Справа № 532/462/22 Номер провадження 11-кп/814/426/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
09 квітня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22022170000000007 за апеляційними скарг ами прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2023 року,
встановила:
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бережнівка, Кобеляцького району, Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
засуджено за:
- ч.1 ст. 258-3 КК України на 10 років позбавлення волі без конфіскації майна;
- ч.1 ст. 436-1 КК України на 1 рік позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 10 років без конфіскації майна.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу, арешту майна та речових доказів.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Епізод 1 07.04.2014 на території Донецької області створена та до цього часу діє терористична організація «Донецька народна республіка» (далі ДНР), тобто стійке об'єднання невизначеної кількості осіб (більше трьох), що створене з метою здійснення терористичної діяльності, метою якої є зміна меж території і державного кордону України.
Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров'я людини, заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі.
Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації визнано Резолюцією ПАРЕ від 12 жовтня 2016 року. При цьому в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або міжнародним правом.
24.02.2022 близько 05 години ранку збройні сили Російської Федерації спільно з підрозділами незаконних збройних формувань так званих «ДНР» і «ЛНР» здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об'єктам на всій території України, перетнули державний кордон України та вторглися на територію України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та Херсонської областей, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт між Російською Федерацією (держава-агресор) та Україною.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 днів в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався Указами Президента України.
Громадянин України ОСОБА_9 , з метою обміну інформацією з необмеженим та невизначеним колом осіб, зареєстрував (точний час у ході досудового розслідування та судового розгляду не встановлено) у загальнодоступній та соціально-орієнтованій інтернет-мережі «Facebook» за електронною адресою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » електронну сторінку (аккаунт) під мережевим псевдонімом « ОСОБА_11 ».
Так, ОСОБА_9 , маючи негативне ставлення до чинної влади в Україні та української держави у цілому, діючи умисно, усвідомлюючи всі вищеназвані обставини, розуміючи, що основною метою діяльності терористичної організації «ДНР» є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України шляхом створення незаконного державного утворення «Донецька народна республіка» на території Донецької області, в порушення порядку, встановленого ст.ст. 2, 73 Конституції України, підтримуючи ідеї та мету створення терористичної організації ДНР, будучи колишнім жителем м. Маріуполь Донецької області, та маючи у вказаному місті широке коло знайомств та зв'язків, вирішив сприяти діяльності терористичної організації «ДНР» шляхом повідомлення представникам вказаної терористичної організації місця розташування вогневих позицій силових та воєнізованих підрозділів України, які залучені до оборони м. Маріуполь під час воєнного стану.
На виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_9 03.03.2022 о 16 год. 47 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із використанням належного йому на праві приватної власності мобільного телефону марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 та встановленим мобільним додатком «Lite (Facebook)» надіслав учаснику терористичної організації «ДНР» т.зв. «Уповноваженому по правам людини в ДНР» ОСОБА_12 текстове повідомлення із зазначенням місць розташування у 17-му та 23-му житлових масивах м. Маріуполь вогневих позицій силових та воєнізованих підрозділів України, які залучені до оборони міста під час воєнного стану.
Таким чином, ОСОБА_9 сприяв діяльності не передбачених законом збройним формуванням терористичної організації «ДНР» на території Донецької області, яке у збройний спосіб протистоїть підрозділам Збройних сил України, залучених до проведення операції Об'єднаних сил на території Донецької області та відсічі збройної агресії Російської Федерації.
Епізод 2 Відповідно до підпунктів а), б), в) пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» символікою комуністичного тоталітарного режиму є символіка, що включає: будь-яке зображення державних прапорів, гербів та інших символів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік у складі СРСР, держав так званої "народної демократії", крім тих, що є чинними (діючими) прапорами або гербами країн світу; гімни СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік чи їх фрагменти; прапори, символи, зображення або інша атрибутика, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п'ятикутної зірки, плуга (рала), молота та п'ятикутної зірки.
У період з жовтня 2021 року по теперішній час ОСОБА_9 , маючи злочинний умисел, направлений на поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму, реалізуючи його, не відмовляючись від нього, бажаючи довести його до кінця та досягнути злочинну мету, а також доведення цих матеріалів до відома усіх користувачів сайту «Facebook», усвідомлюючи, що зазначений сайт відвідується необмеженим колом осіб, у тому числі з числа громадян України, із використанням належного йому на праві приватної власності мобільного телефону марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 та встановленим мобільним додатком «Lite (Facebook)» розмістив на своїй сторінці символіку комуністичного тоталітарного режиму, а саме фрагмент гімну УРСР «Живи Украино, прекрасна и сильна, в ОСОБА_13 ти счастье нашла», а також прапори, символи, зображення, та іншу атрибутику, в яких відтворюється поєднання серпа та молота, серпа, молота та п'ятикутної зірки, плуга.
Зміст даних публікацій, був доведений до відома невизначеного кола осіб - користувачів загальнодоступної та соціально-орієнтованої інтернет-мережі «Facebook», які відвідували електронну сторінку під мережевим псевдонімом « ОСОБА_11 », а також шляхом автоматичного сповіщення усіх користувачів вказаної соціальної мережі, котрі додані до розділу «Друзі» вищеназваного аккаунту.
Таким чином, ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних суспільно-небезпечних наслідків, з політичних та ідеологічних мотивів, здійснив поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму.
На вирок суду прокурор подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 засудити за:
- ч.1 ст. 258-3 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого,
- ч.1 ст. 436-1 КК України на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією частини майна, що є власністю обвинуваченого.
За сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_9 визначити остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є власністю обвинуваченого.
Відповідно до ст. 96-1, ст. 96-2 КК України мобільний телефон марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 безоплатно вилучити у власність держави.
Доповнити мотивувальну частину вироку обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_9 - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд безпідставно не зазначив обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_9 , а саме вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
Також вважає, що судом недостатньо враховано суспільну небезпечність вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого та призначив ОСОБА_9 занадто м'яке покарання.
Не враховано, що ч.1 ст. 258-3, ч.1 ст. 463-1 КК України передбачає застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна. При цьому суд, вказуючи про відсутність підстав для застосування додаткового покарання належним чином не обґрунтував таке рішення.
Також вважає, що суд безпідставно не застосував спеціальну конфіскацію до мобільний телефон марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 .
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати та закрити провадження у справі.
Свою апеляційну скаргу мотивував тим, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та не відкинув інші. Судове засідання проведено необ'єктивно та однобічно.
Зазначає, що під час внесення відомостей до ЄРДР про вчинення ним кримінального правопорушення, до повідомлення заступника начальника УСБУ в Полтавській області, яке стало підставою для внесення відомостей в ЄРДР, було додано акт огляду мобільного телефону на 2-х арк. З чого вбачається, що вказаний акт огляду був проведений до внесення відомостей до ЄРДР, тобто є незаконним.
В акті огляду було вказано, що такий огляд було проведено з дозволу ОСОБА_9 , проте такий дозвіл не було зафіксовано ні усно, ні письмово, так як акт не містить підпису ОСОБА_9 , у зв'язку з чим вказаний доказ є неналежним та недопустимим.
Не звернув увагу суд і на його показання про те, що він не надавав дозволу на вилучення у нього мобільного телефону, тобто мобільний телефон був вилучений незаконним способом, шляхом несанкціонованого обшуку його домоволодіння, у той час як він перебував у відділі поліції.
Вказує, що суд не вжив заходів щодо проведення розслідування застосування до нього недозволених методів розслідування.
Зазначає, що судом було відмовлено захиснику у наданні тимчасового доступу до інформації, яка перебуває у володінні оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ України», тому показання оперуповноваженого ОСОБА_14 щодо обставин, часу та місця вилучення мобільного телефону не перевірені.
Стверджує, що певний проміжок часу його мобільний телефон перебував в оперуповноваженого УСБУ ОСОБА_14 та він чи будь-хто інший міг вносити або корегувати будь-які дані та відомості в його телефоні. У зв'язку з вказаним вважає, що відомості, які були виявлені на його телефоні є сумнівними.
При цьому вказує, що судом не надавався дозвіл на огляд даних, які містяться в його телефоні, чим було порушено його право на таємницю листування, телефонних розмов.
Оскільки акт огляду мобільного телефону, який вважає недопустимим доказом, став підставою для внесення відомостей до ЄРДР, тому і всі інші докази, здобуті в ході досудового розслідування вважає недопустимими доказами. При цьому усі огляди, зокрема речей та документів від 05.03.2022, соціальної сторінки від 16.03.2022, речей та документів від 23.04.2022, проведені слідчим без його участі та участі його захисника, а огляд мобільного телефону самостійно слідчим.
Також зазначає, що він був затриманий працівниками поліції приблизно о 10.00 год 04.03.2022 та доставлений у відділ поліції. Цього ж дня був несанкціонований обшук місця його проживання. В подальшому з відділу поліції він був примусово доставлений до УСБУ в Полтавській області, а о 18.00 год залишив відділення поліції спільно з працівниками УСБУ в Полтавській області та саме цього числа з 18.00 він був затриманий та незаконно утримувався працівниками поліції.
Натомість з відповіді, отриманої з УСБУ в Полтавській області захиснику вбачається, що ОСОБА_9 був затриманий о 10.00 год 05.03.2022, та будь-яких записів про доставлення ОСОБА_9 в УСБУ упродовж 04-05 березня 2022 року збережено не було.
Зазначає, що ні під час досудового розслідування, ні впродовж судового розгляду не доведено, що він має негативне ставлення до чинної влади в Україні та української держави в цілому, а також підтримує мету створення ДНР. Не доведено, що сторінка під мережевим псевдонімом « ОСОБА_15 » дійсно належить ОСОБА_16 , як і не доведено, що він передавав інформацію будь-якому представнику терористичної організації ДНР чи іншій забороненій організації або збройному формуванню, тобто сприяв у діяльності терористичної організації ДНР.
Не доведено також те, що він розповсюджував символіку комуністичного, тоталітарного режиму та у період з жовтня 2021 року розміщував на своїй сторінці у мережі «Facebook» символіку комуністичного тоталітарного режиму, фрагменти гімну УРСР, прапор, символи, зображення та іншу атрибутику, оскільки у справі комп'ютерно-технічна експертиза на встановлення, яка саме інформація містилася в мережі «Facebook» на його сторінці коли створена та яким чином розповсюджена не проводилася, як і семантико-текстуальна експертиза щодо змісту понять, лексичного значення слів або словосполучень, їх стилістичне забарвлення, смислове навантаження та характеру інформації.
Крім цього вважає, що довідка-характеристика старости виконавчого комітету Білицької селищної ради від 18.04.2022 є неналежним доказом на підтвердження його вини в інкримінованих злочинах, так як відсутні докази підбурювання місцевих жителів до зміни влади. Свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а також ОСОБА_19 не підтвердили цього, а свідок ОСОБА_20 не зміг вказати особу, яка йому повідомила про ці факти.
Стверджує, що суд в порушення вимог ст. 23 КПК України приєднав до провадження його показання, надані під час досудового розслідування.
Зазначає, що формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не відповідає формулюванню диспозиції ч.1 ст. 358-1 КК України.
Отже вважає, що відсутня подія кримінального правопорушення, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи вичерпані можливості їх отримати, досудове розслідування та судовий розгляд проведено з істотними порушеннями прав людини та вимог законодавства, тому кримінальне провадження щодо нього підлягає закриттю.
Інші учасники провадження вирок не оскаржували.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника в підтримку апеляційної скарги обвинуваченого, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив задовольнити апеляційну скаргу прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Пунктом 3 частини 1 статті 409 КПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Обов'язковою умовою прийняття законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення є неухильне дотримання вимог кримінального процесуального законодавства в процесі судового розгляду.
Відповідно до ст.374 КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.15 постанови №5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів.
В цій частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винуватості обвинуваченого та його роль у вчиненні злочину.
Вказаний обсяг обвинувачення повинен відповідати кваліфікації дій обвинуваченого.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, він не відповідає наведеним вимогам закону.
А саме, відповідно до вироку, суд першої інстанції визнав ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч.1 ст. 436-1 КК України, а саме у тому, що: ОСОБА_9 сприяв діяльності не передбачених законом збройним формулюванням терористичної організації «ДНР» на території Донецької області, яке у збройний спосіб протистоїть підрозділам Збройних Сил України, залучених до проведення операції Об'єднаних сил на території Донецької області та відсіч збройної агресії Російської Федерації; ОСОБА_9 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання негативних суспільно-небезпечних наслідків, з політичних та ідеологічних мотивів, здійсним поширення символіки комуністичного тоталітарного режиму.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що 24.02.2022 збройні сили Російської Федерації розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт між Російською Федерацію та Україною, а саме: здійснили наступ, інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об'єктам на всій території України, перетнули державний кордон України та вторглися на територію України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької та Херсонської областей. У зв'язку з цим на території України було оголошено воєнний стан.
У той же час з висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_9 03.03.2022 о 16 год. 47 хв., перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , із використанням належного йому на праві приватної власності мобільного телефону марки Neffos TP706A (IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) із сім-картою оператора мобільного зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 та встановленим мобільним додатком «Lite (Facebook)» надіслав учаснику терористичної організації «ДНР» т.зв. «Уповноваженому по правам людини в ДНР» ОСОБА_12 текстове повідомлення із зазначенням місць розташування у 17-му та 23-му житлових масивах м. Маріуполь вогневих позицій силових та воєнізованих підрозділів України, які залучені до оборони міста під час воєнного стану.
Дійсно, Верховною Радою України 27 січня 2015 року «ДНР» і «ЛНР» визнані терористичними організаціями. Численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного РФ міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року №106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.
Частина 1 стаття 258-3 КПК України передбачає відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
Об'єктивна сторона злочину полягає в таких формах: 1) створення терористичної групи чи терористичної організації; 2) керівництво терористичною групою чи терористичною організацією; 3) участь у терористичній організації чи терористичній організації; 4) матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи або терористичної організації.
Сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації (організаційне чи інше сприяння) означає забезпечення відповідних умов для здійснення створення або діяльності такого об'єднання. Організаційне сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації може виявлятися в різноманітних діях: допомога в підшукуванні осіб для терористичного об'єднання або в підготовці і проведенні певних заходів по узгодженню терористів, упорядкуванню, узгодженні дій тих чи інших осіб для створення або діяльності терористичної групи (терористичної організації) тощо.
Інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації - це різноманітні дії по забезпеченню відповідних умов для створення чи діяльності терористичного об'єднання, які не охоплюються матеріальним та організаційним сприянням створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації.
Відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» сприяння терористичній діяльності є:
1) фінансування терористів, терористичні групи (терористичні організації);
2) надання або збирання коштів безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи кримінальних правопорушень терористичної спрямованості;
3) проведення операції з коштами та іншими фінансовими активами:
фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи кримінальні правопорушення терористичної спрямованості або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню;
юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму;
юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об'єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов'язаних з ними юридичних і фізичних осіб;
4) надання кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб;
5) надання допомоги особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;
6) вербування фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;
7) переховування осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або кримінальні правопорушення терористичної спрямованості;
8) використання території України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або кримінальних правопорушень терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців.
Отже, визнаючи ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 285-3 КК України, тобто у сприянні збройним формулюванням терористичній організації «ДНР», місцевим судом не було зазначено в тому саме полягає об'єктивна сторона кримінального правопорушення, а саме сприяння, з урахуванням вказаних вище норм, а також відкритого міжнародного збройного конфлікту між Російською Федерацією і Україною, який розпочався 24.02.2022.
Відсутність в мотивувальній частині обвинувального вироку встановлених судом вказаних фактичних обставин, є істотним порушенням кримінального процесуального закону, що передбачено ч.1 ст.412 КПК України, оскільки перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і забезпечити права і законні інтереси учасників провадження, та таким, що призводить до скасування вироку з призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, вирок суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Під час нового судового розгляду суду слід провести судовий розгляд відповідно до положень КПК України, провести процедуру провадження з дотриманням вимог закону, зокрема перевірити доводи апеляційних скарг та ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, наявність ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливого переховування від суду, та з метою забезпечення виконання процесуальних рішень у справі ОСОБА_9 необхідно продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора Кобеляцького відділу Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 , обвинуваченого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 травня 2023 року щодо ОСОБА_9 - скасувати.
Призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 в суді першої інстанції.
Продовжити ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вирішення цього питання судом першої інстанції, але не більше, аніж на 60 днів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4