01 квітня 2025 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 755/13040/24
номер провадження: 22-ц/824/5873/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Олешко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року у складі судді Савлук Т.В., у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) та рішення посадових осіб державної виконавчої служби та скасування постанови державного виконавця, заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії (бездіяльність) та рішення посадових осіб державної виконавчої служби та скасування постанови державного виконавця, заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) (далі - Голосіївський ВДВС), товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»).
Скарга мотивована тим, що 11 жовтня 2012 року Голосіївським ВДВС було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Універсал банк» (далі - ПАТ «Універсал банк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 857 грн 31 коп. та сплаченого третейського збору у розмірі 908 грн 57 коп.
Указувала, що в межах вказаного виконавчого провадження 20 січня 2015 року головним державним виконавцем Голосіївського ВДВС Бережною О.О. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.
14 лютого 2015 року головним державним виконавцем Голосіївського ВДВС Бережною О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст.49 Законом України «Про виконавче провадження». Однак державним виконавцем не знято арешт з майна боржника та на неодноразові її звернення для врегулювання цього питання з дотриманням визначеного законодавством порядку вона отримала відмову, що змусило її звернутись до суду для захисту своїх прав як власника майна на володіння та розпорядження всім майном на власний розсуд.
Вказувала, що арешт на її майно було накладено у межах виконавчого провадження НОМЕР_2, яке закінчене відповідно до постанови від 14 лютого 2015 року і строк пред'явлення стягувачем виконавчого документа вже сплив. Крім того, жоден виконавчий лист про стягнення із заявниці боргу на виконанні в органах ДВС не перебуває. Тому вважає, що відсутні підстави для чинності такого арешту.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила:
визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Голосіївського ВДВС щодо відмови у скасуванні арешту на нерухоме майно, що перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 ;
скасувати постанову державного виконавця Голосіївського ВДВС про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 січня 2015 року, згідно з якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її скаргу, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу, що ОСОБА_1 не є боржником за жодним виконавчим провадженням, які перебувають на виконанні, що підтверджується відомостями з Реєстру боржників Міністерства юстиції України та Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України.
Звертає увагу, що ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», як новий кредитор, не пред'являло жодних вимог до неї з 2017 року, тобто вже більше 7 років, після того як було замінено сторону виконавчого провадження. Вказує, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» не вчиняло жодних дій щодо виконання судового рішення.
Вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу, що строки пред'явлення виконавчого листа в цій справі давно спливли і поновленні не були, оскільки ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» не зверталося до суду із заявою щодо його поновлення, що свідчить про відсутність зобов'язань.
Стверджує, що існування арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за умови відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право скаржника на мирне володіння своїм майном, що згідно усталеної практики Верховного Суду є неприпустимим.
Голосіївський ВДВС і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що на день винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 14 лютого 2015 року у державного виконавця були відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника, до скарги не долучено доказів повного виконання боржником своїх зобов'язань, виконавчий збір та витрати на виконавчі дії боржником не погашено, а також боржник не зверталась до нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з метою отримання інформації щодо дійсного розміру заборгованості та/або відсутності боргових зобов'язань перед кредитором, що унеможливлює з'ясувати питання щодо підстав для заняття арешту з майна боржника з інших обставин, ніж наведених у скарзі. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог скарги ОСОБА_1 .
Однак із вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 вересня 2012 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу у справі № 2604/17160/2012 про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 січня 2012 року у справі №1082/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 857 грн 31 коп. та сплаченого третейського збору у розмірі 908 грн 57 коп.
Постановою старшого державного виконавця Голосіївського ВДВС Качурою Л.В. від 11 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 50 857 грн 31 коп. та сплаченого третейського збору у розмірі 908 грн 57 коп.
У межах цього виконавчого провадження № НОМЕР_1 головним державним виконавцем Голосіївського ВДВС Бережною О.О. винесено постанову від 20 січня 2015 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , заборонено здійснювати відчуження вищезазначеного майна, яке належить боржнику ОСОБА_1
14 лютого 2015 року головним державним виконавцем Голосіївського ВДВС Бережною О.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_1 , з підстав передбачених п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції Закону № 606-ХІV чинній на дату винесення постанови (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби).
Станом на 14 лютого 2015 року, тобто на момент повернення виконавчого листа стягувачу, у державного виконавця були відсутні передбачені законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки повернення виконавчого листа з підстав, передбачених ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV не позбавляло стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV).
При цьому, п.2. ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV визначено, що за загальним правилом виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у цивільній справі № 2604/17160/12 заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», заінтересовані особи: ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_1 , Баришівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Баришівський ВДВС) про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.
Замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Універсал Банк» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа № 2604/17160/12, виданого 19 вересня 2012 року Дніпровським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 50 857 грн 31 коп. заборгованості та сплаченого третейського збору у розмірі 908 грн 57 коп.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), як провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
На час вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 28201287 діяла редакція Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV.
Частиною 1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
На момент закінчення виконавчого провадження НОМЕР_2 (14 лютого 2015 року) у державного виконавця були відсутні передбачені законом підстави для зняття арешту з майна боржника, оскільки, як зазначалося вище, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених ст. 49 Закону № 606-XIV, не позбавляло стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону.
З матеріалів справи вбачається, що оскільки виконавче провадження № НОМЕР_1 перебувало в провадженні Голосіївського ВДВС, а в ухвалі Дніпровського районного суд міста Києва від 28 листопада 2017 року заінтересованою особою вказано, зокрема, Баришівський ВДВС, то з метою отримання інформації щодо стану виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19 січня 2012 року у справі №1082/11 та підстав збереження арешту майна ОСОБА_1 , накладеного державним виконавцем Голосіївського ВДВС ще 20 січня 2015 року, адвокатом Наумцем В.С. в інтересах ОСОБА_1 направлені відповідні адвокатські запити до Голосіївського відділу ВДВС від 03 травня 2024 року та до Баришівського ВДВС від 14 травня 2024 року
У відповідь на адвокатський запит державний виконавець Голосіївського ВДВС листом від 08 травня 2024 року за вих.№81474 повідомив, що після винесення державним виконавцем Голосіївського ВДВС постанови від 14 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 саме виконавче провадження було знищене.
У відповідь на адвокатський запит Баришівський ВДВС своїм листом від 23 травня 2024 року №17670 повідомив, що матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 не перебувають та ніколи не перебували на виконанні Баришівського ВДВС.
Отже наявні у справі докази вказують на те, що після винесення державним виконавцем Голосіївського ВДВС постанови від 14 лютого 2015 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 жодне виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2604/17160/12 від 19 вересня 2012 року, не було відкрите.
Оскільки виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчене 14 лютого 2015 року, то відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV і відповідно до положень чинного Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого листа № 2604/17160/12 від 19 вересня 2012 року об'єктивно спливли.
Матеріали справи не містять доказів того, що первісний стягувач ПАТ «Універсал банк» або новий кредитор - ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» зверталися до суду із заявою щодо поновлення строків пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2604/17160/12 від 19 вересня 2012 року і такі строки стягувачу були поновлені.
При цьому, як видно з ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28 листопада 2017 року у цивільній справі № 2604/17160/12 було замінено сторону виконавчого провадження, а саме, стягувача ПАТ «Універсал Банк» на ТОВ «ФК «Кредит - Капітал». Інших дій ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» не вчиняло, зокрема, поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа чи видачу дубліката виконавчого листа. Наведене свідчить про те, що станом на 28 листопада 2017 року у ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» був наявний виконавчий лист.
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Вільний та безоплатний доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження забезпечує Міністерство юстиції України у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, без обмежень та цілодобово.
Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (ч.1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження»).
