Справа № 757/3809/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/1859/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
20 березня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, адвоката, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 28.03.2025 року включно.
При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації: АДРЕСА_1 .
Також, захисник просив визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник посилається на те, що вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Також вказує, що ОСОБА_7 пред'явлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч.3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4, ст. 369 КК України, але досі досудовим слідством не доведено його причетність до вчинення вищезазначених злочинів.
Захисник зазначає, що судом не взято до уваги те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання, має неповнолітню дитину, проживає разом з сином інвалідом третьої групи, який фактично безпорадний внаслідок тривалого захворювання та знаходиться на його утриманні.
При цьому, підозрюваний має захворювання, а саме: переніс інсульт та інфаркт, потребує постійного лікування та спостереження лікарів, що неможливе під час його перебування в СІЗО. У ОСОБА_7 хвора дружина, яка є інсулінозалежною особою, безпорадна мати, яка повинна отримувати постійний догляд від сина.
Захисник також посилається на те, що ОСОБА_7 є інвалідом третьої групи та учасником бойових дій, що також суттєво впливає на його здоров'я, як наслідки його участі на війні.
Апелянт вказує, що жодний ризик, передбачений статтею 177 КПК України, слідчим та прокурором не доведений.
Вказує, що ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів слідства, оскільки він розуміє, що при переховуванні сам собі нашкодить, що може в подальшому призвести до отримання санкції у вигляді позбавлення волі, тим більше у нього на утриманні хворий син і моральні зобов'язання щодо нього утримають від необачних вчинків.
Захисник зазначає, що жодних належних доказів, які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів, немає.
Підставою для застосування щодо особи запобіжного заходу є наявність реальних ризиків вчинення підозрюваним дій, які перешкоджатимуть належному проведенню досудового розслідування, але в жодному випадку не припущення слідчого. Однак, до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував ризики, на які він посилається, не кажучи вже про тримання особи під вартою.
Враховуючи наведене вище скаржник вважає, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Захисник вказує, що в ухвалі суду присутнє істотне порушення КПК України та норм Європейського права у зв'язку з незаконним затриманням особи та необґрунтованим обранням стосовно підозрюваного найбільш суворого запобіжного заходу.
Захисник вважає жодним чином необґрунтованим та недоведеним те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, тим більш, в доданих до клопотання матеріалах дані про такі обставини відсутні.
Оскільки протягом розгляду клопотання не доведено обґрунтованість та наявність існування ризиків, не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для їх запобігання, то наявні всі підстави для застосування, у відповідності до частини 4 статті 194 КПК України більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Апелянт вважає, що прокурор не довів судді належним чином неможливість застосування до ОСОБА_7 , зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, захист вважає застосований запобіжний захід невмотивовано жорстоким, а рішення слідчого судді ухвалене з істотним порушенням вимог КПК та ставить під загрозу права підзахисного, гарантовані п.1 ст.5 Конвенції.
В апеляційній скарзі захисник також зазначає, що судом порушено кримінально процесуальне законодавство. Зокрема, принцип рівності і змагальності сторін, презумпції невинуватості особи, не роз'яснено ОСОБА_7 суті підозри після оголошення клопотання, порушено право ОСОБА_7 на захист у зв'язку з ігноруванням його клопотань.
Адвокат вказує, що під час затримання ОСОБА_7 були грубо порушені його права, передбачені п. 4 ст. 208 КПК України, відповідно до якої уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, однак ОСОБА_7 жодним чином не було роз'яснено, за підозрою у вчиненні якого саме злочину здійснюється його затримання, що є грубим порушенням вимог КПК та права на захист.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року за підозрою ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених , ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 369 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України.
11.06.2024 року о 13 год. 03 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України та 11.06.2024 року о 13 год. 10 хв. затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12.06.2024 року (справа №757/26701/24-к) до ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09.08.2024 року.
Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 06.08.2024 року, 05.09.2024 року, 25.10.2024 року, 05.12.2024 року строк тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою продовжено до 11.09.2024 року включно, 30.10.2024 року включно, 11.12.2024 року та 02.02.2025 року відповідно, без визначення розміру застави.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_26 від 29.07.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000001808 продовжено до 3 місяців.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27.08.2024 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 11.12.2024 року, а ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 03.12.2024 року - до 12 місяців, тобто до 11.06.2025 року включно.
28.01.2025 року слідчий слідчої групи Головного слідчого управління національної поліції України ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні №12023000000001808 від 27.09.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2019 року ОСОБА_10 , посягаючи на моральні засади суспільства, маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів проти громадського порядку та моральності, маючи уявлення щодо необхідних вимог до організації та утримання місць розпусти, вирішив створити та очолити стійке угрупування - злочинну організацію, яка б забезпечувала діяльність з надання сексуальних послуг особами жіночої статі та отримання систематичного протиправного прибутку від такої діяльності, і в подальшому здійснював таку діяльність, залучивши численних осіб, зокрема ОСОБА_7 .
Роль ОСОБА_7 у складі злочинної організації, визначена безпосередньо ОСОБА_10 , який усвідомлюючи, що ОСОБА_7 є діючим адвокатом, являється колишнім працівником правоохоронних органів, де займав керівні посади, та має широке коло знайомих серед діючих працівників, зокрема у зв'язку із посадою секретаря поліцейської комісії ГУНП у Львівській області по відбору працівників поліції, яку останній раніше займав, поклав на ОСОБА_7 обов'язки, які полягали у забезпеченні безпеки злочинної організації шляхом «закриття питань» з правоохоронними органами та наданням консультацій щодо вжиття заходів з конспірації їх протиправної діяльності для уникнення її викриття і притягнення до відповідальності.
При цьому, ОСОБА_10 , визначив ОСОБА_7 як пособника вказаної злочинної діяльності, а саме - як особу, відповідальну за корупційну взаємодію із правоохоронними органами, на якого поклав наступні обов'язки, зокрема, але не виключно:
- отримання необхідної для забезпечення діяльності учасників злочинної організації інформації з наявних обліків МВС України;
- отримання від невстановлених працівників правоохоронних органів інформації про заплановані слідчі (розшукові) дії відносно учасників створеної ОСОБА_10 злочинної організації та передача вказаної інформації останньому;
- комунікація із невстановленими розслідуванням особами, які займають посади в правоохоронних органах з метою створення правил конспірації та протидії правоохоронним органам, а також вирішення питань пов'язаних із невтручанням правоохоронних органів у протиправну діяльність, створеної ОСОБА_10 , злочинної організації, шляхом щомісячної передачі, від останнього, грошових коштів, в якості неправомірної вигоди за не перешкоджання діяльності злочинної організації, відповідним представникам правоохоронних органів;
- комунікація із невстановленими розслідуванням особами, які займають посади в правоохоронних органах з метою налаштування каналів обміну інформацією щодо діяльності конкурентів ОСОБА_10 , як організатора злочинної організації, в злочинному середовищі, які також здійснюють незаконну діяльність, пов'язану із заняттям сутенерством та створенням і утриманням місць розпусти на території м. Львова;
- виконання інших завдань організатора злочинної організації ОСОБА_10 , пов'язаних саме із вирішенням різного роду питань із невстановленими розслідуванням особами, які займають посади в правоохоронних органах.
Залучення ОСОБА_7 до протиправної діяльності обумовлено наявністю у останнього корупційних зв'язків серед працівників правоохоронних органів, наявність досвіду, здобутого під час проходження служби в органах внутрішніх справ, наявністю спеціального статусу адвоката, а також уникнення необхідності особистих зустрічей із правоохоронними органами, що, у свою чергу, підвищувало рівень їх особистої безпеки від викриття та запобігало необхідності підшукування сторонніх осіб для вирішення корупційних питань.
Отже, на виконання спільно розробленого та відомого учасникам злочинної організації плану, ОСОБА_7 залучав невстановлених розслідуванням осіб з числа працівників правоохоронних органів, з метою здійснення прикриття діяльності злочинної організації, отримував необхідну для забезпечення діяльності учасників злочинної організації інформацію з наявних обліків МВС України, передавав від керівництва злочинної організації працівникам правоохоронних органів неправомірну вигоду з метою не документування їх протиправної діяльності, з використанням корупційних зв'язків отримував від представників правоохоронних органів інформацію щодо запланованих до прийняття чи прийнятих відносно них рішень, передавав керівництву злочинної організації, отриману від корупційних зв'язків в правоохоронних органах, інформацію щодо запланованих слідчих та розшукових дій відносно учасників злочинної організації та вчиняв інші дії, спрямовані на безперешкодне її функціонування.
Слідчий зазначив, що під час досудового розслідування встановлені обставини, які дають обґрунтовані підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Також слідчий вказав, що на даний час продовжують існувати сукупність підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:
- існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, - переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні особливо тяжких злочинів (ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 27 ч. 4 ст. 369, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 303 КК України), за який Законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, дає обґрунтовані підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Повідомлення про підозру підтверджується матеріалами кримінального провадження, тому останній, усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання його винним, яке пов'язане із позбавленням волі за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі на території, яка тимчасово не підконтрольна владі України. Також, підозрюваний ОСОБА_7 не пішов на співпрацю із органом досудового розслідування, свою вину по суті повідомленої підозри не визнає, а тому останній сподівається на уникнення кримінальної відповідальності за вчинені тяжкі та особливо тяжкі злочини, що дає додаткові обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
- існують ризики, передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що на даний час проведений не увесь комплекс необхідних слідчих (розшукових) дій та не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування, а тому ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Також існує ризик іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, який може бути виражений у створенні підозрюваним штучних доказів та підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження висунутих ним у подальшому захисних версій. Також зазначений ризик може бути реалізований підозрюваним шляхом зловживання процесуальними правами, що може виразитись у неявці для проведення слідчих дій у справі чи затягуванні з отриманням та ознайомленням з процесуальними документами, вручення яких чи надання для ознайомлення є обов'язковим під час проведення досудового розслідування. Окрім цього, перебуваючи на волі, підозрюваний зможе попередити інших фігурантів даного кримінального провадження, підозри стосовно яких на даний час готуються для пред'явлення та подальшого оголошення розшуку таких, а також інших ймовірних підозрюваних, які наразі не встановлені органом досудового розслідування, надавши їм відповідні настанови та поради, щодо подальших спільних дій, а також обговорити з ними спільну версію своєї невинуватості у злочинах, таким чином перешкоджати провадженню іншим чином;
- існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, - незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні. Зокрема, перебуваючи на волі, підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності для себе, своїх спільників, може вчинити дії направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний раніше служив в поліції, має тісні корупційні зв'язки, а також до затримання регулярно спілкувався із представниками правоохоронних органів.
Крім того, з корисливих мотивів ОСОБА_7 може вчинити нові кримінальні правопорушення, переслідуючи намір протиправного збагачення, повернувшись до проведення злочинної діяльності, описаної вище, оскільки останній, будучи діючим адвокатом, практичну адвокатську діяльність не здійснював, а єдиним джерелом доходів останнього був саме прибуток, отриманий від протиправної діяльності та вчинення злочинів, які останньому інкриміновані.
Також, ОСОБА_7 може вчинити нові кримінальні правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин та з метою ухилення від слідства може залишити територію України, що повністю підтверджує ризик, передбачений п.п. 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вище перелічені ризики повністю підтверджуються матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що інший більш м'який запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно попередити спроби підозрюваного ухилитися від досудового розслідування та суду, а також для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні.
Враховуючи викладене, а також характер вчинення кримінальних правопорушень, їх суспільно небезпечність, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання останнього винуватим, сторона обвинувачення вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить в повній мірі належного проведення досудового розслідування та судового розгляду.
Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, так як наявні у матеріалах провадження дані підтверджують наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, такий захід не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов'язків.
Закінчення досудового розслідування на даному етапі, а саме до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу, є неможливим та потребує додаткового строку, оскільки результати процесуальних дій, які планується провести в рамках досудового розслідування, мають суттєве значення для кримінального провадження, тобто для забезпечення повного та неупередженого розслідування, а також для виконання основного завдання кримінального провадження, що визначене ст. 2 КПК України.
Вказані процесуальні дії не були завершені раніше, у зв'язку із винятковою складністю кримінального провадження, яка обумовлена: 1) кількістю підозрюваних осіб, оскільки на даний час повідомлено про підозру 17 особам, при цьому вирішуються питання про складання повідомлення про підозру іншим особам, які були залучені до протиправної діяльності, а також заплановано повідомлення про зміну раніше повідомлених підозр деяким підозрюваним у зв'язку із встановленням додаткових відомостей про скоєні ними злочини; 2) поведінкою підозрюваних осіб, які перешкоджають встановленню істини по кримінальному провадженню та жодним чином не співпрацюють з органом досудового розслідування (відмовляються від надання показань і т.п.); 3) тривалим періодом їх злочинної діяльності, а також латентним характером протиправних дій, що призвело до необхідності проведення негласних слідчих (розшукових) дій протягом довгого часу; 4) необхідністю встановлення та допиту значної кількості свідків, які перебувають в різних регіонах України, що зумовлює додаткові часові витрати; 5) проведенням криміналістичної експертизи звукозаписів, з метою підтвердження прийняття участі підозрюваних у розмовах, які зафіксовані під час проведення негласних слідчих (розшукових) діях, на виконання якої необхідно виділити тривалий час (не менше 30 робочих днів); 6) складанням значної кількості протоколів за результатами проведених негласних слідчих (розшукових) дій, з подальшим їх розтаємненням.
У клопотанні слідчий зазначив, що підстави, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_7 в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я відсутні.
Посилаючись на вказане, слідчий просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_7 строком на 60 днів, в межах строків досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 28.03.2025 року включно.
З такими висновками частково погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що приймаючи рішення про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , слідчим суддею належним чином дотримані зазначені вимоги закону.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 302, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 303, ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 369КК України, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому злочинів є обґрунтованою.
Слідчим суддею досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою та встановлено, що необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, без проведення яких закінчення досудового розслідування є неможливим.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер, наслідки та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні яких він підозрюється.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити речі і документи, які можуть мати значення речових доказів у кримінальному провадженні; незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим щодо ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованого йому злочину та його наслідками, даними про особу підозрюваного, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Разом з тим колегія суддів не погоджується із висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення застави підозрюваному ОСОБА_7 , та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про можливість у даному провадженні, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному ОСОБА_7 у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України розмір застави.
Так, як убачається з положень ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України передбачено випадки, за яких слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, серед яких вчинення злочину, який спричинив загибель людини.
У той же час, як убачається із аналізу положень ч. 4 ст. 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Крім того, як зазначає у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, ризики неналежної процесуальної поведінки підозрюваного з часом зменшуються (справа «Ткачов проти України» від 13.12.2007, «Єлоєв проти України» від 06.11.2008).
З плином часу, інтереси слідства стають недостатніми для обґрунтування тримання підозрюваного під вартою: за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевірок, отриманню показань («Клоот проти Бельгії» (Clooth v. Belgium), § 44)
На переконання колегії суддів, у поданому клопотанні слідчим та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не доведено, що з плином часу продовжують існувати ті ж підстави, які існували на момент застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення йому застави.
З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та позицію підозрюваного, беручи до уваги процесуальну поведінку підозрюваного, дані про його особу, ту обставину, що він утримується під вартою з 11.06.2024 року без права внесення застави та хоча ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного продовжують існувати, проте, інтенсивність встановлених ризиків з плином часу певною мірою знизилася, колегія суддів вважає за можливе у даному випадку визначити підозрюваному розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Ураховуючи дані про особу підозрюваного, його репутацію, майновий та сімейний стан, вік та стан здоров'я, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також беручи до уваги ту обставину, що ризики непроцесуальної поведінки підозрюваного продовжують існувати, проте, інтенсивність встановлених ризиків з плином часу певною мірою знизилася, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визначення ОСОБА_7 застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень у національній грошовій одиниці, з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та продовжити ОСОБА_7 строк тримання під вартою у межах строку досудового розслідування до 28.03.2025 року, із визначенням застави у виді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 гривень у національній грошовій одиниці, та покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 28.03.2025 року.
Керуючись ст.ст.177, 178, 179, 182, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000001808 від 27.09.2023 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Продовжити щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, до 28 березня 2025 року включно.
Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватись від спілкування із іншими підозрюваними, свідками, експертами, і учасниками даного кримінального провадження;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, обчислювати з дня внесення застави до 28 березня 2025 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду, має бути наданий уповноваженій особі ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа ДУ «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи де підозрюваний перебуває під вартою, негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4