26 березня 2025 року місто Київ
справа № 759/20748/23
провадження № 22-ц/824/1898/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - АТ «Укрсиббанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 3 червня 2024 року, ухвалене у складі судді Петренко Н.О.,-
У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Укрсиббанк», в якому просив стягнути з АТ «Укрсиббанк» 45 грн. зайвої плати за платне смс-інформування; 85,04 грн., як еквівалент накопичених балів за програмою «ЕКСТРА БІЛЬШЕ»; 49,56 доларів США у відшкодування майнових збитків (упущеної вигоди), завданих неукладеним з ним публічного договору банківського вкладу «Надійний статок»; 15000 грн. у відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Позов обґрунтовано тим, що 20 липня 2009 року позивач уклав з АКІБ «Укрсиббанк», якого в подальшому було реорганізовано в АТ «Укрсиббанк», договір про відкриття карткового рахунку в доларах США на умовах тарифного пакету «Дебетні Картки «Активні гроші+».
Під час ліквідації АТ «ВТБ Банк» позивачу було виплачено 200000 грн. гарантованого відшкодування вкладів і додатково було виплачено 495868,36 грн. у процесі задоволення кредиторських вимог позивача.
Із договору банківського вкладу позивача з АТ «Кредит Європа Банк», який є банком з турецьким капіталом, і квитанцій про його повернення, позивачу протягом 10-13 січня 2023 року було повернуто вклад і нараховані проценти у загальному розмірі 10356,84 доларів США.
У 2020 році відповідач оприлюднив на своєму веб-сайті пропозицію про те, що він відкриває фізичним особам та обслуговує дебетну картку на умовах тарифного плану«NEW Card». В істотних характеристиках цього тарифного плану банк взяв на себе зобов'язання нараховувати і виплачувати споживачам кешбек у розмірі 5% без обмеження у часі за здійснення розрахунків цією карткою. Однак, пізніше, а саме у 2021 році відповідач обмежив строк нарахування і виплати кешбеку шістьма місяцями після активації картки, для чого вніс зміну в умови і правила нарахування кешбеку.
Окрім цього, відповідач зазначив, що на його замовлення ним проводиться програма винагород «Екстра Більше» за здійснення споживачами розрахунків картками міжнародної платіжної системи «Mastercard» з подальшим обміном нарахованих балів на пропозиції з програми по курсу 12,5 балів за 1 гривню.
22 жовтня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття позивачу карткового рахунку на умовах тарифного плану «NEW Card» та йому було видано картку міжнародної платіжної системи «Mastercard» з першими вісьма цифрами номеру картки НОМЕР_1 . Водночас відповідач оформив анкету-опитувальник позивача, який вказав, що основним постійним джерелом його доходу є пенсія.
Однак, до укладення цього договору відповідач не проінформував позивача про те, що послуга смс-інформування Star Inform+ за тарифним планом «NEW Card» є платною і про розмір цієї плати, зазначивши лише, що підключення послуги смс-інформування Star Inform+ є обов'язковим для цього тарифного плану. При цьому після укладення договору співробітники відділення № 782, в якому укладався договір, не проінформувала позивача про можливість підключення безкоштовного смс-інформування Star Inform, і навіть стверджували про відсутність послуги безкоштовного інформування.
Дізнавшись із соціальних мереж, а не від відповідача, про можливість підключення безкоштовного смс-інформування Star Inform для обслуговування дебітної картки за тарифним планом «NEW Card», позивач у грудні 2020 року відмовився від послуги платного смс-інформування Star Inform+.
За надання платної послуги смс-інформування Star Inform+ у жовтні, листопаді, грудні 2020 року відповідач стягував щомісячно з позивача 15 грн., а всього 45 грн., які позивач просить стягнути з відповідача для відшкодування збитків.
Поряд з цим, вже у 2021 році відповідач в односторонньому порядку відмовився від нарахування і виплати кешбеку у розмірі 5% за здійснення розрахунків дебетною карткою «NEW Card» позивача, для чого вніс зміни в умови і правила нарахування і виплати кешбеку, обмеживши це шістьма місяцями після активації карток. Унаслідок односторонньої відмови відповідача у 2021 році від виконання в повному обсязі свого зобов'язання за договором від 22 жовтня 2020 року, позивач з 2021 року лише епізодично використовував дебетну картку «Mastercard» на умовах тарифного плану «NEW Card».
