Справа №757/7437/25 Головуючий в 1 інст.: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2175/2025 Доповідач: ОСОБА_2
01 квітня 2025 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гайсин, Вінницької обл., українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання на території міста Києва, раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченного ч. 4 ст. 152 КК України, у кримінальному провадженні № 12025100060000251 від 14.02.2025 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
встановила:
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025100060000251 від 14.02.2025, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.04.2025 у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060000251 від 14.02.2025.
Встановлено строк дії ухвали до 14.04.2025.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
На обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою. При встановленні наявності ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та при прийнятті судом рішення не були враховані всі обставини по справі.
Апелянт вказує на те, що пред'явлена підозра є не обґрунтованою, докази чого містяться саме в показаннях малолітньої потерпілої. Був факт взаємної згоди, потерпіла невірно сказала свій вік, що робить кваліфікацію підозри необґрунтованою.
Також апелянт зазначає, що ОСОБА_7 є тяжкохворою особою, а саме хворіє на панкреатогенний цукровий діабету. ІТТ ГУНП в м. Києві вказане лікування не зможе надати. Захистом було надано 5 виписок з чотирьох медичних закладів, які підтверджують, що ОСОБА_7 з кінця 2024 року по початок 2025 року перебуває на стаціонарному лікуванні, в реанімаціях, та підтверджуються медичні діагнози ОСОБА_7 .
Крім того апелянт зазначає, що слідчий суддяпри винесенні ухвали не взяв до уваги обставини того, що підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Разом з тим, у підозрюваного ОСОБА_7 відсутні підстави для переховування від органів досудового слідства та суду, також підозрюваний не зацікавлений у тому, щоб впливати на потерпілого, свідка, чи іншого підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за № 12025100060000251 від 14.02.2025 за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.02.2025 приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_7 перебуваючи біля станції метро Палац Спорту в м. Києві познайомився із малолітньою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та її товаришем неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час знайомства останні повідомили ОСОБА_7 свої імена та скільки їм років. В подальшому, останні придбавши алкогольні напої вирушили до парку, що розташований на території ЖК «Бульвар фонтанів» за адресою: м. Київ, вул. Саперне поле, 3, де почали спілкуватись та вживати алкогольні напої. Приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_11 поїхав до дому, а малолітня ОСОБА_10 залишилась разом із ОСОБА_7 за вказаною адресою наодинці, продовжуючи вживати алкогольні напої.
Через деякий час, приблизно о 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 запропонував малолітній ОСОБА_10 сходити до туалету, що розташований на другому поверсі біля супермаркету «Novus» в ТЦ «Гуд Лайф» за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 5Б на що остання погодилась. Зайшовши до приміщення чоловічого туалету ОСОБА_7 разом із малолітньою ОСОБА_10 зайшли до кабінки де останній, усвідомлюючи, що малолітня ОСОБА_10 перебуває в особливо вразливій ситуації, а саме в сильному алкогольному сп'янінні, зокрема з причин розумової та фізичної неспроможності в силу свого малолітства, та взагалі не мала раніше соціального досвіду щодо статевих стосунків, переслідуючи прямий умисел, направлений на задоволення свої статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_10 , достовірно знаючи про те, що остання не досягла чотирнадцяти років, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, за взаємною згодою з останньою, без застосування фізичного та психологічного насилля та погрози застосування такого насилля, вступив з малолітньою ОСОБА_10 в статеві зносини, пов'язані із вагінальним та оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій (зґвалтування).
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчинні кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 152 КК України, а саме - вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Крім того, 14 лютого 2025 року приблизно о 19 год. 00 хв. ОСОБА_7 зустрівся із малолітньою ОСОБА_10 біля станції метро Палац Україна в м. Києві та поїхали до станції метро Хрещатик в м. Києві. Вийшовши з метро ОСОБА_7 разом із малолітньою ОСОБА_10 придбали в магазині алкогольні напої та попрямували в готель «Козацький», що за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3, де останні зняли номер «502». Зайшовши до приміщення номеру ОСОБА_7 разом із малолітньою ОСОБА_10 почали вживати алкогольні напої. Під час вживання алкогольних напоїв ОСОБА_7 усвідомлюючи, що малолітня ОСОБА_10 перебуває в особливо вразливій ситуації, а саме в сильному алкогольному сп'янінні, зокрема з причин розумової та фізичної неспроможності в силу свого малолітства, та взагалі не мала раніше соціального досвіду щодо статевих стосунків, переслідуючи прямий умисел, направлений на задоволення свої статевої пристрасті з малолітньою ОСОБА_10 , достовірно знаючи про те, що остання не досягла чотирнадцяти років, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, за взаємною згодою з останньою, без застосування фізичного та психологічного насилля та погрози застосування такого насилля, повторно вступив з малолітньою ОСОБА_10 в статеві зносини, пов'язані із вагінальним, анальним та оральним проникненням в її тіло з використанням геніталій (зґвалтування).
Таким чином, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, а саме - повторне вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним, анальним та оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), вчинені щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
14.02.2025 ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
15.02.2025 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.
15.02.2025 старший слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюдо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025100060000251 від 14.02.2025, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог поданого клопотання слідчий зазначив, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення (злочину) підтверджується зібраними доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від від 14.02.2025;
- протоколом допиту малолітньої (неповнолітньої) потерпілої ОСОБА_10 від 14.02.2025;
- протоколом огляду предметів від 14.02.2025;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із малолітньої (неповнолітньої) потерпілої ОСОБА_10 від 14.02.2025;
- протоколом огляду відеозапису від 15.02.2025;
- протоколом допиту малолітнього (неповнолітнього) свідка ОСОБА_11 від 15.02.2025;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками із малолітнім (неповнолітнім) свідком ОСОБА_11 від 15.02.2025;
- протоколами огляду предметів від 14.02.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 14.02.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 14.02.2025;
- протоколом затримання ОСОБА_7 у порядку ст. 208 КПК України;
- іншими матеріалами в їх сукупності.
Також слідчий вважав наявними підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, враховуючи при цьому наявність ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком того, що ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, свідчать спосіб та суспільна небезпека вчиненого ним кримінального правопорушення та загроза отримання реального покарання.
Незаконно впливати на малолітню потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою схиляння до зміни показань безпосередньо у суді, тому як ОСОБА_7 володіє їх анкетними даними і такий вплив не виключається. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Окрім цього, слідчий у клопотанні зауважив, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчиняти інші кримінальні правопорушення аналогічного характеру.
Такий вид кримінальних правопорушень, як сексуальні злочини відносно малолітніх дітей є латентними злочинами, що дозволяє правопорушникам довгий час залишатись не викритими та продовжувати свою злочинну діяльність у даному напрямку.
Вказані обставини, на думку сторони обвинувачення, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
15.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14.04.2025 у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060000251 від 14.02.2025.
Встановлено строк дії ухвали до 14.04.2025.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення ОСОБА_7 ,думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею враховано, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_7 , характер та обставини вчинення злочину, так як воно сформульовано в повідомлені про підозру, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що є доведеними ризики, на які посилалась сторона обвинувачення, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, особи потерпілої та особи підозрюваного.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 , інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою та підтверджується вагомими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
На об'єктивне переконання і колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати обґрунтованою підозру ОСОБА_7 ,у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 , до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Таким чином, як вважає колегія суддів, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри є такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням апелянта, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи наявні ризики, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 ,злочину, слідчий суддя, дійшов до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчиненого злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
Дані, на які посилається в апеляційній скарзі захисник, не є такими, які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_7 , під вартою.
При цьому всупереч твердженням апелянта, слідчим суддею також враховано дані, які характеризують ОСОБА_7 , як особу, вік та стан здоров'я підозрюваного, а також взято до уваги, що згідно рекомендацій лікаря у виписці від 22.11.2024 не вбачається обставин, які б унеможливлювали тримання під вартою підозрюваного.
Крім того, діючим законодавством України передбачено охорону прав осіб, які утримуються під вартою, в тому числі право на належну медичну допомогу, обов?язок забезпечення якої покладено на адміністрацію місць попереднього ув?язнення.
Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України «Про попереднє ув?язнення» тримання осіб, взятих під варту, відповідно до завдань кримінального судочинства здійснюється на принципах неухильного додержання Конституції України, вимог Загальної декларації прав людини, інших міжнародних правових норм і стандартів поводження з ув'язненими і не може поєднуватися з навмисними діями, що завдають фізичних чи моральних страждань або принижують людську гідність.
Згідно статті 11 цього Закону медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
За змістом вимог статті 21 вказаного Закону адміністрація місць попереднього ув'язнення зобов'язана, зокрема, забезпечити належну охорону та режим тримання осіб, взятих під варту; створити особам, взятим під варту, необхідні житлово-побутові умови відповідно до встановлених норм, забезпечити їх харчуванням та медичним обслуговуванням.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного та суворість можливого покарання за інкримінований злочин не дають підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники підозрюваного просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Крім того, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177, 178 цього Кодексу, не визначив розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
Слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_14 , даних про його особу, застосував відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2025 року,- залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3