Справа № 757/4189/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1844/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
25 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , яке погоджене заступником начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовженовідносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 30.03.2025 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 року.
Зобов'язано прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42023000000000548 від 31.03.2023 рокузабезпечити протягом місяця проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 .
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 у у кримінальному провадженні №42023000000000548 від 31.03.2023 рокуправова кваліфікація ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст.409, ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала слідчого судді в частині як обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так і не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, є необґрунтованою та немотивованою, а тому підлягає безумовному скасуванню.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням вимог ст. 2 КПК України, відповідно до змісту якої одним із завдань кримінального провадження є забезпечення того, щоб жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Крім того зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням імперативних норм ст.178 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки до ОСОБА_7 змінено запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою за відсутністю наданих стороною обвинувачення доказів та наявності ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.
Також, судом першої інстанції під час продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 не дотримано принципу винятковості застосування вказаного запобіжного заходу та за недоведеністю стороною обвинувачення, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України.
Більш того, при зміні запобіжного заходу на тримання під вартою відносно ОСОБА_7 судом першої інстанції незаконно не визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Вказує, що під час продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 судом першої інстанції не враховано, що підозрюваний раніше не судимий, є учасником бойових дій, має хронічні захворювання, потребує постійного нагляду лікаря і прийому ліків на постійній основі, а також коротко періодичного обстеження.
Вказаний діагноз та наявність хронічних захворювань не дозволяють належним чином проводити медичне обстеження та лікування ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятора та здійснення постійного прийому ліків в умовах ув'язнення.
Захисник зазначає, що підозрюваний під час проведення досудового розслідування сприяв органу досудового розслідування у проведенні слідчих та процесуальних дій, добровільно, без застосування заходів примусу за першим викликом з'являвся до слідчого та суду з метою участі у судовому розгляді та проведенні слідчих і процесуальних дій, має стійкі соціальні зв'язки, взяті моральні та законодавчі обов'язки працівника Служби безпеки України, і репутаційні ризики, яких він може понести через переховування від органів досудового розслідування, і ці обставини привалюють над обставинами, які зазначені слідчим.
Адвокат вказує, що підозрюваний належним чином протягом двох місяців довів, що сумлінно виконує покладені судом процесуальні обов'язки.
ОСОБА_7 має постійне місце роботи та місце проживання, будь яких родинних зв'язків ОСОБА_7 за межами території України не має. За місцем роботи та проживання характеризується позитивно.
На переконання сторони захисту, враховуючи, що орган досудового розслідування Центральний апарат Державного бюро розслідувань розташовується в межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва, за адресою м. Київ вул. Симона Петлюри, 15, то саме цей суд здійснює судовий контроль за досудовим розслідуванням.
Сторона захисту вважає, що нормою є ч. 2 ст. 132, ст. 199 КПК України, які визначають територіальну підсудність розгляду клопотань застосування заходів забезпечення кримінального провадження, продовження строку тримання під вартою та відповідно до яких зазначені клопотання розглядаються судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. При цьому, слід звернути увагу, на необґрунтованість ототожнення в даному випадку понять «місце знаходження органу досудового розслідування» та «місце реєстрації юридичної особи». Під місцем знаходження органу досудового розслідування необхідно розуміти фактичне місце знаходження цього органу, слідчих цього органу, проведення слідчих дій, тощо. Таке місце знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15, що знаходиться у межах територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва.
Факт місця знаходження органу досудового розслідування Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань саме за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15, (Шевченківський район м. Києва) підтверджується: інформацією на офіційному веб-сайті ДБР, згідно якої адресою для листування та для направлення запитів на публічну інформацію є м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15; довідником установ ДБР, що належать до сфери дії управління, розміщеному у Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, відповідно до якого керівництво ДБР та органи досудового розслідування Центрального апарату ДБР мають адресу м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15; протоколом затримання ОСОБА_7 , відповідно до якого його було затримано в приміщенні Головного слідчого управління ДБР за адресою: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 15; копіями повісток про виклик у вказаному кримінальному провадженні до слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок введення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань капітаном ОСОБА_10 за адресою м. Київ, вул. Симона Петлюри.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчими Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2, ст. 111, ч. 5 ст. 426-1 КК України.
У даному кримінальному провадженні 10.06.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409 КК України.
13.06.2024 року слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва №757/26497/24-к до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання строком до 07.08.2024 року.
23.07.2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України, та повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України.
24.07.2024 року слідчим суддею Печерського районного м. Києва №757/32827/24-к підозрюваному ОСОБА_7 змінено запобіжний захід з особистого зобов'язання на тримання під вартою, без внесення застави строком до 10.08.2024року.
02.08.2024 року постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_11 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 до трьох місяців, тобто до 10.09.2024року.
06.08.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного м. Києва №757/34877/24-к підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 10.09.2024 року.
03.09.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/39283/24-к продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 до шести місяців, тобто до 10.12.2024 року.
05.09.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного м. Києва №757/39795/24-к підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 30.10.2024 року.
28.10.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного м. Києва №757/49696/24-к підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 10.12.2024 року.
04.12.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/57064/24-к продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 року до десяти місяців, тобто до 10.04.2025 року.
06.12.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного м. Києва №757/57548/24-к підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком до 03.02.2025 року включно.
30.01.2025 року слідчий першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , за погодження з заступником начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у межах строку досудового розслідування, на 60 днів, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому вищевказаних кримінальних правопорушень, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, зокрема:
- медичною картою стаціонарного хворого № 48 ОСОБА_7 , вилученою у ході тимчасового доступу до речей і документів в Центральній військово-лікарській комісії Військово-медичного управління Служби безпеки України;
- медичною картою стаціонарного хворого №19213 ОСОБА_7 , вилученою у ході тимчасового доступу до речей і документів в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР;
- медичною картою амбулаторного хворого № 48590 від 28.01.2024 року ОСОБА_7 вилученою у ході тимчасового доступу до речей і документів в Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії наук України»;
- завіреною копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №19213 від 06.12.2023 року;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.10.2023 року №9/1-2750вн/т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.01.2024 року №9/1-747т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.01.2024 року №9/1-746т;
- висновком проведеної у кримінальному провадженні судово-медичної (комісійної) експертизи №031-42-2024 від 07.06.2024 року;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 10.06.2024 року;
- протоколом огляду від 22.07.2024 року (ноутбук HP Elite book.84 40p);
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.01.2024 року №9/1-746т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.10.2023 року №9/1-2750вн/т;
- листом №2/2/2-809нт від 11.07.2024 року;
- протоколом огляду від 09.07.2024 року (огляд сайту);
- протоколом огляду від 09.07.2024 року (огляд сайту);
- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Слідчий посилався на те, що у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати і по теперішній час, та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі або документи, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних та інших учасників кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому, застосувати більш м'які запобіжні заходи до підозрюваного неможливо.
Так, застава, особисте зобов'язання чи порука із покладенням відповідних обов'язків, не усунуть ризик спілкування зі значною кількістю причетних до злочинів, а також тиску на свідків у кримінальному провадженні, оскільки при таких запобіжних заходах, забороняючи спілкування з конкретними особами, орган досудового розслідування розкриває їх дані, що на цій стадії розслідування є недопустимим.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть цілодобового, також не забезпечить усунення існуючих ризиків, оскільки підозрюваний і надалі матиме можливість контактувати із іншими причетними до злочинів й надалі узгоджувати з ними свої дії за допомогою різного роду засобів зв'язку.
Також вказані запобіжні заходи не усунуть ризику втечі в будь-яку точку України, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи всі вищевикладені обставини, може переховуватись від органу досудового розслідування.
Аналогічно вказані запобіжні заходи не усунуть ризику знищення речей і документів, оскільки підозрюваний, перебуваючи не під вартою, може це зробити через інших на даний час невстановлених осіб, які мають причетність до вищевказаних злочинів.
Отже, підставою застосування підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Разом із тим, відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442, Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Слідчий у клопотанні посилався на те, що вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що він працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою, не страждає. Даних, які б вказували на неможливість застосування до ОСОБА_7 вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 у вказаному кримінальному провадженні необхідний для виконання наступного:
- отримання висновку експертизи щодо віднесення до державної таємниці інформації, яка міститься в документах та флеш-носіях, які належать ОСОБА_7 ;
- отримання висновку судово-почеркознавчої експертизи щодо підтвердження підпису підозрюваного ОСОБА_7 у складених від його імені рапортах про звільнення з військової служби у запас у зв'язку із суттєвим погіршенням стану здоров'я (післяінфарктний стан);
- розсекречення матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; проведення тимчасового доступу до речей і документів, а саме до оригіналів рапортів ОСОБА_7 про звільнення з військової служби;
- проведення огляду відомостей, отриманих під час тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні операторів мобільного зв'язку;
- проведення огляду отриманих відомостей, які містять банківську таємницю щодо рахунків ОСОБА_7 та осіб причетних до вчинення вказаних злочинів;
- отримання відомостей, які містять банківську таємницю щодо рахунків військовослужбовців, які здійснювали охорону 4 відділу 5 управління ДВКР СБ України;
- допиту як свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання відомостей, які мають значення для досудового розслідування, з урахуванням результатів додатково проведених слідчих та інших процесуальних дій;
- допиту підозрюваного, за результатами проведення всіх необхідних слідчих (розшукових) дій та отримання висновків судових експертиз;
- здійснення інших заходів забезпечення кримінального провадження; виконання вимог ст. 290 КПК України;
- скласти обвинувальний акт разом з реєстром матеріалів досудового розслідування і вручити їх підозрюваному та його захисникам, спрямувати обвинувальний акт до суду.