Установлено, що боржник ОСОБА_1 станом на час вирішення скарги не є боржником за жодним відкритим виконавчим провадженням, що перебувають на виконанні, та вона не включена до Єдиного реєстру боржників, що підтверджується відкритими відомостями з Реєстру боржників Міністерства юстиції України та Автоматизованої системи виконавчого провадження Міністерства юстиції України.
Вказані обставини у своїй сукупності вказують на те, що ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», як новий кредитор, не пред'являло жодних вимог до ОСОБА_1 з 2017 року та не вчинило жодних дій щодо виконання судового рішення.
При цьому, ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, стягувач ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» не надало будь-яких доказів та не навело своїх заперечень на спростування цих обставин.
Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Ці приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Застосування арешту майна боржника як обмежувального заходу не повинно призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.
Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 вказувала, що наявність у продовж тривалого часу (близько 10 років) нескасованого арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника у закінченому виконавчому провадженні, є невиправданим втручанням у її право на мирне володіння майном з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження.
Також колегія суддів враховує позицію стягувача, який ще у 2017 році набув право вимоги до скаржника за виконавчим листом № 2604/17160/12 від 19 вересня 2012 року, проте не вчиняв активних дій щодо захисту своїх інтересів (поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, безпосередньо пред'явлення його до виконання), що свідчить про його незацікавленість у виконанні чи фактичного виконання судового рішення, ухваленого на його користь.
Отже, у даному випадку органом ДВС не доведено наявності легітимної мети і підстав для збереження арешту, накладеного у 2015 році на майно ОСОБА_1 .
Подібні висновки узгоджуються з висновками, висловленими у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21), від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), від 26 липня 2023 року у справі № 761/687/14 (провадження № 61-5887св23), від 02 серпня 2023 року у справі № 2306/4489/22 (провадження № 61-7374св23), від 04 жовтня 2023 року у справі № 161/7015/15-ц (провадження № 61-4695св23), від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23), від 17 січня 2024 року у справі № 472/333/22 (провадження № 61-225св23), від 20 березня 2024 року у справі № 2-182/2009 (провадження № 61-17721св23) та від 17 квітня 2024 року у справі № 580/1528/23 (провадження № 61-2743св24).
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Проте суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи, належним чином не врахував, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про необґрунтованість вимог скарги ОСОБА_1 та правомірності дій органів ДВС про відмову у знятті арешту з її майна.
Що стосується констатованого судом першої інстанції невиконаного зобов'язання ОСОБА_1 по сплаті виконавчого збору, то колегія суддів приймає до уваги, що матеріали справи не містять будь-яких відомостей про те, що органи ДВС, у тому числі, у відповідь на адвокатські запити повідомили ОСОБА_1 про її обов'язок щодо сплати виконавчого збору, його розмір та порядок сплати.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 вказала, що про її обов'язок щодо сплати виконавчого збору вона дізналась після отримання повного тексту оскаржуваної ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року.
Водночас, з наданого ОСОБА_2 апеляційному суду розпорядження НОМЕР_2 від 13 лютого 2025 року, підписаного державним виконавцем Віктором Проць, слідує, що 28 січня 2025 року ОСОБА_1 сплатила виконавчий збір у сумі 5 454 грн 80 коп. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа №2604/17160/2012 від 19 вересня 2012 року (а.с.137).
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення скарги, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) та рішення посадових осіб державної виконавчої служби та скасування постанови державного виконавця, заінтересовані особи: Голосіївський ВДВС, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з наведених вище підстав.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і задовольняє її апеляційну скаргу, то понесені нею витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з Голосіївського ВДВС на її користь у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст.ст.374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 11 листопада 2024 року скасувати та прийняти нову постанову.
Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) та рішення посадових осіб державної виконавчої служби та скасування постанови державного виконавця, заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у скасуванні арешту на нерухоме майно, що перебуває у власності громадянки ОСОБА_1 .
Скасувати постанову державного виконавця Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 січня 2015 року, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.
Стягнути з Голосіївського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 15 квітня 2025 року.
Головуючий
Судді: