79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" квітня 2025 р. Справа №909/1131/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 04.02.2025 (вх. № 01-05/328/25 від 06.02.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 (суддя Скапровська І.М., повний текст рішення складено та підписано 27.01.2025)
у справі №909/1131/24
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", м. Івано-Франківськ
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кіщак Марії Ігорівни, м. Долина, Долинський р-н, Івано-Франківська обл.,
про стягнення заборгованості в розмірі 40 492,17 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" ( далі - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго", позивач) до Фізичної особи-підприємця Кіщак Марії Ігорівни ( далі - ФОП Кіщак М.І., відповідач) про стягнення 40 492,17 грн, з яких: 33 943,16 грн - основний борг, 4 806,24 грн - інфляційні втрати, 1 513,59 грн - 3% річних, 229,18 грн - пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманих комунальних послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення у період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1131/24 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів отримання відповідачем послуг на заявлену до стягнення суму, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити які саме вихідні дані взяті позивачем для обрахунку обсягу спожитої у будівдівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (показники вузлів обліку, обсяги теплової енергії, кількість споживачів - співвласників будинку та площі їх приміщень, загальна опалювальна площа тощо).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" подало апеляційну скаргу від 04.02.2025, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1131/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.
Вимоги апелянта обгрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки долученому позивачем до відповіді на відзив та наявному в матеріалах справи розрахунку вартості послуг постачання теплової енергії ФОП Кіщак М.І. за період 01.12.2021-31.10.2024, в якому відображено детальну інформацію щодо показників комерційного вузла обліку, періодів та способу обчислення розміру заборгованості, обсягу споживання послуг іншими співвласниками будинку, загальних площ житлових та нежитлових приміщень тощо.
На переконання апелянта, ним нараховано оплату за надані послуги з постачання теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення та розподілено таку між споживачами з дотриманням умов договору та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018. Водночас, відповідач (споживач) зобов'язаний оплатити вартість наданих послуг у визначений договором строк відповідно до положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №830 від 21.08.2019.
ФОП Кіщак М.І. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1131/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу- без задоволення.
Зокрема, відповідач погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем обставин отримання ФОП Кіщак М.І. послуг на заявлену до стягнення суму та вважає наявний в матеріалах справи розрахунок, на який покликається апелянт, неналежним доказом, оскільки з такого неможливо встановити чи дані щодо обсягів теплової енергії вносились позивачем саме на підставі показників будинкового вузла обліку.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025 справу №909/1131/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1131/24, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено, що позивачем додано до апеляційної скарги нові докази, які не були подані суду першої інстанції, - показники будинкових лічильників за період стягнення та акти прийняття в експлуатацію вузла обліку теплової енергії.
Згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом апеляційної інстанції доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
Звертаючись до апеляційного господарського суду, позивач не навів жодних підстав для долучення додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи, не обґрунтував наявності виняткового випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, не довів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для долучення доданих апелянтом до апеляційної скарги додаткових доказів.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за Кіщак Марією Ігорівною зареєстроване право приватної власності на нежитлове приміщення - крамницю загальною площею 61,1 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Вказане нежитлове приміщення розміщене в межах зовнішніх стін житлового будинку, який під'єднаний до мереж централізованого опалення та забезпечується тепловою енергією, що надається ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго". Вказана обставина відповідачем не заперечується.
Форма типового індивідуального договору на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №1022 від 08.09.2021.
ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" 01.11.2021 на офіційному веб-сайті: http://tke.if.ua/ опубліковано індивідуальний договір на послугу з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання для усіх власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будівлях, підключених до мереж централізованого опалення.
Відповідно до п. 5 Індивідуального договору, виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Згідно з п. 30 Індивідуального договору споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. №1022 та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
У п. 31 Індивідуального договору визначено, що вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця.
Відповідно до наказу ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" №271 від 01.12.2021, для абонентів ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" з 01.12.2021 встановлено плату за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуг з постання теплової енергії, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами у розмірі: 10,70 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії без приладів обліку та 12,62 грн/міс. (з ПДВ) за послугу з постачання теплової енергії за наявності приладів обліку.
