79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" квітня 2025 р. Справа №909/1078/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни від 04.02.2025 (вх. № 01-05/302/25 від 04.02.2025)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 (суддя Горпинюк І. Є.)
у справі № 909/1078/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб'юшн", м. Вінниця
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни, Івано-Франківська обл., Калуський р-н., м. Долина
про: стягнення 90 000,00 грн.,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шторм Дистриб'юшн" ( далі - ТОВ "Шторм Дистриб'юшн", позивач) до Фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни ( далі - ФОП Сокур В.І., відповідач) про стягнення 90 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ст.1212 ЦК України та помилковим (за відсутності між сторонами будь-яких договірних відносин) перерахуванням позивачем 02.09.2024 на рахунок відповідача коштів в сумі 90 000 грн.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі №909/1078/24 позов задоволено. Стягнуто з ФОП Сокур В. І. на користь ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" безпідставно отримані кошти в сумі 90 000 грн та 3028 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки матеріали справи не містять документальних доказів існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, грошові кошти в сумі 90 000 грн набуті відповідачем без достатньої правової підстави у розумінні ст. 1212 ЦК України та повинні бути повернуті позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ФОП Сокур В.І. подала апеляційну скаргу від 03.02.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі №909/1078/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" повністю.
Вимоги апелянта обгрунтовані неповним дослідженням судом першої інстанції обставин справи та порушенням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що 31.07.2024 ФОП Сокур В.І. виставила позивачу рахунок-фактуру № 5/06 від 31.07.2024, який містив пропозицію укласти договір про надання бухгалтерських послуг вартістю 90 000,00 грн та строком дії червень-липень 2024 року (оферту). Перерахування 02.08.2024 ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" коштів, відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, є беззаперечним акцептом зазначеної вище пропозиції. ФОП Сокур В.І. була готова надати бухгалтерські послуги одразу після отримання первинної документації від позивача.
Відтак, на переконання апелянта, суд першої інстанції допустив помилку, оскільки між сторонами фактично існували договірні відносини, що прямо виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України до даних правовідносин.
ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі №909/1078/24 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу- без задоволення.
Позивач зазначає, що сторони вели переговори щодо укладення договору у формі єдиного письмового документа, предметом якого було надання відповідачем інформаційних та консультаційних послуг з бухгалтерії, однак такий договір не було підписано сторонами та не було погоджено усіх істотних умов договору.
Відтак, судом правильно встановлено відсутність між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у розмірі 90 000,00 грн, та застосовано положення ст. 1212 ЦК України.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2025 справу №909/1078/24 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Сокур В. І. на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі №909/1078/24, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" перерахувало на поточний рахунок ФОП Сокур В.І. грошові кошти в сумі 90 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 02.08.2024 № 190 на суму 17 000,00 грн та № 191 на суму 73 000,00 грн із призначення платежу: "аванс за консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку (червень, липень 2024) з-но дог. № 5/06 ".
08.08.2024 позивач надіслав на адресу відповідача вимогу № 2 про повернення сплачених коштів в сумі 90 000,00 грн з огляду на те, що між сторонами відсутні договірні відносини і ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" не отримувало жодних послуг від ФОП Сокур В.І.
28.08.2024 позивач повторно надіслав на адресу відповідача вимогу про повернення сплачених коштів в сумі 90 000,00 грн.
Представник ФОП Сокур В. І. - адвокат Солдаткін О. С. 09.09.2024 надав відповідь на вимогу позивача, в якій зазначив про необґрунтованість та незаконність вимоги ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" щодо повернення коштів у сумі 90 000,00 грн, з огляду на те, що між ФОП Сокур В. І. та ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" було досягнуто усної домовленості про надання послуг.
