій частині судом апеляційної інстанції рішення не переглядається.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в оскаржуваній частині в повній мірі не відповідає вказаним вимогам закону.
Зі справи убачається, що з 22 червня 2013 року сторони перебували у шлюбі (а.с. 8 т.1), який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року розірвано (а.с. 110 -111 т.1).
Під час шлюбу вони набули, зокрема легковий автомобіль марки «Toyota», модель Rav4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018, який є об'єктом оскарження ОСОБА_1 .
Згідно до кредитного договору №1/2576919 від 02 серпня 2018 року, ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 уклали договір відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 603 564 грн 58 коп., строком з 02 серпня 2018 року по 01 серпня 2025 року на купівлю транспортного засобу для особистих потреб марки Toyota, модель Rav4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018; відповідно до п.1.2.1 кредитного договору кредит було надано позичальнику в розмірі 591 788 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 02 серпня 2018 року ( а.с. 19-24 т.1).
Відповідно до довідки АТ «Креді Агріколь Банк» №13613-14069 від 07 липня 2021 року, станом на 07 липня 2021 року, заборгованість за кредитом, нарахованими відсотками та комісіями відсутні, кредит погашений у повному обсязі (а.с. 27 т.1).
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 частину ринкової вартості автомобіля марки Toyota, модель Rav4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018 - 489 450 грн, районний суд керувався наданим позивачкою висновком експерта № 1133/06/2024 від 28 червня 2024 року, яким визначено вартість автомобіля 978 900 грн.
Між тим з таким висновком колегія суддів не погоджується враховуючи наступне.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до положень СК України засади регулювання шлюбу і сім'ї визначаються виключно законами України; шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї (частина перша статті 51, пункт 6 частини першої статті 92).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Главою 8 СК України регулюється право спільної сумісної власності подружжя.
Рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями СК та ЦК України.
Убачається, що спірний автомобіль було придбано відповідачем під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 , й сторони не заперечують щодо залишення його на праві власності та користуванні у відповідача.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Встановлено, що відповідач заперечує щодо визначено суми компенсації, яку він має сплатити на корить позивачки.
Презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя відповідачем не було спростовано. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що спірне майно придбане за особисті кошти відповідача. Тому суд першої інстанції, на підставі ст. ст. 60, 61 СК України та ст. 368 ЦК України дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про визнання спірного автомобілю спільною сумісною власністю сторін і частка кожного з подружжя в праві власності є рівною і становить по 1/2 його частині.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку проте, що спірний транспортний засіб набутий сторонами в період шлюбу, є об'єктом їх права спільної сумісної власності, а тому позивач має право на грошову компенсацію вартості своєї частки у праві спільної сумісної власності.
При вирішення питання щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходив з встановленої на час вирішення спору ринкової вартості спірного автомобіля, яка згідно висновку експерта №1133/06/2024 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №753/3451/24 від 28 червня 2024 року, вартість транспортного засобу «Toyota», модель Rav4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018 станом на дату проведення експертизи без огляду складає 978 900 грн (а.с. 89-100 т.1).
Разом з тим колегія суддів зауважує, що визначена експертом ринкова ціна автомобіля в сумі 978 900 грн не може бути підставою для стягнення її половини вартості, оскільки висновок складено на підставі даних, які містяться у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу та без огляду саме спірного транспортного засобу та визначення його технічного стану.
Установлено, що під час провадження справи в районному суді за клопотанням сторони відповідача до справи було долучено висновок експерта № 221/24 від 17 вересня 2024 року, яким ринкову вартість спірного транспортного засобу станом на дату проведення експертизи та за наслідками його огляду установлено в сумі 732 340 грн 06 коп (а.с. 154-158 т.1).
Зі змісту указаного висновку видно, що підготовлено його для подання до Дарницького районного суду міста Києва в якому розглядається дана цивільна справа № 753/3451/24, експерт попереджений про кримінальну відповідальність.
Разом з тим, суд першої інстанції, долучивши до справи зазначений висновок, будь-якої оцінки у рішенні не дав та не вказав, чому цей висновок експерта, яким визначено вартість спірного транспортного засобу шляхом його огляду, визнано неналежним доказом й покладено у основу рішення матеріали експертизи з урахуванням установленої ціни середньостатистичного уживаного неушкодженого автомобіля «Toyota Rav4».
Отже, за наслідками належним чином проведеної по справі експертизи, вартість спірного транспортного засобу установлена в сумі 732 340 грн 06 коп й саме цей висновок повинен бути взятий за основу для визначення ринкової вартості даного рухомого майна, а не матеріали експертизи, висновок якої ґрунтується на припущеннях.
За таких обставин при вирішення питання щодо суми компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення вартості автомобіля Toyota, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , з урахуванням висновку експерта № 221/24 від 17 вересня 2024 року в сумі 732 340 грн 06 коп, де - 366 170 грн 03 коп.
Тому рішення суду першої інстанції у відповідній частині підлягає зміні шляхом зменшення суми грошових коштів, яка підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 489 450 грн до 366 170 грн 03 коп.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний автомобіль ОСОБА_1 було придбано за гроші, отримані від продажу іншого транспортного засобу, набутого ним до шлюбу, колегія суддів відхиляє за недоведеністю, оскільки долучена до справи роздруківка з інформацією сайту АUTO.RIAз оголошенням про продаж Chevrolet Aveo 2009 за ціною 7200 дол. США, та відповідь ТСЦ МВС № 3247 надана на адвокатський запит, не є належним достатнім та допустимим доказом на підтвердження зазначених у скарзі обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - змінити в частині розміру грошової компенсацію вартості частки автомобіля Toyota, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018. В іншій частині ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України.
Згідно ч. 13 ст. 141 України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи апеляційну скаргу відповідача, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та принципу пропорційності (56,7% від заявленої в позові суми) колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 6 458 грн 05 коп до 3 661 грн 71 коп, а також витрат на правничу допомогу з 12 000 грн до 6 804 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Семенець Ганни Леонідівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 листопада 2024 року змінити шляхом зменшення суми, яка підлягала стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі частину ринкової вартості автомобіля марки Toyota, модель RAV4, державний номер НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 2018 з 489 450 грн до 366 170 грн 03 коп, судового збору з 6 458 грн 05 коп до 3 661 грн 71 коп, а також витрат на правничу допомогу з 12 000 грн до 6 804 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 15 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач:
Судді: