Справа № 490/7084/24
Провадження № 2/522/1676/25
14 квітня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Чорнухи Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання - Гудзюк Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання договору недійсним, визнання дій відповідача незаконними та протиправними, відшкодування моральної шкоди, -
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання договору недійсним, визнання дій відповідача незаконними та протиправними, відшкодування моральної шкоди.
У позовній заяві позивач просив визнати договір номер 24-3690 недійсним за рішенням суду, визнати дії відповідача згідно заяви від 08.07.2024 незаконним та протиправними, повернути гроші за невиконану експертизу 3634,94 гривні та відшкодувати затрати на дві поїздки до міста Одеси 2000,00 гривень, а також відшкодувати моральну шкоду за порушенням прав та неповаги позивача (погіршення стану здоров'я за період співпраці з відповідачем) в розмірі 10000 гривень.
Позовна заява обґрунтована тим, що 03.07.2024 позивач прибув до Миколаївського НДЕКЦ МВС України на особистий прийом громадян з наявністю залишків планувального матеріалу для експертизи на руйнування корозією. Це питання розглянули спеціалісти та пояснили, що таку експертизу слід проводити в місті Одесі. 08.07.2024 позивач здав відповідачу матеріал та написав заяву на вимогу відповідача для нарахування рахунку для експертизи, написав запитання: «Який механізм роз'єднання пломбувального матеріалу?». Було досягнуто усної згоди, що руйнування може бути декількох видів а саме механічне, динамічне та хімічне руйнування корозією. Позивача запевнили, що крім заяви складається договір на виконання експертизи і там сторони домовляються. Зазначив, що не замовляв проведення трасологічної експертизи, її при необхідності могли зробити експерти в місті Миколаєві. 15.07.2024 на телефон позивача надійшов виклик від експерта, який надіслав рахунок для оплати експертизу. 16.07.2024 позивач оплатив рахунок. 22.07.2024 на пошту позивачу надійшов лист від відповідача з договором № 24-3690 з іншою людиною - Павлом Миколайовичем, з предметом договору, який нав'язав відповідач. Вважає, що кваліфікація експерта, який проводив експертизу, не відповідає вимогам по дослідженню виробів. Наводить аналіз висновку експерта, невідповідність висновку його описовій частині, невідповідність інструментів, використаних при проведенні експертизи.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.08.2024 матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання договору недійсним, визнання дій відповідача незаконними та протиправними, відшкодування моральної шкоди - передано на розгляд за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Ухвалою суду від 28.10.2024 відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання договору недійсним, визнання дій відповідача незаконними та протиправними, відшкодування моральної шкоди та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначенням підготовчого засідання 18.12.2024.
06.12.2024 відповідач подав до суду відзив на позову заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 490/7084/24. У відзиві посилався на те, що 08.07.2024 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 з проханням проведення експертного дослідження пломбувального матеріалу полімерної пломби з реквізитами R27830504 для вирішення питання: Який механізм розділення наданого пломбувального матеріалу? 12.07.2024 листом ОНДІСЕ від 10.07.2024 за вих. №24-3690 на адресу позивача із одночасним надсиланням на один із месенджерів мобільного телефону для оперативності обміну документами та прискорення проведення дослідження за вимогою замовника направлено договір №24-3690 на виконання експертного дослідження, рахунок №24-3690(53) від 10.07.2024 за проведення дослідження. 16.07.2024 вищевказаний рахунок було оплачено позивачем у сумі 3634,94 гривень, що свідчить про згоду позивача як з умовами договору, так і з вартістю проведення експертного дослідження. Висновок експерта складено із дотриманням вимог чинного законодавства у сфері судово-експертної діяльності, за використання відповідних методик та рекомендованої літератури у галузі проведення трасологічних експертиз та експертних досліджень, застосовувались повірені інструменти і обладнання. Твердження позивача, вказані у позовній заяві, що нібито йому «гарантували та заспокоювали, що зроблять саме хімічну та металургійну експертизу тільки заплатіть гроші…» або «досягнуто усної згоди, що руйнування спричинене конкретним чинником» суперечать фактичним обставинам. ОНДІСЕ на підставі заяви позивача проведене трасологічне дослідження за експертною спеціальністю 4.2 «Дослідження знарядь, агрегатів, інструментів і залишених ними слідів, ідентифікація цілого за частинами», що і вказано в предметі договору. Вважає, що між сторонами був укладений договір у спрощеній формі та відсутні підстави для визнання його недійсним.
У підготовче засідання 18.12.2024 з'явився позивач ОСОБА_1 . Відповідач у підготовче засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. На адресу суду 18.12.2024 від представника відповідача - адвоката Бойміструк А.П. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Підготовче засідання відкладено на 05.02.2025.
10.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про доповнення доказів, у якій зазначив, що при прийнятті від нього пломбувального матеріалу з метою проведення експертизи експерт відповідача визнав факт знищення матеріалу корозією та гарантував проведення металознавчої експертизи після укладення договору на виконання замовлення позивача з урахуванням у договорі саме проведення металознавчої експертизи згідно вказаних позивачем запитань в предметі договору. Однак, експерт одразу після оплати рахунку виконав балістичну експертизу. Текст договору позивач отримав 23.07.2024 та був вражений його змістом. Позивач зазначає про безпідставне зазначення у договорі його по батькові - ОСОБА_2 . Зазначає про невідповідність кваліфікації експерта виду проведеної експертизи та про незгоду із висновками, викладеними у експертному дослідженні. Також позивач посилається на те, що 24.07.2024 відповідач примушував його підписати акт прийому виконання замовлення, одна він відмовився та направив на електронну пошту відповідача заперечення щодо незгоди з актом.
У підготовче засідання 05.02.2025 з'явився представник Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - адвокат Бойміструк А.П. Позивач у підготовче засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. У матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою суду від 05.05.2025 закрите підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті на 03.04.2025.
У судове засідання 03.04.2025 з'явився представник Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України - адвокат Бойміструк А.П. Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. У матеріалах справи наявне клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.
03.04.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та на підставі ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення судового рішення до 14.04.2025.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, вислухавши доводи учасників справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захи-щаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному пра-во на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 3-4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ч. 1 ст. 78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.
Згідно п. 1.3. розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (надалі - Інструкція № 53/5) відповідно до чинного законодавства для юридичних і фізичних осіб на договірних засадах експертами проводяться експертні дослідження, що потребують спеціальних знань та використання методів криміналістики і судової експертизи.
Пунктом. 1.8. Інструкції № 53/5 визначено, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи, реєстраційна картка або інший документ у випадках, передбачених законом. У письмовому зверненні (заяві) обов'язково зазначаються найменування або прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, що звертається, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об'єкти, що підлягають дослідженню.
В інших випадках проводиться експертне дослідження, підставою для якого є договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням (заявою) замовника (юридичної або фізичної особи), з обов'язковим зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають розв'язанню, а також об'єктів, що надаються. Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.
У випадках, передбачених законодавством, експертною установою надсилається рахунок вартості робіт за проведення експертиз (експертних досліджень) (п. 1.9. Інструкції № 53/5).
Судом встановлено, що 08.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Одеського дослідного інституту судових експертиз із заявою, у якій просив провести експертне дослідження пломбувального матеріалу полімерної пломби з реквізитами R27830504 для вирішення питання: Який механізм розділення наданого пломбувального матеріалу? Оплату згідно встановленого рахунку гарантував. Дозволив пошкодження та зміну властивостей наданого пломбувального матеріалу в рамках існуючих методик проведення судових експертиз.
10.07.2024 відповідач склав рахунок № 24-3690 (53) від 10.07.2024 за проведення дослідження, замовник: Боговик Павло, підстава: заява фізичної особи від 08.07.2024, на суму 3634,94 гривень, який був направлений позивачу засобами електронного зв'язку, а також засобами поштового зв'язку.
10.07.2024 Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України шляхом накладення електронного цифрового підпису підписав договір № 24-3690 на виконання експертного дослідження. Сторонами договору зазначені фізична особа ОСОБА_3 та Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України. У преамбулі договору зазначено, що датою укладення договору є дата електронного підпису виконавця.
16.07.2024 ОСОБА_1 оплатив вартість проведення експертизи згідно рах. № 24-3690 (53) від 10.07.2024, у розмірі 3634,94 гривень. Факт отримання рахунку від відповідача та його оплати позивач не заперечує.
18.07.2024 експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (ОНДІСЕ) складено висновок експерта № 24-3690 трасологічного експертного дослідження пломбувального матеріалу. З висновку вбачається, що він виготовлений на підставі заяви про проведення експертного дослідження від 08.07.2024 ОСОБА_4 . На вирішення експерта поставлено питання: «Який механізм розділення наданого пломбувального матеріалу?». Проведення експертного дослідження доручено ОСОБА_5 , провідному судовому експерту 1 кваліфікаційного класу лабораторії електро та пожежнотехнічних, трасолого-балістичних, фізичних, хімічних біологічних досліджень та досліджень питань безпеки життєдіяльності, який має повну вищу технічну освіту за спеціальністю: «Гідротехнічне будівництво», освітню кваліфікаційний рівень спеціаліст з правом проведення судових експертиз за спеціальністю 4.2 "Дослідження знаряд, агрегатів, інструментів та залишених ними слідів ідентифікація цілого за частинами", стаж експертної роботи з 1997 року, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 168-19, видане 13.09.2019 не рішенням експертного кваліфікаційної комісії Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, дійсне до 13.09 2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 2 ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1-2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 1-2 ст. 642 ЦК України).
Надаючи оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд не приймає до уваги документ під назвою "договір № 24-3690 на виконання експертного дослідження", оскільки він підписаний тільки однією стороною - відповідачем, та у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач висловлював свою згоду із тим, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання відповідачем в односторонньому порядку.
В той же час, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 08.07.2024 позивач шляхом подання заяви про проведення експертизи, запропонував відповідачу укласти договір, відповідач прийняв таку пропозицію, направивши позивачу рахунок № 24-3690 (53) від 10.07.2024. Позивач 16.07.2024 оплатив вказаний рахунок. 18.07.2024 відповідач склав висновок експерта № 24-3690 трасологічного експертного дослідження пломбувального матеріалу. При цьому сторонами було погоджено предмет договору - проведення експертного дослідження для вирішення питання: «Який механізм розділення наданого пломбувального матеріалу?», вартість послуг - 3634,94 гривень, позивач передав відповідачу досліджувані матеріали та надав згоду на їх пошкодження та зміну їх властивостей.
Вказані дії у сукупності свідчать про укладення сторонами договору про проведення експертного дослідження за заявою ОСОБА_6 з вирішення питання «Який механізм розділення наданого пломбувального матеріалу?» шляхом пропозиції та прийняття пропозиції, а також вчинення дій на виконання цього договору.
Верховний Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначив: «не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону».
24.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій зазначив, що мав намір укласти договір про проведення хімічної та металургійної експертизи, а договір про проведення експертизи складений в односторонньому порядку виконавцем. Зазначив про те, що вважає договір юридично недійсним , просив повернути грошові кошти у сумі 3634,94 гривень, оскільки в проведенні хімічної та металургійної експертизи йому відмовлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 (далі - Постанова № 9 від 06.11.2009) правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК ( 435-15 ) тощо.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2020 року у справі № 523/1057/17 (провадження № 61-21800св19) вказано, що «за змістом частин другої, третьої статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Нормами цивільного законодавства передбачений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема й шляхом визнання правочину недійсним, правові засади для застосування якого врегульовані приписами статей 215-236 ЦК України. Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. За положеннями частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними».
У позовній заяви ОСОБА_7 фактично зазначає підставою позову його незгоду із методикою проведення експертного дослідження та його результатом, який на думку позивача мав бути інший. Однак, такі обставини не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.
Судово-експертна діяльність здійснюється на принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (стаття 3 Закону України «Про судову експертизу»).
Незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються визначеним законом порядком призначення судового експерта; забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи; існуванням установ судових експертиз, незалежних від органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та суду; створенням необхідних умов для діяльності судового експерта, його матеріальним і соціальним забезпеченням; кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків; можливістю призначення повторної судової експертизи; присутністю учасників процесу в передбачених законом випадках під час проведення судової експертизи.
Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про судову експертизу» до фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов'язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.
Згідно ст. 12 зазначеного Закону незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов'язаний: 1) провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок; 2) на вимогу особи або органу, які залучили експерта, судді, суду дати роз'яснення щодо даного ним висновку; 3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законодавством підстав, які виключають його участь у справі. Інші обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.
Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про судову експертизу» методики проведення судових експертиз (крім судово-медичних та судово-психіатричних) підлягають атестації та державній реєстрації в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1.4. Інструкції № 53/5 під час проведення експертиз (експертних досліджень) з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи (міжнародні, національні та галузеві стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції, рекомендації, переліки, настановчі документи Держспоживстандарту України), а також чинні республіканські стандарти колишньої УРСР та державні класифікатори, галузеві стандарти та технічні умови колишнього СРСР, науково-технічна, довідкова література, програмні продукти тощо. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються, в тому числі, забороною під загрозою передбаченої законом відповідальності втручатися будь-кому в проведення судової експертизи.
Таким чином, експерт самостійно визначає методи дослідження, обирає певні методики. При цьому жодна особа не має права втручатись в проведення судової експертизи.
Оскільки вимога позивача про визнання недійсним договору та про визнання дій відповідача згідно заяви від 08.07.2024 незаконними та протиправними обгрунтована незгодою позивача з обраною експертом методикою проведення дослідження та результатом проведення експертного дослідження, позивачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для визнання договору недійсним, не надано доказів наявності визначених законом підстав для визнання договору недійсним та визнання дій відповідача незаконними та протиправними, у задоволенні позовних вимог про визнання договору недійсним та визнання дій відповідача незаконними і протиправними слід відмовити.
Вимога про стягнення грошових коштів, сплачених позивачем за проведення експертного дослідження є похідною від вимоги про визнання договору недійсним, відтак, з огляду на наведені висновки суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору, відсутні підстави для задоволення позову в частині стягення грошових коштів, сплачених позивачем за проведення експертного дослідження.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушення прав позивача, підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Керуючись ст. ст.ст. 2, 4, 5, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про визнання договору недійсним, визнання дій відповідача незаконними та протиправними, відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Юлія ЧОРНУХА