Головуючий у суді першої інстанції: Бушеленко О.В.
справа № 752/19013/24
провадження № 33/824/578/2025
27 березня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , та захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - адвоката Олексієнка Михайла Михайловича,
розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Олексієнком Михайлом Михайловичем, на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року,-
Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що становить 40 800 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами на строк 5 років.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 605, 60 грн.
Згідно із постановою судді, ОСОБА_1 24.08.2024 о 16:15 год. у Голосіївському районі м. Києва, діючи як особа, яка не має права керування транспортними засобами, повторно протягом року керував транспортним засобом, зокрема автомобілем Porsche Cayenne, державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по Дніпровському шосе.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. "а" п. 2.1 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, 23 жовтня 2024 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Олексієнком М.М. подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив змінити її в частині накладення стягнення, а саме позбавлення права керування транспортним засобом, виключивши із резолютивної частини постанови призначене адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом ОСОБА_1 строком на 5 років.
Зокрема, зазначає, що водій ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія, а тому суд не мав права застосовувати відносно нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Цей факт було встановлено у судовому засіданні та підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, за порушення п.2.1а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування (а.с.2).
ОСОБА_1 та його захисник адвокат Олексієнко М.М. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Олексієнка М.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Зазначені вимоги Закону судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи та визначенні адміністративного стягнення дотримано в повному обсязі.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах доводів апеляційної скарги.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок суду першої інстанції, в цій частині, апеляційним судом не перевіряється.
Доводи захисника про те, що суд першої інстанції при накладенні на ОСОБА_1 стягнення за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, не вправі був застосовувати адміністративне стягнення щодо нього у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не отримувала посвідчення водія, не є переконливими, з огляду на таке.
Згідно ст.ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Отже, оскільки санкцією статті не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 126 КУпАП обґрунтовано застосував відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на мінімальний строк.
Слід зазначити і те, що ОСОБА_1 взагалі не отримував посвідчення водія, проте навмисно, повторно порушував Закон та керував транспортним засобом, ігноруючи заборони, а тому суд вважає, що за таких обставин цілком обґрунтованим є позбавлення права керування транспортними засобами на п'ять років, що відповідає диспозиції ст. 126 КУпАП та санкції ч. 5 цієї статті.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення водія, Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею Правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
При цьому, слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випадку є значно вищою, а тому, попереджувальна мета стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.ст. 33, ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи, що при розгляді справи судом першої інстанції не допущено порушень вимог ст. 280 КУпАП, які могли б істотно вплинути на висновки суду про винність особи, що притягується до адміністративної відповідальності у вчиненому правопорушенні, кваліфікацію дій та необґрунтованість накладеного стягнення, підстав для скасування, або зміни постанови суду не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Олексієнка Михайла Михайловича, залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: О. І. Шкоріна