Враховуючи викладене, тяжкість та специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_7 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Беручи до уваги наявність вказаних ризиків, сторона обвинувачення приходить до висновку про неможливість запобігти їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочини, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року задоволено клопотання слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 , яке погоджене заступником начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 30.03.2025 року включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000548 від 31.03.2023 року.
Зобов'язано прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №42023000000000548 від 31.03.2023 року, забезпечити протягом місяця проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 .
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати:
1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання особи під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу, однак з урахуванням додаткових відомостей і спливу строку досудового розслідування.
Згідно вимог ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тобто розглядаючи клопотання органу досудового розслідування про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
На переконання колегії суддів, при прийнятті рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому правопорушень повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема:
- медичною картою стаціонарного хворого № 48 ОСОБА_7 , вилученою у ході тимчасового доступу до речей і документів в Центральній військово-лікарській комісії Військово-медичного управління Служби безпеки України;
- медичною картою стаціонарного хворого №19213 ОСОБА_7 , вилученою у ході тимчасового доступу до речей і документів в КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМР;
- медичною картою амбулаторного хворого № 48590 від 28.01.2024 року ОСОБА_7 вилученою у ході тимчасового доступу до речей і документів в Державній установі «Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова Національної академії наук України»;
- завіреною копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №19213 від 06.12.2023 року;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.10.2023 року №9/1-2750вн/т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 29.01.2024 року №9/1-747т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.01.2024 року №9/1-746т;
- висновком проведеної у кримінальному провадженні судово-медичної (комісійної) експертизи №031-42-2024 від 07.06.2024 року;
- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_7 від 10.06.2024 року;
- протоколом огляду від 22.07.2024 року (ноутбук HP Elite book.84 40p»;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24.01.2024 року №9/1-746т;
- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 10.10.2023 року №9/1-2750вн/т;
- листом №2/2/2-809нт від 11.07.2024 року;
- протоколом огляду від 09.07.2024 року (огляд сайту);
- протоколом огляду від 09.07.2024 року (огляд сайту);
- іншими матеріалами досудового розслідування у своїй сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що під час судового розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав продовження запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Також, всупереч твердженням апелянта, перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень слідчим суддею зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України, є вірогідною, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою з метою запобігання ризикам, встановленим та доведеним стороною обвинувачення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження існування ризиків переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Такого висновку слідчий суддя дійшов з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про необхідність продовження на даній стадії досудового розслідування підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися недостатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, станом на день розгляду клопотання слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вищевказаним вимогам, а слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження підозрюваному ОСОБА_7 строку тримання під вартою, без визначення розміру застави, та всупереч твердженням апелянта, обґрунтувавши це тим, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, з огляду на те, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Колегія суддів також враховує, що згідно ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, продовживши строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України, тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Доводи захисника про недоведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 409, ч. 2 ст. 111 КК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначених кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому злочинів, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено продовження існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний раніше не судимий, є учасником бойових дій, має хронічні захворювання, потребує постійного нагляду лікаря і прийому ліків на постійній основі, а також коротко періодичного обстеження, добровільно співпрацює зі слідством, позитивно характеризується, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про продовження щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Також, всупереч тверджень захисника в апеляційній скарзі, слідчий суддя, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою врахував обставини, визначені ст. 178 КПК України, при цьому, належних та допустимих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що стан здоров'я підозрюваного не допускає тримання його під вартою, слідчому судді надано не було, а тому колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність перешкод для утримування ОСОБА_7 під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисника про відсутність в оскаржуваній ухвалі слідчого судді мотивів незастосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави не заслуговують на увагу, оскільки згідно вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя у даному випадку мав право не застосовувати до підозрюваного заставу, як альтернативу запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, який обґрунтовано визначено судом, зважаючи на доведеність обґрунтованості підозри, доведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та зважаючи на доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у суді недостатності застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на порушення правил підсудності, з огляду на те, що Печерський районний суд міста Києва відповідно до закону не є повноважним судом щодо розгляду клопотання слідчого ГСУ ДБР, фактичним місцем знаходження якого є будівля, що розташована за адресою: вул. Симона Петлюри, 15 у Шевченківського районі міста Києва, з огляду на наступне.
Юридична адреса місцезнаходження органу досудового розслідування - Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань: м. Київ, 01011, вул. Панаса Мирного, 28.
До цього ж, адреса: вул. Панаса Мирного, 28 м. Київ, 01011 зазначена як юридична адреса Центрального апарату Державного бюро розслідувань на офіційному сайті ДБР.
Таким чином, юридична адреса Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань територіально не знаходиться в межах Шевченківського району м. Києва.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про розгляд клопотання слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва з порушенням правил територіальної підсудності.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, у зв'язку із чим апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 30 січня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4