Справа №295/1853/25
6/295/47/25
03.03.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
у складі: головуючого - судді Кузнєцова Д.В.
за участю секретаря с/з Карпішиної С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитенко Ю. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 без вилучення паспортного документу,
Державний виконавець Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитенко Ю. звернулася до суду з вказаним поданням, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №56384879 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь юридичних осіб (враховуючи, що відносно одного й того самого боржника відкрито декілька виконавчих проваджень, вони були об'єднані в одне зведене виконавче провадження і всі виконавчі дії проводяться в межах даного провадження). До складу даного зведеного виконавчого провадження входить два виконавчих провадження на загальну суму 293 538,51 грн. За змістом подання, 26.09.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем неодноразово направлені запити до органів Державної податкової служби України та органів Пенсійного фонду України з метою встановлення працевлаштування боржника та наявності у нього рахунків в банківських установах. За відомостями зазначених установ боржник як працюючий за трудовими та цивільно-правовими договорами на обліку не перебуває, пенсію не отримує. Оскільки боржник має відкритий рахунок в АТ «Приватбанк», тому 18.12.2024 року державним виконавцем винесено постанову про арешт наявних на ньому коштів. Також державним виконавцем було виявлено рухоме майно боржника: автомобіль Daewoo Nexia, н.з. НОМЕР_1 , та 04.11.2021 винесено постанову про розшук майна боржника. Станом на 04.02.2025 відомості щодо виявлення транспортного засобу відсутні. Як далі слідує зі змісту подання, 18.12.2024, 20.01.2025 державним виконавцем здійснювався вихід за місцем проживання боржника, вказаним у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 , однак двері ніхто не відчинив, про що були складені відповідні акти, а також залишені виклики боржнику. Згідно довідки з Державного реєстру речових правна нерухоме майно за боржником зареєстровано нерухоме майно, а саме квартира АДРЕСА_2 , де частка власності складає - 1/2. У відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та в реєстрі зареєстровані відповідні обтяження.
Оскільки боржник рішення суду не виконує, державний виконавець Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитенко Ю. просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, покладених на нього згідно виконавчого листа.
В судове засідання державний виконавець не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши надані державним виконавцем матеріали, вважає, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що на виконанні у Богунському відділі державної виконавчої служби у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження №52323548 з виконання виконавчого листа №2-2183/10 від 25.11.2010 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 24 626,81 грн. заборгованості.
25.04.2018 року державним виконавцем Левківською Л.І. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Профіт Капітал».
Згідно зі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Так, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено як підставу для тимчасового обмеження у праві на виїзд з України ухилення від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до редакції ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).
Згідно зі статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 вказаного вище Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням інших органів, що підлягає примусовому виконанню - до виконання зобов'язань.
Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України.
Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання».
Оскільки, відповідно до положень ст. 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов'язань, а не за наявність факту їх невиконання.
При цьому, під ухиленням від виконання зобов'язань слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов'язків.
Невиконання боржником самостійно зобов'язань упродовж строку, вказаного державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.
Обмеження у праві виїзду за кордон може бути застосовано не автоматично при непогашенні боргу, а за встановлення необхідності застосування такого заходу з урахуванням обставин справи при доведеності факту ухилення з боку боржника. Окрім того, обмеження повинно сприяти стягненню боргу, а не навпаки. Нарешті, усі обмеження прав громадян залишати свою країну повинні бути виправдані конкретними обставинами справи.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, які обмежують свободу пересування наступним чином.
У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку з неоплаченими боргами, Європейський суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише тоді, коли сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року в справі «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82).
Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Звертаючись із поданням про тимчасове обмеження у праві боржника на виїзд за межі України, державний виконавець направив до суду подання без надання доказів про направлення та належне отримання боржником викликів до державного виконавця, обізнаність останнього про відкрите виконавче провадження. Сам по собі розмір непогашеного боргу достеменно не свідчить про ухилення від виконання боржником обов'язків щодо його погашення, а тому суб'єктом подання не доведені обставини, які б давали суду можливість обмежити ОСОБА_1 у конституційних правах.
У даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи та зміст подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 таким, що він ухиляється від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 33 Конституції України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», ст. 441 ЦПК України, суд,-
У задоволенні подання відмовити.
На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 261 ЦПК України.
Суддя Д.В. Кузнєцов