Разом з тим, 26 жовтня 2020 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття позивачу, видачу та обслуговування кредитної картки на умовах тарифного плану «Картка з лімітом «55% з пільговим періодом Ашан». За умовами договору відповідач видав позивачу кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 5000 грн. для розрахунків в торговій мережі «Ашан» і зобов'язався виплачувати кешбек за ці розрахунки у розмірі 2%.
У січні 2022 року відповідач за своєю ініціативо підвищив кредитний ліміт позивачу до 76200 грн., однак наприкінці лютого 2022 року заблокував використання цього ліміту у повному обсязі. У лютому відповідач повернув позивачу кредитний ліміт у 10000 грн., але скасував нарахування і виплату кешбеку у розмірі 2% за здійснення розрахунків кредитною карткою.
В подальшому відповідач безпідставно відмовив позивачу в укладенні договору банківського вкладу «Надійний статок».
Надалі, відповідач надіслав позивачу лист у конверті від 21 березня 2023 року про закриття рахунків і припинення ділових відносин через 60 днів з дати його направлення. При цьому не додержуючись встановленого 60-денного строку, відповідач заблокував у травні 2023 року дебетову картку «NEW Card», на якій обліковувалися кошти позивача на суму 0,35 грн. і до якої пов'язані 1063 накопичених бали за програмою «ЕКСТРА БІЛЬШЕ», а також заблокував доступ позивачу до свого інтернет-банкінгу. Після надіслання цього листа співробітник контакт-центру відповідача двічі відволікав позивача від справ і вимагав по телефону відповісти йому про «якість обслуговування» відповідача.
За змістом пункту 5.2.4 програми винагород відповідача «ЕКСТРА БІЛЬШЕ» при оплаті балами курс обміну балів становить 12,5 балів за 1 гривню.
Через блокування відповідачем у травні 2023 року картки «Mastercard», яка була підключена і брала участь у програмі винагород відповідача «ЕКСТРА БІЛЬШЕ», позивач не може скористатися 1063 балами, відповідно у відповідача виник борг перед позивачем за цією програмою у розмірі 85,04 грн. (1063/12,5), які позивач просить стягнути з відповідача.
У зв'язку з необґрунтованою відмовою відповідача укласти з позивачем договір банківського вкладу «Надійний статок», позивачу заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме процентів від можливого укладення договору банківського вкладу «Надійний статок». В сумі 49,56 доларів США, які підлягають стягненню з відповідача.
Крім того, позивач зазначає про те, що йому була завдана відповідачем моральна шкода унаслідок, перше за все, зухвалого порушення його права на укладення публічного договору банківського вкладу, а також іншими правопорушеннями відповідача, зокрема, стягнення з позивача шляхом обману плати за смс-інформування, хоча була можливість одразу підключити безкоштовне смс-інформування, а також одностороння відмова від нарахування і виплати кешбеку відповідно до договорів про відкриття карткових дебетового і кредитного рахунків, що має ознаки розвитку відповідачем пірамідальних схем.
Разом з тим, позивач зазначає, що у цьому спорі існують також факти, які обтяжують відповідальність відповідача у завданні позивачу моральної шкоди, бо за змістом спеціального законодавства, зокрема, Закон України «Про захист прав споживачів» гарантує право особі на відшкодування моральної шкоди. Крім того, письмові звернення позивача на адресу відповідача розглядалися, по-перше, начальником Центру якості клієнтського обслуговування відповідача ОСОБА_2 , у якої цих повноважень без довіреності не було, а по-друге, вона розглянула скаргу на себе з боку позивача від 10 липня 2023 року і надала відповідь позивачу від 9 серпня 2023 року за результатом розгляду скарги на себе. Цей факт обтяжує відповідальність відповідача у завданні позивачу моральної шкоди, бо він є підставою для її відшкодування за змістом спеціального Закону «Про звернення громадян».
Третій факт, який обтяжує відповідальність відповідача у завдані позивачу моральної шкоди полягає в тому, що один із двох акціонерів відповідача є саме Європейський банк реконструкції та розвитку, зареєстрований у Великобританії, в якій широко застосовується стягнення моральної шкоди для компенсації порушених прав.
Також посилається на те, що позивач не лише має кваліфікацію юриста і практикує в національних судах, але й спеціалізується на розв'язанні справжніх спорів, які підпадають під юрисдикцію ЄСПЛ. Однак, спочатку відповідач спровокував штучний спір з позивачем, а потім відмовився від його досудового врегулювання. Цей факт також обтяжує відповідальність відповідача у завданні позивачу моральної шкоди.
Позивач зазначає про те, що між протиправним порушенням прав позивача (унаслідок: бездіяльності відповідача в укладенні публічного договору банківського вкладу, що обернулося для позивача упущеною вигодою, а саме у неотриманні процентного доходу в розмірі 49,56 доларів США; дії відповідача щодо стягнення з позивача плати за смс-інформування; дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті кешбеку; блокуванні накопичених балів за програмою винагорода «ЕКСТРА БІЛЬШЕ») і завданою позивачу відповідачем моральною шкодою існує чіткий причинно - наслідковий зв'язок.
Позивач оцінив розмір відшкодування йому моральної шкоди відповідачем не менше 15000 грн.
2 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в який просив прийняти його заяву про зменшення розміру позовної позовної вимоги про стягнення з АТ «УКРСИББАНК» на його користь зайвої плати за платне смс-повідомлення із 45 грн. до 15 грн. У заяві зазначає про те, що після звернення позивача до суду з позовом до відповідача, останній частково задовольнив вимогу про повернення комісії за смс-інформування у розмірі 30 грн.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просив доповнити предмет позову у справі позовною вимогою, якою зобов'язати АТ «Укрсиббанк» видалити та (або) знищити всі персональні дані ОСОБА_1 .
В цій частині вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на припинення саме відповідачем ділових відносин з позивачем, відповідач безпідставно продовжує обробляти персональні дані позивача і, користуючись цим, без його згоди надсилає позивачу телефонні повідомлення з новими пропозиціями, що не лише суперечить його попередній поведінці, яка була спрямована на припинення ділових відносин, але є також знущанням над позивачем.
У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про відмову від позову, в який просив постановити ухвалу, якою закрити провадження в справі щодо позовної вимоги про стягнення з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 85,04 грн., як еквівалент накопичення балів за програмою «ЕКСТРА БІЛЬШЕ».
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 3 червня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити; стягнути з АТ «Укрсиббанк» на користь ОСОБА_1 15 грн. зайвої плати за платне смс-інформування; 49,56 доларів США у відшкодування майнових збитків (упущеної вигоди), завданих неукладенням з ним публічного договору банківського вкладу «Надійний статок»; 15000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди; зобов'язати АТ «Укрсиббанк» видалити та (або) знищити всі персональні дані ОСОБА_1 . Крім того, просив постановити окрему ухвалу стосовно АТ «Укрсиббанк», яку довести до відома Національного банку України і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для приведення його діяльності у відповідність до норм чинного законодавства України, а також постановити окрему ухвалу, яку довести до відома Вищої ради правосуддя, щодо постановлення свавільного рішення суду Святошинського районного суду м.Києва Петренко Н.О. під час розгляду цивільної справи № 759/20748/23 унаслідок порушення законодавства України і конвенційних прав людини та громадянина для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.
В апеляційній скарзі, зокрема, зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у порушенні таємниці нарадчої кімнати: порушення принципів змагальної та рівності сторін. Суд першої інстанції не застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню. Операції позивача з розміщення банківського вкладу у відповідача не підлягали фінансовому моніторингу з огляду на положення ч.1 ст.20 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», а також положення п. 9 Розділу Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 361-ІХ в умовах правового режиму воєнного стану. В умовах дії правового режиму воєнного стану не підлягали обмеженню прибуткові операції щодо внесення позивачем на рахунки грошових коштів, навіть у разі не надання ним документів про джерело їх походження у розмірі, який відповідає пороговій фінансовій операції відповідно до ч.1 ст.20 Закону України № 361-ІХ, бо обмеженню підлягають лише видаткові операції.
Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин постанову Національного банку України № 64, яка не підлягала застосуванню.
Суд першої інстанції безпідставно визнав анкету-опитувальник, яка заповнена відповідачем і містить недостовірну інформацію щодо країни народження позивача, допустимим доказом. Відповідач не надав суду рішення адміністративного суду про спростування презумпції правомірності індивідуально-правових актів Фонду гарантування вкладів про виплату позивачу коштів у розмірі 695868,36 грн., законність джерел походження яких була встановлена ним під час здійснення функцій державного фінансового моніторингу в неплатоспроможному АТ «ВТБ Банк».
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Укрсиббанк» просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Представник АТ «Укрсиббанк» адвокат Карпів О.Я. проти доводів апеляційної скарги заперечував і просив рішення суду першої інстанції як законне і обґрунтоване залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Судом установлено, що 22.10.2020 позивачем була заповнена анкета-опитувальник.
Відповідно до п.2.1 договору банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог чинного законодавства України документів відкриває Клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану «NEW Card», затвердженого згідно з нормативними документами банку та розміщеними на сайті www.ukrsibbank.com й на інформаційних стендах у приміщенні установи Банк (надалі «Тарифи»).
Пунктом 2.3 договору сторони домовились про можливість відкриття вкладного (депозитного) рахунку та розміщення на ньому вкладу. Порядок розміщення та обслуговування вкладу визначається договором.
Відповідно до п.2.4 договору банк у відповідності до умов договору здійснює підключення наступних сервісів: 2.4.1 послуги Star Inform+ до всіх рахунків Тарифного плану та до основної картки рахунку в національній валюті України, при цьому Банк та клієнт домовились, що персональним та безпечним номером телефону клієнта є НОМЕР_2 .
Відповідно до п.4.1 підписання цього договору - анкети серед іншого, засвідчує, що він особисто ознайомлений з правилами та тарифами, які розміщені для ознайомлення на сайті www.ukrsibbank.com.
Позивач відмовився від надання йому смс-інформування за тарифами Star Inform+ та перейшов на безкоштовне смс-інформування.
З виписка за картковим рахунком клієнта за період з 22 жовтня 2020 року по 22 квітня 2021 року вбачається, що 10 грудня 2020 року було списано 15.00 грн. (внутрішньобанківський платіж) та 7 січня 2021 року списано 15.00 грн. (щомісячна плата за надання довідок про проведені операції з використанням картки).
31 жовтня 2023 року позивачу було перераховано 30 грн., які були утримані як комісія за проведення операції за додаткові Star SMS.
Відповідно до платіжної інструкції № 3 від 27 жовтня 2023 року позивачу було виплачено 85,04 грн. - відшкодування еквіваленту нарахованих 1063 балів за програмою «Екстра більше», згідно розпорядження ЦЯКО від 27 жовтня 2023 року.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до платіжної інструкції 27 жовтня 2023 року позивачу було перераховано 85,04 грн. відшкодування еквіваленту нарахованих 1063 балів за програмою «Екстра більше»; відповідно до платіжної операції 31 жовтня 2023 року позивачу було перераховано 30 грн. за 2020 року утримання комісії по рахунку за проведення операцій Стар СМС; щодо вимоги про відшкодування упущеної вигоди за відмову в укладенні договору банківського вкладу «Надійний статок», то в цій частині суд першої інстанції дійшов висновку, що співробітники банку діяли в межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства.
Суд першої інстанції вважав вимоги необґрунтованими та безпідставними.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ст.15 ЦК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст.13 ЦПК України).
ОСОБА_1 обґрунтовує свою вимогу про стягнення з відповідача АТ «Укрсиббанк» упущеної вигоди, тим, що внаслідок необґрунтованої відмови відповідача в укладенні публічного договору банківського вкладу «Надійний статок», позивач не отримав відсотки в сумі 49,56 доларів США.
У статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Упущену вигоду як вид збитків можна вимагати лише у випадку порушення існуючого зобов'язання. Зобов'язання передбачає наявність юридичного зв'язку між двома або більше сторонами, де одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити певну дію на користь іншої сторони (кредитора), або утриматися від її вчинення.
Як виняток із загального правила, особа може мати певні вимоги про відшкодування втраченого доходу, як аналога упущеної вигоди, підставою для яких буде порушення зобов'язання, а саме заподіяння шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Установлено, що відповідачем АТ «Укрсиббанк» було відмовлено позивачеві ОСОБА_1 у прийнятті на депозит за програмою «Надійний статок» коштів, джерела походження яких позивач не довів.
Відповідно до ч.ч.ч.1,2,3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
За змістом ч.ч.1-5 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила обов'язкові для сторін при укладенні і виконання публічного договору.
Установлено, що Інформація про істотні характеристики послуги банківського вкладу (депозиту) «Надійний статок», що доведена до всіх споживачів послуг банку, містить наступну умову, як попередження такого змісту: клієнт подає документи, що підтверджують джерела походження грошових коштів, якщо сума вкладу (депозиту) дорівнює або перевищує суму 150000 грн. або дорівнює чи перевищує таку суму в іноземній валюті, банківських металах, еквіваленту за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів.
Отже, кожний клієнт, в тому числі і ОСОБА_1 , з метою укладення договору банківського вкладу, мав подати відповідачу документи, що підтверджують джерела походження грошових коштів, оскільки сума, яку мав розмістити на рахунку позивач, перевищує суму 150000 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.7 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 року № 361-ІХ, банк зобов'язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику. Критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно Національним банком України, - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до ст.18 Закону виконує функції державного регулювання і нагляду.
Cуб'єкти первинного фінансового моніторингу мають враховувати такі значення критеріїв ризику за типом клієнта під час оцінки ризиків з урахуванням ризик-орієнтовного підходу, зокрема надання неповної або неточної інформації під час належної перевірки такого клієнта (Критерії ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2022 № 465).
Відповідно до ч. 2 ст.11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати кожен із заходів належної перевірки. Обсяг дій при здійсненні кожного із заходів належної перевірки визначається суб'єтом первинного фінансового моніторингу з урахуванням ризик-профілю клієнта, зокрема рівня ризику, мети ділових відносин, суми здійснюваних операцій, регулярності або тривалості ділових відносин.
Як уже було зазначено, банком прийнято рішення щодо проведення касових операцій, і про це були повідомлені споживачі послуг банку, які мали намір укласти договір банківського вкладу (депозиту) за програмою «Надійний статок», про встановлення порогової суми в еквіваленті 150000 грн. або її еквівалент в іноземній валюті за курсом НБУ на день здійснення касової операції.
Відповідно до ч.7 ст.11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» банк, як суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
У Положенні про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Національного банку України від 19.05.2020 № 65, визначено, що моніторинг ділових відносин/ моніторинг фінансових операцій це аналіз фінансових операцій клієнта, що здійснюються у процесі ділових відносин з ним, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі в разі необхідності про джерело коштів, пов'язаних з фінансовими операціями).
Установлено, що між позивачем та відповідачем були укладені низка договорів: договір-анкета № 5536684 про відкриття банківського карткового рахунку та обслуговування платіжної картки від 20.07.2009 (Дебетові картки «Активні Гроші+); договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) від 22.10.2020 (New Card); договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи та умов кредитування (з Правилами) від 26.102020 (картка з лімітом «55% з пільговим періодом «Ашан»).
Крім того, 22.10.2020 позивачем була підписана Анкета-опитувальник фізичної особи або фізичної особи-підприємця або особи, що провадить незалежну професійну діяльність, в який зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, загальна сума середньомісячного доходу становить до 10000 грн. У графі 14 джерела походження грошових коштів виділено «інші доходи» з позначкою «Пенсіонер». У графі 15 «Активи» є позначка тільки «Нерухоме майно» та не має позначки навпроти «Заощадження».
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що надана Анкета-опитувальник є недопустимим доказом, оскільки в тексті містить помилки, зокрема, в анкеті невірно зазначено країну його народження, замість Росії зазначена Україна, є безпідставними, оскільки Анкета-опитувальник підписана ОСОБА_1 , з зазначенням дати її підписання, і така анкета була надана саме позивачем як додаток до позовної заяви.
Звертаючись до банку 28.02.2023 та 01.03.2023 з метою укладення договору банківського вкладу, позивачем був наданий лист, вих.№ 1832/1-2 від 18.02.2022, підписаний Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», адресований ОСОБА_1 , в якому зазначено про суми залишку коштів по рахункам клієнта ОСОБА_1 на початок процедури ліквідації АТ «ВТБ Банк». Крім того, зазначено, що сума 200000 грн. відшкодовуються позивачу через відділення банків-агентів Фонду, а сума 495868,36 грн. погашена шляхом перерахування коштів на рахунок кредитора, згідно отриманих реквізитів для перерахування коштів.
Пред'явлення такого листа позивачем не заперечується відповідачем.
Працівниками банку для належної перевірки проведення фінансової операції ОСОБА_1 було запропоновано надати документи, що підтверджують джерело походження коштів в іноземній валюті. Позивачем докази отримання коштів, про які йшлося у листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», банку ні 28.02.2023, ні 01.03.2023 надано не було.