Зокрема, представник відповідача зазначав, що у ході переговорів сторонами було узгоджено всі істотні умови договору, а саме: предмет договору (надання бухгалтерських послуг); строки надання послуг (червень-липень 2024 року). Відтак, ФОП Сокур В. І. виставила рахунок-фактуру на оплату послуг від 31.07.2024 на суму 90 000,00 грн, надіслала в електронному вигляді проєкт договору про надання послуг та акт приймання-передачі послуг за договором № 03/06-24 про надання послуг аутсорсингу від 03 червня 2024 року. Факт перерахування позивачем коштів у сумі 90 000,00 грн є акцептом пропозиції щодо укладення договору і ФОП Сокур В. І. готова приступити до виконання зобов'язань одразу після надання ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" відповідних матеріалів та завдань.
Також позивач отримав від ФОП Сокур В. І. лист від 09.09.2024 щодо підписання договору про надання бухгалтерських послуг, до якого додано копію рахунку-фактури від 31.07.2024 та договір № 03/06-24 про надання послуг аутсортингу від 03.06.2024
25.09.2024 позивач надіслав відповідачу та її представнику відповідь, в якій зазначив, що ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" жодного договору ні в усній, ні у письмовій формі з ФОП Сокур В. І. не укладало, не мало та не має наміру співпрацювати з останньою. У випадку не виконання вимоги щодо повернення коштів у сумі 90 000,00 грн, ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" зберігає за собою право звернутися до правоохоронних органів по факту шахрайських дій та підробку документів з боку ФОП Сокур В. І.
Зазначений вище лист відповідач не отримала (конверт повернувся за закінченням терміну зберігання), а її представник - адвокат Солдаткін О. С. отримав 03.10.2024.
Кошти в сумі 90 000,00 грн відповідач в добровільному порядку позивачу не повернула, що стало підставою для звернення ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" до суду з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).
З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у даній справі підлягає встановленню підстава набуття відповідачем таких коштів та наявність між сторонами договірного зобов'язання.
Як зазначалось вище, 02.08.2024 ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" перерахувало на поточний рахунок ФОП Сокур В.І. грошові кошти в сумі 90 000,00 грн відповідно до платіжних інструкцій із призначенням платежу "аванс за консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку (червень, липень 2024) з-но дог. № 5/06 ".
Однак, в матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами договору №5/06 або будь-якого іншого договору.
Щодо покликання апелянта на те, що сторони уклали договір про надання бухгалтерських послуг у спрощений спосіб, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до частини першої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
В статті 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 905 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, договір про надання послуг має передбачати умови про предмет (опис послуги, яка надається), ціну (розмір, строки та порядок оплати), термін дії договору, порядок прийняття послуг тощо.
Матеріали справи не містять доказів укладення між ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" та ФОП Сокур В.І. договору про надання послуг у письмовій формі або у спрощений спосіб (шляхом обміну листами, телеграмами тощо).
Зі змісту наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій №190, №191 від 02.08.2024 та рахунку-фактури №5/06 від 31.07.2024 не можна виснувати про досягнення між сторонами спору згоди щодо істотних умов договору про надання послуг.
Виставлення рахунку на оплату само по собі не може ототожнюватися з укладанням договору (навіть у випадку його оплати), оскільки складання та надання рахунку має здійснюватися на виконання досягнутих між сторонами домовленостей (вчинення правочину).
Відповідач зазначає, що сторони погодили надання позивачу бухгалтерських послуг вартістю 90 000,00 грн впродовж червня-липня 2024 року.
Однак, колегія суддів зауважує, що рахунок-фактура № 5/06 датований 31.07.2024, а кошти сплачені позивачем 02.08.2024. В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем консультаційних послуг з ведення бухгалтерського обліку позивачу у червні, липні 2024 року, що не заперечується апелянтом.
З огляду на наведене вище, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на наявність між сторонами у справі договірних правовідносин як безпідставне та необгрунтоване, а також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ФОП Сокур В.І. на користь ТОВ "Шторм Дистриб'юшн" 90 000 грн безпідставно отриманих коштів.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сокур Вікторії Іванівни від 04.02.2025 (вх. № 01-05/302/25 від 04.02.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.01.2025 у справі №909/1078/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.