За змістом п. 32 Індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33 Індивідуального договору).
Згідно з п. 34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У п. 45 Індивідуального договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, у період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" забезпечувало тепловою енергією будинок по вул. Галицькій, 32 у м. Івано-Франківську.
Позивач зазначає, що у відповідача, як власника нежитлового приміщення за адресою вул. Галицька, 32/84 в м. Івано-Франківську, виникло зобов'язання здійснювати оплату загальнобудинкових потреб на опалення.
Відтак, позивачем сформовано рахунки на оплату наданих послуг у період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року. Однак, у визначені договором строки відповідач не оплатила надані позивачем послуги.
17.11.2023 позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 06/1403 про оплату заборгованості за поставлену теплову енергію, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Вказані обставини слугували підставою для звернення ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Господарського суду Івано-Франківської області
з позовом про стягнення з ФОП Кіщак М.І. 40 492,17 грн, з яких: 33 943,16 грн - основний борг, 4 806,24 грн - інфляційні втрати, 1 513,59 грн - 3% річних, 229,18 грн - пеня.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417) власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 ст. 5 Закону №417 встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.12 Закону №417 витрати на управління багатоквартирним будинком включають витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Водночас, статтями 633, 634 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, а договором приєднання, в свою чергу, є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому і друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В пунктах 1 та 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
За змістом ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги" у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на вебсайті виконавця послуги, співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У матеріалах справи відсутні докази прийняття співвласниками будинку по вул. Галицька, 32 у м. Івано-Франківську рішення про вибір моделі договірних відносин та укладення відповідного договору з ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".
Враховуючи наведене та вимоги ч. 5 ст. 13 Закону України "Про житлового-комунальні послуги", індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Індивідуальний договір) є укладеним з 01.12.2021 та обов'язковим до виконання для усіх співвласників житлових та нежитлових приміщень, які розміщені у будинку по вул. Галицька, 32 у м. Івано-Франківськ, в тому числі ФОП Кіщак М.І.
Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг визначено “Правилами надання послуг з постачання теплової енергії» затверджених постановою КМУ від 21.08.2019 №830 ( далі - Правила) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, що затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житло-комунального господарства України від 28.12.2018 №315 ( далі - Методика).
Абзацом 4 п.24 Правил встановлено, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання.
Абзацом 6 п.14 Правил встановлено, що відокремлення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов'язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, втраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики.
З огляду на встановлені судом обставини, у відповідача, як власника нежитлового приміщення за адресою вул. Галицька, 32/84 у м. Івано-Франківську за період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року виникло зобов'язання здійснювати оплату поставленої теплової енергії на загальнобудинкові потреби.
Відповідач порушила вказане зобов'язання, а тому ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулось до суду з позовом про стягнення з ФОП Кіщак М.І. , зокрема, 33 943,16 грн основної заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів отримання відповідачем послуг на заявлену до стягнення суму, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів неможливо встановити які саме вихідні дані взяті позивачем для обрахунку обсягу спожитої у будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (показники вузлів обліку, обсяги теплової енергії, кількість споживачів - співвласників будинку та площі їх приміщень, загальна опалювальна площа тощо).
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Розділом IV Методики передбачено визначення обсягу теплової енергії, витраченого на загальнобудинкові потреби опалення, одним із трьох варіантів: розрахунково, спрощено або відповідно до проектубудівлі/енергоаудиту.
Так, у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у МЗК та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги.
У разі, якщо є відсутнім проект на будівлю/будинок та є наявним результат енергоаудиту, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається за результатами енергоаудиту. У разі, якщо після проведення енергоаудиту відбулись зміни в системі теплопостачання будівлі/будинку, то результати енергоаудиту не можуть бути застосовані.
У разі відсутності проекту на будівлю/будинок та результатів енергоаудиту обсяг теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений розрахунково за формулою де повинні братись за основу наступні вихідні дані: фактичний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді, Гкал; загальна площа МЗК та допоміжних приміщень (незалежно від наявності опалювальних приладів) у будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ, м. кв.; загальна опалювальна площа будівлі/будинку, окрім підвалів, техпідпіль та горищ, м. кв.; обсяг теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, Гкал.
У разі відсутності даних щодо загальних площ для розрахунків у відповідності до формули 24 цієї Методики для типових будівель/будинків можуть бути застосовані площі, визначені на базі проектних площ відповідної серії будівлі/будинку.
У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.
Визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qз.б.поп.проект), повинен бути додатково скорегований із застосуванням коефіцієнту zвідкл, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Обсяг споживання теплової енергії на загальнобудинкові потреби (Qопз.б.п) опалення визначається за формулою де в основі наступні вихідні дані: визначений розрахунково, спрощено або відповідно до проекту обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, Гкал; коефіцієнт, що враховує площу приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку та розраховується за формулою, де вихідними даними є опалювальна площа приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку, м. кв.; загальна опалювальна площа будівлі/будинку, м.кв.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень.
З наявного в матеріалах справи детального розрахунку вартості послуг постачання теплової енергії ФОП Кіщак М.І. за спірний період вбачається, що позивачем: враховано показники будинкового приладу обліку POLLUSTAT №74660043 (помісячні початкові та кінцеві показники); обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, визначено спрощено відповідно до положень Методики; розподіл кількості теплової енергії на загальнобудинкові потреби для відповідача здійснено пропорційно загальній площі всіх приміщень будинку; для розрахунку кінцевої вартості теплової енергії враховано тарифи на послуги, затверджені рішеннями Івано-Франківської міської ради щодо умовно-змінної складової тарифу та наказом ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" щодо умовно-постійної складової тарифу (щомісячної плати за абонентське обслуговування).
Вказаний детальний розрахунок поданий позивачем до суду першої інстанції разом з відповіддю на відзив №06/1549 від 19.12.2024 та міститься в матеріалах справи ( а.с. 71), однак суд першої інстанції помилково не надав такому оцінку.
Відтак, розрахунок вартості послуг з постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби, стягнення якої є предметом позову у даній справі, здійснено позивачем відповідно до вимог Методики.
Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема, у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Частиною першою статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України докази повинні бути належними, допустимими та достовірними.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Поданими позивачем доказами доведено наявність у відповідача, як власника нежитлового приміщення у будинку на вул. Галицька, 32 у м. Івано-Франківську, обов'язку здійснити оплату поставленої теплової енергії на загальнобудинкові потреби за період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року, що не заперечується та не спростовується відповідачем.
Водночас, заперечуючи суму заборгованості зі сплати поставленої теплової енергії, відповідачем не подано суду жодних доказів, які б підтверджували, що позивачем невірно розраховано вартість послуг постачання теплової енергії чи використано недостовірні вихідні дані (щодо показів приладу обліку, площі приміщення відповідача та загальної площі всіх приміщень будинку тощо).
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" наявності підстав для стягнення з ФОП Кіщак М.І. 33 943,16 грн основного боргу та вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо інфляційних втрат, 3% річних та пені.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 45 Індивідуального договору визначено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 4 806,24 грн інфляційних втрат, 1 513,59 грн 3% річних та 229,18 грн пені.
Перевіривши суми заборгованості, періоди прострочення та правильність здійснених позивачем нарахувань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про підставність та обгрунтованість вимог ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення з ФОП Кіщак М.І. 4 806,24 грн інфляційних втрат, 1 513,59 грн 3% річних та 229,18 грн пені.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вказані обставини, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1131/24 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" від 04.02.2025 (вх. № 01-05/328/25 від 06.02.2025) задоволити.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 15.01.2025 у справі №909/1131/24 скасувати та ухвалити нове рішення.
3. Позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" задоволити повністю.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кіщак Марії Ігорівни (77502, Івано-Франківська область, Долинський район, м. Долина, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (76009, м. Івано-Франківськ, вул. Б. Хмельницького, 59а, ідентифікаційний код 03346058) 33 943,16 грн основного боргу, 4 806,24 грн інфляційних втрат, 1 513,59 грн 3% річних, 229,18 грн пені, 3 028 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 4 542 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
5. На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
7. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.