Справа №295/1845/25
6/295/46/25
03.03.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
у складі: головуючого - судді Кузнєцова Д.В.
за участю секретаря с/з Карпішиної С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання заступника начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шатило А. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу
Заступник начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шатило А. звернувся до суду з вказаним поданням, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №70641750 з виконання виконавчого листа №278/2482/21 від 02.01.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки DAF FT XF 105.410, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , в розмірі 175 160 грн., компенсації 1/2 частини вартості напівпричепа самоскида марки WIELTON NW 335, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_2 , чорного кольору в розмірі 215 760 грн., компенсації 1/2 частини вартості напівпричепа самоскида марки CARNEHL CHIKS HH, 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , білого кольору в розмірі 163 419 грн., а всього на загальну суму 831 774 грн. З а змістом подання, 10.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Станом на день звернення із поданням рішення боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації, яка міститься в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, за боржником права власності на нерухоме майно не зареєстровано. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що за боржником транспортних засобів серед зареєстрованих не значиться. Із заяви стягувача вбачається, що боржник періодично виїздить за межі України, приховуючи свій реальний дохід.
Оскільки боржник рішення суду не виконує, заступник начальника Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Шатило А. просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.
В судове засідання державний виконавець не з'явився, просив розгляд справи проводити без його участі.
Суд, дослідивши надані заступником начальника Житомирського ВДВС матеріали вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №70641750 з виконання виконавчого листа №278/2482/21 від 02.01.2023 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсації 1/2 частини вартості автомобіля марки DAF FT XF 105.410, 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 , в розмірі 175 160 грн., компенсації 1/2 частини вартості напівпричепа самоскида марки WIELTON NW 335, 2008 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , чорного кольору в розмірі 215 760 грн., компенсації 1/2 частини вартості напівпричепа самоскида марки CARNEHL CHIKS HH, 2004 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , білого кольору в розмірі 163 419 грн., а всього на загальну суму 831 774 грн.
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві на виїзд з України ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до редакції ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).
Згідно зі статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного вище Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням інших органів, що підлягає примусовому виконанню - до виконання зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України.
Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Оскільки, відповідно до положень ст. 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Невиконання боржником самостійно зобов'язань упродовж строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано не автоматично при непогашенні боргу, а за встановлення необхідності застосування такого заходу з урахуванням обставин справи при доведеності факту ухилення з боку боржника. Окрім того, обмеження повинно сприяти стягненню боргу, а не навпаки. Нарешті, усі обмеження прав громадян залишати свою країну повинні бути виправдані конкретними обставинами справи.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року в справі «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Звертаючись із поданням про тимчасове обмеження у праві боржника на виїзд за межі України, державний виконавець направив до суду подання без надання доказів про направлення та належне отримання боржником викликів до державного виконавця. Також судом звернуто увагу на зміст листа Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27.02.2025 за №19748 (а.с. 13), з якого убачається часткове виконання ОСОБА_1 покладених на нього відповідним рішенням суду зобов'язань. Сам по собі розмір непогашеного боргу достеменно не свідчить про ухилення від виконання боржником обов'язків щодо його погашення, а тому суб'єктом подання не доведені обставини, які б давали суду можливість обмежити ОСОБА_1 у його конституційних правах.
У даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи та зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 таким, що він ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд,-
У задоволенні подання відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов