Справа №643/12527/24 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11кп/818/510/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.162, ч.ч.1, 3 ст.357 КК України
10 квітня 2025 року м.Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
- головуючого ОСОБА_2 ,
- суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
- при секретарі ОСОБА_5 ,
- за участю прокурора ОСОБА_6 ,
- захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м.Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Московського районного суду м.Харкова від 29 жовтня 2024 року, -
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Яковлівка Сахновщинського району Харківської області, громадянина України, з середньо-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не маючого судимості,
засуджено:
-за ч.1 ст.162 КК України на 2 роки обмеження волі;
-за ч.1 ст.357 КК України 6 місяців обмеження волі;
-за ч.3 ст.357 КК України 1 рік обмеження волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 визначено остаточне покарання - 2 роки обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік і покладенням на нього ряду обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Кримінальне провадження було розглянуто судом у порядку, передбаченому ст.ст.381-382 КПК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції
Як установив суд, ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проїжджав на своєму велосипеді повз територію домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 , під час чого у нього раптово виник протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення на територію вказаного домоволодіння, огородженого парканом та житлового будинку, розташованого за тією ж адресою, де проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_8 підійшов до прикритої залізної хвіртки, натиснув на неї, відчинивши її, і таким чином незаконно потрапив на територію подвір'я домоволодіння АДРЕСА_2 . Далі, продовжуючи свої протиправні дії і реалізацію свого протиправного умислу, ОСОБА_8 , не маючи згоди мешканців домоволодіння ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які фактично мешкають у вказаному домоволодінні, і відпочивали у спальній кімнаті, відкривши вхідні двері, які були закриті, однак не зачинені на замок, непомітно для мешканців будинку, протиправно потрапив у коридор житлового будинку за вказаною адресою, де перебував протягом декількох хвилин без дозволу власника та мешканців вказаного домоволодіння, після чого самостійно залишив місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим порушивши особисте конституційне право на недоторканність житла особи, закріплене у ст. 30 Конституції України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла.
Крім того, 09.09.2024 року близько 02:05 ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшовши на територію домоволодіння, огородженого парканом та житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , без їх згоди, непомітно для вказаних осіб, які у цей час відпочивали, протиправно перебуваючи в коридорі вказаного житлового будинку, побачив барсетку коричневого кольору, що належить ОСОБА_10 і не представляє для нього матеріальної цінності, відкривши яку, побачив офіційні документи, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль марки Opel Astra, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 14.09.2017, та банківську картку № НОМЕР_3 емітовану АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_10 , яка є офіційним документом відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992, підпунктів 1.4, 1.14, 1.27, 1.31, ст.1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2000, ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000.
Діючи згідно з раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне заволодіння вищевказаними офіційними документами з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_8 шляхом вільного доступу, непомітно для власника і мешканців домоволодіння, таємно викрав барсетку коричневого кольору, що не представляє для її власника ОСОБА_11 матеріальної цінності з вищепереліченими офіційними документами, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, бажаючи використати в подальшому викрадені документи в особистих корисливих інтересах, розрахувавшись того ж дня в період з 02:20 до 03:00 викраденою ним банківською карткою на АЗС «ОККО», розташованій за адресою: м. Харків, вул. Віренська, 1-А, придбавши спиртні і питні напої, продукти харчування, сигарети на загальну суму 1727,80 грн.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Крім того, 09.09.2024 року близько 02:05 ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшовши на територію домоволодіння, огородженого парканом та житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_2 , де проживають ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , без їх згоди, непомітно для вказаних осіб, які у цей час відпочивали, протиправно перебуваючи в коридорі вказаного житлового будинку, побачив барсетку коричневого кольору, що належить ОСОБА_10 і не представляє для нього матеріальної цінності, відкривши яку, побачив серед іншого посвідчення водія № НОМЕР_4 , категорії А, В, видане 11.08.2009 ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Харкова № 1 ГУМВС України в Харківській області (6301) на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке є важливим особистим документом.
Діючи згідно з раптово виниклим умислом, спрямованим на незаконне заволодіння вищевказаними важливим особистим документом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_8 шляхом вільного доступу, непомітно для власника і мешканців домоволодіння, таємно викрав барсетку коричневого кольору, що не представляє для її власника ОСОБА_11 матеріальної цінності з вищевказаним посвідченням водія, яке є важливим особистим документом, після чого самостійно залишив місце вчинення кримінального правопорушення, бажаючи використати в подальшому викрадене посвідчення водія № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_10 в особистих інтересах.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом іншим важливим особистим документом.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні просить вирок скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосуванням закону, який підлягає застосуванню, а також істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Указав, що відповідно до вимог ч.2 ст.61 КК України обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років, однак судом першої інстанції ОСОБА_8 було призначено покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі на строк 6 місяців, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Також указав, що суд першої інстанції при ухваленні вироку допустив неправильне спрощення при формулюванні обвинувачення, не зазначивши конкретно дату та час вчинення одного з епізодів кримінального правопорушення, а саме кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, в якому обвинувачується ОСОБА_12 , що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а саме: ч.1 ст.91, ст.337, ст.374 КПК України. Просить призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав свою апеляційну скаргу та просив задовольнити її.
Захисник ОСОБА_7 просила вирок залишити без змін.
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи повідомленим належним чином про дату, час та місце судового засідання, заяв чи клопотань про особисту участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не надав, у зв'язку з чим апеляційний розгляд проводився за відсутності останнього.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, думку захисника, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Відповідно до положень ч.1 ст.91 КПК України у кримінальному провадженні, до якого належить і судове, підлягають доказуванню ряд обставин, що мають для нього значення, зокрема: час, місце, спосіб, форма вини та мотив вчинення кримінального правопорушення і ці обставини, згідно п.2 ч.3 ст.374 КПК України, повинні бути наведені у сформульованому у мотивувальній частині вироку обвинувачені, визнаному судом доведеним.
Цих вимог закону не виконано.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Як слідує із матеріалів провадження, у порушення вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку не наведено формулювання обвинувачення за ч.1 ст.162 КК України за епізодом проникнення до житла ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , визнаного судом доведеним, а саме не зазначено конкретно дату та час вчинення обвинуваченим цього кримінального правопорушення.
Ці порушення вимог кримінального процесуального закону, згідно ч.1 ст.412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і відповідно до п.3 ч.1 ст.409 того ж КПК - є підставами для скасування вироку.
Крім того, згідно ч.2 ст.61 КК України обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років.
Однак, суд першої інстанції призначив ОСОБА_8 за ч.1 ст.357 КК України покарання у виді обмеження волі на строк 6 місяців, що є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування вироку.
Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції позбавлений можливості усунути зазначені порушення процесуального закону шляхом повторного дослідження вищевказаних обставин кримінального провадження, оскільки ці обставини не були встановлені судом і клопотань про їх повторне дослідження учасниками судового провадження не заявлено.
З огляду на наведене, колегія суддів керується приписами ч.6 ст.9 КПК України, які визначають, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, тоді застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Тому, виходячи із передбаченої п.13 ч.1 ст.7 КПК України загальної засади кримінального провадження щодо забезпечення обвинуваченим права на захист, ухвалений вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді суду першої інстанції належить усунути вищевказані порушення вимог кримінального процесуального закону, перевірити доводи апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні і постановити рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 412, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Московського районного суду м.Харпкова від 29 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: