вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 459/3989/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2947/2025Головуючий у суді першої інстанції - Машкевич К.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
03 квітня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Соколова В.В.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про стягнення платежів за угодою,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Авто Просто» про стягнення платежів за угодою.
Вимоги позовної заяви обґрунтовано тим, що 21 листопада 2019 року він уклав з ТОВ «Авто Просто» договір № 804283 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару - автомобіля в групі №001303.
21 жовтня 2019 року між ним та ТОВ «АТ Сервіс» був укладений договір доручення №804283, відповідно до якого довіритель уповноважує повіреного сплатити від імені довірителя винагороду ТОВ «Авто Просто» в сумі 343 977, 60 грн.
Умови даної угоди ним були виконані.
15 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача та ТОВ «АТ Сервіс» з вимогою надати інформацію про виконання умов договору, однак детального роз'яснення він не отримав.
31 жовтня 2021 року він подав відповідачу заяву про повернення коштів.
07 грудня 2021 року відповідач повідомив про розірвання договору та повернення періодичних платежів.
13 травня 2022 року він направив відповідачу реквізити для перерахування коштів, однак відповіді не отримав.
19 жовтня 2022 року відповідач ще раз повідомив його про розірвання договору, однак вказав, що термін повернення коштів ще не настав.
Позивач вказував, що згідно з умовами договору, він сплатив 21 періодичний платіж і загальний відсоток періодичних платежів становить 42, 3802%.
Таким чином, сума до повернення складає 291 307, 24 грн. За вирахуванням відступного від договору в розмірі двох періодичних платежів ця сума становить 261 908, 33 грн.
Відповідно до умов укладеного з відповідачем договору строк повернення коштів не може перевищувати 1 року.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору та несвоєчасне повернення ним коштів після розірвання договору, позивач просив судстягнути на його користь з відповідача:
-261 908, 33 грн сплачених періодичних платежів по угоді;
-13 862, 61 грн інфляційних втрат за період часу з 01 листопада 2021 року до 28 листопада 2023 року;
-8 460, 00 грн річних за період часу з 01 листопада 2021 року до 28 листопада 2023 року.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 261 908,33 грн платежів, 13 862, 61 грн інфляційних втрат та 8 460,00 грн річних.
Стягнуто з ТОВ «Авто Просто» на користь держави 2 842,31 грн судового збору.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ТОВ «Авто Просто» подавапеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року скасувати, увалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не направив на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками, що позбавило його можливості подати відзив на позовну заяву.
Стверджує, що позивач неправильно розрахував суму періодичних платежів, що підлягають поверненню. За розрахунками відповідача, ураховуючи умови підписаного сторонами договору, вказана сума становить 192 332,10 грн. Однак, відповідач був позбавлений можливості перерахувати зазначені кошти ОСОБА_1 , оскільки останній, в порушення п. 12.1.1 договору, не надав товариству свої банківські реквізити, за якими сума слід було перерахувати кошти.
Також вказує, що вимогу про стягнення штрафних санкцій було заявлено за період, коли строк виконання зобов'язання з повернення коштів ще не настав, тому такі вимоги не підлягали задоволенню як передчасні.
У відзиві на апеляційну скаргу(направлено на адресу суду 11 листопада 2024 року) позивач ОСОБА_1 проти задоволення апеляційної скарги заперечив. Вказує, що рішення суду є законними і обґрунтованими, підстави для його скасування відсутні.
19 грудня 2024 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про зменшення позовних вимог. Посилаючись на те, що ТОВ «Авто Просто» частково виконало перед ним свої зобов'язання та сплатило 192 332,10 грн строкових платежів, просить суд:
- скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року;
- ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково, стягнувши 98 607,56 грн (інфляційні втрати та 3% річних).
Положеннями ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Частиною 1 ст. 206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 206 ЦПК України).
Відповідно до ст. 373 ЦПК України, в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається, що позивач відмовляється від своїх позовних вимог в частині стягнення 192 332, 10 грн повернення періодичних платежів у зв'язку із добровільним виконанням відповідачем цих вимог.
Колегія суддів не встановила підстав, що перешкоджають прийняти відмову позивача від своїх вимог, тому вважає за можливе задовольнити заяву ОСОБА_1 про відмову від позову до ТОВ «Авто Просто» в частині стягнення 192 332, 10 грн повернення періодичних платежів.
За таких обставин рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 вересня 2024 року в частині стягнення 192 332, 10 грн повернення періодичних платежів слід визнати нечинним, а провадження у справі в цій частині - закрити.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час га місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 21 листопада 2019 року між сторонами бувукладенийДоговір про№ 804283 про наданняфінансовоїпослуги з адмініструванняфінансовихактивів для придбання товару ( Автомобіля ) у групі з метою придбання транспортного засобу - автомобіля KIA SPORTAGE вартістю 582 960,00 грн.
Предметом зазначеної угоди є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля.
На виконання умов зазначеної угоди позивач сплачував періодичні платежі та щомісячну винагороду на загальну суму - 291 307, 24 грн, що підтверджується наданими позивачем копіями квитанцій.
Листом від 07 грудня 2021 року у відповідь на претензію позивача відповідачем було повідомлено про розірвання договору.
Відповідно до пункту 12.1 ст.12 укладеного між сторонами договору, учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити АВТО ПРОСТО у письмові формі.
В пункті 12.1.1 угоди зазначено, що сума періодичних платежів, які підлягають поверненню, розраховується відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної в місяці сплати таким учасником, за вирахуванням відступного за відмову від договору у розмірі 2 (двох) періодичних платежів.
Поверненню підлягають лише періодичні платежі.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Таким чином, уклавши договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що умови договору відповідач не виконав, належні йому платежі за умовами договору не повернув, тому просив стягнути на його користь суму сплачених періодичних платежів - 261 908,33 грн.
У апеляційній скарзі відповідач посилався, зокрема, на те, що у своєму розрахунку сплачених періодичних платежів, які підлягають поверненню, позивач не урахував сплачену ним щомісячну винагороду на загальну суму 65 359,47 грн, яка, за умовами договору, поверненню не підлягає.
Під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції відповідач сплатив позивачеві 192 332,10 грн в якості повернення сплачених періодичних платежів. Позивач, в свою чергу, відмовився від позовних вимог у цій частині.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що не заперечує проти повернення суми боргу у вказаному розмірі, тобто, погодився із виконаним відповідачем розрахунком основного боргу - сплачених періодичних платежів.
Разом з цим, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 також просив стягнути на його користь інфляційні втрати та три відсотки річних за невиконання грошового зобовязання.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання врегульовано ст.625 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Задовольняючи позов у цій частині у повному обсязі, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що відповідач наведений позивачем розрахунок не спростував, свій розрахунок не надав, тому суд погодився із наданим позивачем розрахунком штрафних санкцій.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до п.12.1.2 укладеного між сторонами договору максимальний строк повернення періодичних платежів не може перевищувати одного року з дня отримання АВТО ПРОСТО заяви про дострокове розірвання договору.
Листом від 07 грудня 2021 року у відповідь на претензію позивача відповідачем було повідомлено про розірвання договору. Вказану претензію відповідач отримав 06 грудня 2021 року, що не заперечується сторонами.
Отже, строк повернення платежів, відповідно до умов договору, закінчився 06 грудня 2022 року.
Однак, у своїй позовній заяві ОСОБА_1 здійснив розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, починаючи з 01 листопада 2021 року, тобто, ще до закінчення визначеного договором строку повернення коштів.
При цьому, інфляційні втрати та три відсотки річних нараховані позивачем на суму 261 908,33 грн, в той час як розмір заборгованості за неповернутими періодичними платежами складає 192 332,10 грн.
Суд першої інстанції вказаного не урахував, тому дійшов помилкового висновку про правильність розрахунку позивача та наявність підстав для задоволення позову у цій частині у повному обсязі.
Апеляційний суд встановив, що відповідач сплатив позивачеві 192 332,10 грн в якості повернення сплачених періодичних платежів 11 грудня 2024 року.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 35 575,22 грн та трьох відсотків річних у розмірі 11 634,77 грн, нарахованих на суму 192 332,10 грн за період з 07 грудня 2022 року (перший день прострочення виконання зобов'язання) по 11 грудня 2024 року (виконання зобов'язання).
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодовідстуності підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки вимогу про стягненняштрафнихсанкційбуло заявлено за період, коли строк виконаннязобов'язання з поверненнякоштівще не настав, оскільки судом було встановлено, що відповідач як боржник, допустив прострочення виконання зобов'язання. При цьому, відповідач не надав суду жодного належного доказу на підтвердження відсутності його вини у несвоєчасному поверненні платежів.
Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь інфляційних втрат та трьох відсотків річних за період прострочення повернення йому платежів.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішенняповністюабочастково та ухвалення нового рішення у відповіднійчастиніабозміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. Рішення суду в частині стягнення суми періодичних платежів слід визнати нечинним у зв'язку з відмовою позивача від своїх вимог у цій частині.
Керуючисьст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про часткову відмову від позову задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду містаКиєвавід 02 вересня 2024 року в частині стягнення 192 332, 10 грн повернення періодичних платежів визнати нечинним, закрити провадження у справі в цій частині.
АпеляційнускаргуТовариства з обмеженоювідповідальністю «Авто Просто»задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду містаКиєвавід 02 вересня 2024 рокув іншій частині скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути з Товариства з обмеженоювідповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 3% річних за прострочення виконання грошового зобовязання у розмірі 11 634,77 гривень, інфляційні втрати у розмірі 35 575,22 гривень, всього стягнути - 47 209 (сорок сім тисяч двісті дев'ять) гривень 77 копійок.
В іншій частині позов залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено15квітня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
В.В. Соколова