Справа №761/35955/24 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1004/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
01 квітня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з доповненнями адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №22022000000000675 від 09.12.2022 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України та накладено арешт на тимчасово вилучене 24 вересня 2024 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме:
1. системний блок чорного кольору з написом «КМ1852 superior air flow, 2324020915».
2. мобільний телефон марки Samsung Galaxy М512, s/n RZ8R20AALXX; ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером: НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , зазначає, що слідчий, у порушення вимог п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, прохаючи про арешт вказаного у клопотаннях майна, належним чином не навів мету та правову підставу для такого арешту, обмежившись лише переліком норм кримінального процесуального закону, які регулюють порядок накладення арешту на майно з підстав збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.
Надані суду матеріали, долучені до клопотання, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що вищевказане майно є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Не надані слідчим і докази, які б підтверджували причетність ОСОБА_6 чи службових осіб ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КПК України, на чому акцентує увагу у клопотанні слідчий.
Органом досудового розслідування формально (без проведення огляду речей і документів) майно, яке належить ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» та іншим фізичним особам, визнано речовими доказами, у клопотані не доведено та слідчим не перевірено відповідність даного майна критеріям речових доказів згідно вимог ст. 98 КПК України.
Апелянт вказує на відсутність складу злочину в будь-яких діях посадових осіб ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» та його працівників. В клопотанні слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, необгрунтовано та бездоказово зазначено нібито опис діянь вчинених службовими особами ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН». Натомість стороною захисту на спростування доводів слідства надано повну інформацію і документи щодо корпоративної структури холдингу «ТІПІБІЕС», господарської діяльності ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» та детальне пояснення щодо всіх без виключення поставок, які слідчі трактують, як кримінальне правопрушення, передбачене ч. 1 ст. 111-2 КК України.
25.03.2025 представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_8 , подано доповнення до апеляційної скарги представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , в яких зазначає, що слідча дія обшук проводилася 24.09.2024, відтак за порядком, передбаченим КПК України відповідне клопотання прокурора було подано 25.09.2024, однак ухвала слідчого судді про накладення арешту на тимчасове вилучене майно мала би бути постановлена не пізніше 29.09.2024. Натомість така ухвала була постановлена лише через 3 місяці.
Майно, на яке було накладено арешт судом з порушенням процесуальних строків, а тим більше, майно, яке утримується без арешту незаконно, не може бути визнано в майбутньому допустимим доказом у цій справі.
В матеріалах справи відсутні достатні докази, що вказують на вчинення гр-ном ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, навіть в пред'явленому повідомленні про підозру у вчиненні зазначеного злочину.
Орган досудового розслідування, виходячи із матеріалів кримінального провадження №22022000000000675 від 09.12.2022 не правильно тлумачить положення статті 111-2 КК України, зокрема щодо визначення адресату надання допомоги у формі передачі матеріальних ресурсів чи інших активів, через що діянню надана невірна попередня кваліфікація. Внаслідок цього, є обґрунтовані сумніви щодо звинувачення у вчиненні цього злочину всіх інших фігурантів кримінального провадження.
Аналізуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що юридичні особи приватного права (господарські, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо), зареєстровані за законодавством держави- агресора, не є представником держави-агресора в розумінні ст. 111-2 КК України, оскільки вони не реалізують публічної функції та не наділені повноваженнями публічної влади. Однак, орган досудового розслідування постійно зазначає про факт господарської діяльності ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» саме з такими особами.
Орган досудового розслідування не навів доказів наявності суб'єктивної сторони, як одного із обов'язкових елементів складу кримінального правопорушення, зокрема мети, в діяннях всіх фігурантів справи, зокрема ОСОБА_6 . Конкретно не встановлено слідством чи мав ОСОБА_6 прямий умисел із метою завдання шкоди Україні під час здійснення його функціональних обов'язків у ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» шляхом добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, тобто саме юридичним особам публічного права або органам державної влади РФ.
Навіть в намаганні довести об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК, орган досудового слідства, повністю ігнорує показання фігурантів справи щодо організації логістики під час здійснення господарської діяльності ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН».
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином. Від прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду, у зв'язку із зайнятістю старшого групи прокурорів у судовому засіданні Вищого антикорупційного суду, а також зайнятістю інших прокурорів групи прокурорів у вказаному кримінальному провадженні, у інших судових засіданнях та невідкладних процесуальних діях.
Перевіриши вказане клопотання прокурора про відкладення апеляційного розгляду, встановлено, що доказів на підтвердження викладених прокурором обставин щодо неможливості явки прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні №22022000000000675 від 09.12.2022 в призначене судове засідання, останнім до клопотання не долучено.
З урахуванням викладаного, а також думки представника власника майна, яка не заперечувала щодо проведення апеляційного розгляду у відсутність прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу, з доповненнями та просила її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, з доповненнями, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з доповненнями адвоката ОСОБА_8 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчими Головного слідчого управління СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному № 22022000000000675 від 09.12.2022, за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.
З матеріалів указаного вище кримінального провадження вбачається, що приблизно з кінця лютого 2022 року по теперішній час службові/посадові особи та кінцеві бенефіціарні власники ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» (ЄДРПОУ 40848765) умисно вчиняють дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора.
Зокрема, менеджментом ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН», а також рядом інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, організовано та забезпечено ведення фінансово-господарської діяльності на території України в інтересах країни-агресора, яка полягає у підготовці, виробництві та подальшій реалізації (експорту) продукції власного виробництва та продукції виробництва інших спеціалізованих підприємства, що здійснюють свою господарську діяльність на території України (зокрема, труб сталевих безшовних круглого поперечного перерізу, для парових котлів та трубопроводів, гаряче деформованих, з легованої сталі; труб з маркуванням різних довжин; фітингів для труб з чорних металів (відводів), не литих, з некорозійностійкої сталі з маркуванням для зварювання в стик, без нанесеної різьби; відводів з маркуванням різного радіусу; інших прутків та брусків з корозійностійкої (нержавіючої) сталі; кутиків фасоних та спеціальних профілів з корозійностійкої (нержавіючої) сталі; прутків та брусків гарячого прокатування, гарячого волочіння або пресування, без подальшого оброблення тощо), кінцевими отримувачами якої є суб'єкти господарської діяльності, компанії військово-промислового комплексу та критичної інфраструктури держави-агресора, в тому числі, які залучені до будівництва та обслуговування атомних електростанцій (АЕС) на території рф.
Разом з тим, після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 03.03.2022 №187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією російської федерації», якою фактично накладено мораторій на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов'язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація та кола визначених осіб (пов'язаних з рф), що фактично унеможливило подальшу спільну господарську діяльність із суб'єктами господарської діяльності - резидентами рф з одного боку та ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» - з іншого.
Однак, ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» після повномасштабного вторгнення рф до України, починаючи щонайменше з квітня 2022 року й по теперішній час, продовжує протиправно здійснювати підготовку, власне виробництво та експорт елементів та систем трубопроводів, що працюють під тиском з України до рф, використовуючи для цього складний та багатоступеневий механізм так зв. «перерваного транзиту», з елементами умисного викривленого декларування, «пересорту» продукції задля здійснення поставки, всупереч нормативно закріпленим заборонам, на адресу резидентів рф з використанням ланцюга підконтрольних менеджменту та кінцевим бенефіціарним власниками ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» так зв. «підприємств- прокладок», які перебувають під юрисдикцією третіх країн, кінцевою метою використання яких є повне або ж часткове документальне приховування фактичних отримувачів товарно-матеріальних цінностей (продукції) та активів для потреб компаній військово-промислового комплексу та критичної інфраструктури держави-агресора, в тому числі які залучені до будівництва та обслуговування АЕС на території рф.
Так, окремі службові/посадові особи ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» разом з іншими невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, усвідомлюючи протиправний характер власних дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, на виконання вказівок кінцевих бенефіціарних власників Товариства, з метою приховання злочинної діяльності спрямованої на надання допомоги (пособництво) державі-агресору у достеменно невстановлений досудовим розслідуванням місці та час з метою прихованого ведення фінансово-господарської діяльності із суб'єктами господарської діяльності держави-агресора, залучили підконтрольні менедженту та кінцевим бенефіціарним власниками ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ряд комерційних «підприємств-прокладок», зокрема резидентів країн Європейського союзу (компанія «Finow Rohrsysteme GmbH»; компанія «Energy Line AG»; компанія , «AB ENERGO» та ін.).
У свою чергу зазначені компанії, перебуваючи під повним операційним контролем менедженту та кінцевих бенефіціарних власників ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН», здійснюють перевантаження продукції на адресу компанії «DK NET ENERJI SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI» (Турецька Республіка), яка здійснює переправлення продукції ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» морським шляхом на територію російської федерації до м. Новоросійськ, з якого в подальшому вказана продукція перевозиться залізничним транспортом до кінцевого пункту призначення у м. Нижній Новгород, за місцем реєстрації та фактичного знаходження ООО «Современные трубопроводные системы».
Тобто, кінцевим отримувачем продукції ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» на території рф є ООО «Современные трубопроводные системы», яке підконтрольне громадянину України ОСОБА_13 - кінцевому бенефіціарному власнику в ланцюзі структури власності ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН», та громадянину України ОСОБА_14 , чоловіку громадянки України ОСОБА_15 , яка є кінцевим бенефіціарним власником в ланцюзі структури власності ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН».
При цьому, ООО «Современные трубопроводные системы» через багаторівневу систему підрядників, які входить до складу російської державної корпорації «Росатом», залучена до будівництва Курської АЕС-2, що становить об'єкт критичної інфраструктури та відноситься до держаного сектору економіки.
18.09.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва (справа № 761/34340/24, провадження № 1 -кс/761/22718/2024) надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Докучаєвське (Комуніст), вул. Роздольна, буд. 14А, за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання та вилучення: чорнових записів, які містять відомості щодо обставин вчинення вказаного вище злочину; персональних електронно- обчислювальних машин та інших електронних приладів (комп'ютерів, ноутбуків, планшетів, жорстких дисків, флеш-накопичувачів); мобільних телефонів з сім-картами, якщо на них міститься інформація щодо постачання продукції на адресу рф; первинних бухгалтерських документів та предметів (записників, блокнотів, зошитів) з відомостями, що свідчать про факти та обставини постачання товарно-матеріальних цінностей, зокрема відводів, труб, трійників, переходів з позначеннями/найменуваннями: «труба/відвід/перехід/трійник Г/Х711х32-15Х1М1Ф»; «труба/відвід/перехід/трійник Г7Х813х36-15Х1М1Ф»; «10UBA11LBA...»; «10UJA11LBA...»; «ТВ0001»; «ТММ-6.14523 ДО» та спорідненими або похідними позначеннями/найменуваннями, що призначені для виготовлення трубопроводів системи гострої пари LBA для спорудження енергоблоків № 1 та № 2 Курської АЕС-2; зовнішньоекономічних контрактів, додаткових угод до них та специфікацій, договорів з надання брокерських послуг, інвойсів, сертифікатів, митних декларацій, заявок на транспорт (залізниця, морські судна, автотранспорт).
24.09.2024 на підставі вказаної ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІШБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час якого виявлено та вилучено:
1. системний блок чорного кольору з написом «КМ1852 superior air flow, 2324020915».
2. мобільний телефон марки Samsung Galaxy М512, s/n RZ8R20AALXX; ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером НОМЕР_3 .
25.09.2024 вказані предмети слідчим визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, як такі, що містять відомості, які можуть бути використані як такі, що є знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
27.09.2024 прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержання законів органами безпеки Генерального прокурора ОСОБА_9 у межах кримінального провадження №22022000000000675 від 09.12.2022 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.111-2 КК України, звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, яке тимчасово вилучене 24 вересня 2024 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
1. системний блок чорного кольору з написом «КМ1852 superior air flow, 2324020915».
2. мобільний телефон марки Samsung Galaxy М512, s/n RZ8R20AALXX; ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером НОМЕР_3 .
З метою забезпечення зберігання речових доказів, враховуючи, що з матеріалів досудового розслідування вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вилучені 24.09.2024 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , речі відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України та мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, необхідно накласти арешт на вказане тимчасово вилучене майно.
Дане клопотання до Шевченківського районного суду м. Києва було направлено через укрпошту 25.09.2024 /т.1 а.с. 211/.
18.12.2024 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на тимчасово вилучене 24 вересня 2024 року у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме:
1. системний блок чорного кольору з написом «КМ1852 superior air flow, 2324020915».
2. мобільний телефон марки Samsung Galaxy М512, s/n RZ8R20AALXX; ІМЕІ1: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером: НОМЕР_3 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №22022000000000675 від 09.12.2022 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.111-2 КК України, слідчий суддя, як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали виходив з наявності, передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вищевказане майно, з урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а також, що з матеріалів клопотання встановлено, що вилучене 24.09.2024 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , майно, а саме: системний блок чорного кольору з написом «КМ1852 superior air flow, 2324020915» та мобільний телефон марки Samsung Galaxy М512, s/n RZ8R20AALXX; ІМЕН: НОМЕР_1 ; ІМЕІ2: НОМЕР_2 , із сім-карткою з номером: НОМЕР_3 , можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні №22022000000000675 від 09.12.2022 відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а тому, накладення арешту на вказане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були, досліджені матеріали судового провадження, вислухано доводи прокурора в підтримку поданого клопотання та заперечення представника власника майна щодо його задоволення,а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №22022000000000675 від 09.12.2022 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, а також за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст.111-2 КК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив вказане клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
При цьому слідчим суддею встановлено, що як вбачається зі змісту протоколу обшуку від 24.09.2024, на оглянутому в ході проведення обшуку системному блоці та мобільному телефоні може міститися інформація, яка має значення для кримінального провадження, а відтак, уповноваженими слідчими прийнято рішення про вилучення такого майна.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, яке вилучене під час обшуку 24.09.2024 у ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання головного економіста ТОВ «ТІПІБІЕС ПРОДАКШН» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав того, що воно відповідає критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України та постановою старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_16 від 25.09.2024 вилучені у ході проведення обшуку речі визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №22022000000000675 від 09.12.2022 року /т.1 а.с. 206-208/.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Твердження в апеляційній скарзі, про те, що слідча дія обшук проводилася 24.09.2024, відтак за порядком, передбаченим КПК України відповідне клопотання прокурора було подано 25.09.2024, однак ухвала слідчого судді про накладення арешту на тимчасове вилучене майно мала би бути постановлена не пізніше 29.09.2024, заслуговують на увагу, про те вони не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, виходячи з того, що такий тривалий термін розгляду клопотання про арешт майна, як вбачається з матерілів клопотання був зумовлений тим, що слідчим суддею вживалися заходи щодо повідомлення учасників про судовий розгляд по справі /т.1 а.с.213/, відкладення судових розглядів за клопотанням адвоката та прокурора /т. 1 а.с. 215-216, 223/, розглядом заяви про віддів слідчому судді /т.1 а.с. 226-229/.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з доповненнями адвоката ОСОБА_8 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , з доповненнями адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4