Встановивши зазначені обставини, та зважаючи на те, що банк як суб'єкт первинного фінансового моніторингу мав право витребувати, а клієнт ОСОБА_1 зобов'язаний був подати офіційний документ, зокрема докази отримання коштів, що необхідно для здійснення належної перевірки, але останній їх не надав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати дії банку неправомірними
Встановивши, що на пропозицію працівників банку надати докази отримання коштів, про які йшлося у листі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк», ОСОБА_1 таких доказів працівникам банку не надав, про власні заощадження в анкеті-опитувальнику від 22.10.2020 ОСОБА_1 не зазначав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача щодо відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди є безпідставними, оскільки позивачем не доведено протиправність дій банку. Крім того, встановлені обставини не дають підстав вважати, що договір банківського вкладу (депозиту) за програмою «Надійний статок» не був укладений з вини АТ «Укрсиббанк».
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «Укрсиббанк» 15 грн, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки така позиція позивача спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з виписки по картковому рахунку клієнта ОСОБА_1 за період з 22.10.2020 по 22.04.2021, вбачається, що з рахунку позивача булі списані 10.12.2020 - 15 грн. як внутрішньобанківський платіж, і 07.01.2021 15 грн. як щомісячна плата за надання довідок про проведені операції з використанням картки. Інших списань в сумі 15 грн. за період з 22.10.2020 по 22.04.2021 не було.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення 15 грн. з АТ «Укрсиббанк» є правильним.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість і безпідставність інших позовних вимог.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів ( ч.1, п.2 ч.2 ст.23 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.
Оскільки протиправність дій банку у відносинах з ОСОБА_1 не встановлена, підстави для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди відсутні.
Сам по собі факт списання з рахунку ОСОБА_1 коштів в сумі 30 грн. як комісії за платне смс-інформування Star Inform+, а також неможливості позивача певний час скористатися 1063 балами, що дорівнює 85,04 грн., через блокування відповідачем у травні 2023 року картки «Mastercard», яка була підключена і брала участь у програмі винагород відповідача «ЕКСТРА БІЛЬШЕ», які в подальшому на підставі рішення банку були повернуті позивачу в добровільному порядку, не дають підстав вважати, що такими діями позивачу заподіяна моральна шкода.
Посилання позивача як на підставу заподіяння йому моральної шкоди виклик службовими особами відповідача 28.02.2023 і 01.03.2023 співробітників приватної охорони ТОВ «ГК «Статус» для примушення позивача до відмови в укладенні публічного договору банківського вкладу, що викликало обурення у позивача, не дає підстав для задоволення вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки, як встановлено судом, договір банківського вкладу не був укладений у зв'язку з ненаданням самим позивачем документів необхідних для проведення перевірки. Неправомірності дій банку, при цьому встановлено не було.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання АТ «Укрсиббанк» видалити та/або знищити персональні дані позивача ОСОБА_1 як клієнта банка, то і в цій частині вимоги позивача є безпідставними.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону. Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом
Відповідно до п.18 ч.2 ст.8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний зберігати (у спосіб, щоб оперативно надавати на запит відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу , та в обсязі, достатньому для відновлення інформації щодо конкретних фінансових операцій, у тому числі у разі необхідності надання як докази у кримінальному провадженні) документи (у тому числі електронні), їх копії, записи, дані, інформацію щодо заходів, вжитих з метою виконання вимог у сфері запобігання та протидії, зокрема, щодо здійснення належної перевірки клієнтів (у тому числі ідентифікації та верифікації представників клієнтів, встановлення їх повноважень), а також осіб, яким суб'єктом первинного фінансового моніторингу було відмовлено у встановленні ділових відносин та/або проведення фінансових операцій, а також усі документи, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (включаючи ділову, зокрема, внутрішню кореспонденцію, листування, звіти, результати будь-якого аналізу під час здійснення належної перевірки клієнта), не менше п'яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Отже, оскільки Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено необхідність зберігання документів клієнтів банку протягом п'яти років після припинення ділових відносин з клієнтом, а обслуговування відповідачем позивача було припинено в травні 2023 року, визначені Законом України «Про захист персональних даних» підстави для видалення та/або знищення персональних даних ОСОБА_1 як клієнта АТ «Укрсиббанк» відсутні.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, порушивши таємницю нарадчої кімнати, не знайшли свого підтвердження і не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Що стосується поданих позивачем зауважень з приводу неповноти та неправильності протоколу судового засідання, то і в цій частині доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки відповідно до норм процесуального закону учасник справи має право подати зауваження на протокол, такі зауваження позивачем були подані, і в процесуальний спосіб судом були розглянуті, з приводу чого судом постановлена ухвала.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції.
Справу було розглянуто судом першої інстанції на підставі встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та належних доказів.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України,
суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова складена 16 квітня 2025 року
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус