Провадження № 2/522/1475/25
Справа № 522/5659/24
14 квітня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Єрганінової К.В.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат,
Позивач 11.04.2024 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за період з 02.06.2020 по 09.08.2023 в розмірі еквівалентному 2 677,46 дол. США на день ухвалення рішення, 3% річних за період з 09.08.2023 по 03.04.2024 у розмірі 20 087,39 грн та інфляційні витрати у розмірі 18 392,43 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09.08.2023 Приморським районним судом м.Одеси було ухвалено рішення по справі №522/9820/20 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 023 680 грн, що є еквівалентом 28 000 доларів США, пеню у розмірі 1 23,68 грн та 3% річних у розмірі 45 567,66 грн, стягнуто судовий збір у розмірі 10 510 грн. Рішення суду залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 15.02.2024. У вказаному рішенні 3% річних стягнуто за період з 08.12.2018 по 01.06.2020. У період з 02.06.2020 по 09.08.2023 слід розраховувати 3% річних у доларах, адже борг був наданий у доларах, а після ухвалення рішення слід нараховувати 3% річних у гривнях, адже у рішенні борг стягнуто у гривні, тобто змінилася валюта зобов'язань. У зв'язку з тим, що з 09.08.2023 змінилася валюта зобов'язання, то з цього часу позивач має право нараховувати інфляцію.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Свяченої Ю.Б.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15.04.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання.
На підставі розпорядження Приморського районного суду м. Одеси №186/25 від 16.01.2025 на виконання рішення Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси, у зв'язку з поданням заяви про відставку», по справі було проведено 17.01.2025 повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа була передана судді Бондарю В.Я.
У період з 20.01.2025 по 22.01.2025 суддя Бондар В.Я. перебував у відпустці, у зв'язку з чим справа передана судді 23.01.2025.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23.01.2025 справа прийнята до розгляду судді Бондаря В.Я. та призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 10.03.2025.
У зв'язку з неявкою учасників справи у судове засідання 10.03.2025 розгляд справи було відкладено на 09.04.2025.
До суду 10.03.2025 надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.
На обгартування відзиву зазначено, що у рішенні суду по справі №522/9822/20 частково задоволено позов та стягнуто 3% річних у гривні, адже встановлено, що відповідач отримав грошові кошти в національній валюті України. Позивач просить стягнути 3% річних за період 3 роки 10 місяців, тому відповідач просить застосувати позовну давність та вказує, що за період з 03.04.2021 по 03.04.2024 3% річних складає 92 277,87 грн, а не сума зазначена позивачем. Рішення суду набрало законної сили 15.02.2024, тому нарахування інфляційних втрат можливо лише з цього часу. За період з 15.02.2024 по 03.04.2024 інфляційні витрати складають 8 204,80 грн. Зобов'язання було визначено у валюті, тому нарахування інфляційних витрат є неможливим. ОСОБА_2 має намір виконати рішення, однак не має змоги сплатити одразу всю суму, у зв'язку з чим звертався до суду з заявою про розстрочку виконання рішення, однак йому було відмовлено у задоволенні заяви. Розмір витрат на правову допомогу просить зменшити до 1 000 грн.
У судове засідання 09.04.2025 учасники справи не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.
Клопотань про відкладення розгляду справи від представників сторін не надходило, підстав для відкладення розгляду справи не встановлено.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 09 серпня 2023 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення по справі №522/9822/20, яким позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 023 680 (один мільйон двадцять три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок (основна сума боргу за договором Позики від 08.12.2017 року), що є еквівалентом 28 000, 00 доларів, пеню у розмірі 1 023 (одна тисяча двадцять три) гривні 68 копійок та 3% річних в розмірі 45 567,66 (сорок п'ять тисяч п'ятсот шістдесят сім) гривень 66 копійок, що в загальній сумі становить 1 070 271 (один мільйон сімдесят тисяч двісті сімдесят одна) гривня 34 копійки, також стягнуто судовий збір в розмірі 10 510 (десять тисяч п'ятсот десять) гривень. (а.с.11-19).
Як правильно вказує представник відповідача, у рішенні суду від 09.08.2023 стягнуто три відсотки річних за період з 08.12.2018 по 01.06.2020 у гривнях, адже відповідачем отримано грошові кошти в національній валюті України.
На підтвердження передачі позики у гривнях (763 000 грн) та зобов'язання повернути позику у гривнях також свідчить п.1 договору позики від 08.12.2017.
Постановою Одеського апеляційного суду від 15 лютого 2024 року апеляційна скарга адвоката Шульги Ю.І. залишена без задоволення, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.08.2023 залишено без змін (а.с.20-33).
Згідно ч.1,2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Таким чином, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 09.08.2023 набрало законної сили 15 лютого 2024 року, що також зазначено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Проте, набрання рішення законної сили в контексті розгляду питання про стягнення трьох відсотків річних не має значення, адже підставою нарахування є прострочення виконання зобов'язання за договором позики.
За загальним правилом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що:
1) натуральним є зобов'язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном;
2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку;
3) кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.
В указаній справі, дійшовши висновку про натуральний характер зобов'язання, суд касаційної інстанції виходив з того, що вимога кредитора не може бути захищена в судовому порядку за сплином позовної давності.
Разом з тим, в даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом у рішенні Приморського районного суду м.Одеси по справі №522/9822/20 від 09.08.2023 у справі, за яким з відповідачів стягнуто суму заборгованості на користь позивача, а, отже, зобов'язання не можна вважати натуральним.
Можливість нарахування боржникові кредитором наслідків прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України, після реалізації права на дострокове стягнення усієї суми кредиту, встановлена також постановою Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Доводи представника позивача про стягнення 3% річних за період з 02.06.2020 (рішенням стягнуто 3% річних до 01.06.2020) по 09.08.2023 (дата постановлення рішення) у доларах США є необґрунтованими, адже позика також надавалася у гривнях, а зобов'язання повернути позивачу визначено у гривнях у сумі еквівалентній 28 000 доларів США.
Тому, 3% річних за період з 02.06.2020 по 09.08.2023 нараховані на суму отриманої позики у розмірі 763 000 грн складають 72 960,65 грн.
За період з 09.08.2023 по 03.04.2024 позивачем нараховано три відсотки річних на суму 1 023 680 грн (сума змінилася за рішенням суду) у розмірі 20 087,39 грн і таких розрахунок є правильним.
Інфляційні втрати нараховані позивачем за період з 09.08.2023 по 03.04.2024 у розмірі 18 392,43 грн, таке нарахування є правомірним, тому вимоги підлягають задоволенню.
Щодо строків позовної давності.
У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Згідно частини четвертої статті 267 наведеного Кодексу, сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У цій справі позивач звернувся до суду з позовом 11.04.2024 та просить тягнути 3% річних за період з 02.06.2020 по 03.04.2024 та інфляційне нарахування за період з 09.08.2023 по 03.04.2024.
Разом з тим, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України карантин продовжувався та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30 червня 2023 року на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Відповідно до ч. 12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Крім того, згідно з ч. 19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, 30.06.2023, коли було відмінено карантин, вже діяв воєнний стан, на період дії якого також зупиняються строки позовної давності.
Прострочення виконання зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання, підтвердженого судовим рішенням, до моменту його повного виконання і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Відповідні висновки неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема містяться і в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року в справі № 204/3530/17, від 17 лютого 2021 року в справі № 303/7132/18.
Таким чином, вимоги про стягнення нарахувань з 02.06.2020 є обґрунтованими, адже строки позовної давності зупинені з 11.03.2020.
Тому, доводи відповідача про застосування строків позовної давності є безпідставними.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення 3% річних за період з 02.06.2020 по 09.08.2023 нараховану на суму отриманої позики у розмірі 72 960,65 грн та 3% річних за період з 09.08.2023 по 03.04.2024 нараховану на суму встановлену рішенням суду у розмірі 20 087,39 грн, тобто загальний розмір 3% річних становить 93 048,04 грн. Розмір інфляційних втрат нарахований позивачем за період з 09.08.2023 по 03.04.2024 у розмірі 18 392,43 грн також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Розмір трьох відсотків річних та інфляційних нарахування в сукупності складає 111 440,47 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 1 та 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при зверненні до суду оплатив судовий збір у розмірі 1 438 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.04.2024 (а.с.39).
У зв'язку з частковим задоволенням позову, сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 1 114,73 грн, що становить 77,52%, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Підстави для стягнення витрат на правову допомогу відсутні у зв'язку з відсутністю доказів понесення витрат на правову допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 258-259, 263-265, 268, 274, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) грошові кошти у розмірі 111 440 (сто одинадцять тисяч чотириста сорок) гривень 47 (сорок сім) копійок, з яких:
- 18 392,43 грн - інфляційне нарахування;
- 93 048,04 грн - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 114 (одна тисяча сто чотирнадцять) гривень 73 (сімдесят три) копійки.
В іншій частині позову - відмовити.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 14 квітня 2025 року.
Суддя: В.Я. Бондар