01 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 635/12907/24
провадження № 22-ц/818/1026/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді:Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судовогозасідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
позивач - Громадська організація «Споживач»
відповідач - Комунальне підприємство Тепловодопостачання Височанської селищної ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Громадської організації «Споживач» на ухвалу Харківського районного суду Харківської області 14 листопада 2024 року у складі судді Даниленко Т.П.,
У листопаді 2024 року голова Харківської громадської організації «Споживач» (далі -ХРХОГО «Споживач») Рибалко Є.О. звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства Тепловодопостачання Височанської селищної ради в якій просить: визнати дії КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради, щодо не підготування на укладення договору з централізованого водопостачання та не укладення таких договорів зі споживачами порушенням прав невизначеного кола споживачів яким КП ТВСР надає послугу з централізованого водопостачання; зобов'язати КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради підготувати на укладення договору з централізованого водопостачання та укласти такі договори зі всіма споживачами, яким КП ТВСР надає послугу з централізованого водопостачання; визнати дії КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради, щодо застосування для розрахунку з споживачами яким КПТВСР надає послуги з централізованого водопостачання тарифу, який встановлено рішенням ВК Височанської селищної ради від 20.01.2022 у розмірі 28.386 гривен за 1 м. куб. з ПДВ незаконними, такими що порушили права невизначеного кола споживачів, яким КП ТВСР надає послуги централізованого водопостачання з 01.02.2022; зобов'язати КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради перерахувати і повернути всім споживачам сплачені кошти, яким КП ТВСР надавало послугу з централізованого водопостачання, і незаконно нараховувало їм кошти з 01.02.2022 на підставі незаконно прийнятого тарифу у розмірі 28.386 гривен за 1 м. куб. питної води з ПДВ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання статутних завдань організацією зібрано інформацію про порушення прав споживачів - мешканців Височанської територіальної громади Харківської області стосовно отримання послуги з централізованого постачання КП ТВСР, які отримують послугу з централізованого водопостачання. Організацією на отриманій інформації встановлено що КП ТВСР надає споживачем послугу з централізованого водопостачання буз укладення договорів та на підставі незаконно завищеного тарифу. На офіційному сайті Височанської селищної ради - «Височанська громада» як у розділі КП Тепловодопостачання так і в інших розділах не знаходиться інформація стосовно наявності Публічного договору на централізоване водопостачання КП ТВСР, окремі індивідуальні договори КП ТВСР з споживачами не укладає. Тариф на централізоване водопостачання у розмірі 28.386 гривень за 1 м куб. питної води з ПДВ встановлено рішенням Виконавчого комітету Височанської селищної ради 20.01.2022 року і цей тариф почав застосовуватись КП ТВСР з 01.02.2022 року.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області 14 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження за позовом громадської організації «Споживач» до Комунального підприємства Тепловодопостачання Височанської селищної ради про визнання дії незаконними та зобов'язання вичини певні дії.
Ухвала обґрунтована тим, що даний спір не носить цивільний, приватно - правовий характер, суд дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у справі необхідно відмовити. Вказаний спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Не погодившись з рішенням суду голова ХРХОГО «Споживач» Рибалко Є.О. подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що посилаючись на постанову Великої Палати Верховного суду від 23.03.2024 у справі №367/4695/20 визначено що позов громадської організації, зі статусом юридичної особи, відносно захисту невизначеного кола споживачів, розглядається за нормами ЦПК України. Зазначив, що відмовляючи ХРХОГО «Споживач» у відкритті провадження за позовом до КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради щодо захисту прав неорієнтованого кола споживачів, суд порушив не тільки норми законодавства, стосовно застосування висновків викладених у рішенні Великої Палати Верховного Суду, а й перешкодив законній діяльності ХРХОГО «Споживач» та забезпечив подальше збагачення осіб на незаконно завищеному тарифу на централізоване водопостачання, яке має склад корупційного кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що у листопаді 2024 року голова Харківської громадської організації «Споживач» (далі - ХРХОГО «Споживач») Рибалко Є.О. звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства Тепловодопостачання Височанської селищної ради
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання статутних завдань організацією зібрано інформацію про порушення прав споживачів - мешканців Височанської територіальної громади Харківської області стосовно отримання послуги з централізованого постачання КП ТВСР, які отримують послугу з централізованого водопостачання. Організацією на отриманій інформації встановлено що КП ТВСР надає споживачем послугу з централізованого водопостачання буз укладення договорів та на підставі незаконно завищеного тарифу.
18 квітня 2005 року було проведено державну реєстрацію юридичної особи - Харківська районна Харківської області Громадська організація «Споживач», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Вважав, що права споживачів мешканців Височанської територіальної громади Харківської області, підлягають захисту в суді в порядку цивільного судочинства шляхом визнати дії КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради, щодо не підготування на укладення договору з централізованого водопостачання та не укладення таких договорів зі споживачами порушенням прав невизначеного кола споживачів яким КП ТВСР надає послугу з централізованого водопостачання; зобов'язати КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради підготувати на укладення договору з централізованого водопостачання та укласти такі договори зі всіма споживачами, яким КП ТВСР надає послугу з централізованого водопостачання; визнати дії КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради, щодо застосування для розрахунку з споживачами яким КПТВСР надає послуги з централізованого водопостачання тарифу, який встановлено рішенням ВК Височанської селищної ради від 20.01.2022 у розмірі 28.386 гривен за 1 м. куб. з ПДВ незаконними, такими що порушили права невизначеного кола споживачів, яким КП ТВСР надає послуги централізованого водопостачання з 01.02.2022; зобов'язати КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради перерахувати і повернути всім споживачам сплачені кошти, яким КП ТВСР надавало послугу з централізованого водопостачання, і незаконно нараховувало їм кошти з 01.02.2022 на підставі незаконно прийнятого тарифу у розмірі 28.386 гривен за 1 м. куб. питної води з ПДВ.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частинами першою та другою статті 4 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб'єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі N 646/6644/17 (провадження N 14-352цс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Згідно зі статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
За положеннями частин першої та другої статті 81 ЦК України юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.
Громадяни України мають право на свободу об'єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей (частина перша статті 36 Конституції України).
Статтею 1 Закону України від 22 березня 2012 року № 4572-VI "Про громадські об'єднання" (далі - Закон № 4572-VI) передбачено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.
Громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
Громадська спілка - це громадське об'єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи.
Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
У частині першій статті 3 Закону N 4572-VI закріплено, що громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.
Відповідно до частин першої та третьої статті 2 Закону N 4572-VI його дія поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань в Україні.
У преамбулі Закону «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII ) вказано, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону N 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з пунктами 1, 6, 7 частини першої статті 4 Закону N 1023-XII споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: 1) захист своїх прав державою; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Частиною першою статті 22 Закону N 1023-XII визначено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
При розгляді спору необхідно звернути увагу на питання щодо повноважень громадської організації споживачів на представництво та захист прав невизначеного кола споживачів у судах, оскільки від відповіді на вказане питання залежить і визначення юрисдикційності спору.
Частиною першою статті 24 Закону N 1023-XII передбачено, що з метою захисту своїх законних прав та інтересів споживачі мають право об'єднуватися у громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
У статті 25 Закону N 1023-XII закріплено перелік прав громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів).
Таким чином, Закон N 1023-XII надає об'єднанню споживачів право звертатися до суду за захистом прав та інтересів невизначеного кола споживачів та захищати у суді права споживачів, які не є членами (учасниками) громадської організації споживачів.
У частині першій статті 1 Закону України від 09 листопада 2017 року N 2189-VIII "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 2189-VIII) надано такі визначення: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2); індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12).
Згідно зі статтею 2 Закону N 2189-VIII предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Частиною першою статті 6 Закону N 2189-VIII передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
У частині першій статті 1 Закону N 1023-XII надано визначення таким термінам: виконавець -суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3); споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22).
Відповідно до статті 1-1 Закону N 1023-XII цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
У пункті 6 частини першої статті 4 Закону N 1023-XII споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.
Згідно з пунктами 9 та 10 частини першої статті 25 Закону N 1023-XII об'єднання споживачів має право звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. При задоволенні такого позову суд зобов'язує порушника довести рішення суду у встановлений ним строк через засоби масової інформації або іншим способом до відома споживачів. Рішення суду, що набрало законної сили, про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів є обов'язковим для суду, що розглядає позов споживача щодо цивільно-правових наслідків їх дій з питань, чи мали місце ці дії і чи були здійснені вони цими особами. Також об'єднання споживачів має право відповідно до законодавства захищати у суді права споживачів, які не є членами громадських організацій споживачів (об'єднань споживачів).
Тобто законом надано право громадським організаціям споживачів звертатися до суду, у тому числі і до юридичних осіб, які є управителями багатоквартирних житлових будинків та які надають комунальні послуги в інтересах побутових споживачів, незалежно від їх членства у вказаній громадській організації, за захистом прав таких споживачів.
При цьому в Законі N 1023-XII чітко визначено, що вказане рішення стосується лише і виключно споживачів, права яких порушено протиправними діями суб'єкта господарювання, який надає відповідні послуги.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2021 року в справі № 367/4695/20.
Оскільки спір у дійсній справі стосується права споживачів комунальних послуг, інтереси яких представляє ГО "Споживач", між учасниками справи відсутні адміністративні правовідносини, наявність яких є визначальною при віднесенні спору до компетенції адміністративних судів, суд дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства.
За правилами ст. 379 УПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала - скасуванню, з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Громадської організації «Споживач» задовольнити.
Ухвалу Харківського районного суду Харківської області 14 листопада 2024 року скасувати.
Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.Ю. Тичкова
Судді: О.В. Маміна
Н.П.Пилипчук