07 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
прокурор - ОСОБА_5
представника власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погодженого прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на арешт на майно, яке на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_9 , а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером № 6820681500:03:006:0031;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 6820681500:03:009:0055;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 3220882201:01:009:0074;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 3222485200:06:002:5508;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що слідчий суддя помилково дійшов висновку про можливість конфіскації майна ОСОБА_7 у разі визнання її чоловіка винним у вчиненні інкримінованих злочинів.
Так, земельні ділянки з кадастровим номером 6820681500:03:006:0031 та 6820681500:03:009:0055 ОСОБА_7 набула шляхом спадкування від своєї бабусі ОСОБА_10 відповідно до свідоцтва про право на спадщину, а тому є особистою приватною власністю ОСОБА_7 .
Крім того, обидві земельні ділянки із кадастровим номером 3220882201:01:009:0074 та 3222485200:06:002:5508 набуті ОСОБА_7 внаслідок приватизації, тому вони не можуть бути майном, яке може бути конфісковано у разі можливого визнання ОСОБА_9 винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Наголошує, що відповідно до п. 5 Шлюбного договору від 23.06.2023 року квартира АДРЕСА_2 є особистою приватною власністю дружини, тобто ОСОБА_7 .
Також, власник арештованого майна - ОСОБА_7 не є фігурантом кримінального провадження, тому арешт належного їй майна суперечить принципу «обґрунтованого пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти».
Враховуючи, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі власника майна або його представника, а копія судового рішення отримана лише 06.03.2025, то, на думку адвоката, строк на апеляційне оскарження дотримано.
Заслухавши доповідь судді, думку адвоката, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, прокурора про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, а тому необхідності залишення її без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих матеріалів справи, 2 відділом 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023000000000980 від 29.09.2023 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 258 КК України, за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України, та за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 113, ч. 3 ст. 436-2 КК України.
13.08.2024старший слідчий в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_9 , а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером № 6820681500:03:006:0031;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 6820681500:03:009:0055;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 3220882201:01:009:0074;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 3222485200:06:002:5508;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року клопотання прокурора задоволено частково.
Колегія суддів погоджуються з висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 167, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Відповідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно наданих матеріалів, в рамках даного кримінального провадження 04.05.2024 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 14 ч. 1 ст. 258 КК України, а ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України.
Разом з тим, органом досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності володіє нерухомим майном, а саме: земельною ділянкою з кадастровим номером №6820681500:03:006:0031; земельною ділянкою з кадастровим номером №6820681500:03:009:0055; земельну ділянку з кадастровим номером №3222481200:05:002:0333; земельною ділянкою з кадастровим номером №3220882201:01:009:0074; земельною ділянкою з кадастровим номером №3222485200:06:002:5508; квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Так, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
У свою чергу, санкцією ч. 2 ст. 111 КК України, державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умовах воєнного стану, караються позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна.
Разом з тим, санкція інкримінованого ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258 КК України, терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, міжнародними організаціями, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою, карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Разом з тим, ч. 11 ст. 170 КПК України закріплює, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При цьому, у відповідності до ч. 12 ст. 170 КПК України, заборона використання житлового приміщення особам, які на законних підставах проживають у такому житловому приміщенні, не допускається.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження №22023000000000980 від 29.09.2023 та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини провадження, слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку, що наявні достатні підстави для арешту земельної ділянки з кадастровим номером № 6820681500:03:006:0031; земельної ділянки з кадастровим номером № 6820681500:03:009:0055; земельної ділянки з кадастровим номером № 3220882201:01:009:0074; земельної ділянки з кадастровим номером № 3222485200:06:002:5508; квартири за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною розпоряджатися та відчужувати вказане майно, в тому числі із забороною будь-яким фізичним та юридичним особам проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій, без заборони використання житлового приміщення особами, які на законних підставах у ньому проживають.
При цьому, на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а суд на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язана на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Таким чином, враховуючи правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких розслідується кримінальне провадження №22023000000000980 від 29.09.2023, а також встановлену органом досудового розслідування наявність у власності підозрюваного ОСОБА_9 рухомого майна, наявні достатні підстави для арешту зазначеного майна з метою забезпечення можливої конфіскації, оскільки санкції статей Кримінального кодексу України, за якими підозрюється ОСОБА_9 , передбачають покарання у виді конфіскації майна, яке суд може призначити останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Крім того, існують реальні ризики передачі та відчуження вказаного майна, передбачені абзацом 1 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, які не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2024 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_8 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , про арешт майна та накладено арешт на арешт на майно, яке на праві спільної сумісної власності належить підозрюваному ОСОБА_9 , а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером № 6820681500:03:006:0031;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 6820681500:03:009:0055;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 3220882201:01:009:0074;
- земельну ділянку з кадастровим номером № 3222485200:06:002:5508;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2616/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/29662/24
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1