Справа №759/18074/24 Головуючий у 1 інстанції: Жмудь В.О.
Провадження №33/824/1023/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
13 лютого 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Клечановського Івана Сергійовича представника ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 8 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,-
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 8 листопада 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 5 грудня 2024 року адвокат Клечановський І.С. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Святошинського районного суду міста Києва від 8 листопада 2024 року та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовує тим, що 18 листопада 2024 було вперше подано апеляційну скаргу.
4 грудня 2024 захиснику стало відомо про повернення апеляційної скарги постановою Київського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року.
5 грудня 2024 грудня захисник повторно звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду.
Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження доходжу висновку, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, адже твердження апелянта підтверджуються матеріалами справи.
Апеляційні вимоги обґрунтуванні тим, що судом першої інстанції було відмовлено у клопотанні ОСОБА_1 про витребування відеозапису з боді-камер працівника поліції, який складав протокол та про що міститься відповідна відмітка у протоколі.
У судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він керував автомобілем Рено, д.н.з. НОМЕР_1 , та рухався повільно по своїй смузі руху, приблизно 30 км/год., коли побачив, що з другорядної дороги ліворуч від нього з повороту виїжджає автомобіль, «Volkswagen Polo», під керуванням ОСОБА_1 . Водій автомобіля «Volkswagen Polo» дивився ліворуч. Він подав звуковий сигнал і одночасно намагався уникнути зіткнення, застосувавши гальмування та скерувавши автомобіль праворуч на скільки дозволяла зробити дорожня обстановка, але уникнути зіткнення не вдалося. Автомобіль водія ОСОБА_1 він побачив на відстані приблизно 20 м. Дана ділянка дороги не має розмітки. Автомобіль ОСОБА_1 трошки котився, вони в'їхали один в одного. Свідків ДТП не було, до них ніхто не підходив, ні одразу після ДТП, ні коли були працівники поліції.
Крім того у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які бачили момент зіткнення та підтвердили, що автомобіль «Volkswagen Polo» зупинився та не рухався, а в нього в'їхав автомобіль «Renault».
До вказаних пояснень свідків суд першої інстанції безпідставно поставився критично пославшись на те, що їх пояснення щодо зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , є неспроможними, враховуючи матеріали справи.
Звертає увагу, що пояснення свідків та ОСОБА_1 підтверджуються матеріалами справи та пояснення іншого водія ОСОБА_2 .
Так, водій ОСОБА_2 зазначив, що побачив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 за 20 метрів, що повністю давало йому змогу уникнути ДТП, застосувати екстрене гальмування за необхідністю та/або прийняти праворуч, що йому дозволяла ширина проїзної частини дороги.
Як вбачається із схеми ДТП, яка не оспорювалася учасниками ДТП, фото та відеозаписом з місця ДТП, які надавалися водіями, сліди гальмування транспортного засобу «Renault» на місця ДТП відсутні, що свідчить, що водій ОСОБА_2 не застосовував екстрене гальмування. Також колеса транспортного засобу «Renault» виставлені прямо, що не відповідає пояснення водія ОСОБА_2 , що він намагався уникнути ДТП шляхом повороту руля праворуч.
Також згідно схеми ДТП відстань від правого переднього колеса до бордюру становить 1,1 м, що підтверджує пояснення ОСОБА_1 , що автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 рухався посередині дороги, а не якнайближче до правого краю проїзної частини.
Таким чином, було з'ясовано, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 до та під час ДТП стояв, що свідчить про відсутність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху України та відповідно ст. 124 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Клечановський І.С. підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.
Відповідно до ст. 294 неявка у судове засідання осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вислухавши пояснення учасників, які з'явились у судове засідання, суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 22.08.2024 о 07 год. 55 хв. керував транспортним засобом «Volkswagen Polo», д.н.з. НОМЕР_2 , та рухався по вул. Ореста Васкула, 25/23, а саме виїжджав на перехрестя рівнозначних доріг та не надав перевагу в русі транспортному засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_3 , що наближався праворуч, внаслідок чого відбулося зіткнення.
Вказане підтверджується як поясненнями самого ОСОБА_1 , так і поясненнями ОСОБА_2 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , схемою місця ДТП, до якої у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зауважень не було, про що свідчать їх підписи, характером та локалізацією пошкоджень, яких зазнали транспортні засоби внаслідок зіткнення, письмовими поясненнями, які долучені до протоколу, та фото з місця ДТП.
Суд першої інстанції вказав, що належні докази підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а тому є всі підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення в межах, установлених у санкції ст. 124 КУпАП, а саме у виді штрафу.
Суд апеляційної інстанції, не може погодитися з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.
Пунктом 16.12 ПДР України визначено, що на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.
Суд першої інстанції, посилаючись на докази на обґрунтування свого рішення, лише формально їх перерахував, а саме: дані протоколу про адміністративне правопорушення, схему місця ДТП, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак не дав їм належної оцінки у розумінні ст. 252 КУпАП.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Згідно з п.2.3.Б ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
За змістом п. 16.12 ПДР України на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, крім перехресть, де організовано круговий рух.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає у випадку порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до приписів п.п.1.3, 1.4 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. При цьому, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці правила.
Враховуючи зазначене, зокрема, твердження ОСОБА_1 та його представника, пояснення свідків події ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які пояснили, що ОСОБА_1 стояв на місці пропускаючи автомобіль Рено під керуванням ОСОБА_2 , який в'їхав в автомобіль ОСОБА_1 не гальмуючи і не здійснюючи об'їзд, апеляційний суд вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
З огляду на положення ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», необхідно виходити з того що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим, безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювань правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, з огляду на каральну мету стягнення, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України" від 15.05.2008, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011).
У зв'язку із викладеним, постанова Святошинського районного суду міста Києва від 8 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю із підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Клопотання адвоката Клечановського Івана Сергійовича представника ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити адвокату Клечановському Івану Сергійовичу представнику ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 8 листопада 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Клечановського Івана Сергійовича представника ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 8 листопада 2024 року скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гаращенко Д.Р.