05 лютого 2025 рокуСправа №160/31407/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/31407/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
26.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), в якому позивач просить:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") щодо відмови у задоволенні рапорту військовослужбовця командира роти батальйону Військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та абзацу 11 п.3 ч. 12 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.09.1992 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") прийняти рішення про звільнення військовослужбовця командира роти батальйону Військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та абзацу 11 п.3 ч. 12 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.09.1992 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення його з військової служби на підставі п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки позивач має необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи. Проте, отримавши зазначений рапорт, відповідачем протиправно не звільнено позивача з військової служби з формальних підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 49136/24).
В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що згідно частини 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною із числа осіб з інвалідністю II групи. За таких обставин передбачений перелік документів, необхідний для звільнення з військової служби: висновок медико-соціальної експертної комісії про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю ІІ групи). Верховний Суд у пункті 66 постанови від 11 квітня 2024 року у справі №420/16689/23 чітко резюмував, що з аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, необхідно дійти висновку, що саме медико-соціальна експертна комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності. Однак, у довідці до акту огляду медико-соціальної експертної комісії не зазначена потреба в постійному догляді. З урахуванням наведеного, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач діяв у передбачений законом спосіб.
11.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 49843/24), в якій представником позивача заперечувалися доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, з урахуванням наведеного у позові обґрунтування, представник позивача просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 на посаді командира роти батальйону військової частини НОМЕР_5 , що підтверджується копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_6 .
Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 05.09.2024 (вх. №34738 від 16.09.2024) про звільнення з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абзацу 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", до якого були долучені, зокрема, нотаріально посвідчена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №799819 від 25.07.2024 та заключення Лікарсько-консультативної комісії №2836 від 04.10.2024.
Також матеріали справи містять нотаріально посвідчені копії паспорту позивача серії НОМЕР_7 , РНОКПП позивача, паспорт громадянина України № НОМЕР_8 від 23.07.2022 на ім'я ОСОБА_2 , Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1144603-2022 від 26.08.2022, РНОКПП ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_9 , згідно якого ОСОБА_2 є дружиною позивача, довідок про взяття на облік внутрішньопереміщеної особи, Довідки про склад сім'ї, Акту обстеження житлово-побутових умов від 03.09.2024.
Також в матеріалах справи наявна копія подання про звільнення позивача, аркуша бесіди від 21.10.2024 та рапорту позивача про звільнення з військової служби від 05.09.2024.
З Довідки серії 12 ААГ №799819 від 25.07.2024 судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи. Дата чергового переогляду 25.07.2026.
Із заключення Лікарсько-консультативної комісії №2836 від 04.10.2024, судом встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
З листа Військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2024 судом встановлено, що підставою відмови в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби є відсутність позначення в Довідці 12 ААГ №799819 від 25.07.2024 інформації про те, що дружина позивача потребує постійного стороннього догляду.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не звільнення позивача за його рапортом з військової служби, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232-XII, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-XII установлено, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено:
ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб;
військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався згідно з Указами Президента.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до абзацу 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Додатком 19 Інструкції №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема, відповідно до пункту 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1,2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Згідно з абзацом 2 пункту 14.10 розділу XIV Інструкції № 170 звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Визначена нормативно-правовим актом вимога щодо надання оригіналів доказів для звільнення є законною та передбачена для уникнення будь-яких сумнівів стосовно справжності документів.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при подачі рапорту про звільнення з військової служби додано докази наявності у останнього оригіналів поданих документів, адже матеріали справи містять завірені відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», відповідні документи.
Як вже зазначалося судом, згідно довідки серії 12 ААГ №799819 від 25.07.2024 судом встановлено, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи. Дата чергового переогляду 25.07.2026.
Згідно заключення Лікарсько-консультативної комісії №2836 від 04.10.2024, судом встановлено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
З листа Військової частини НОМЕР_2 від 04.11.2024 судом встановлено, що підставою відмови в задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби є відсутність позначення в Довідці 12 ААГ №799819 від 25.07.2024 інформації про те, що дружина позивача потребує постійного стороннього догляду.
Щодо даного твердження відповідача суд зазначає таке.
Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 №1317 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 Положення №1317).
Відповідно до абз.2 пп. 1 п. 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 17 Положення про медико-соціальну експертизу).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2012 №577, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 вересня 2012 за №1509/21821, затверджена Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації №157-1/о «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією».
Ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації «Виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією» (далі - форма №157-1/о) і складається з двох частин: зазначеної виписки та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією.
Відповідно до п. 3, 4 Інструкції Форма №157-1/о застосовується при винесенні рішення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про встановлення групи, причини і строку інвалідності.
Усі реквізити даної форми заповнюються відповідно до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (форма №157/о).
Виходячи з аналізу наведених правових норм, а також затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальні експертні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, а також потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Повноваження лікарсько-консультативних комісій закладу охорони здоров'я визначені, зокрема, Порядком організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженим Наказом МОЗ України від 09.04.2008 №189, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04 липня 2008 р. за №589/15280.
Відповідно до розділу III Порядку №189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (п.1).
Відповідно до п.3 розділу ІІІ Порядку №189 до основних завдань ЛКК належить, в тому числі:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
Окрім того, наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 №667 затверджено Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю чи II групи внаслідок психічного розладу, за п. 1 якої Лікарською консультативною комісією (ЛКК) закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю видається висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2021 р. за №510/36132, затверджені:
1) форма первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
2) форма первинної облікової документації №080-2/о «;Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення;
3) форма первинної облікової документації №080-3/о «;Довідка про захворювання дитини на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне (орфанне) захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня про те, що дитина отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги» та інструкцію щодо її заповнення.
Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» встановлено, що Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги (п.2 Інструкції).
Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859 (п.4 Інструкції).
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (п.7 Інструкції).
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я (п.8 Інструкції).
Особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (п.11 Інструкції).
Таким чином, потребу у постійному догляді визначають як медико-соціальні, так і лікарсько-консультативні комісії, що підтверджується відповідними документами, складеними за формою, затвердженою МОЗ.
Як вже зазначено судом, матеріали справи містять заключення Лікарсько-консультативної комісії №2836 від 04.10.2024, з якої вбачається, що дружина позивача потребує постійного стороннього догляду.
Вказана обставина, як і заключення Лікарсько-консультативної комісії №2836 від 04.10.2024 і його зміст відповідачем не оспорюється. Також не оспорюється той факт, що вказане заключення розглядалося відповідачем під час розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, адже єдиною підставою такої відмови відповідачем зазначено відсутність в Довідці 12 ААГ №799819 від 25.07.2024 інформації про те, що дружина позивача потребує постійного стороннього догляду.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.
Керуючись ст.2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") щодо відмови у задоволенні рапорту військовослужбовця командира роти батальйону Військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та абзацу 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.09.1992 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") прийняти рішення про звільнення військовослужбовця командира роти батальйону Військової частини НОМЕР_4 капітана ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4 та абзацу 11 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" від 25.09.1992 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжити службу): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 05.02.2025.
Суддя О.В. Царікова