Справа № 734/692/25 Головуючий у 1 інстанції Соловей В. В.
Провадження № 33/4823/365/25
Категорія - ч.5 ст.126 КУпАП
15 квітня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 03 лютого 2025 року о 06 год. 37 хв., на 97 км автодороги (М-01), в с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Kia Sorento», д.н.з НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову місцевого суду скасувати як незаконну, а провадження в справі закрити. Вважає, що місцевий суд не забезпечив всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності, що потягло за собою необґрунтоване судове рішення. Апелянт зазначає, що за наявності клопотання про відкладення розгляду справи, суд розглянув її та не надав йому можливості надати пояснення. Вказує, що з матеріалів справи не вбачається, що він допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупиняти, у зв'язку з чим усі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП. Також послався на обставини крайньої необхідності, які змусили його керувати транспортним засобом, не маючи такого права, а саме будучи військовослужбовцем, він виконував невідкладне завдання за наказом командира, пов'язане із забезпеченням оборони та захисту територіальної цілісності України. Крім того, просив урахувати, що позбавлення права керування транспортним засобом позбавить його можливості виконувати важливу місію у важкий для нашої країни час, де йде війна у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином. При цьому, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просив розглянути справу без його участі.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Доводи апелянта про те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права, так як судовий розгляд було проведено без участі останнього, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, оскільки у ст.268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких передбачає обов'язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, проте стаття 126 КУпАП до цього переліку не входить.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у судові засідання, призначені на 27.02.2025 та 20.03.2025, ОСОБА_1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Повістки надсилалися рекомендованим листом за зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення адресою: АДРЕСА_1 .
У судове засідання, призначене на 20 березня 2025 року, ОСОБА_1 викликався шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада України». Інформація щодо справи, у тому числі про дату, час і місце її судового розгляду, розміщена на офіційному веб-сайті «Судова влада України».
Також, апеляційним судом враховується практика Європейського суду з прав людини, яка визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
А тому, місцевий суд дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Пунктом 2.1 «а» Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.ч.9, 10 ст.15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частина 5 ст.126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №237988 від 04.02.2025, ОСОБА_1 , 03 лютого 2025 року о 06 год. 37 хв., на 97 км автодороги (М-01), в с. Кіпті Чернігівського району Чернігівської області, керував транспортним засобом «Kia Sorento», д.н.з НОМЕР_2 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керування транспортними засобами, повторно протягом року, що підтверджується постановою ЕНА 3880626, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.5 ст.126 КУпАП (а.с.7).
З переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції. Під час перевірки було з'ясовано, що водій протягом року вже притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП. В ході спілкування з водієм, останній пояснив працівникам поліції, що він виконує наказ командира.
Отже, як убачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 повідомив поліцейських, що він виконує наказ командира.
Даний факт підтверджується доданими до апеляційної скарги доказами, а саме довідками в/ч НОМЕР_1 , згідно яких ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем і проходить військову службу по теперішній час (а.с.23, 27).
Крім того, відповідно до листа командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_3 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 . Солдат ОСОБА_1 03 лютого 2025 року отримав усну вказівку від командира щодо негайного виконання завдання в межах гарнізону, а саме, щоб даним військовослужбовцем було доставлено необхідні медикаменти на позиції одному з військовослужбовців підрозділу, оскільки станом на 05:30 год. 03.02.2025 не було інших військовослужбовців, які мали можливість поїхати за межі військової частини до с. Кіпті та терміново отримати необхідні медикаменти. Тому останнім за умов крайньої необхідності було прийнято рішення щодо використання транспортного засобу для виконання завдання.
Усвідомлюючи наслідки правопорушення ОСОБА_1 , просив суд віднестися з розумінням до даної події, беручи до уваги нелегку ситуацію в державі. В даному випадку не було можливості та часу виконувати поставлене завдання іншому військовослужбовцю.
Відповідно до вимог статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності.
Однією з найважливіших умов визначення стану крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.
Положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчиненні дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Очевидно, що у цьому конкретному випадку, заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена, а доказів того, що водієм була завдана шкода будь-яким іншим учасникам дорожнього руху немає.
Таким чином, на підставі вище встановлених обставин, враховуючи, що в умовах оголошеного в державі воєнного стану, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який у будь-який час доби, незважаючи на те, де він перебуває, за потреби негайно повинен був приступити до своїх безпосередніх військових обов'язків, апеляційний суд вважає за необхідне дії ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом, без посвідчення водія відповідної категорії, слід розцінити, як здійснені у стані крайньої необхідності.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчиненні дії особою у стані крайньої необхідності.
У зв'язку з викладеними обставинами, апеляційний суд приходить до висновку про те, що вчинені дії ОСОБА_1 , які містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності, тобто необхідністю негайного виконання наказу командира під час виконання бойового завдання для захисту безпеки громадян та державності, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП справа підлягає закриттю, через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із вчиненням ОСОБА_1 дій в стані крайньої необхідності.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний