Справа № 522/1268/24
Провадження № 2/522/3091/25
12 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозовій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УМ Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
25 січня 2024 року позивач ТОВ " УМ Факторинг " звернулось до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 2835884 про надання кредиту від 19.01.2022 року, що становить 81640,00 грн., а також судовий збір та витрати на правову допомогу.
Позовні вимоги мотивує, тим що 19.01.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір №2835884 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладений в електронному форматі відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 10000,00 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 з призначенням платежу - поповнення картки та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,8% від суми кредиту за кожен день користування - знижена процентна ставка та 1,99% від залишку суми кредиту за кожен день - стандартна процентна ставка. Нараховані відсотки за користування кредитними коштами відповідачем не були погашені. Станом на 10.10.2023 року відповідач борг та нараховані відсотки не погасив, наявне прострочення за договором споживчого кредитування №2835884 від 19.01.2022.
26.07.2023 ТОВ «Лінеура Україна» передала право грошової вимоги за договором №2835884 від 19.01.2022 ТОВ «УМ Факторинг» у порядку передачі прав вимоги за існуючим на дату передачі Договором факторингу №27072023 від 26.07.2023. Відповідно до діючого договору право вимоги, на якому ґрунтується цей позов передане позивачу згідно з витягом з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2023.
В зв'язку з вказаними обставинами, позивач звернувся до суду та просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 81640,00 грн, з яких:
?заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн;
?заборгованість за процентами - 71640,00 грн.
Окрім цього ТОВ «УМ Факторинг» просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2024 року прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
02 квітня 2024 року до суду від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 серпня 2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено, витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» розширену виписку за карткою № НОМЕР_1 із зазначенням контагента, яка належить ОСОБА_1 за період часу з 19.01.2022 по 22.01.2022; витребувано У ТОВ «Універсальні платіжні рішення» інформацію яким саме чином було здійснено перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору №2835844 від 19.01.2022 у сумі 10000,00 грн.
На виконання вказаної ухвали суду 04.12.2024 до Приморського районного суду м. Одеси від представника АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана інформація.
07 березня 2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі.
В судові засідання сторони не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, сповіщався шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, заяв, клопотань суду не надавав, правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався.
Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі N 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не зявилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позовної заяви, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно з ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 5 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що передбачено статтею 205, 207 ЦК України.
Судом встановлено, що у відповідності до договору №2835884 від 19.01.2022 ОСОБА_1 отримала кредит від ТОВ «Лінеура Україна» шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 . Відповідно до п. 1.1. Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт www.credit7.ua або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході.
Судом з'ясовано, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, отже цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).
Враховуючи викладені обставини, Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цих договорів сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Пунктом 1.2. вказаного договору встановлено, що на умовах, встановлених Договором, Товариство зобовязується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобовязується повернути кредит, сплатити кредит за користування кредитом та виконати інші обов;язки, передбачені договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 грн. Згідно з п.п. 1.3 , 1.4. Договору строк кредиту - 360 днів, що може бути змінений (у бік зменшення). в порядку та на умовах визначених в п. 4.2 Договору. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту. Відповідно до п.1.5. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 1.5.1. за стандартною ставкою 11670,46%. Загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою 81640,00 грн.
26 липня 2023 року між ТОВ «УМ Факторинг» та ТОВ «Лінеура Україна» був укладений Договір факторингу №27072023. Пунктом 2.1. вказаного договору встановлено, що згідно з умовами цього договору клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Відповідно до діючого договору право вимоги, на якому ґрунтується цей позов передане позивачу згідно з витягом з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2023.
Отже, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за договором №2835884 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.01.2022 виконало в повному обсязі шляхом перерахування 10000,00 грн на картку відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджено листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с. 14).
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, чим порушила умови договору.
За розрахунками позивача заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2835884 від 19.01.2022 становить 81640,00 грн, з яких:
?заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн;
?заборгованість за процентами - 71640,00 грн.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статті 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін. Відповідно Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Згідно з ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до п. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 Цивільного кодексу України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Оскільки відповідач належним чином не виконав вказане зобов'язання, то з нього на користь позивача необхідно стягнути 10000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до п. 1.1 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
А відтак, договір №2835884 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.01.2022, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 являє собою договір про споживчий кредит.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
У відповідності до паспорту споживчого кредиту (а.с. 13) загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою складають 71640,00 грн.
Загальний розмір кредиту - сума коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором про споживчий кредит. Загальний розмір кредиту - 10000,00 грн.
Відтак, ДПС за договором кредитної лінії №00-8017346 від 18 травня 2023 дорівнює (71640/10000)/360х100%=1,99% на день.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Отже, проценти за користування кредитом не повинні перевищувати 5640,00 грн за весь строк дії договору кредитної лінії. (10000х1%= 100,00 грн. - проценти за 1 день користування кредитом; 100х360 днів = 36000,00 грн).
Враховуючи наведене, суд вважає нараховані відсотки за договором №2835884 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.01.2022 укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 є завищеними та такими, що не відповідають законодавству України, а тому стягненню з відповідача підлягають відсотки в розмірі 36000,00 грн.
З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «УМ Факторинг» підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у сумі 46000,00 грн., з яких: тіло кредиту - 10000,00 грн., сума процентів за користування кредитом - 36000,00 грн.
Разом з тим, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ( п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат до позовної заяви додано наступні документи:
1.Договір про надання правової допомоги №18/09/Юр від 18.09.2023 року, укладений між адвокатом Судейкіною І.В. та ТОВ «УМ Факторинг»;
2.Акт приймання-передачі наданих послуг№57 до Договору №18/09/Юр про надання правової допомоги від 18.09.2023 року, у відповідності до якого були позивачу були надані наступні юридичні послуги: - підготовка позовної заяви (в т.ч. з вивченням матеріалів справи, судової практики та зібранням відповідних доказів) та подання позовної заяви до суду відносно ОСОБА_1 - вартістю 4000,00 грн.
3.платіжна інструкція №373 від 28.09.2023 року про сплату адвокату Судейкіній І.В. винагороди за надання юридичних послуг згідно з актом приймання -передачі наданих послуг№57 до Договору №18/09/Юр про надання правової допомоги від 18.09.2023 року в розмірі 4000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витратна професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заявлена позивачем сума не може бути безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Суд звертає увагу, що надані суду докази надання правничої допомоги позивачу вказують на співпрацю ТОВ «УМ Факторинг» з адвокатом Судейкіною І.В., проте до матеріалів справи не додані повноваження останньої, детально не описані виконані адвокатом роботи та скільки часу вона на це витратила.
Враховуючи викладене, оцінивши рівень витрат представника позивача на правничу допомогу, а також співмірність витрат зі складністю предмета спору, типовість даної справи, виходячи із критеріїв розумності та пропорційності оплати послуг адвоката, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь ТОВ «УМ Факторинг» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Питання про стягнення суми судового збору, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн., у відповідності до платіжної інструкції №5 від 03.01.2024 року. Вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 1706,12 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 1, 3, 16, 509, 512, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, -ст.ст. 2, 4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268,354 ЦПК України, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73Г офіс 7/1) заборгованість за кредитним договором в розмірі 46000 (сорок шість тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73Г офіс 7/1) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (код ЄДРПОУ 40274286, адреса: 04060, м. Київ, вул. Ризька, 73Г офіс 7/1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1706 (одна тисяча сімсот шість) гривень 12 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2025 року.
Суддя: