Справа № 522/2872/24
Провадження № 2/522/3098/25
13 березня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Морозової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.07.2018 ОСОБА_1 уклала з АТ «Ідея Банк» кредитний договір №Z62.00301.004070203. 07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до Реєстру боржників №4 до Договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018 в сумі 81763,05 грн., з яких:
32871,10 грн. - заборгованість за основним боргом;
48891,95 грн. - заборгованість за відсотками.
Всі нарахування, що відбувалися до дати отримання позивачем права грошової вимоги здійснювалися безпосередньо АТ «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018 в сумі 81763,05 грн., з яких:
32871,10 грн. - заборгованість за основним боргом;
48891,95 грн. - заборгованість за відсотками.
Крім цього, між АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 08.10.2018 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/5359471-СК, підписанням якого відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
20.05.2021 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №НІ/11/3-Ф від 20.05.2021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.05.2021 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №303/5359471-СК від 08.10.2018 в сумі 2735,61 грн., з яких:
947,13 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
588,48 грн. - сума заборгованості за відсотками;
1200,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Враховуючи наведене, позивач звертається до суду з позовною за явою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018 в загальному розмірі 81763,05 грн.; за кредитним договором №303/5359471-СК від 08.10.2018 в загальному розмірі 2735,61 грн., а також понесених судових витрат, з яких: - витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.; - витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1514,00 грн.).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 березня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
13 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Осьмініна С.Д. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
21 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла сформована 20 травня 2024 року відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В позовній заяві представник позивача заявив про розгляд справи за його відсутності, на підставі наявних у справі доказів.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.
Згідно до п.п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч.1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позовної заяви, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.07.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №Z62.00301.004070203. У відповідності до п. 1.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 34497,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (в разі наявності), а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору. Пункт 1.2. кредитного договору визначає, що банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 36 місяців. За користування кредитом позичальник сплачує річну змінювану процентну ставку в розмірі, що визначається як змінна частина ставки, збільшена на 5,5% (Маржа банку). За обслуговування кредиту банком позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно з Графіком щомісячних платежів за кредитним договором (п. 1.10 Кредитного договору).
Згідно з графіком платежів (а.с. 6) судом вбачається нарахування відсотків та плати за користування кредитом за весь строк кредитування, а саме: - тіло кредиту - 34497,00 грн.; - проценти за користування кредитом - 10227,31 грн.; - плата за обслуговування - 29557,05 грн.; - 74281,35 грн. - загальна вартість кредиту.
07.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладений договір факторингу №07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». У відповідності до п. 2.1. Договору факторингу, за цим договором Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 5.1. Договору факторингу права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного Реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п. 4.1. цього договору.
Отже, як вбачається з матеріалів справи розмір позовних вимог щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018 складає 81763,05 грн., з яких: - 32871,10 грн. - заборгованість за основним боргом; - 48891,95 грн. - заборгованість за відсотками.
Суд звертає увагу на те, що у порівнянні з наданими позивачем доказами, а саме з графіком платежів та заявленими позивними вимогами є різниця, яка не доведена належними та допустимими доказами, а саме:
різниця між загальною вартістю кредиту за весь строк кредитування та загальною сумою заборгованості, заявленою ТОВ «ФК «ЄАПБ» складає 7481,70 грн. (81763,05 грн. - 74281,35 грн. = 7481,70 грн.).
в позовних вимогах не вказана сума заборгованості за комісією (обслуговування кредиту) в розмірі 29557,05 грн., яка наявна у відповідності до договору та графіку платежів.
в позовних вимогах зазначена сума заборгованості за тілом кредиту в розмірі 32871,10 грн., а за договором сума наданого кредиту складає 34497,00 грн., що підтверджує факт користування кредитом відповідачкою та сплати нею платежів задля погашення заборгованості.
розмір заборгованості за відсотками, який заявлений позивачем в позовній заяві складає 48891,95 грн., проте у відповідності до виписки, наданої позивачем 11.09.2024 така заборгованість складає 47208,19 грн.
У відповідності до п. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: - доходи кредитодавця у вигляді процентів; - комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; - інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Згідно з умовами кредитного договору №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018 загальні витрати за кредитом складають 74281,35 грн. Підтверджень нарахування різниці між заявленими позовними вимогами та загальними витратами згідно з умовами кредитного договору суду не надано.
Крім цього, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 становила наступне. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відтак, загальна сума заборгованості за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018, укладеним між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк» не може перевищувати загальних витрат за кредитом в розмірі 74281,35 грн. у відповідності до наявних доказів в матеріалах справи.
Разом з тим, в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Аналізуючи викладене та надані позивачем докази, суд вбачає, що кредитор зобов'язує позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту, що в загальному розмірі за весь строк кредитування становить 29557,05 грн.
У постанові ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 920/437/22 зазначено, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.
Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18).
А відтак, суд доходить до висновку про неможливість стягнення з відповідача заборгованості за нараховану комісію за обслуговування кредиту.
Судом також встановлено, що між АТ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 08.10.2018 був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/5359471-СК, підписанням якого відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, а також виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
У відповідності до заяви-договору про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/5359471-СК судом вбачається, що відповідачкою була отримана платіжна картка АТ «Таскомбанк» №5366395301195310 «Кредитка, Mastercard World, миттєва», сума бажаного кредитного ліміту 12000,00 грн. Проте, матеріали справи не мають доказів який саме кредитний ліміт встановлений відповідачці, тобто немає відомостей щодо суми наданого кредиту. Згідно з паспортом споживчого кредиту всі розрахунки зроблені на прикладі кредитного ліміту в сумі 10000,00 грн., тобто надані документи мають інформаційний характер. Проте заява-договір про приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №303/5359471-СК від 08.10.2018 підписана власноруч відповідачкою, що дозволяє суду дійти висновку про укладення договору між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_2 . Проте суд не має можливості встановити суму наданого кредиту та не вбачає розрахунку заборгованості.
20.05.2021 між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» був укладений договір факторингу №НІ/11/3-Ф від 20.05.2021, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов'язується передати (сплатити) АТ «Таскомбанк» суму фінансування, а АТ «Таскомбанк» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги за кредитними договорами, договорами поруки в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 20.05.2021 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Таким чином, ОСОБА_1 за розрахунками позивача має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №303/5359471-СК від 08.10.2018 в сумі 2735,61 грн., з яких:
947,13 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
588,48 грн. - сума заборгованості за відсотками;
1200,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
В своєму відзиві на позовну заяву від 13.05.2024 представник відповідача не визнає позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що вони не є доведеними належними та допустимими доказами.
У відповідності до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
У постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19 викладені висновки, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, провадження №61-9618св19, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, провадження №61-16754св19, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц, провадження №61-22158св19 зроблено висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи.
Суд не вбачає доказів отримання певної суми грошових коштів відповідачкою від АТ «Таскомбанк», не вбачає детального розрахунку заборгованості первісного кредитора.
Крім цього, щодо нарахування пені за простроченні виконання зобов'язання слід зазначити, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено режим воєнного стану. Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Проте, без наявності вказаних вище доказів суд не має можливості встановити коли, в якому розмірі, зокрема, в які строки була нарахована пеня за невиконання зобов'язань за кредитним договором.
У відповіді на відзив від 21.05.2024 представник позивача заперечував проти доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та проводити судові засідання у відсутності представника позивача.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача щодо доводу про ненадання суду інформації, яка містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_1 , а саме факту зарахування суми кредитних коштів за обома кредитами.
Порядок подання та розгляду судом заяви про розкриття інформації, яка містить банківську таємницю передбачений Главою 12 «Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» Розділу ІV «Окреме провадження» ЦПК України.
Також, згідно з п. 11 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.
У відповідності до ч. 3 ст. 349 ЦПК України якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заява ґрунтується на спорі, який розглядається в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Отже, суд вважає такі доводи сторони відповідача необґрунтованими та не приймає їх до уваги.
Вирішуючи спір суд виходить із наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З положень п.1-1 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених ЦПК України випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч.ч. 1,6 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи, що позивач надав докази наявності заборгованості відповідачки перед АТ «Ідея Банк», а відповідачка не надала доказів на підтвердження відсутності такої заборгованості, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позовної заяви.
Тобто суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018 в загальному розмірі 43098,41 грн., з яких:
32871,10 грн. - заборгованість за тілом кредиту;
10227,31 грн. - заборгованість за відсотками.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» суд вважає за доцільне відмовити.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження сплати позивачем судового збору у розмірі 3028,00 гривень було надано платіжну інструкцію кредитового переказу коштів №58940 від 09.02.2024 р.
Оскільки вимога позивача про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору в розмірі 1544,43 грн.
Також позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати пов'язані з розглядом справи, а саме з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходження, забезпеченням доказів - в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1514,00 грн.
У відповідності до ч. 3 ст. 133 ЦПК України До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Проте, жодних процесуальних дій, пов'язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів не проводилося, а тому вимога щодо стягнення витрат пов'язаних з розглядом справи у розмірі 1514,00 грн. не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про споживче кредитування», ст.ст. 1, 3, 16, 509, 512, 526, 530, 610-612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 258-259, 263-264, 265, 268, 354 ЦПК України; -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 30) заборгованість за кредитним договором №Z62.00301.004070203 від 02.07.2018 в розмірі 43098 (сорок три тисячі дев'яносто вісім) гривень 41 копійка.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри 30) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1544 (одна тисяча п'ятсот сорок чотири) гривні 43 копійки.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено та підписано 04 квітня 2025 року.
Суддя: